Ухвала

від 04.03.2024 по справі 2-730/11

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-730/11

(6/199/14/24)

УХВАЛА

04.03.2024

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Згідно заяві, 04 червня 2007 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11164114000, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі. В забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту №1116411400 від 04.06.2007 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №11164114000/1, реєстровий номер 1332, виданий 04.06.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопатою О.О.

Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 28 січня 2011 р. ухвалено судове рішення у цивільній справі (№ 2-730/11) за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, яким було задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(місце знаходження: пр-т Московський, 60, м. Харків, ЄДРПОУ 09807750, рахунок № НОМЕР_1 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005) заборгованість за кредитним договором №11123060000 від 01.03.2007 р. в розмірі 328 740, 91 гривень, стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(місце знаходження: пр-т Московський, 60, м. Харків, ЄДРПОУ 09807750, рахунок № НОМЕР_1 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005) заборгованість за кредитним договором №11164114000 від 04.06.2007 р. в розмірі 341799,56 гривень, стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місце знаходження: пр-т Московський, 60, м. Харків, ЄДРПОУ 09807750, рахунок № НОМЕР_1 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005) судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 1700 гривень та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 252 гривень.

Судом було видано виконавчий лист, який був пред`явлений стягувачем до виконання.

08.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта-Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, а саме договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 р., і зобов`язання, яке виникло на підставі договору № 11123060000 від 01.03.2007 та № 11164114000 від 04.06.2007 р., перейшло до ПАТ «Дельта-Банк».

В результаті укладення вказаного вище договору купівлі-продажу, кредитором у зобов`язанні, що було предметом розгляду справи №2-730/11 р. (2п-55/11), стало ПАТ «Дельта Банк», яке згідно умов договору набуло права вимагати замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов`язань в межах переданого права вимоги.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2017 р. замінено сторону виконавчого провадження у справі №2-730/11, а саме первісного стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

Згідно договору №2130/К про відступлення прав вимоги від 16.01.2020 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. (реєстр 16), право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «УкрСиббанк», а саме за кредитним договором №11164114000 від 04.06.2007 р., укладеним з позичальником ОСОБА_1 , та за кредитним договором №11123060000 від 01.03.2007, укладеним з начальником ОСОБА_2 , первісний кредитор ПАТ «Дельта Банк» відступив права вимоги на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Згідно договору №2130/К про відступлення прав вимоги від 16.01.2020 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. (реєстр 16), право вимоги за кредитним договором №11164114000 від 04.06.2007 р., укладеним між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , іпотекодержатель ПАТ «Дельта Банк» відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права нового іпотекодержателя за іпотечним договором №11164114000/1 (реєстр 1332), виданий 04.06.2007 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопата О.О., який був укладений між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , за яким в іпотеку було передано квартиру загальною площею 46,8 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний іпотечний договір було укладено між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11164114000 від 04.06.2007 р., на підставі якого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 28.01.2011 р. було ухвалено заочне рішення по цивільній справі №2-730/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 341799,56 грн.

01.12.2021 р. ТОВ «Дніпрофінансгруп» набуло право власності на іпотечне майно.

На переконання ОСОБА_1 , виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що підставою для проведення державної реєстрації права власності на майно, що є предметом іпотеки, був договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором та іпотечний договір №1116411000/1 (реєстр 1332), виданий 04.06.2006 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопата О.О., тобто ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як новий кредитор за договорами про надання споживчого кредиту та як новий іпотекодержатель за іпотечним договором, набуло права власності на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

В окремо поданій суду заяві представник ОСОБА_1 адвокат Лисяк С.В. просила суд про розгляд справи у відсутності представника, просила суд повністю задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Представник ТОВ «Дніпрофінансгруп» Скребець О.С. просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив суд ухвалити рішення на розсуд суду.

Інші учасники справи не скористалися правом брати участь у судових засіданнях.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 80 ЦПК України, Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 28 січня 2011 р. ухвалено судове рішення у цивільній справі (№ 2-730/11) за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, яким було задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(місце знаходження: пр-т Московський, 60, м. Харків, ЄДРПОУ 09807750, рахунок № НОМЕР_1 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005) заборгованість за кредитним договором №11123060000від 01.03.2007р. в розмірі 328 740, 91 гривень, стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(місце знаходження: пр-т Московський, 60, м. Харків, ЄДРПОУ 09807750, рахунок № НОМЕР_1 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005) заборгованість за кредитним договором №11164114000 від 04.06.2007 р. в розмірі 341799,56 гривень, стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місце знаходження: пр-т Московський, 60, м. Харків, ЄДРПОУ 09807750, рахунок № НОМЕР_1 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005) судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 1700 гривень та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 252 гривень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/16694980).

04.07.2007 р. між ОСОБА_1 , та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопатою О.О., згідно з яким в іпотеку в забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором №11164114000 від 04.06.2007 р. передано наступне майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.12.1999 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поповою І.В. (реєстр №1-2928) та зареєстрованого у Дніпропетровському МБТІ 17.01.2000 р. і записано в реєстрову книгу №L за реєстровим номером №72 (а.с. 27- 32).

На підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності судом встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Дніпрофінансгруп»; підстава державної реєстрації договір іпотеки №11164114000/1 від 04.06.2007 р., видавник приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопата О.О.

Суд, дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви повністю, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Найпоширенішою підставою припинення зобов`язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином.

Натомість, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку самостійну підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора іпотекодержателя.

Частиною четвертою статті 36 Закону України «Про іпотеку» у редакції Закону України від 03 липня 2018 року №2478-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», який набрав чинності 04 листопада 2018 року та введений в дію 04 лютого 2019 року, визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання:

- боржником фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;

- боржником юридичною особою або фізичною особою підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції Закону №2478-VII фактично частина п`ята статті 36 Закону України «Про іпотеку») є спеціальною нормою, яка поширюється на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов`язання лише належним виконанням.

Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання.

Це правило поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення.

Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов`язання, правового значення не має.

Саме такого правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 13 лютого 2019 року (справа №759/6703/16-ц), від 27 лютого 2019 року (справа №263/3809/17), від 17 квітня 2019 року (справа №204/7148/16-ц), від 16 жовтня 2019 року (справа №337/7391/13-ц), від 20 листопада 2020 року (справа №295/795/19), від 17 лютого 2021 року (справа №754/5275/16), від 11 березня 2021 року (справа №524/378/17).

Отже, у разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання боржника фізичної особи припиняється, оскільки за змістом положень статті 36 Закону України «Про іпотеку» усі наступні вимоги кредитора іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2021 року (справа №814/775/20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, іпотекодержатель (ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») скористалось своїм правом, передбаченим договором іпотеки від 04.06.2007 р., та 06.12.2021 р. зареєструвало за собою право власності на передане в іпотеку нерухоме майно квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підстава для державної реєстрації договір іпотеки №11164114000/1, реєстровий номер 1332, виданий 04.06.2007 р., видавник приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопата О.О. (а.с. 33) у рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», тобто вирішило питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору. Таким чином, суд погоджується із слушністю доводів ОСОБА_1 , що унаслідок завершення позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №11164114000 від 04.06.2007 р. припинилися у цілому, у тому числі у частині, непогашеній за рахунок іпотечного майна, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 81, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 260-261, ст. 432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №2-730/11 (2-П-55/11), виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення солідарно зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованості в розмірі 341799,56 грн. за договором про надання споживчого кредиту №11164114000 від 04.06.2007 р. відносно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана 04 березня 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга може бути подана до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В.Спаї