Рішення

від 01.03.2024 по справі 520/28945/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2024 року № 520/28945/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,рнокпп. НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Чернієнка, буд. 6,м. Богодухів, Харківська область, ЄДРПОУ 03196386) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки на момент отримання травми позивач був особою з числа військовослужбовців діючої армії, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків)

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі засобами електронного поштового зв`язку, а також про можливість надати до суду відзив на позовну заяву у визначений судом строк, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався без зазначення причин неподання відзиву. Суд зазначає, що відповідно до положень ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач проходив військову службу з 15.07.2000 по 19.07.2010 року, що підтверджується копіями військового квитка та послужного списку.

З 24.06.2005 року, згідно наказу Міністра оборони України від 24.06.2005 №344 позивачу присвоєно спеціальне звання лейтенант та призначено на службу до 137 зенітної ракетної бригади повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ПС ЗСУ

Наказом Командувача ПС ЗСУ від 28.04.2010 року № 192 позивача звільнено з військової служби.

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 19.07.2010 № 151 позивача виключено зі списків особового складу та проведено розрахунок при звільненні.

Під час проходження військової служби позивачем отримано закриту черепно мозкову травму, забої м`яких тканин голови, які призвели до захворювань: фібрілярно протоплазматичної астроцитоми правої лобно скронево тім`яної ділянки з приводу чого проведено низку оперативних втручань та променеву терапію; симптоматичної епілепсії з первинними генералізованими та парціальними судомними нападами; кісткового дефекту правої лобно скронево тім`яної ділянки.

Травма, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. Зазначене відображене у витягу з протоколу засідання відповідної ВЛК №649 від 22.03.2023.

Згідно довідок МСЕК серії 12ААА № 689319, № 052963 позивачу встановлено першу групу інвалідності, яка виникла внаслідок травми, яка ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ зі встановленням ступеню втрати працездатності 90% з 09.05.2023

З 29.09.2023 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як отримувач пенсії по інвалідності, що вбачається з довідки № 3717 від 06.10.2023.

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області з заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення.

Листом від 29.08.2023 року № 06-23/4398 відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви позивача через те, що травма позивача та супутні їй захворювання не були набуті під час захисту Батьківщини чи участі у бойових діях

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі також - Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 2 Закону № 3551 передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Статтею 4 Закону № 3551 визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (надалі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Абзацом другим пункту 7 Положення №302 встановлено, що Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Таким чином, позивач на час отримання травми мав статус військовослужбовця та проходив військову службу.

Статтею 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Зважаючи на наведене, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

У вироку Військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 02.03.2009 року зазначено, що 18.10.2008 року підлеглі позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння та, будучи невдоволеними зауваженнями позивача з приводу обставин неналежного несення ними служби, заподіяли до останнього насильство у вигляді побоїв та забоїв м`яких частин потиличної ділянки голови, грудної клітки. Події відбулися біля черговому приміщення автопарку № 2військової частини НОМЕР_2 .

У витязі з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 22.03.2023 № 649 вказано, що отримана позивачем ТРАВМА, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Отже, травма була отримана позивачем 18.10.2008, а не під час війни та не під час перебування на фронті.

Доказів того, що позивач отримав травму як військовослужбовець саме діючої армії та флоту до суду не надано.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №689319 , за результатами повторного огляду 11.08.2023 позивачу встановлена перша група інвалідності з 09.05.2023, ТРАВМА, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Група інвалідності встановлена безтерміново.

Отже, позивач став особою з інвалідністю першої групи внаслідок травми, отриманої 18.10.2008,пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, а не в складі діючої армії та флоту, а також не внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди,з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, які підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, за відсутності підстав для встановлення позивачу статусу ветерана війни у відповідача відсутні підстави для видачі посвідчення на підтвердження такого статусу.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 210 КАС України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя Зоркіна Ю.В.