Постанова

від 28.02.2024 по справі 646/2223/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 646/2223/18

провадження № 51-5092 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017220060002074, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання виром законної сили у виді тримання під вартою залишено без змін.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 28 вересня 2017 року.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 27 вересня 2017 року разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 знаходилися за місцем мешкання за адресою:

АДРЕСА_2 , де вживали спиртні напої. Приблизно о 16 годині між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували у стані алкогольного сп`яніння, виник конфлікт з підстав особистих неприязних відносин з приводу поведінки останньої. В ході конфлікту ОСОБА_8 намагалась пальцями рук подряпати обличчя ОСОБА_7 , у відповідь на це останній наніс їй не менше двох ударів долонею в область обличчя та кінцівок, чим спричинив легкі тілесні ушкодження. Після цього конфлікт було припинено та вони продовжили вживати спиртні напої за вищевказаною адресою. У подальшому, 28 вересня 2017 року, приблизно у період часу з

02 до 03 години, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , під час сварки з ОСОБА_8 , маючи раптово виниклий умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті останній з мотивів особистих неприязних відносин через її образи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання наслідків у вигляді смерті, взяв кухонний ніж, яким наніс потерпілій один удар в область грудної клітини, чим спричинив проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця, яке супроводжувалось кровотечою зі скупченням крові в навколосерцевий сумці (гемоперикард) та плевральних порожнинах (гемоторакс), та є причиною смерті ОСОБА_8 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржуване судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд належним чином доводів його апеляційної скарги з доповненнями не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив підстав, через які залишив скаргу без задоволення.

Так, на думку захисника, поза увагою колегії суддів залишились доводи апеляційної скарги про те, що вирок ухвалений на підставі сумнівних доказів, які жодним чином беззаперечно не підтверджують провину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, згідно з дослідженими доказами жоден із п`яти знайдених на місці події ножів слідчим не індивідуалізовані, маються розбіжності у місці їх знаходження, а експертизою не надано відповіді, яким саме ножом спричинено тілесні ушкодження, не виключено можливості спричинення таких ушкоджень іншим знаряддям злочину з тотожними характеристиками. Також без перевірки залишено доводи скарги про те, що оглянуті у судовому засіданні ножі, зокрема той, який має пошкодження та за зовнішніми ознаками схожий на ніж, яким було за загальними ознаками судово-медичної експертизи спричинено тілесне ушкодження ОСОБА_8 не є таким, що належить ОСОБА_7 , оскільки він не має характерних такому ножу індивідуальних ознак.

Крім цього, у доповненні до апеляційної скарги зверталася увага на розбіжності в обвинувальному акті з викладом фактичних даних у зміненому повідомленні про підозру, що позбавило сторону захисту можливості уяснити зміст всіх фактичних обставин як щодо підозри так і подальшого обвинувачення та здійснення відповідного захисту. Однак, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі вказані доводи взагалі проігнорував, не надавши їм жодної оцінки, що свідчить про невідповідність судового рішення вимогам ст. 419 КПК України.

Також, у порушення права на захист, усупереч положень ч. 5 ст. 405 КПК України, апеляційний суд не надав обвинуваченому ОСОБА_7 останнє слово перед виходом до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Приписами ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість судового рішення не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 цього Кодексу завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Натомість, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник, зокрема, у доповненні до останньої, звертав увагу на розбіжності в обвинувальному акті з викладом фактичних даних у зміненому повідомленні про підозру від 18 грудня 2017 року, що позбавило сторону захисту можливості уяснити зміст всіх фактичних обставин як щодо підозри так і подальшого обвинувачення та здійснення відповідного захисту.

Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник наводив конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.

Втім, як слідує з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, при розгляді скарги захисника не зазначив зміст вказаних доводів, відповіді на них не надав, не проаналізував їх та не мотивував свого рішення в цій частині. Разом з цим, в наявних у суду касаційної інстанції матеріалах кримінального провадження відсутні як повідомлення про підозру ОСОБА_7 , так і змінене повідомлення про підозру від 18 грудня 2017 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді зазначеного провадження суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК України, що перешкодило вказаному суду постановити законне і обґрунтоване судове рішення та відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для його скасування і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом положень ч. 5 ст. 405 КПК України, то Верховний Суд вважає їх безпідставними, оскільки згідно з технічним записом судового засідання від 24 липня 2023 року вказаним судом обвинуваченому ОСОБА_7 було надано можливість звернутися до суду з останнім словом, однак останній таким правом не скористався.

Колегія суддів не перевіряє інші доводи касаційної скарги, оскільки вони пов`язані з оцінкою доказів, що необхідно здійснити суду апеляційної інстанції в ході розгляду кримінального провадження.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене, дослідити обставини, які мають правове значення, ретельно перевірити доводи викладені в апеляційних скаргах сторони захисту, оцінити докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України.

При цьому при розгляді доводів апеляційної скарги щодо розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення у зміненому повідомленні про підозру ОСОБА_7 від 18 грудня 2017 року та в обвинувальному акті необхідно врахувати висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року (справа № 683/694/20, провадження

№ 51-3591 кмо23).

Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 27 квітня 2024 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3