Постанова

від 20.12.2023 по справі 753/16317/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/16317/23

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/16385/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Бєлоус В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Вячеслава Павловича на ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року (суддя Заставенко М.О.) про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова О.Р. про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

у вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов`язати ОСОБА_1 надати їй рахунок для проведення оплати згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок: загальною площею 0,0715 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0021; загальною площею 0,0485 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0028; загальною площею 0,0525 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0023.

Мотивуючі позовні вимоги, позивачка зазначала, що 17 березня 2021 року вона уклала з відповідачкою договори купівлі-продажу земельних ділянок з відстроченням платежу: загальною площею 0,0715 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 10 161 620грн, що на момент укладення договору було еквівалентно 362 915 дол. США; загальною площею 0,0485 га за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 339 100грн, що на момент укладення договору було еквівалентно 12 155 дол. США; загальною площею 0,0525 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 367 000грн, що на момент укладення договору було еквівалентно 13 105 дол. США. За умовами вказаних договорів вона зобов`язалась сплатити продавцю суму коштів за земельні ділянки в строк до 17 березня 2023 року шляхом перерахування коштів на рахунок, додатково повідомлений відповідачкою. Забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами здійснено шляхом укладання ними іпотечного договору.

Позивачка зазначала, що 11 травня 2023 року відповідачкою на її адресу направлено попередження про необхідність сплатити кошти, обумовлені договорами купівлі-продажу, на що вона просила відстрочити виконання зобов`язань у зв`язку з

агресією російської федерації та введенням на території України воєнного стану. Однак, 26 червня 2023 року отримала повідомлення відповідачки про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», тому вона погодилися здійснити оплату, змогла знайти кошти для оплати та неодноразово зверталася до відповідачки із заявами про надання банківських реквізитів для сплати вартості земельних ділянок, які відповідачкою ігноруються.

Позивачка вважала, що ненадання відповідачкою рахунку для оплати, свідчить про її намір звернути стягнення на предмет іпотеки разом із частково збудованим будинком, на який вже витрачено значні кошти забудовника та інвесторів.

Позивачка зазначала, що відповідачкою порушені умови договору купівлі-продажу, а неповідомлення реквізитів рахунку для проведення оплати унеможливлює виконання нею своїх зобов`язань за договорами.

25 вересня 2023 року представник позивачки - адвокат Нікітіна-Дудікова Г.Ю. подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17 березня 2021 року у порядку статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» до ухвалення Дарницьким районним судом рішення по даній справі.

Представник позивачки посилалася на те, що в ненаданні рахунку на оплату вбачається намір відповідачки звернути стягнення на предмет іпотеки разом із частково збудованим будинком, на який вже витрачено значні кошти забудовника та інвесторів, що здійснюється з метою маніпуляції над іпотекодавцем ОСОБА_2 виключно тільки в інтересах іпотекодержателя.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено:

- заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 0,0715 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0021, реєстраційний номер 679367280000;

- заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 0,0485 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0028, реєстраційний номер 679433880000;

- заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 0,0525 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:63:467:0023, реєстраційний номер 679514180000.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Амельченко В.П. просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Представник відповідачки зазначає, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, так як в ній не зазначена безпосередньо матеріально-правова вимога позивачки до відповідачки, не наведено обґрунтування необхідності забезпечення позову та застосування саме такого заходу забезпечення, і чому позивачка вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, про які вона просить суд, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або елективний захист, або поновлення порушених прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона

звернулася до суду.

Також представник відповідачки посилається на те, що судом був застосований захід забезпечення позову, про який представник позивачки не просила у своїй заяві, що є порушенням норм процесуального права, а саме меж судового розгляду.

Представник відповідачки вважає, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування, чому суд дійшов висновку, що невжиття заборони здійснювати реєстраційні дії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про зобов`язання надати рахунок для проведення оплати згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, а заборона здійснювати реєстраційні дії жодним чином не впливає на зобов`язання надати рахунок для проведення оплати.

Крім цього, представник відповідачки зазначає, що окрім розрахунку шляхом перерахування грошових коштів, договорами передбачено ще один варіант розрахунку - шляхом передачі майнових прав на частину об`єктів будівництва, а не передачу квадратних метрів у зведеному об`єкті, як це зазначає позивачка, а тому застосування такого виду розрахунку можливе на будь-якому етапі будівництва.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Нікітіна-Дудікова Г.Ю. просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що у заяві про застосування заходів забезпечення позову були викладені підставі звернення із позовною заявою, а сама заява подавалась разом із позовом, де було повністю викладено позовні вимоги, обґрунтовувались підстави та предмет позову, а тому посилання апелянта на порушення судом п. 3 ч. 3 ст. 151 ЦПК України є надуманими та безпідставними.

Також представник позивачки зазначає, що сама поведінка відповідачки, невизнання нею позову, ненадання платіжних реквізитів чи повідомлення будь-якого механізму виконання зобов`язань іпотекодавцем, оскарження нею ухвали про забезпечення позову, безумовно свідчить про те, що у неї дійсно є наміри унеможливити виконання зобов`язання за договорами з метою звернення стягнення на земельні ділянки.

Представник позивачки стверджує, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком те, що відповідачка, у порядку положень Закону України «Про іпотеку» матиме право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а тому поданий іпотекодавцем позов про усунення зловживання кредитором фактично виконати буде неможливо, так як договір буде вже виконаний, власником земельних ділянок і збудованого на них будинку буде іпотекодержатель.

Представник позивачки вважає, що суд першої інстанції, розглянувши клопотання про забезпечення позову, обставини, викладені у позовній заяві та додатках до неї, прийшов до висновку про необхідність застосування ефективного способу впливу на правопорушника та вжив забезпечувальних заходів співмірно із ситуацією, яка склалася, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 та правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 910/7164/19.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова О.Р., будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.110), у судове засідання не з`явилася, клопотання про його перенесення не подала, тому на підставі положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у її відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Амельченка В.П., який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Нікітіної-Дудікової Г.Ю., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із існування спору між сторонами щодо виконання умов договорів купівлі-продажу в частині повідомлення продавцем рахунку для перерахування коштів покупцем, тому доводи позивачки про існування ризику позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17 березня 2021 року у порядку ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» до часу ухвалення рішення у справі є обґрунтованими, що створює реальну загрозу невиконання чи істотного ускладнення виконання рішення суду в разі повного або часткового задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, за змістом наведених вище норм умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, які можуть призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування

заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в

результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 381/4019/18, постанова від 12 лютого 2020 року.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням

доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивачка звернулася до суду з позовом про зобов`язання відповідачки надати їй рахунок для переведення оплати придбаних за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, тобто позов має немайновий характер.

Заявляючи вимогу про забезпечення позову, представник позивачки не обґрунтувала, як саме обраний нею спосіб забезпечення позову, забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Також суд першої інстанції не врахував, що між сторонами не виник спір стосовно права власності на земельні ділянки, які є предметом іпотечного договору, а також стосовно права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин суд першої інстанції помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивачки, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, обраний спосіб забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами у даній справі, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Вячеслава Павловича задовольнити.

Ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року скасувати, заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітіної-Дудікової Ганни Юріївни про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 4 березня 2024 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук