Постанова

від 27.02.2024 по справі 752/13313/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/13313/23 Головуючий у І інстанції - Чередніченко Н.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/2592/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ейві Інвестмент» про стягнення коштів, визнання несправедливими окремих пунктів договору, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

установив:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал», третя особа: ТОВ «Компанія з управління активами «Ейві Інвестмент» про стягнення коштів, визнання несправедливими окремих пунктів договору, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року, клопотання представника відповідача про передачу за підсудністю даної цивільної справи було задоволено.

Справу було передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В подальшому, суд першої інстанції після відкриття провадження у справі встановив, що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК країни.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року, у звільненні ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу зазначеного вище позову було відмовлено.

Позов було залишено без руху та надано строк п`ять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення її недоліків, а саме: сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

12 грудня 2023 року до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про неможливість виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року, та стороною позивача не надано посилань на докази сплати судового збору за вимоги майнового характеру, а також за п`ять вимог немайнового характеру.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального і неправильного застосування норм матеріального права, та направити справу для продовження розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва.

Як на підставу своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що під час укладання попереднього договору він виступає у якості споживача, роль товару виконує квартира, яку він має намір придбати у майбутньому.

Після попереднього договору за логікою законодавця буде укладено основний договір купівлі-продажу житлової нерухомості.

Фактично, він набуває статусу споживача на кожному етапі законодавчо-врегульованої процедури набуття житла, що супроводжує певні привілеї, які надає Закон України «Про захист прав споживачів», а саме звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи, що він є споживачем який замовляє і має намір отримати продукцію, для задоволення власних потреб і товаром є житло то і звернувся до суду з позовною заявою з метою захисту своїх порушених прав як споживача, а його вимоги в позовній заяві підпадають під дію зазначеного вище Закону.

На вказану апеляційну скаргу представник АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал» - Шевченко Є.В. подав відзив в обґрунтування якого зазначив, що посилання позивача на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої позивачі звільняються від сплати судового збору за позовом, є безпідставним.

Вказує, що відсутні правові підстави вважати, що позов подано на захист прав споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а ОСОБА_1 є споживачем будь-яких товарів, робіт і послуг за попереднім договором, оскільки за таким договором сторони лише домовились в майбутньому укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Лише у випадку укладення основного договору та невиконання його відповідачем, позивач матиме можливість звернутися до суду за захистом своїх прав як споживача.

Крім того, позивач не звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами майнового характеру, оскільки вони не відносять до вимог, пов`язаних із захистом прав споживачів.

Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року залишити без змін.

На вказаний відзив ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, в якому виклав свої міркування із приводу відзиву на його апеляційну скаргу та просив врахувати їх при прийнятті рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал» - Шевченко Є.В. не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник ТОВ «Компанія з управління активами «Ейві Інвестмент» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка з`явилась в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Відповідно до положень статей 175, 177 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно із частинами першою - третьою ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що провадження у справі відкрито за позовом, поданим без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України, позивач не усунув зазначені в ухвалі від 11 грудня 2023 року недоліки у встановлений строк, а саме: не надав документів, що підтверджують сплату судового збору і він не відноситься до категорії осіб, що мають пільги щодо такої сплати.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», судам роз`яснено, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Вказана пільга щодо сплати судового збору підлягає застосуванню лише у випадку коли позивач пред`явив позов, пов`язаний з порушенням його прав як споживача.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

При цьому, відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Аналіз вищезазначених положень Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави вважати, що в розрізі наявних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, відповідач не може вважатися ані виконавцем, ані виробником, оскільки відповідач внаслідок укладення Попереднього договору прийняв на себе лише одне зобов`язання - укласти у майбутньому основний договір, що в свою чергу виключає можливість застосування до наявних правовідносин між позивачем та відповідачем приписів Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави вважати, що позов подано на захист прав споживача в розумінні приписів Закону України «Про захист прав споживачів», а ОСОБА_1 є споживачем будь-яких товарів, робіт і послуг за попереднім договором, оскільки за таким договором сторони лише домовились в майбутньому укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що даний спір не виник з приводу захисту прав споживача, а позивач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції, щодо залишення позовної заяви без розгляду з мотивів несплати позивачем судового збору у строк, наданий судом позивачу для усунення недоліків, постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За положеннями статті 382 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції зокрема складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційним судом було відкрито провадження у справі без сплати апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року, оскільки він зазначав, що звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а в ході розгляду справи було встановлено, що він не є споживачем в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», та залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно вирішити питання про стягнення з ОСОБА_1 судового збору за подачу ним апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1.9 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, поданої фізичною особою, судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум на для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 повинна була бути оплачена судовим збором у розмірі 536,80 грн. (2684 х 0,2).

Враховуючи вищезазначене, згідно із вимогами ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України слід стягнути судовий збір у розмірі 536,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба