Ухвала

від 29.02.2024 по справі 910/7318/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7318/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

прокуратури - Єреп В.В., прокурор (посвідчення №4649),

позивача - Східного офісу Держааудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держааудитслужби в Запорізькій області - не з`явився,

відповідача 1 - державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (нова назва - акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»</a> в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») - Балацький Я.А. (в порядку самопредставництва),

відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» - Шибеко Д.В., адвокат (довіреність від 01.01.2024)

у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 (суддя Гумега О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 (головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.)

у справі № 910/7318/23

за позовом першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі - позивач, Служба)

до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (нова назва - акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»</a> в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») (далі - відповідач 1, Підприємство) та товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» (далі - відповідач 2, Товариство)

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору поставки товару та застосування наслідків недійсності.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Служби звернувся до суду з позовом до Підприємства та Товариства, в якому просив суд:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», оформлене протоколом його засідання від 29.03.2018;

- визнати недійсним договір поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229, укладений між відокремленим підрозділом Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариством ;

- стягнути з Товариства на користь відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 452 304 грн, а з відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» одержані ним за рішенням суду 452 304 грн стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що призвело до спотворення результатів торгів, проведених відповідачем-1 з придбання товару «Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-02-19-000924-с), у зв`язку з чим рішення тендерного комітету відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», оформлене протоколом його засідання від 29.03.2018, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 та частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, свідчить про незаконність укладеного, за підсумками проведення спірної закупівлі, договору поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229. При цьому, в якості правових наслідків недійсності договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, прокурором зазначено про необхідність повернення відповідачем-2 одержаних ним коштів у розмірі 452 304 грн відповідачу-1 за вказаним правочином, в той час як отримані відповідачем-1 за рішенням суду кошти у вказаному розмірі підлягають стягненню в дохід держави. Крім того прокурор зазначив, що Товариство, маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 452 304 грн. Наведене свідчить про наявність у Товариства умислу на укладення спірного договору з метою отримання прибутку. Прокурор зазначав, що в цих правовідносинах підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженими органами покладеного на них законом обов`язку із захисту інтересів держави. Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку є усвідомлена пасивна поведінка Служби щодо захисту порушених інтересів держави. При цьому прокурором дотримано встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку щодо звернення до органу, уповноваженого на надання розумного строку для реагування на стверджуване порушення (надіслані листи на адресу Служби).

Відповідач 1, зокрема, вважав, що спосіб захисту у вигляді визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, не передбачений Законом України «Про публічні закупівлі», Законом України «Про захист економічної конкуренції» та є неефективним способом захисту прав та інтересів держави. Крім того, стягнення коштів з Підприємства (відповідач-1) за порушення, вчинені іншим суб`єктом господарювання, є неправомірним та неефективним способом захисту прав держави та фактично призведе до завдання збитків самій державі в особі державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідач 2, вважав, що в якості способу захисту інтересів держави прокурор обрав визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору поставки та застосування наслідків недійсності правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому відповідач 2, посилаючись на висновки Верховного Суду, звертав увагу, що у такій категорії спорів судам необхідно встановлювати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/7318/23 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 (головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.), у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, виходив з того, що прокурор не довів належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваних правочинів, наявність протиправних наслідків оспорюваних правочинів, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами спрямованість та відповідність оспорюваних правочинів ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. З огляду на наведене, відсутні підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 та частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, як і підстави для застосування наслідків недійсного правочину.

Прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить Суд скасувати рішення судів попередніх судових інстанцій, прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах, а саме: статей З, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), статей 4, 6, 10, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статей З, 13, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (щодо наявності/відсутності порушення державних інтересів внаслідок спотворення торгів та укладення спірного договору про закупівлю, у зв`язку із вчиненням антиконкурентних узгоджених дій).

У зв`язку з чим скаржник вказує, що є необхідність надання Верховним Судом правової оцінки і тлумачення особливостей застосування: частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та частини першої статті 208 Господарського кодексу України, як правової підстави визнання недійсним договору про закупівлю, укладеного в порушення вимог статей 3, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) та такого, що суперечить інтересам держави і суспільства. Прокурор зазначає, що судами не враховано, що для правильного вирішення даного спору підлягало встановленню не факт належного виконання договору про закупівлю, а дотримання приписів діючого законодавства, відповідність державним інтересам договору, підписаного внаслідок спотворення торгів, що полягало у заміні конкуренції на координацію поведінки їх учасників. Крім того наголошує, що основною метою позову є захист інтересів держави, шляхом визнання недійсним правочину, яким не було забезпечено дотримання вимог щодо відповідності його (договору) інтересам держави і суспільства. Порушення процедури публічних закупівель унеможливлюють раціональне та ефективне використання публічних коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави, і як наслідок не відповідає суспільному інтересу.

Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/7318/23.

05.02.2024 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, який останній просить Суд врахувати під час розгляду цієї справи, а також здійснити розгляд касаційної скарги без участі належного представник позивача.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просить Суд залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані судові рішення зі справи без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить Суд залишити її (скаргу) без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду без змін.

16.02.2024 від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури надійшли письмові пояснення по справі, які останній просить Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги.

В судовому засіданні 29.02.2024 представник відповідача 1 заявив клопотання про заміну сторони державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - на його правонаступника - акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»</a>, на підтвердження чого надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Протокольною ухвалою від 29.02.2024 Верховний Суд найменування позивача з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» змінив на - акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»</a> в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Під час підготовки справи до касаційного розгляду досліджено, що ухвалою від 02.08.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №918/1043/21 за касаційною скаргою приватного підприємства «Фірма «ДАН» (далі - Підприємство) на рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради (далі - Ліцей) до Підприємства про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн. та призначено її до розгляду.

Позов у справі №918/1043/21 обґрунтований тим, що за укладеним договором поставки мережевого обладнання від 21.12.2019 № 38 (далі - спірний) Позивач, не будучи обізнаним з реальною вартість товару, купив у Відповідача товар за ціною, яка значно перевищує його реальну вартість, що свідчить про введення його в оману Відповідачем. Зважаючи на те, що Позивач як сторона договору розпорядився бюджетними коштами, уклавши невигідний для держави спірний договір; спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, Позивач просить визнати його недійсним на підставі статей 203, 215, частини 3 статті 228, частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та стягнути на свою користь сплачені за спірним договором кошти.

Так, ухвалою від 13.10.2022 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - колегії суддів КГС ВС) відкрила касаційне провадження за скаргою Підприємства, а ухвалою від 13.06.2023 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 ГПК України.

Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи №918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС, зокрема, вказувала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи підстави подання позову та касаційного оскарження, доводи прокурора щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах, а саме: статей З, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), статей 4, 6, 10, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статей З, 13, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (щодо наявності/відсутності порушення державних інтересів внаслідок спотворення торгів та укладення спірного договору про закупівлю, у зв`язку із вчиненням антиконкурентних узгоджених дій), з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 (зокрема щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі №910/7318/23, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/7318/23, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі №910/7318/23 зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова