Ухвала

від 12.08.2024 по справі 753/16317/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16317/23

провадження № 2-др/753/143/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.

з секретарем судового засідання Пічкур А.О.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Амельченка В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача - адвоката Амельченка Вячеслава Павловича про ухвалення додаткового рішення про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити дії, третя особа приватний нотаріус київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2024 Дарницький районний суд м. Києва постановив ухвалу про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити дії, третя особа приватний нотаріус київського міського нотаріального округу Коптєлова О.Р., предметом якої було зобов`язати ОСОБА_4 надати ОСОБА_3 рахунок для проведення оплати згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0.0715 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:63:467:0021; згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0485 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:63:467:0028; згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0525 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер Дарницький район, вулиця 8000000000:63:467:0023.

Підставою закриття провадження у справі стало встановлений судом відсутність предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Під час розгляду справи представник відповідача подав заяву про стягнення судових витрат у розмірі 53 978 грн, у якій зазначив, що остаточний розмір витрат може бути поданий додатково.

Під час постановлення ухвали про закриття провадження у справі судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

23.07.2024 представник відповідача електронними засобами зв`язку через систему «Електронний суд» подав заяву, яку підчас судового засідання доповнив, та просив компенсувати за рахунок позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 65 058 грн. Послався на необґрунтованість заявленого позивачем позову вказуючи, що позивачка до подачі позову не використала право, передбачене ст. 85 Закону України «Про нотаріат» та ст. 537 ЦК України, виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з неї грошей у депозит нотаріуса, а так само розрахуватись у інший спосіб визначений договором, шляхом передачі майнових прав на частину об`єкта будівництва. Разом з позовом була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, яка була задоволена судом та стала перешкодою в реалізації права ОСОБА_4 звернути стягнення на предмет іпотеки.

У судовому засіданні представник відповідачки підтримав заявлені вимоги про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивачки.

Представник позивачки заперечувала проти задоволення заяви, пояснила, що на момент звернення до суду з позовом відповідачка жодних дій, передбачених договорами на вибір способу розрахунку з нею за земельні ділянки, не вчинила, позивачка знаходилась у стані невизначеності та у зв`язку з цим була вимушена звернутись до суду. Після отримання відзиву сторони відповідача, у якому відповідач вперше виявила обраний спосіб для розрахунку з нею шляхом передачі майнових прав на частину об`єкта будівництва, позивачка направила їй пакет документів, необхідних для передання майнових прав, та зазначила дату, час та місце для такої передачі, але відповідачка не з`явилась до нотаріуса для здійснення реєстрації майнових прав на частину будівництва за нею. Врешті, тільки в березні 2024 відповідачка направила розрахункових рахунок, що надало позивачці можливість виконати свої зобов`язання за укладеними з відповідачкою договорами, що і було предметом спору.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

17.03.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок з відстроченням платежу, відповідно до яких зобов`язання позивачки мають бути виконані нею у строк до 17.03.2023. Зобов`язання позивачки також були забезпечені іпотечним договором.

17.03.2023 ОСОБА_3 направила ОСОБА_4 лист з повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин з проханням продовжити строки виконання зобов`язань.

11.05.2023 ОСОБА_4 направила ОСОБА_3 заяву-попередження про виконання зобов`язань в повному обсязі та відшкодування збитків до 20.05.2023 або Іпотекодержатель ( ОСОБА_4 ) звернеться до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо предмета іпотеки.

26.06.2023 ОСОБА_4 направила ОСОБА_3 вимогу-попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

13.07.2023 ОСОБА_3 направила ОСОБА_4 лист про готовність здійснити оплату та прохання надати банківські реквізити. 02.08.2023 лист аналогічного змісту був направлений повторно. 16.08.2023 лист був направлений втретє.

11.09.2023 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії, а саме надати рахунок для здійснення оплати за договорами.

19.09.2023 ОСОБА_4 направила ОСОБА_3 вимогу-попередження з повідомленням про обраний спосіб оплати шляхом передачі у власність майнових прав.

Ухвалою від 22.09.2024 відкрито провадження у справі, 26.09.2024 постановлено ухвалу про задоволення заяви представника заявника про забезпечення позову, заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна - земельних ділянок, які є предметами договорів, укладеними між сторонами.

27.09.2023 відповідачка отримала позовну заяву з додатками.

З поданого відповідачкою у жовтні 2023 року відзиву встановлено обраної нею спосіб розрахунку за укладеними з позивачкою договорами, а саме передачу їй майнових прав на частину об`єкта будівництва.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2023 ухвалу від 26.09.2024 скасовано.

27.02.2024 ОСОБА_3 направила ОСОБА_4 пакет документів, необхідних для передачі майнових прав на частину об`єкта будівництва та повідомлення про адресу приватного нотаріуса, дату та час здійснення реєстраційних дій.

11.03.2024 ОСОБА_4 направила ОСОБА_3 лист із зазначенням реквізитів для сплати позивачкою грошових коштів за договорами купівлі-продажу земельних ділянок.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за завою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Підставою вимог відповідача про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу є норма ч. 9 ст. 141 ЦПК України, за приписом якої незалежно від результатів вирішення спору суд має право повністю або частково покласти судові витрати на сторону, яка зловживала своїми процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Однак ознак зловживання процесуальними правами та явної неправильності в діях позивачки судом не встановлено.

Так, зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Таким чином, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Разом з тим, заява представника відповідача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивачки, під час розгляду справи судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправомірних дій позивача, а навпаки, встановлено, що позивачка вживала заходи для досудового вирішення спору, однак відповідачка, якій належить право вибору способу отримання розрахунку за укладеними з позивачкою договорами, не вчинила дії, спрямовані на надання позивачу такої можливості. Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав під час розгляду справи.

Необґрунтовані дії позивача є єдиною підставою для покладення на позивача обов`язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем, як це передбачено ч. 5 ст.142 ЦПК України.

Представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Доводи представника відповідачки про те, що позивачка до подачі позову не використала право, передбачене ст. 85 Закону України «Про нотаріат» та ст. 537 ЦК України, виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з неї грошей у депозит нотаріуса, а так само розрахуватись у інший спосіб визначений договором, що свідчить про відсутність порушення прав позивача і відсутність необхідності звертатись до суду з позовом, не заслуговує на увагу та спростовується наведеними матеріалами справи, оскільки встановлено, що саме відповідач протягом тривалого часу не повідомляла позивачу бажаний спосіб отримання розрахунку за укладеними з позивачем договорами, якими передбачено декілька можливих видів здійснення позивачем такого розрахунку. Неповідомлення відповідачем бажаного (обраного) виду розрахунку та суперечлива поведінка покладає на позивача надмірний тягар виконання своїх обов`язків за укладеними з відповідачем договорами, а саме і внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса, у разі можливого бажання відповідача отримати оплату шляхом перерахування грошових коштів, а також і передачу відповідачу майнових прав на частину об`єкта будівництва, у разі можливого бажання відповідача отримати оплату шляхом оформлення майнових прав на частину об`єкта будівництва. Така невизначеність відповідача і стала перешкодою для позивача для внесення боргу на депозит нотаріуса.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Тобто, саме по собі звернення з позовом, або заявою із забезпеченням позову, до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачки, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень.

Отже, відсутні підстави для визнання дій позивачки необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги представника відповідачки щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 257, 260, 261, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Амельченка Вячеслава Павловича про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст ухвали складено 27.08.2024.