Постанова

від 07.11.2024 по справі 910/7318/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7318/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

прокуратури - Єреп В.В., прокурор,

позивача - Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області - не з`явився,

відповідача-1 - акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Балацький Я.А., в порядку самопредставництва,

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» - Шибеко Д.В., адвокат (дов. від 01.01.2024),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2023 (суддя Гумега О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 (головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.)

у справі № 910/7318/23

за позовом першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі - Офіс Держаудитслужби в особі Управління)

до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (яким змінено найменування на акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») та товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Сіал Джет Україна» (далі - ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна»)

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору поставки товару та застосування наслідків недійсності.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Офісу Держаудитслужби в особі Управління з позовом до відповідачів про: визнання недійсним рішення тендерного комітету державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі ДП «НАЕК «Енергоатом», яким змінено найменування на акціонерне товариство «НАЕК «Енергоатом»), оформленого протоколом засідання від 29.03.2018, та договору поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229, укладеного між відповідачами у справі. Також Прокурор просив суд застосувати наслідки недійсності шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 452 304,00 грн, а з останнього - одержані ним за рішенням суду 452 304,00 грн стягнути в дохід держави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор зазначив, зокрема, про те, що порушення ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, призвело до спотворення результатів торгів, проведених відокремленим підрозділом відповідача-1 з придбання товару «Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-02-19-000924-с), у зв`язку з чим рішення тендерного комітету відокремленого підрозділу відповідача-1, оформлене протоколом його засідання від 29.03.2018, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 та частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, свідчить про незаконність укладеного за підсумками проведення спірної закупівлі договору поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229. При цьому, в якості правових наслідків недійсності правочину, укладеного за результатами публічної закупівлі, Прокурором зазначено про необхідність повернення відповідачем-2 одержаних ним коштів у розмірі 452 304,00 грн відповідачу-1 за вказаним правочином, у той час як отримані відповідачем-1 за рішенням суду кошти у вказаному розмірі підлягають стягненню в дохід держави.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2023 зі справи № 910/7318/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що: сам факт вчинення юридичними особами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Відповідачем-2 понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом сплати штрафу, який накладений на нього згідно з рішенням органу Антимонопольного комітету України. Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (відповідача-1) цінових пропозицій, як і доказів того, що товар за договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів було поставлено із завищенням цін або невідповідності кількості, вартості або якості поставленого відповідачем-2 товару, розміру завданих замовнику збитків. Прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами спрямованість та відповідність правочину ознакам, які свідчили б про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. Оскільки суди відмовили у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, позовна давність (про сплив якої заявлено відповідачем-1) до спірних правовідносин не застосовувалася.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 заяву представника ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі залишено без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Запорізької обласної прокуратури, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, а саме статей 3, 36 Закону України «Про публічні закупівлі», статей 4, 6, 10, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статей 3, 13, 203, 215, частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у спірних правовідносинах (зокрема, наявності/відсутності порушення державних інтересів внаслідок спотворення торгів та ухвалення оспорюваного договору про закупівлю у зв`язку з вчиненням антиконкурентних узгоджених дій).

Доводи інших учасників справи

Офіс Держаудитслужби в особі Управління у відзиві на касаційну скаргу зазначив, зокрема, про те, що органи Держаудитслужби не уповноважені на звернення до суду щодо оскарження результатів закупівель. Офісом Держаудитслужби та Управлінням Офісу Держаудитслужби контрольні заходи щодо процедур закупівлі не здійснювалися.

ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, з посиланням, зокрема, на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Акціонерне товариство «НАЕК «Енергоатом» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд відмовити в її задоволенні, посилаючись, зокрема, на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій.

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури у письмових поясненнях просив Суд касаційну скаргу задовольнити, судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У письмових поясненнях, які надійшли до Суду 10.10.2024, перший заступник керівника Запорізької обласної прокуратури просив Суд касаційну скаргу задовольнити, з посиланням, зокрема, на те, що порушення відповідачем-2 правил проведення торгів, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», що виразилось в узгодженні з іншим учасником торгів своїх тендерних пропозицій, порушення принципу добросовісної конкуренції серед учасників, обрання переможця торгів не в результаті конкурентного відбору, позбавлення замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції, є достатньою підставою для визнання результатів торгів недійсними та стягнення з відповідача-2 за визначеною частиною третьою статті 228 ЦК України конструкцією всього отриманого за цим договором в дохід держави.

Від ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останнє просить Суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Від ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» 06.11.2024 надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

06.11.2024 надійшли письмові пояснення по справі від прокуратури.

Заяви та клопотання учасників справи

Від ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» 21.10.2024 надійшло клопотання про передачу справи № 910/7318/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявність виключної правової проблеми, і така передача, за доводами заявника, необхідна для формування єдиної правозастосовчої практики. Клопотання обґрунтоване з посиланням, зокрема, на те, що підстави (питання), які слугували причиною зупинення розгляду цієї справи № 910/7318/23 (для надання висновку Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, щодо критеріїв застосування частини третьої статті 228 ЦК України) не вирішені Великою Палатою Верховного Суду у розгляді іншої справи № 918/1043/21, у зв`язку з чим виникає необхідність у передачі справи № 910/7318/23 на розгляд Великої палати Верховного суду. Крім того, за доводами ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна», відсутній єдиний підхід у вирішенні питання про застосування позовної давності у подібних правовідносинах.

Від прокуратури надійшли письмові заперечення на клопотання ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» про передачу справи № 910/7318/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з ухвалою Суду від 24.10.2024 розгляд касаційної скарги відкладався.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

В електронній системі закупівель відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (замовник) 06.02.2017 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-02-19-000924-с щодо закупівлі товарів «Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби», 168 шт., очікувана вартість предмета закупівлі: 377 040,00 грн. Наведене оголошення про проведення відкритих торгів доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-02-19-000924-с.

Тендерні пропозиції, з метою участі у відкритих торгах, подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гаскет ЛТД» (далі - ТОВ «Гаскет ЛТД»), що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

Тендерна пропозиція ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» становила 376 920,00 грн, а ТОВ «Гаскет ЛТД» - 377 040,00 грн.

Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна», остання була розкрита електронною системою закупівель першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

На сайті «Prozorro», на сторінці процедури закупівлі UA-2018-02-19-000924-с, у розділі «Протокол розкриття», в якості рішення про визначення переможця 29.03.2018 опубліковано Протокол розгляду тендерних пропозицій на закупівлю товару: код ДК 021:2015-19510000 гумові вироби (кільця, манжети).

У пункті 7.2 Протоколу розгляду тендерних пропозицій вказано, що пропозиція учасника ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» відповідає технічним вимогам і кваліфікаційним критеріям, встановленим тендерною документацією на закупівлю товару: код ДК 021:2015-19510000 гумові вироби (кільця, манжети) UA-2018-02-19-000924-с. Водночас у пункті 8 даного протоколу підстави для відхилення тендерної пропозиції не вказані.

29.03.2018 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна».

Між відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець) та ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» (постачальник) 16.04.2018 укладено договір поставки товару № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229.

Згідно з пунктами 1.1, 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товар, загальна сума якого становить 452 304,00 грн, з них: 376 920,00 грн безпосередньо ціна за товар та 75 384,00 грн ПДВ.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладення (пункт 11.1 договору).

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю від 29.09.2018 договір поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК виконано, ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» поставлено товар: «Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби», 168 шт. у строк з 02.04.2018 до 31.05.2018, за який сплачено 376 920,00 грн.

Згідно з рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2020 № 54/42-р/к (далі - Рішення АМК) визнано, що:

- ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» та ТОВ «Гаскет ЛТД» своїми діями вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: по предметах ДК 021:2015-19510000-4 - кільця, манжети - Гумові вироби (UA-2018-02-19-000924-c), проведених ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК "Енергоатом» (пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК);

- за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення, постановлено накласти на ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» штраф у розмірі 68 000,00 грн (пункт 2 резолютивної частини Рішення АМК);

- за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення, постановлено накласти на ТОВ «Гаскет ЛТД» штраф у розмірі 68 000,00 грн (пункт 3 резолютивної частини Рішення АМК).

Рішення АМК мотивовано тим, що ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» та ТОВ «Гаскет ЛТД» під час підготовки документації в торгах, які проводив ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» за допомогою електронних закупівель «Prozorro», ідентифікатор закупівель в системі UA-2018-02-19-000924-с, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель та за вимогами Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» та ТОВ «Гаскет ЛТД» тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а, отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції». Така поведінка ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» та ТОВ «Гаскет ЛТД» становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (пункти 182-184 мотивувальної частини Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 у справі № 904/1448/21, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2020 № 54/42-р/к у справі № 02/19-18/58/30-19 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

З огляду на викладене вище, Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Офісу Держаудитслужби в особі Управління Офісу Держаудитслужби з даним позовом про визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідача-1, оформленого протоколом засідання від 29.03.2018, та договору поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229, укладеного між відокремленим підрозділом відповідача-1 та відповідачем-2. Також позивач просив суд стягнути з відповідача-2 на користь відокремленого підрозділу відповідача-1 452 304,00 грн, а з останнього - одержані ним за рішенням суду 452 304,00 грн стягнути в дохід держави.

У розгляді справи № 910/7318/23 суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що обставини, встановлені у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 зі справи № 904/1448/21 мають преюдиціальний характер для справи № 910/7318/23, а саме обставини вчинення ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» та ТОВ «Гаскет ЛТД» порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів UA-2018-02-19-000924-с на закупівлю товарів «Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби», 168 шт.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог про: визнання недійсним рішення тендерного комітету ДП «НАЕК «Енергоатом» (яким змінено найменування на акціонерне товариство «НАЕК «Енергоатом»), оформленого протоколом засідання від 29.03.2018, та договору поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229, укладеного між відокремленим підрозділом ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна», а також для стягнення з відповідача-2 на користь відповідача -1 452 304,00 грн, а з останнього - одержані ним за рішенням суду 452 304,00 грн, - в дохід держави.

В обґрунтування підстав заявлених позовних вимог скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, а саме статей 3, 36 Закону України «Про публічні закупівлі», статей 4, 6, 10, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статей 3, 13, 203, 215, частини третьої статті 228 ЦК України у спірних правовідносинах (зокрема, наявності/відсутності порушення державних інтересів внаслідок спотворення торгів та ухвалення оспорюваного договору про закупівлю у зв`язку з вчиненням антиконкурентних узгоджених дій).

Прокурор вважає, що в межах даної справи має бути вирішено питання чи є заходом відповідальності визнання правочину недійсним та чи звільняється від його застосування суб`єкт господарювання внаслідок накладення на нього органом Антимонопольного комітету України штрафу за антиконкурентні узгоджені дії. Також Прокурор вказує на наявність умислу ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» з посиланням на встановлення рішенням органу Антимонопольного комітету України порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» та іншої юридичної особи, що стосується спотворення результатів відкритих торгів, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси в державі та суспільстві. За доводами Прокурора, ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» внаслідок спільного використання з іншою юридичною особою ІР-адреси та синхронності дій у часі, зв`язок через окремих фізичних осіб, наявність сталих господарських відносин, забезпечення подання іншою юридичною особою неповного пакету документів у складі тендерної пропозиції, пропонування ціни лише на 120 гривень менше від іншого учасника, усвідомлювало чи повинно було усвідомлювати протиправність вчинення своїх дій та суперечність їх Закону України «Про публічні закупівлі», та інтересам держави і суспільства.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

ГПК України та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів слід звертатися до правових висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.

Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, обґрунтовані з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів встановила, що на розгляді Верховного Суду перебували справи № 922/2645/20 та № 922/3322/20, зокрема, про визнання недійсними результатів закупівлі (аукціонів) та укладених за результатами їх проведення договорів купівлі-продажу відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України за обставин, коли після проведення закупівель та укладення за їх результатами договорів за рішенням органу Антимонопольного комітету України визнано учасників торгів такими, що вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке (рішення), крім того, визнано правомірним за рішенням суду в іншій справі.

У постановах від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 (яка ухвалена після подання касаційної скарги, однак підлягає врахуванню відповідно до приписів частини четвертої статті 300 ГПК України) Верховний Суд дійшов правових висновків, які наведені у цій постанові і від яких колегія суддів не вбачає підстав для відступу, зміст яких полягає у такому.

Принцип добросовісної конкуренції учасників закупівлі, закріплений у статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», полягає у тому, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибору переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Аналізуючи положення статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Верховний Суд зазначив, що при кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої цієї статті - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору.

Отже, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій та дій в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а значить спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

При цьому Верховний Суд зауважив, що за змістом приписів статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій (зокрема, в антимонопольній справі), які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

У разі наявності відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, правомірність якого буде встановлено судовим рішенням, яке набрало чинності, обставини щодо законності цього рішення органу Антимонопольного комітету України, встановлені судом, є преюдиціальними в силу приписів статті 75 ГПК України та повторного доведення не потребують.

Закон не визначає прямо підстави для недійсності результатів закупівлі (торгів, аукціону). Разом з тим такі підстави можуть бути встановлені спеціальним законодавством. До договорів, укладених за результатами закупівлі, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин не може суперечити інтересам держави і суспільства, тому недодержання стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог, установлених частиною першою статті 203 ЦК України, є підставою для недійсності такого правочину.

У спеціальній частині третій статті 228 ЦК України законодавець закріпив норму, згідно з якою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину, зокрема, інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

З огляду на викладене вище, обставини, які встановлені у судових рішеннях у справі № 904/1448/21, в контексті того, що Рішення АМК є законним, є преюдиціальними для справи № 910/7318/23 в силу приписів статті 75 ГПК України та повторного доведення не потребують.

До таких висновків дійшов Верховний Суд й у постанові від 17.10.2024 зі справи № 914/1507/23.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначила, що за змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У статті 216 ЦК України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у частині третій цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у пунктах 72, 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту статті 216 ЦК України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Частина третя статті 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (на цей випадок посилався Прокурор у позові).

Водночас у цій справі відповідачем-1 заявлено про застосування позовної давності.

Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто це строк, у межах якого особа може вимагати примусового здійснення та/або захисту свого права чи інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20).

Разом з тим позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Прокурор у цій справі звернувся з позовом на захист інтересів держави в особі Офісу Держаудитслужби в особі Управління.

Суд зазначає, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.

У зв`язку з наведеним, у даному випадку у питанні застосування позовної давності належить насамперед з`ясувати, чи наділений Офіс Держаудитслужби в особі Управління (який не є учасником спірних правовідносин) повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних з економічною конкуренцією (з урахуванням предмета і підстав заявленого позову), у зв`язку з вчиненням антиконкурентних узгоджених дій, що призвело до спотворення результатів торгів.

Проте встановлення наведених обставин залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, визначаючи позивачем Офіс Держаудитслужби в особі Управління, Прокурор при цьому просить суд застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача- 1 452 304,00 грн, а з останнього - одержані ним за рішенням суду 452 304,00 грн стягнути в дохід держави.

Суд зазначає, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Виходячи з викладеного вище, у справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави належить встановити, про захист яких саме інтересів держави йдеться, чи уповноважений визначений прокурором орган (органи) на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, якими саме суб`єктами інтереси держави були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи та є особою, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Натомість, встановлення правильності визначення прокурором органу (органів), уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, належності відповідачів, обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Так, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зазначене унеможливлює ухвалення остаточного рішення у цій справі в частині вимог про визнання недійсним оспорюваного договору поставки та застосування наслідків недійсності.

Що ж до вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідача-1, оформленого протоколом засідання від 29.03.2018, то Суд зазначає таке.

Так, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній станом на час проведення закупівлі) публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт (пункти 17, 18 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, чинній станом на час проведення закупівлі).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі».

Що ж до випадку, коли за нормами спеціального законодавства не передбачено визнання недійсними результатів закупівлі, оформлених відповідним рішенням замовника, колегія суддів зважає на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21, в якій розглядався спір про визнання недійсною закупівлі та про визнання недійсним договору про закупівлю послуг, згідно з якою (правовою позицією) якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна лише такий договір. Вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту, а рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору). У випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, такий договір є оспорюваним та може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо його за нормами Закону України «Про публічні закупівлі» не віднесено до нікчемного.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові чи окремої позовної вимоги.

Системний аналіз положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини четвертої статті 236 та частини сьомої статті 301 ГПК України свідчить, що суд касаційної інстанції формує висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанцій.

Суди попередніх інстанцій, порушивши приписи частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини четвертої статті 236 та частини сьомої статті 301 ГПК України, наведених висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права не врахували.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідача-1, оформленого протоколом засідання від 29.03.2018 з підстави недоведеності Прокурором причини для задоволення такої вимоги, - не відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21, оскільки у задоволенні названої вимоги за встановлених вище обставин слід відмовити з підстави обрання Прокурором, у цьому випадку, неефективного способу захисту при зверненні до суду в інтересах держави в особі позивача із такою вимогою, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідача-1, оформленого протоколом засідання від 29.03.2018.

З огляду на те, що рішення про відмову в задоволенні такої вимоги є правильним, судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові за вимогою про визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідача-1, оформленого протоколом засідання від 29.03.2018 слід залишити без змін, проте з мотивів, викладених у цій постанові.

Водночас наведене вище зумовлює необхідність здійснення, зокрема оцінки та встановлення судом складу цивільного правопорушення як в діях відповідача-1 так і в діях відповідача-2, наявності підстав та умов цивільно-правової відповідальності кожного з відповідачів у спірних правовідносинах відповідно до підстав заявленого позову, зокрема, з огляду на те, що застосування частини третьої статті 228 ЦК України безпосередньо залежить від встановлення обставин наявності умислу в обох відповідачів, або лише в одного з них, що відповідно входить до предмета доказування у цій справі.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного договору поставки та застосування наслідків недійсності, з направленням справи № 910/7318/23 у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи відповідачів, викладені у відзивах на касаційну скаргу щодо відповідності рішень судів попередніх інстанцій нормам матеріального та процесуального права відхиляються судом касаційної інстанції з мотивів, викладених у цій постанові.

Що ж до клопотання ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» про передачу справи № 910/7318/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, то Верховний Суд зазначає таке.

За оцінкою Верховного Суду, заявлене ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» клопотання не містить належного обґрунтування того, що справа містить виключну правову проблему за кількісним та якісним критерієм, зокрема заявник не обґрунтував свої твердження щодо того, у чому полягає неможливість вирішення справи касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження за касаційною скаргою прокуратури.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд відхиляє аргументи ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» щодо необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з ненаданням нею висновків у розгляді іншої справи № 918/1043/21 щодо питань, які слугували підставою для зупинення розгляду цієї справи № 910/7318/23 (щодо критеріїв застосування частини третьої статті 228 ЦК України), оскільки не вирішення Великою Палатою питання у розгляді іншої справи не свідчить про наявність виключної правової проблеми у правозастосуванні вказаних норм за кількісним та якісним критерієм для справи, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду.

У зв`язку з наведеним вище, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури слід задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати в частині вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного договору поставки та застосування наслідків недійсності; у скасованій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті, а саме в частині відмови в позові у справі № 910/7318/23 про визнання недійсним рішення тендерного комітету ДП «НАЕК «Енергоатом» (яким змінено найменування на акціонерне товариство «НАЕК «Енергоатом»), оформленого протоколом засідання від 29.03.2018, - судові рішення попередніх інстанцій слід залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Судові витрати

За результатами нового розгляду справи у переданій на новий розгляд частині має бути вирішено й питання щодо судових витрат у ній.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/7318/23 скасувати в частині вирішення спору про визнання недійсним договору поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229 та застосування наслідків недійсності.

3. Справу № 910/7318/23 у скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

4. Рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/7318/23 в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», оформленого протоколом засідання від 29.03.2018, - залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова