Рішення

від 04.03.2024 по справі 337/5244/23

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

04.03.2024

ЄУН №337/5244/23

Провадження № 2/337/99/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредуна Д.С., при секретарі Сакоян О.В., за участю представника позивача адвоката Трачук Н.І., представника відповідача Новікової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про встановлення факту спільного проживання і визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з жовтня 2020 року і до моменту її смерті;

визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 13,7574га, розташовану в Михайлівській селищній раді Михайлівського району Запорізької області, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 21 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито загальне позовне провадження, та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року витребувано у Приватного нотаріуса ЗМНО Бєлоусової В.О. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 . Витребувана інформація надана суду 08 листопада 2023 року.

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року у справі закрите підготовче провадження, призначено розгляду по суті. Встановлено наступний порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, а саме: заслухати вступне слово учасників, допитати свідків зі сторони позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , після чого дослідити письмові докази.

В судовому засіданні представник позивач адвокат Трачук Н.І. наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що не має доказів ні на спростування, ні на підтвердження доводів позовної заяви, а тому просить вирішити спір на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою позивачки. До 2019 року вона разом із батьком, матір`ю ОСОБА_1 і бабусею ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 знала, що бабуся ОСОБА_2 склала на неї заповіт. Потім, оскільки її бабусі не підходив клімат, для неї купили квартиру у м. Дніпрорудне. Оформили квартиру на маму. ОСОБА_2 мала проблеми із зором (катаракту), погано бачила, мала хворе серце, рак кишечнику, важко пересувалась, а тому в 2019 році ОСОБА_1 разом із бабусею переїхала у м.Дніпрорудне і здійснювала за нею догляд. Коли бабуся померла в 2021 році ОСОБА_1 повернулась жити до них із батьком. Бабуся ОСОБА_2 також має окрім ОСОБА_1 ще трьох дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Останній знаходиться за кордоном, а сестри матері залишились у м. Дніпрорудне.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що не є родичом позивачки. В 2018 році він повернувся із Словаччини до м. Дніпрорудне. Через рік, в 2019 році, не далеко від його місця проживання і поруч із квартирою його батьків, купила квартиру ОСОБА_1 . Йому відомо, що в тій квартирі з 2019 року по 2021 рік жили ОСОБА_1 ОСОБА_2 . В квартирі він особисто був один-два рази (допомагав налагодити інтернет). Пізніше він переїхав жити до м. Харкова, і про смерть ОСОБА_2 дізнався від батьків.

Заслухавши пояснення учасників, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №350).

Згідно заповіту від 10 жовтня 2005 року, ОСОБА_2 , належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 13,7574 га, яка розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, заповіла ОСОБА_1 .

До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулася лише 16 червня 2023 року.

13 вересня 2023 року приватний нотаріус ЗМНО Бєлоусова В.О. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на пропуск строку подання заяви про прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона проживала разом із ОСОБА_2 з жовтня 2020 року по 30 жовтня 2021 року.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Натомість, окрім пояснень двох свідків, одним з яких є донька позивачки, а другий мешканець м. Дніпрорудне, що за місцем проживання померлої ОСОБА_2 був один-дварази, суду не надано доказів на підтвердження такого факту.

Відповідно ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Однак у розглянутій справі були відсутні неупереджені свідки (в тому числі сусіди померлої ОСОБА_2 чи інші), які б підтвердили викладені у позові обставини. Так, першочергово заявлений як сусід ОСОБА_4 , в ході судового допиту пояснив, що проживав по АДРЕСА_2 , в той час як ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . В квартирі, де проживала ОСОБА_2 , свідок був один-два рази. В 2021 році свідок переїхав жити до іншого міста, де перебував також і на момент смерті ОСОБА_2 .

Також не було надано жодного документального підтвердження факту такого проживання, в тому числі актів про проживання, актів обстеження квартири, зазначення адреси у м.Дніпрорудне позивачкою як свого місця проживання в будь-яких документах, зокрема офіційних, того періоду, квитанціях, замовленнях, тощо.

При цьому, пояснення самих лише свідків, не можуть підмити собою всі інші докази, виходячи з положень ч.2 ст. 78 ЦПК України.

Також жодними доказами належними доказами не підтверджено, що ОСОБА_2 хворіла і за станом свого здоров`я потребувала сторонньої допомоги та догляду.

Крім того в судовому засіданні не виявилось за можливе з`ясувати своєчасне прийняття спадщини іншими спадкоємцями першої черги дітьми ОСОБА_2 , що жили у м.Дніпрорудне, і теоретично могли проживати із померлою, оскільки наявність таких спадкоємців позивачка у позові приховала, і про їх існування стало відомо лише після допиту свідка ОСОБА_3 .

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, за наведених обставин, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 не довела свій факт проживання разом з померлою ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )до Територіальноїгромади вособі Михайлівськоїселищної радиМихайлівського районуЗапорізької області(ЄДРПОУ25214512,адреса:Запорізька область,Михайлівський район,смт.Михайлівка,вул.Центральна,буд.22) про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 04 березня 2024 року.

Суддя: Д.С. Бредун