Постанова

від 28.02.2024 по справі 754/11247/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/11247/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4716/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гайдай Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року про залишення без задоволення заяви про забезпечення зустрічного позову у складі судді Таран Н.Г.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.

У листопаді 2023 року на адресу суду надійшла заява позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання позивача за первісним позовом не чинити перешкоди у спілкуванні та побаченні з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року заява позивача за зустрічним позовом залишена без задоволення.

23 листопада 2023 року на адресу суду позивачем повторна подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання позивача за первісним позовом не чинити перешкоди у спілкуванні та побаченні з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що погіршення особистих відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 значною мірою впливає на відношення між татом та дітьми, оскільки вони постійно перебувають з матір`ю та стають свідками неприязних стосунків. Тривалий час діти не бачать тата та взагалі не спілкуються з ним, а ні в живу, а ні онлайн. Діти на даний час проживають за кордоном. Позивач за зустрічним позовом має можливість виїжджати за кордон та бачитись з дітьми. Оскільки ОСОБА_2 ігнорує всі телефонні дзвінки, відповідач просить зобов`язати не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми та надавати батьку дітей проводити з ними вільний час, будь де, в тому числі й під час приїзду в Чорногорію, де проживають наразі діти з матір`ю.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року заяву про забезпечення зустрічного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі адвокат Гайдай О.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає її не вмотивованою, ухваленою з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати її та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при винесенні ухвали, не було досліджено жодного з долучених доказів, не надано їм оцінку та не вказано в чому саме полягає неналежність та недопустимість цих доказів.

Вказує, що він сумлінно виконував свої батьківські обов`язки, приймав повноцінну участь у житті дітей, виховував, грався з ними, навчав різним видам спорту, подорожував з ними, вкладав спати. Надавав аліменти у добровільному порядку, коли сторони по справі розлучились.

Зазначає, що з квітня 2023 року ОСОБА_2 в односторонньому порядку змінила місце проживання дітей без згоди їхнього батька ОСОБА_1 , заблокувала всі телефонні контакти та не дає можливості останньому спілкуватися з дітьми. Тривалий час діти не бачать тата і взагалі не спілкуються з ним.

Посилається на те, що тривалий розгляд цієї справи без можливості спілкування дітей з батьком може призвести до втрати емоційного зв`язку між батьком та дітьми, що в свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення про задоволення його позову (постанова Верховного Суду від 25 листопада 2020 року справа №760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), ухвала Верховного Суду від 03 березня 2021 року справа № 756/326/20 (провадження № 61-2379ск 21)).

Крім того, скаржник вказує, що є багатодітним батьком та має відповідні пільги, в тому числі має можливість виїжджати за кордон в період воєнного стану, також ОСОБА_1 має бізнес в туристичній сфері, що також час від часу є причиною його виїздів за кордон, зокрема і в Чорногорію.

Вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надавати можливість дітям спілкуватись з батьком для скаржника є важливим ще й з тих підстав, що при поїздці до Чорногорії щоб побачитись з дітьми, дана ухвала є вагомим доказом та аргументом для місцевої поліції, яка сприятиме ОСОБА_1 в побаченні з дітьми.

Вказує, що згідно зі статтею 157 Сімейного кодексу України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Куц Я.О. в інтересах ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року без змін.

В судовому засіданні представники третіх осіб не з`явилися про розгляд справи повідомлялися належно, у зв`язку з чим колегія судів вважає за можливе закінчити розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Гайдай О.В., які просили апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Гнатуш Н.В. в інтересах ОСОБА_2 , яка просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову, районний суд виходив з того, що на час вирішення спору про визначення місця проживання дітей, батько проживає окремо від дітей, які проживають з матір`ю в іншій країні у зв`язку з військовими діями на території України, а також з огляду на відсутність належних та допустимих доказів наявності перешкод у спілкуванні з дітьми і спричинення перешкод матір`ю у зустрічі батька з дітьми при його приїзді до Чорногорії.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Зі справи убачається, що у провадженні районного суду перебуває справа за позовом у ОСОБА_2 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком.

Установлено, що діти разом з матір`ю проживають за кордоном.

ОСОБА_1 маючи на меті відновити спілкування з дітьми просить забезпечити його позов шляхом зобов`язання ОСОБА_5 не чинити перешкоди у спілкуванні та побаченні з дітьми, вказавши, що остання перешкоджає йому в такому спілкуванні, а ні безпосередньо, а ні через засоби телекомунікаційного зв`язку.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову;

Судове рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною спрямовано на збереження емоційного зв`язку дитини з батьком. Заходи ж забезпечення позову, що полягають у наданні позивачу можливості спілкування із неповнолітнім сином за допомогою будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку кожних понеділка, середи та суботи протягом однієї години з урахуванням графіку та режиму дня дитини, спрямовані на сприяння забезпечення відновлення відносин та емоційного контакту дитини особисто з її батьком на час вирішення по суті спору щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною.

У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у справі склалися стосунки, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватися із дітьми.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Колегія суддів враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту неповнолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від спілкування з батьком.

Відтак, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з неповнолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначенні місця проживання малолітніх дітей.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від: 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).

Отже, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, не застосувавши вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення такого позову.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, 06 грудня 2007 року).

Встановлюючи порядок побачень батька з дітьми, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дочками, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, колегія суддів вважає, що право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування малолітніх дітей з батьком відповідає їхнім інтересам.

Встановлено, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану діти разом з матір`ю виїхали за кордон, натомість зобов`язання ОСОБА_2 на цей період організувати спілкування дітей із батьком у режимі відеозв`язку через засоби інтернетзв`язку у період часу з 18 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин за Київським часом кожної суботи місяця, буде сприяти підтриманню зв`язку дітей із батьком.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 569/14585/21.

За таких обставин, подана по справі заява підлягає частковому задоволенню.

Отже, спілкування батька з дітьми у режимі відеозв`язку через засоби інтернетзв`язку у період часу з 18 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин за Київським часом кожної суботи місяця до вирішення спору між сторонами по суті є заходом забезпечення позову та відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення зустрічного позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення первісного позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій, а інтереси дітей та права сторін на час постановлення оскаржуваної ухвали не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

У рішенні від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що «при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення».

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дітьми, відсутність обставин, які можуть безумовно обмежувати право на таке спілкування, а також, враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо щодо визначення місця проживання дітей, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали районного суду з частковим задоволенням заяви про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 організовувати у період перебування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за кордоном спілкування дітей з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв`язку через засоби інтернетзв`язку у період часу з 18 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин за Київськи часом кожної суботи місяця.

Такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та доньками, відповідатиме інтересам як батька, так і дітей, та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відновлення відносин та емоційного контакту неповнолітніх дітей з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц (провадження № 61-1153св17) та в ухвалі від 14 серпня 2023 року у справі № 757/21377/22-ц (провадження № 61-11087ск23).

Таким чином обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, свідчать про наявність фактичних обставин, з яким закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Крім того, заходи забезпечення мають тимчасовий характер та діють до набрання рішенням у справі законної сили.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Гайдай Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 організовувати у період перебування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за кордоном спілкування дітей з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв`язку через засоби інтернетзв`язку у період часу з 18 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин за Київським часом кожної суботи місяця.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 березня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: