Постанова

від 27.02.2024 по справі 757/43705/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 757/43705/19-ц

провадження номер: 22-ц/824/1152/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Косінової Ганни Валеріївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у складі судді Бусик О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , політичної партії «Європейська Солідарність», товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , політичної партії «Європейська Солідарність» (далі - ПП «Європейська Солідарність»), товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» (далі - ТОВ «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_17 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 ПП «Європейська Солідарність», лідером якої є ОСОБА_2 , за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_27/ розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_18», в якій ОСОБА_2 поширив про позивача недостовірну та негативну інформацію такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_19».

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год 42 хв. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_20/ розміщено аналогічну публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_21 », у якій міститься посилання про те, що під час брифінгу лідер партії «Європейська Солідарність» ОСОБА_4 , про що передає прес - служба партії, заявив: «ІНФОРМАЦІЯ_22».

Позивач вказував, що зазначена інформація, поширена про нього, є негативною та такою, що порушує його особисті немайнові права: принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію.

З урахуванням наведеного, зважаючи на доведеність факту поширення зазначеної інформації, позивач ОСОБА_1 просив:

визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 ПП «Європейська солідарність», за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_27/ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_18» наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_19»;

визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_20/ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_23 » наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_24»;

зобов`язати ПП «Європейська солідарність» та ОСОБА_2 протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_25 ПП «Європейська солідарність», за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_26/ у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_27/ у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_28 », шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_29»;

зобов`язати ТОВ «Телеканал «Прямий» протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_20/ у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_30 », шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_31 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_29».

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.45-49, т.4).

Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Косінової Г.В., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Європейська Солідарність», ТОВ «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності, ділової репутації, та спростування недостовірної інформації - задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 ПП «Європейська Солідарність» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_18» наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_32».

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 ТОВ «Телеканал Прямий» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_33» наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_32».

Зобов`язано ПП «Європейська Солідарність» та ОСОБА_2 протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішення у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_34/ у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_18», шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частині під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_29».

Зобов`язано ТОВ «Телеканал «Прямий» протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 », шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду у цій частині під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_29».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 592 грн 27 коп.

Стягнуто з ПП «Європейська Солідарність» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 592 грн 27 коп.

Стягнуто з ТОВ «Телеканал «Прямий» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 592 грн 27 коп. (а.с.198-216, т.4).

Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_8 , ПП «Європейська Солідарність», яка підписана представником Гоголем Б.М., ТОВ «Телеканал «Прямий» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховним Судом зазначено, що з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та, передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що:

поза увагою апеляційного суду залишилось те, що при скасуванні та направленні справи на новий розгляд суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених внаслідок розміщення, зокрема на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_6, недостовірної, на його переконання, інформації. Проте судами не було встановлено, що ОСОБА_2 є власником веб-сайту або автором відповідного інформаційного матеріалу, про спростування якого просить позивач. Ті обставини, що ОСОБА_2 є лідером і керівником іншої особи - ПП «Євпропейська солірадність», не свідчать та не доводять той факт, що він є власником вебсайту або автором відповідного інформаційного матеріалу;

апеляційний суд не встановив, що ОСОБА_2 є власником веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_6 чи ІНФОРМАЦІЯ_5 (публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » чи публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_35 »). Тому висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є передчасними;

в оскарженій постанові судом апеляційної інстанції зазначено, що: «негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. У справі, що переглядається, позивачем оспорюється інформація, поширена відповідачами, про те, що йому були передані від ДБР ІНФОРМАЦІЯ_40», та потім він ці матеріали передав постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_11. Отже, при вирішенні даної справи відповідачі не надали суду докази на підтвердження факту передачі ОСОБА_1 від ДБР матеріалів «справи моряків» та факту наступної передачі цих матеріалів від позивача до ОСОБА_11. […] Колегія суддів зазначає, що відповідачі, як особи, які здійснили поширення оспорюваної позивачем інформації не переконалися у достовірності поширеної ними інформації про передачу ДБР матеріалів «справи моряків» ОСОБА_1 , а також про наступну передачу цих матеріалів Російській Федерації, а саме, ОСОБА_9 ; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, не утрималися від її поширення; не надали суду доказів достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності - не спростували її»;

