Ухвала

від 04.03.2024 по справі 320/2463/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 березня 2024 року № 320/2463/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київської області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансгаз" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

17.01.2024 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансгаз" із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, яка виразилась у непідготовці та ненаданні до органу Казначейства висновку про повернення Акціонерному товариству Укртрансгаз сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 355 256,67 гривень;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області підготувати та подати до органу Казначейства висновок про повернення Акціонерному товариству Укртрансгаз суми сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 355 256,67 гривень;

- судові витрати покласти на Відповідача.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/2463/24 передана 22.01.2024 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 23.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

На адресу суду від представника Головного управління Державної податкової служби у Київської області (надалі заявник) надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що спірні правовідносини виникли між позивачем та ГУ ДПС у Київській області, ще у червні 2021 року щодо не повернення позивачу помилково сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 355256,67 грн. Повторні звернення позивача до ГУ ДПС у Київській області з аналогічними заявами та отримання відмов податкового органу з тих самих підстав не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Отже, з дня первинного звернення позивача до ГУ ДПС у Київській області із заявою від 14.06.2021 та отримання відповіді відповідача від 17.06.2021 №24627/6/10-36-04-06, якою фактично відмовлено у поверненні AT «Укртрансгаз» помилково сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 355256,67 грн., позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно, позовна заява має №1001ВИХ-23-6816 від 28.08.2023, а тому можна дійти висновку, що даний позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

На адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що суми податкових зобов`язань з податку на об`єкти нежитлової нерухомості, а за І-ПІ квартали 2020 року на загальну суму 355256,67 грн. були сплачені своєчасно і в повному обсязі платіжними дорученнями від 26.03.2020 №1767 у сумі 118 418,89 грн., від 10.06.2020 № 3319 у сумі 118 418,89 гри., від 09.09.2020 №5792 у сумі 118 418,89 грн. При цьому, позивач неодноразово направляв Заяви щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань від 14.06.2021, від 12.07.2021 тощо (в межах 1095 днів ПК України), що підтверджується матеріалами справи, проте повернення коштів на момент звернення до суду не відбулось, що свідчить про триваючий характер правопорушення. Водночас, аргументація (інформація), викладена відповідачем у листах від 17.06.2021 № 24627/6/10-36-04-06, 26.08.2021 №31033/6/10-36-12-05-33, від 04.11.2021 № 39447/6/10-36-12- 05 (виходячи з їх змісту) не містить жодного рішення щодо заяв AT «Укртрансгаз» та має виключно штучний (надуманий) характер, що вказує на протиправність дій відповідача в межах спірних правовідносин та підтверджує вчинення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено наступне.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина 1 статті 55 Конституції України).

Відповідно до частини 5 статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, які є фактичними та/або юридичними обставинами, на яких ґрунтується вимога позивача.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що ним було обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, та подано до ГУ ДПС у Київській області звітну декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з реєстраційним номером №9012283409, в якій задекларовано податкове зобов`язання у сумі 475 648,82 грн. з податку на об`єкти житлової нерухомості щодо об`єктів нерухомості, розташованих у Київській області.

На підставі поданих уточнюючих декларацій у AT «Укртрансгаз» виникла переплата з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 355 256,67 грн.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що для повернення надміру сплачених коштів у сумі 355 256,67 грн. позивач звернувся до ГУ ДПС у Київській області із заявою від 14.06.2021 №9158605505.

За результатом розгляду вказаної заяви ГУ ДПС у Київській області направлено на адресу АТ «Укртрансгаз» лист про розгляд заяви щодо перерахування коштів від 17.06.2021 №24627/6/10-36-04-06, де зазначено, що для встановлення правомірності виникнення переплати за рахунок подання уточнюючих розрахунків на зменшення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками житлової нерухомості, AT «Укртрансгаз» необхідно надати витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з урахуванням змін, які відбулись в цей період, а також інші документи, що стосуються нарахування та сплати податку.

Позивач повторно подав заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань від 05.08.2021 №9219986893.

За результатом розгляду даної заяви позивачу направлено лист про розгляд заяви від 26.08.2021 №31033/6/10-36-12-05-33, де вказано, що в листі від 05.08.2021 №9219986893 розрахункові документи від 26.03.2020 №1767 в сумі 118418,89 грн., від 10.06.2020 №3319 в сумі 118418,89 грн. та від 09.09.2020 №5792 в сумі 118 418,89 грн. були перераховані Управлінням «Укргазтехзв`язок» (код ЄДРПОУ 00154453). Виходячи з вищевикладеного, повернення помилково сплачених коштів на рахунок AT «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801) неможливе, оскільки кошти перераховані до бюджету Управлінням «Укргазтехзв`язок» (код ЄДРПОУ 00154453).

08.08.2022 AT «Укртрансгаз» було подано нову заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів.

ГУ ДПС у Київській області направило лист про розгляд заяви щодо перерахування коштів від 12.08.2022 №18863/6/10-36-04-10 до AT «Укртрансгаз», в якому зазначено що кошти, вказані в заяві по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 355256,67 грн. були перераховані філією Управлінням «Укргазтехзв`язок» AT «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 00154453), яка здійснювала сплату податкових зобов`язань зі свої власних поточних рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення до суду з даним позовом у цій справі обумовлені незгодою позивача з бездіяльністю відповідача щодо неповернення надміру сплачених коштів по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Дані обставини, на думку позивача, свідчить про тривалий характер такої бездіяльності з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі №199/3323/19 триваюче правопорушення (бездіяльність) - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності).

Ці дії (бездіяльність) безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Як вбачається зі обставин справи та не спростовано відповідачем, станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем, не було прийнято жодного рішення щодо заяв позивача про повернення помилково сплачених коштів, а отже в даному випадку позивачем не пропущено строку на звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київської області про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139, 240, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головному управлінню Державної податкової служби у Київської області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає окремому оскарженню.

Суддя Парненко В.С.