Рішення

від 04.03.2024 по справі 640/2879/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2024 року справа №640/2879/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю» «Інтерфарм» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від №Ю-4097-03 від 9 листопада 2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно сформував податкову вимогу, оскільки контролюючим органом вже неодноразово виносились податкові вимоги про стягнення боргу з товариства з єдиного соціального внеску, які були скасовані в судовому порядку, оскільки підприємство перебуває в стані банкрутства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/2879/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

23.05.2023 від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/2879/21 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

23.05.2023 протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 26.05.2023 (суддя Журавель В.О.) прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/2879/21 передано 10.01.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 р. адміністративну справу № 640/2879/21 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що по ТОВ «Інтерфарм» станом на 21.07.2021 відповідно до інформаційної системи обліковується борг з єдиного соціального внеску на загальну суму 96 365,14 грн., а відтак засобами інформаційної системи органів ДПС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 від 20.11.2020.

Також у матеріалах справи наявна відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримує свої позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ГУ ДПС у м. Києві направило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 від 07.09.2020, згідно з якою станом на 21.07.2021 заборгованість ТОВ «Інтерфарм» зі сплати єдиного соціального внеску становить 96365,14 грн.

Позивач вважає зазначену вимогу протиправною, оскільки ТОВ «Інтерфарм» вже отримувало таку ж вимогу, але датовану 06.10.2015 за №Ю-4097-03, правомірність якої спростована за результатами судового розгляду в адміністративній справі №826/24405/15, що вказує на відсутність узгодженої недоїмки з єдиного соціального внеску.

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску серед іншого зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За визначенням пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частина друга статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Вказані положення Закону кореспондуються із положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449.

Так, відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції, у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Наведені правові норми вказують, що у разі наявності у платника єдиного соціального внеску недоїмки, фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Судом встановлено, що позивачу направлено автоматично сформовану вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 100 325,14 грн. на підставі картки особового рахунку.

Наявна у справі роздруківка з картки особового рахунку зі сплати єдиного внеску ТОВ «Інтерфарм» вказує, що заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі виникла ще станом на 31.12.2014.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не зазначив за який період утворилася спірна заборгованість та не надав суду відповідних доказів, які б підтверджували її наявність, у тому числі відповідну звітність.

Суд встановив, що на спірну суму заборгованості з єдиного внеску контролюючим органом вже було сформовано та надіслано ТОВ «Інтерфарм» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 №Ю-4097-03, відповідно до якої станом на 30.09.2015 заборгованість ТОВ «Інтерфарм» зі сплати єдиного соціального внеску становить 99 114,04 грн., в тому числі 98 460,62 грн. - недоїмка, 414,81 грн. - штраф та 238,61 грн. - пеня.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 18.07.2016 по справі №826/24405/15 за позовом ТОВ «Інтерфарм» до ДПІ в Оболонському районі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, визнано протиправними дії ДПІ в Оболонському районі щодо пред`явлення ТОВ «Інтерфарм» вимоги про сплату боргу (недоїмки) 06.10.2015 №Ю-4097-03 та скасовано вказану вимогу.

При цьому у постанові від 18.07.2016 по справі №826/24405/15 Окружний адміністративний суд міста Києві встановив наступне:

«В даному випадку судом встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 року №Ю-4097-03 була прийнята відповідачем у зв`язку із наявністю станом на 30.09.2015 несплаченої заборгованості зі сплати недоїмки по ЄСВ, яка виникла за період з 09.07.2012.

Проте, як вбачається з матеріалів справи Управлінням Пенсійного фонду України у Оболонському районі 01.08.2012 року вже виносилась вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю 0571 у зв`язку з наявністю станом на 31.07.2012 року заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені.

В матеріалах справи наявна копія ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.2012 по справі №5011-15/5513-2012, зі змісту якої вбачається, що стосовно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання позивачем грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію).

У газеті «Урядовий кур`єр» від 15 червня 2012 року №106 було опубліковано оголошення про порушення справи №5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ «Інтерфарм».

У зв`язку з зазначеним, позивач просив скасувати вимогу №Ю 0571 від 01.08.2012, щодо сплати боргу по єдиному внеску, штрафів та пені, строк яких настав до введення мораторію.

Враховуючи вищенаведене, вимога №Ю 0571 від 01.08.2012 була скасована, що підтверджується листом управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києві від 22.08.2012 №9044/02.

Судом неодноразово відкладалось судове засідання для надання часу відповідачу, щодо обґрунтування та підтвердження періодів, які увійшли в вимогу від 06.10.2015 року №Ю-4097-03, проте, відповідачем було надано лише зворотній бік облікової картки позивача за період з 09.07.2012.

Суд звертає увагу, що суми до 31.07.2012 увійшли в вимогу №Ю 0571 від 01.08.2012 року, яка була скасована управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва.

Окрім цього, відповідно до абзацу 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно абзацу 4 пункту 17 та пункту 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» за змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов`язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов`язаний із його суттю.».

Крім того, матеріали справи містять інформацію, що контролюючим органом 03.03.2016 знову виносилась вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 зі сплати єдиного соціального внеску становить 100 325,14 грн., яка товариством також була оскаржена до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 13.09.2017 по справі №826/9840/16 за позовом ТОВ «Інтерфарм» до ДПІ в Оболонському районі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2016 №Ю-4097-03.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені постановами Окружного адміністративного суду міста Києві від 18.07.2016 по справі №826/24405/15 та від 13.09.2017 по справі №826/9840/16, по справі №640/25869/20 які набрали законної сили, обставини щодо безпідставного пред`явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного соціального внеску є преюдиціальними при розгляді даної справи по суті.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та необхідність її скасування.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 2270,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 01 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» та адвокатським бюро «Селіфонов і партнери» укладено договір №05/21 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати Замовнику правничу допомогу щодо судового оскарження Вимоги про сплату боргу (недоїмки) 07.09.2020 року №Ю-4097-03), а замовник зобов`язується прийняти цю допомогу і оплатити її.

Згідно п. 4.1. Договору Гонорар Виконавця згідно з цим Договором розраховується відповідно до кількості годин витрачених Виконавцем на правову допомогу Замовнику, із розрахунку вартості однієї години роботи Виконавця у розмірі 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок) без ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. Договору Виходячи із погодинної тарифікації та опису справи, що міститься у п.1.1. Договору Гонорар Виконавця за надання Замовнику правничої допомоги становить 20 000 (двадцять тисяч гривень, 00 копійок).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано суду копію платіжного доручення №636 від 05.02.2021 року на суму 20 000 грн.

Проте визначення вартості послуг адвоката є неспівмірними, зокрема, із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Між тим, нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Також при вирішенні заяви позивача необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006р. у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004р. у справі "Меріт проти України", і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Данілов проти України, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність розміру витрат на правничу допомогу зі складністю цієї адміністративної справи та виконаних адвокатом робіт та обсягом наданих послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 10 000 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю» «Інтерфарм»до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 від 07.09.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (код ЄДРПОУ 22911541, 04201, м. Київ, пр-т. Маршала Рокосовського, 8-Б) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (код ЄДРПОУ 22911541, 04201, м. Київ, пр-т. Маршала Рокосовського, 8-Б) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.