поза увагою апеляційного суду залишилось те, що чинне законодавство з квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації. Тому висновки апеляційного суду про те, що відповідачі повинні доводити достовірність оспорюваної інформації і, як наслідок, висновок про задоволення позовних вимог, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства;

суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно прохальної частини позову ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформацію за адресою ІНФОРМАЦІЯ_27/ та адресою ІНФОРМАЦІЯ_20/. Проте резолютивна частина оскарженої постанови апеляційного суду посилань на оспорювану інформацію у мережі Інтернет не містить. Хоча позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права саме ту інформацію, яка розміщена за вказаними посиланнями (а.с.205-232, т.5).

Не погоджуючись з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Косінова Г.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки суд не врахував роз`яснень, які містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року про те, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Вказує, що з наведеного слідує, що одним із елементів правопорушення є факт поширення інформації, тобто доведення її до відомо хоча б одній особі у будь-який спосіб.

Зазначає, що відповідно до п.9 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, у випадку, коли інформація була поширена у засобі інформації з посиланням на особу, яка є джерелом інформації, ця особа також є належним відповідачем, а згідно з п.9 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Вказує, що заявляючи позов до ОСОБА_2 , як одного із відповідачів у справі про захист честі, гідності та ділової репутації, позивач посилався на те, що оспорювана інформація поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ПП «Європейська Солідарність» за відповідною адресою в мережі Інтернет. Відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ПП «Європейська Солідарність» зазначено ОСОБА_2 . Згідно з пунктом 6.3. Статуту ПП «Європейська Солідарність» голова партії, зокрема, здійснює поточне керівництво її діяльністю, представляє партію, робить заяви від її імені, без довіреності представляє партію у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, виборчими комісіями, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності та підпорядкування як в Україні, так і за кордоном, а також з фізичними особами тощо. Таким чином, ОСОБА_2 є керівником і лідером ПП «Європейська Солідарність», який уповноважений на здійснення всіх дій, і пов`язаних з представленням її перед третіми особами та з вчиненням від її імені правочинів, розпорядженням коштами і майном партії, в тому числі, щодо формування інформаційної політики партії.

Зазначає, що відповідно до довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 14 серпня 2019 року № 98/2019-Д, складеної ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту ПП «Європейська Солідарність», на якому розміщені, зокрема, адреса: АДРЕСА_1 ; номери телефонів та адреси електронної пошти. Також на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_6 розміщена кнопка з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », після натискання на яку здійснюється перехід на веб-сайт сторінку за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 , що позиціонує себе в якості веб-сайту партії « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». При введенні в браузері адреси веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_30 відбувається завантаження веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10 , тобто має місце налаштування переадресації.

Таким чином, стверджує, що веб-сайти ІНФОРМАЦІЯ_30 та ІНФОРМАЦІЯ_10 використовуються ПП «Європейська Солідарність», як офіційні веб-сайти партії, на яких розміщується інформація щодо діяльності партії, її лідера - ОСОБА_2 , статутні та фінансові документи партії.

З огляду на зазначене, вважає, що публікація на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_18» від ІНФОРМАЦІЯ_17 року, в якій було поширено оспорювану інформацію, та, яка повністю складається з цитат, автором та першоджерелом яких ПП «Європейська Солідарність» вказала лише ОСОБА_2 , а не будь-яку іншу особу, не є редакційною статтею або статтею, яка розміщена анонімно, а є публікацією, яка має автора оспорюваних висловлювань.

Тому представник позивача вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не повинен відповідати за пред`явленим позовом і є неналежним відповідачем, не відповідає обставинам справи.

Також вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що є неточності у фразі ОСОБА_2 , поширеній на брифінгу та на веб-сайтах в частині зазначення ним про передачу позивачем матеріалів «справи моряків» Російській Федерації, у зв`язку з чим суд зазначив, що поширена інформація на брифінгу не є предметом спору, що виключає обов`язок ОСОБА_2 відповідати за даним позовом. Вказує, що представники ОСОБА_2 підтверджували, що на веб-сайтах ПП «Європейська солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» поширена інформація, яка є висвітленням брифінгу ОСОБА_2 і автором оспорюваної інформації такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_19», відповідачами у справі ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» вказано ОСОБА_2 .

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не встановив і матеріали справи не містять доказів неточностей між фразою ОСОБА_2 на брифінгу та поширеною інформацією на веб-сайтах такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_36». Тому вважає, що суд першої інстанції, у порушення ст.89 ЦПК України, не надав оцінку всій інформації, вирвавши з контексту слова « ІНФОРМАЦІЯ_37 », які використані у публікаціях на веб-сайтах, та « ІНФОРМАЦІЯ_13 », «ІНФОРМАЦІЯ_38 », які оголошені ОСОБА_2 на брифінгу, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про визнання ОСОБА_2 неналежним відповідачем. Разом з тим, вказує, що, незважаючи на ці неточності, зміст поширеної інформації зводиться до звинувачень позивача в отриманні від ДБР матеріалів «справи моряків» та наступній передачі саме цих матеріалів Російській Федерації, а саме, ОСОБА_11, що вказує на поширення недостовірної та негативної інформації, яка зачіпає права та інтереси позивача.

Також вказує, що поширена відповідачами інформація є твердженнями про факти, яких ніколи не існувало та які не були перевірені відповідачами, і які не можуть бути підтверджені, а відтак, всупереч висновку суду першої інстанції про достовірність поширеної інформації, оспорювана інформація підлягає спростуванню. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували достовірність цієї оспорюваної інформації, а тому, на думку представника позивача, поширена відповідачами інформація є недостовірною та підлягає спростуванню.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що, посилаючись в апеляційній скарзі на роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, сторона позивача помилково ототожнює вирази «автор висловлювання» та «автор інформаційного матеріалу». Стверджуючи, що ОСОБА_2 є автором певного висловлювання, позивач намагається довести, що відповідач є й автором двох оспорюваних інформаційних матеріалів ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий», що не відповідає дійсності.

Вказує, що твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_2 є головою ПП «Європейська Солідарність» та був власником ТОВ «Телеканал «Прямий» не доводять того, що він є автором оспорюваних інформаційних матеріалів. Більш того, вказаним обставинам у даній справі надав оцінку Верховний Суд у своїй постанові від 22 вересня 2022 року, який зазначив, що ті обставини, що ОСОБА_2 є лідером і керівником іншої особи - ПП «Європейська Солідарність», не свідчать та не доводять той факт, що він є власником вебсайту або автором відповідного інформаційного матеріалу.

Вказує, що суд першої інстанції вірно встановив, що поширена ОСОБА_2 інформація і оспорювана позивачем інформація не збігаються за змістом, та відповідно, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем.

Зазначає, що під час під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_17 року він заявив дослівно таке: «ІНФОРМАЦІЯ_39». Проте, позивач оскаржує начебто слова про те, що «ІНФОРМАЦІЯ_40», незважаючи на таємницю слідства, були передані ДБР пану ОСОБА_1, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_9». Вказує, що суд першої інстанції в цій частині надав вірну оцінку заяві позивача про вчинене кримінальне правопорушення у «Справі моряків», роздруківці тексту виступу ОСОБА_11 на засіданні Ради Безпеки ООН, в якому він цитував заяву позивача з матеріалів «Справи моряків», роздруківці повідомлень позивача в телеграм-каналі щодо «Справи моряків» та його обізнаності з цією справою. Водночас, правова позиція позивача фактично побудована лише на усному запереченні оспорюваної інформації та доказах, наданих відповідачем.

Також вказує, що інформація, яка є предметом спору не є актуальною на цей час і сторінки за такими адресами відповідачів неможливо знайти в мережі Інтернет.

З урахування наведеного, відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість (а.с.123-127, т.4).

ПП «Європейська Солідарність» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказах вірно встановлено, що представник РФ в ООН ОСОБА_9 процитував заяву позивача в «справі моряків» із посиланням на ім`я позивача, як автора цієї заяви. Позивачем не надано доказів, що таке цитування заяви та її передача представнику РФ відбулась всупереч волі позивача. Тому вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що інформація відповідає дійсності та є достовірною. З урахуванням наведеного, ПП «Європейська Солідарність» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її необгрунтованість, а рішення суду першої інстанції - без змін (а.с.141-153, т.4).

Представник ТОВ «Телеканал «Прямий» - адвокат Дорошенко А.О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що зі змісту публікації, розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_17 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що оспорювана інформація була розміщена із застосуванням посилання на оригінал публікації прес-служби ПП «Європейська Солідарність» та на її місце розміщення у мережі Інтернет і є дослівним цитуванням тексту оригіналу публікації. З огляду на зазначене, представник відповідача вважає, що ТОВ «Телеканал «Прямий» є неналежним відповідачем, оскільки товариство не є автором або поширювачем оспорюваної позивачем інформації, а є особою, яка навела дослівне цитування з посиланням на першоджерело інформації вже доведеної через інший веб-сайт до необмеженого кола осіб, а за передачу таким чином інформації відповідальність не передбачена чинним законодавством України.

Також зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами недостовірність інформації про те, що він «передав інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_9», а тому така інформація не підлягає спростуванню.

З урахуванням наведеного, представник ТОВ «Телеканал «Прямий» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (а.с.155-174, т.4).

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, та приймаючи до уваги, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.417 ЦПК України), колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_17 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 ПП «Європейська Солідарність», лідером якої є ОСОБА_2 , за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_27/ розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_18», в якій ОСОБА_4 поширив інформацію такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_41».

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_20/ розміщено аналогічну публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_33», у якій міститься посилання про те, що під час брифінгу лідер партії «Європейська Солідарність» ОСОБА_4 , про що передає прес - служба партії, заявив: «ІНФОРМАЦІЯ_41».

Також встановлено, що з наявного в матеріалах справи експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 14 серпня 2019 року № 133/2019-ЕВ, складеного ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», вбачається, що було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_42 та встановлено факт поширення на веб-сайті ПП «Європейська Солідарність» публікації під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_18».

З наявної в матеріалах справи довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 14 серпня 2019 року № 98/2019-Д, складеної ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту ПП «Європейська Солідарність», на якому розміщені, серед іншого, наступні ідентифікатори - адреса: АДРЕСА_1 ; телефони: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15

За результатами проведеного дослідження змісту веб-сторінки було встановлено, що на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 міститься кнопка з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », після натискання на яку здійснюється перехід на веб-сторінку за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 , що позиціонує себе в якості веб-сайту Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». На цій веб-сторінці за гіперпосиланням «Звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за ІІ квартал 2019 року (PDF/Exсel)» доступний для скачування документ, що містить наступні ідентифікатори ПП «Європейська Солідарність» - ідентифікаційний код: 21715714; місцезнаходження: 04176, місто Київ, вул. Електриків, 29-А; фактичне місцезнаходження: 01015, місто Київ, вул. Лаврська, 16; сайт: solidarnist.ua.

Також, в довідці з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 14 серпня 2019 року № 98/2019-Д зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться, зокрема, наступні відомості про ПП «Європейська Солідарність» - ідентифікаційний код: 21715714; місцезнаходження: 04176, місто Київ, вул. Електриків, 29-А; телефони: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; адреса електронної пошти: info@solydarnist.org; веб-сторінка: www.solydarnist.org.

При цьому, при введенні в браузері адреси веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_30 відбувається завантаження веб-сайту: http://eurosolidarnisty.org, тобто має місце налаштування переадресації (редиректу).

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що суду не надані докази того, що ОСОБА_2 є власником веб-сайту або автором відповідного інформаційного матеріалу, про спростування якого просить позивач, і що саме він розповсюдив вказану інформацію. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЩІК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ч.1 ст. 50 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмет спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Схожі за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15- ц (провадження № 14-178цс 18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок про те, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві ( пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження №12-110гс19) зроблено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) вказано, що: «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».

Аналогічні висновки щодо необхідності обов`язкового залучення до розгляду справи у якості відповідача власника відповідного веб-сайту, на якому була поширена інформація, спростування якої вимагає позивач, сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є усталеними.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у даній справі № 757/43705/19, скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та, передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав, що «апеляційний суд не встановив, що ОСОБА_2 є власником веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_6 чи ІНФОРМАЦІЯ_5 (публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » чи публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_35 »). Тому висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є передчасними».

У ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет - протоколом. Власник веб-сайту це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про електронні комунікації» домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, що має унікальну назву (доменне ім`я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Відповідно до ч. 11 ст. 56 Закону України «Про електронні комунікації» власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та/або в публічних базах даних записів про доменні імена (WFIOIS) таку достовірну інформацію про себе: 1) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; 2) повна адреса місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; 3) контактна інформація власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адреса електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися.

Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом 3 цієї частини.

З матеріалів справи вбачається, що публікації, в яких поширено інформацію про ОСОБА_12 , були розміщені ІНФОРМАЦІЯ_17 року на веб-сайтах ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканалу «Прямий», і не містять посилання на автора інформаційного матеріалу, у зв`язку з чим, оскільки автор інформаційних матеріалів невідомий, належними відповідачами у справі є власники веб-сайтів.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач ОСОБА_2 є власником веб-сайтів ПП «Європейська Солідарність» чи ТОВ «Телеканалу «Прямий».

Отже, установивши, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 є власником веб-сайту або автором відповідного інформаційного матеріалу, про спростування якого просить позивач, і що саме ОСОБА_2 розповсюдив вказану інформацію, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, оскільки ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, є законним та обґрунтованим, висновки суду відповідають вимогам матеріального й процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування в цій частині при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 має вплив на формування інформаційної політики ПП «Європейська Солідарність» та наповненість веб-сайту ТОВ «Телеканалу «Прямий», так як він є лідером ПП «Європейська Солідарність» та на час виходу публікацій був власником корпоративних прав ТОВ «Телеканал «Прямий», колегією суддів відхиляються, оскільки вони не свідчать та не доводять той факт, що ОСОБА_2 є власником веб-сайтів або автором відповідних інформаційних матеріалів.

Інші докази та обставини в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_12 в частині вимог до відповідачів ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий», суд першої інстанції виходив із того, що поширена на веб-сайтах ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» інформація є достовірною, так як позивачем не спростовано факту повідомлення представником РФ в ООН ОСОБА_16 уривку заяви ОСОБА_12 у «справі моряків» із безпосереднім посиланням на ім`я позивача як автора, та у зв`язку з відсутністю відомостей про розголошення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні не самим ОСОБА_13 , а іншими особами. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідні події, поширені в мережі Інтернет насправді існували, а відтак не порушують права позивача на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації.

Проте колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Як зазначалось вище, відповідно до довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 14 серпня 2019 року № 98/2019-Д, складеної ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту ПП «Європейська Солідарність», на якому розміщені, серед іншого, наступні ідентифікатори - адреса: АДРЕСА_1 ; телефони: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15

За результатами проведеного дослідження змісту веб-сторінки було встановлено, що на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 міститься кнопка з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », після натискання на яку здійснюється перехід на веб-сторінку за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 , що позиціонує себе в якості веб-сайту Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». На цій веб-сторінці за гіперпосиланням «Звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за ІІ квартал 2019 року (PDF/Exсel)» доступний для скачування документ, що містить наступні ідентифікатори ПП «Європейська Солідарність» - ідентифікаційний код: 21715714; місцезнаходження: 04176, місто Київ, вул. Електриків, 29-А; фактичне місцезнаходження: 01015, місто Київ, вул. Лаврська, 16; сайт: solidarnist.ua.

Також, в довідці з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 14 серпня 2019 року № 98/2019-Д зазначено, що при введенні в браузері адреси веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_30 відбувається завантаження веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_10 , тобто має місце налаштування переадресації (редиректу).

Наведений доказ підтверджує, що веб-сайти ІНФОРМАЦІЯ_30 та ІНФОРМАЦІЯ_10 використовуються ПП «Європейська Солідарність».

Тому доводи представника ПП «Європейська Солідарність» - адвоката Гоголя Б.М. про те, що матеріали справи не містять доказів того, що веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_16 належить ПП «Європейська Солідарність», є необґрунтованими.

Таким чином, факт поширення публікацій на веб-сайтах ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які не спростовано відповідачами, а відтак ПП «Європейська солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» є належними відповідачами у справі.

Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституція України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34).

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При розгляді справ про захист гідності та честі суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Зазначене вказує на дифамаційний склад цивільного правопорушення, який мають довести/спростувати сторони у справі (принцип змагальності сторін).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які не можна перевірити щодо їх відповідності, дійсності, на відміну від перевірки істинності фактів, і спростувати.

Не має характеру оціночних суджень інформація, яка стосується конкретних подій, конкретної особи та подається як установлений факт.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Згідно зі ст. 277 ЦК України та виходячи з процесуального обов`язку кожної із сторін довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту поширення відповідачем недостовірної інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 761/39429/14-ц (провадження №61-9146св18).

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у даній справі № 757/43705/19, скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та, передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав, що: «поза увагою апеляційного суду залишилось те, що чинне законодавство з квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації. Тому висновки апеляційного суду про те, що відповідачі повинні доводити достовірність оспорюваної інформації і, як наслідок, висновок про задоволення позовних вимог не грунтується на вимогах чинного законодавства».

Зі змісту позову вбачається, що позивач ОСОБА_14 просив визнати недостовірною інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ПП «Європейська Солідарність» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікації: « ІНФОРМАЦІЯ_18» та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Телеканал «Прямий» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації: «ІНФОРМАЦІЯ_33».

Згідно із Законом України від 27 березня 2014 року № 1170-VIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» була виключена ч.3 ст. 277 ЦК України, яка встановлювала презумпцію добропорядності.

Отже, для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 2) недостовірність цієї інформації (див. постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 758/13555/21, провадження № 61-1625св23).

Водночас відповідно до ч.2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.

Отже, незалежно від джерела отримання інформації при її поширенні особа зобов`язана переконатись в її достовірності, а у разі отримання інформації з офіційних джерел - робити посилання на таке джерело.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст.76, 77 ЦПК України).

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхиленні або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягара доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_14 вказував, що негативна та недостовірна інформація про нього поширена відповідачами на веб-сайтах ПП «Європейська Солідарність» та телеканалу «Прямий» саме у висловлюванні: «...ІНФОРМАЦІЯ_43».

Колегія суддів вважає, що наведена фраза містить інформацію про конкретні життєві обставини, зміст та характер цього висловлювання свідчить про наявність фактів, які можуть бути перевірені на правдивість та істинність, а отже поширена відповідачами інформація не є оціночними судженнями.

Позивач зазначав, що інформація про те, що він передав ІНФОРМАЦІЯ_40» Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_9, не відповідає дійсності, є неправдивою та є твердженням про факти, яких ніколи не існувало та які не можуть бути підтверджені. Поширені висловлювання набули негативного значення та сприймаються суспільством негативно, створюючи враження, що позивач діє всупереч національним інтересам України, що руйнує оцінку його ділових і професійних якостей.

Заперечуючи проти доводів позову про недостовірність поширеної інформації, відповідачі надали суду першої інстанції такі докази, зокрема, роздруківку із тексту виступу постійного представника РФ в ООН ОСОБА_11 від 16 липня 2019 року на засіданні Ради Безпеки ООН (англійською мовою), а також роздруківку заяви про вчинені кримінальні правопорушення, поданої ОСОБА_13 до Державного бюро розслідувань, яка була оприлюднена позивачем у месенджері Telegram.

Суд першої інстанції, оцінивши вказані докази, дійшов висновку про достовірність обставин передачі позивачем матеріалів «справи моряків» Російській Федерації. Також суд першої інстанції зазначив, що відсутні відомості про розголошення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, не самим ОСОБА_13 .

Проте колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з такого.

Із виступу постійного представника РФ в ООН ОСОБА_11 від 16 липня 2019 року вбачається, що він вказує на подання ОСОБА_15 до ДБР «иска» у відношенні дій колишнього Президента України ОСОБА_2 та зачитує частину заяви про вчинені кримінальні правопорушення від 20 травня 2019 року, поданої ОСОБА_13 до ДБР. У наведеній заяві про вчинені кримінальні правопорушення ОСОБА_14 просив внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 109, 111, 426-1 КК України, ймовірно вчинені колишнім Президентом України ОСОБА_2 та іншими особами під час вчинення дій, пов`язаних зі здійснення переходу корабельною групою ВМС ЗС України з Чорного до Азовського моря.

Дослідивши інформацію, що міститься у фразі: «ІНФОРМАЦІЯ_44 ». Тобто у наведеній фразі мова йде про передачу ОСОБА_13 матеріалів «справи моряків» («..цю інформацію..»), отриманих від ДБР, представнику РФ в ООН ОСОБА_11.

Проте, докази, якими керувався суд першої інстанції, містять інформацію про подачу позивачем до ДБР заяви про вчинені кримінальні правопорушення у «справі моряків», розміщення позивачем для загального доступу у месенджері Telegram цієї заяви та зачитування уривку заяви ОСОБА_12 на засіданні Ради Безпеки ООН представником РФ ОСОБА_16.

Отже, вказані докази не підтверджують отримання позивачем від ДБР матеріалів «справи моряків» та передачу позивачем, отриманої від ДБР інформації, представнику РФ в ООН ОСОБА_11, а відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вказані докази підтверджують достовірність інформації, поширеної у публікаціях.

Також колегія суддів зазначає, що будь-якого посилання на офіційні джерела інформації, опублікований ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» матеріал не містить.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують достовірність поширеної інформації відповідачами ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий».

При цьому суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що надані відповідачами докази на підтвердження достовірності поширеної ними інформації не доводять передачу від ДБР ОСОБА_17 матеріалів «справи моряків» та передачу цієї інформації від ОСОБА_12 до представника РФ в ООН ОСОБА_11.

В свою чергу апеляційний суд, зважаючи на положення ст. 367 ЦПК України, має надати оцінку, чи порушують саме конкретно визначена фраза честь та гідність позивача.

Ураховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що фраза: «..ІНФОРМАЦІЯ_45..» містить в собі як твердження про конкретну обставину, так і негативний характер висловлювання, достовірність якого потребувала б доведення в ході розгляду справи. В той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів достовірності вказаної інформації.

Колегія суддів враховує, що у наведеному висловлюванні використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати. Відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації. Наведена інформація за своїм змістом спрямована на те, щоб створити у сторонньої особи негативне уявлення про позивача, як особи, яка нібито передає матеріали слідства представнику РФ.

Таким чином, відносно позивача було поширено відомості, які не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують честь, гідність та ділову репутацію, останнього, тобто порушують немайнові права позивача, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що позивачем доведено, що поширена інформація: стосувалася безпосередньо його особи, є недостовірною та неправдивою; була доведена до відома невизначеної кількості осіб, зокрема, користувачів та відвідувачів веб-сайтів ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканалу «Прямий»; не належить до оціночних суджень, а містить факти про начебто отримання позивачем від ДБР, не зважаючи на таємницю слідства матеріалів «справи моряків» та наступну передачу позивачем цієї інформації представнику РФ в ООН ОСОБА_11; така інформація є недостовірною, порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації позивача; оспорювана інформація спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про особу позивача, заслуговують на увагу.

З наведених вище підстав, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_12 в частині вимоги до ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 ПП «Європейська Солідарність» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_18» та на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 телеканалу «Прямий» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_33» наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_46...», є обгрунтованими та підлягає задоволенню.

Колегія суддів враховує, що спростуванню підлягає виключно недостовірна інформація.

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року).

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Водночас особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ст.275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, установлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими шляхами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, які спричинило це порушення.

До спеціальних способів захисту належать, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (ст.277 ЦПК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ЦК України) тощо.

Відповідно до ст.ст.94, 277 ЦПК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право па відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, колегія суддів вважає ефективним зобов`язати ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» спростувати недостовірну інформацію, поширену у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_17 року, шляхом розміщення на веб-сайтах ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили вступної та резолютивної частини рішення суду під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_29».

Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України, наведених вище положень закону та встановлених обставин справи, належним чином не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_12 в частині вимог до ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

Що стосується посилання відповідачів на те, що згідно прохальної частини позову ОСОБА_1 просить визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформацію за адресою ІНФОРМАЦІЯ_27/ та адресою ІНФОРМАЦІЯ_20/, проте за вказаними посиланнями оспорюваної інформації у мережі Інтернет не міститься, то колегія суддів вважає, що ці обставини не є підставою для відмови у позові ОСОБА_1 в частині вимог до ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий», оскільки вони не стосуються предмету доказування, а саме, поширення недостовірної інформації на інформаційному ресурсі відповідачів ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_12 в частині вимог до ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, з наведених вище підстав.

Тому апеляційна скарга представника ОСОБА_12 - адвоката Косінової Г.В. підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_14 за подання до суду позову сплатив судовий збір у розмірі 3 073 грн 60 коп. (а.с.2, т.1), а за подання апеляційної скарги - 4 611 грн 00 коп. (а. с.75, т.4). Разом з тим, належний до спалити розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 4 610 грн 40 коп.

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і задовольняє позовні вимоги ОСОБА_12 частково, то з відповідачів ПП «Європейська Солідарність» та ТОВ «Телеканал «Прямий» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у рівних частинах по 3 842 грн 00 коп., з кожного окремо.

При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_2 - адвокат Кунянський С.М. подав до суду заяву від 27 лютого 2024 року про поворот виконання рішення.

Заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року стягнуто, зокрема, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 592 грн 27 коп. Відповідач ОСОБА_1 вказану постанову суду в цій частині виконав, сплативши судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 592 грн 27 коп.

Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року зазначену постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.444 ЦПК України представник ОСОБА_2 - адвокат Кунянський С.М. просив, у разі залишення в силі рішення суду першої інстанції, вирішити питання про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року шляхом повернення сплаченої грошової суми, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 2 592 грн 27 коп.

Колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_2 - адвокат Кунянського С.М. про поворот виконання рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначалось вище, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Європейська Солідарність», ТОВ «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності, ділової репутації, та спростування недостовірної інформації - задоволено.

Також постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року стягнуто, зокрема, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 592 грн 27 коп.

Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Також по справі встановлено, що на виконання вказаної вище постанови Київського апеляційного суду, 24 серпня 2023 року судом першої інстанції було видано виконавчий лист №757/43705/19-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2 592 грн 27 коп.

Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - Печерський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ) від 04 жовтня 2023 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа №757/43705/19-ц.

16 жовтня 2023 року державним виконавцем Печерського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ прийнято постанову, згідно з якою виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №757/43705/19-ц від 24 серпня 2023 року закрито, у зв`язку з тим, що боржником сплачено суму боргу в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він відмовляє в позові повністю.

Враховуючи те, що постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року після її виконання постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції і під час нового апеляційного розгляду рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації залишено без змін, то колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_2 - адвокат Кунянського С.М. про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплаченого судового збору у розмірі 2 592 грн 27 коп.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384, 444 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Косінової Ганни Валеріївни - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 29 вересня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до політичної партії «Європейська Солідарність», товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до політичної партії «Європейська Солідарність», товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 політичної партії «Європейська солідарність» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_34/ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_18» наступного змісту: «...ІНФОРМАЦІЯ_47...».

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_20/ під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_33» наступного змісту: «... ІНФОРМАЦІЯ_47...».

Зобов`язати політичну партію «Європейська солідарність» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_34/ у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частині під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_29».

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_20/ у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_33», шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 вступної та резолютивної частини рішення суду в цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_29».

Стягнути з політичної партії «Європейська Солідарність» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 3 842 грн 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 3 842 грн 00 коп.

В іншій частині рішення Печерського районного суду м.Києва від 29 вересня 2022 року залишити без змін.

В порядку повороту виконання рішення стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 542 грн 27 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.

Головуючий

Судді: