Постанова

від 04.03.2024 по справі 520/12040/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 р. Справа № 520/12040/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О.) по справі № 520/12040/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектний інститут "Харківський громадянпроект"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектний інститут "Харківський громадянпроект" (далі також - ТОВ "ПІ Харківський громадянпроект", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - відповідач1, ГУ ДПС у Харківській області), Державної податкової служби України (далі також - відповідач2, ДПС України), в якому просило:

- визнати протиправним та повністю скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС у Харківській області від 12.01.2023 №8067789/34630713, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 9 від 12.12.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 9 від 12.12.2022.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року залучено співвідповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі також - відповідач3).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними і скасовано рішення ГУ ДПС у Рівненській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби від 12.01.2023 №8067789/34630713 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 12.12.2022.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену ТОВ "Проектний інститут "Харківський громадянпроект" податкову накладну № 9 від 12.12.2022.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби на користь ТОВ "Проектний інститут "Харківський громадянпроект" сплачений судовий збір у розмірі 1342 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ТОВ "Проектний інститут "Харківський громадянпроект" сплачений судовий збір у розмірі 1342 грн.

Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування норм матеріального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Рівненській області зазначило, що судом невірно застосовано приписи п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року.

Вказує, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, в графі "Додаткова інформація" чітко зазначено яких документів не надано, а саме: щодо придбання матеріалів для ремонту, інформація та документальне підтвердження щодо субпідрядників, ОСВ по рах.20, платіжні документи.

Факт ненадання зазначених документів позивачем підтверджується долученим скріншотом переліку документів та роздрукованими документами, які додані позивачем до повідомлень.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Натомість відповідачем наведено відповідні мотиви прийняття спірного рішення та підтверджено його правомірність.

Посилався на правові позиції зазначені в постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду у справах №460/9385/20, №460/978/21, №460/525/21, №460/13993/21.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Рівненській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач, відповідач 1 та відповідач 2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Перцової Т.С., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Жигилій С.П., Присяжнюк О.В.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ПІ Харківський громадянпроект" (код ЄДРПОУ 34630713), з 10.10.2006 зареєстровано в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку, зокрема як платник податку на додану вартість у ГУ ДПС у Харківській області.

До видів економічної діяльності ТОВ "ПІ Харківський громадянпроект", зазначених у реєстраційних документах, згідно КВЕД віднесені: 71.11 Діяльність у сфері архітектури (основний) 43.11 Знесення 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель 42.11 Будівництво доріг і автострад 42.13 Будівництво мостів і тунелів 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у. 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику 43.13 Розвідувальне буріння 43.21 Електромонтажні роботи 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи 43.31 Штукатурні роботи 43.32 Установлення столярних виробів 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін 43.34 Малярні роботи та скління 43.39 Інші роботи із завершення будівництва 43.91 Покрівельні роботи 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

У межах здійснення господарської діяльності за кодом КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель між позивачем (Субпідрядник) та з ПАТ «Трест Житлобуд-1» (Генпідрядник) укладено договір субпідряду №14/12-2022 від 06.12.2022, за умовами якого Субпідрядник зобов`язується власними силами, та на свій ризик, в строк, встановлений цим договором, виконати за завданням Генпідрядника, роботи (послуги) з ремонту будівлі відповідно до кошторисної документації за цінами , які зазначені у Додатку 1 (Договірна ціна) та узгоджені Сторонами у Додатку 2 (Протокол узгодження договірної ціни), що є невід`ємними частинами Договору на об`єкті за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 308, а Генпідрядник зобов`язується надати Субпідряднику будівельний фронт робіт, прийняти і сплатити виконану роботу (т.1 а.с. 38-43).

Відповідно до п. 1.3., 1.4 Договору склад та обсяг робіт, які доручаються Субпідряднику за цим договором, визначаються кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору. Роботи виконуються з матеріалів (комплектуючих) Генпідрядника, а Субпідрядник може використовувати власні витратні матеріали та деякі інші матеріали, в цьому випадку їх вартість включається до вартості послуг Субпідрядника.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що термін виконання робіт за цим договором встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2022 року. У пункті 3.1. Договору Сторони погодили, що забезпечення виконання робіт необхідними матеріальними ресурсами здійснюється Генпідрядником. Допускається використання матеріалів Субпідрядника. Розподіл використаних матеріалів відображається у відповідних актах приймання - передачі матеріалів та актах прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що вартість робіт за цим договором визначена Сторонами у Специфікації (Додаток №1, що є невід`ємною частиною даного Договору) у відповідності до калькуляції (кошторису). Договірна ціна погоджується Сторонами і може доповнюватися додатковими роботами на протязі строку дії цього договору, про що Сторони підписують відповідну додаткову угоду до цього договору. Оплата здійснюється Генпідрядником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок Субпідрядника на протязі 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після підписання уповноваженими представниками Сторін акту прийому-передачі виконаних робіт, складеного на підставі фактично виконаних робіт і витрат, акту про усунення недоліків виконаних робіт.

У додатку до договору (Договірна ціна) сторони погодили вартість будівельних робіт з поточного ремонту по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирного будинку за адресою: проспект Героїв Харкова 308, м. Харків у розмірі 19 001 479, 20 грн, в тому числі ПДВ - 3 166 913, 20 грн. Вартість витрат на придбання та доставки устаткування, що монтується складає 80896, 80 грн. Всього договірна ціна складає 19 082 376 грн (т.1 а.с. 70).12.12.2022 ТОВ "ПІ Харківський громадянпроект" склало податкову накладну № 9 від 12.12.2022 на загальну суму 19 001 479,20 грн та направило її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (т. 1 а.с. 28).

Підставою для складення податкової накладної слугував акт №1 приймання виконаних робіт від 12.12.2022 за грудень 2022 на загальну суму 19 001 479, 20 грн ТОВ "ПІ Харківський громадянпроект" та ПАТ «Трест Житлобуд-1» за договором №14/12-2022 від 06.12.2022 з поточного ремонту по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирного будинку за адресою: проспект Героїв Харкова 308, м. Харків (т.1 а.с. 104-157).

Реєстрація податкової накладної була зупинена згідно квитанції від 30.12.22 №9284931115 про зупинення реєстрації ПН/РК від 12.12.2022 № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 41.00.30, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послути, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (т.1 а.с. 30).

07.01.2023 позивач подав податковому органу пояснення та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, з копіями документів, що вбачається з повідомлення. (т.1 а.с. 32).

За результатами розгляду наданих документів, рішенням від 12.01.2023 №8067789/34630713, позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №9 від 12.12.2022 у зв`язку з ненаданням платником податків копій документів: первинних документів щодо постачання придбання товарів послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур, інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. У графі «Додаткова інформація» вказано - відсутні документи щодо придбання матеріалів для ремонту, інформація та документальне підтвердження щодо субпідрядників, ОСВ по рах. 20, платіжні документи (т.1 а.с. 33-34).

За наслідками адміністративного оскарження вказаного рішення, Рішенням ДПС України № 8938/34630713/2 від 27.01.2023 скаргу позивача залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.(т.1 а.с.35)

Позивач не погодився з відмовою у реєстрації податкової накладної та звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень - Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.01.2023 №8067789/34630713, не ґрунтується на вимогах законодавства та фактичних обставинах, що свідчить про неправомірність такого рішення.

Зважаючи на відсутність підстав для відмови у реєстрації податкової накладної позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 12.12.2022 ТОВ «ПІ «Харківський громадянпроект».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п.п. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування обов`язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про їх реєстрацію або відмову у реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).

За визначенням п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

В силу приписів пункту 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (п. 8 Порядку № 1165).

Відповідно до п. 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з п. 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до отриманої платником податку квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, операції, які в ній відображені, відповідають п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Критерії ризиковості здійснення операцій визначені у Додатку № 3 до Порядку № 1165.

Відповідно до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій Додатку № 3 до Порядку № 1165 під таке визначення підпадає відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Колегією суддів встановлено, що в якості підстави для зупинення реєстрації ПН контролюючий орган вказав на те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 41.00.30 відсутні у таблиці даних платника податку на додану вартість як товари, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

Аналіз п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку (пп. 2 п. 11 Порядку № 1165).

Разом з цим, з дослідженої колегією суддів квитанції про зупинення реєстрації ПН не вбачається відображення будь-яких розрахунків, що не відповідає вимогам пп. 2 п. 11 Порядку № 1165.

Крім того, контролюючим органом у квитанції не зазначено конкретного переліку документів, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призводить до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникає можливість прояву нічим необмеженої дискреції.

Таким чином, вказані обставини, призводять до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не має змоги належним чином виконати свої обов`язки, мета яких - реєстрація податкової накладної.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.06.2021 по справі № 2040/7098/18, від 29.06.2023 по справі № 500/2655/22.

Відповідно до п. 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з п. 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії державної податкової служби повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Згідно з вимогами п. 9, 10 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акту індивідуальної дії.

Колегія суддів зазначає, що ДПС у квитанції не конкретизувала, саме які документи позивач мав надати, а після отримання наданих позивачем документів не зазначила про їх недоліки, додаткових документів від позивача не вимагала.

Як вбачається з оскаржуваного рішення підставою для відмови у реєстрації податкової накладної слугувало ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

В якості додаткової інформації зазначено про відсутність документів щодо придбання матеріалів для ремонту, інформації та документального підтвердження щодо субпідрядників, ОСВ по рах. 20, платіжних документів.

Разом з тим, позивачем подавались до контролюючого органу первинні документи в підтвердження вчинення господарської операції: Договір субпідряду №14/12-2022 від 06.12.2022 з додатками: «ДОГОВІРНА ЦІНА»; «АКТ №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022» від 12.12.2022 - форма № КБ-2в; «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року» - форма № КБ-3; «Відомість ресурсів до акту-приймання №1», договори на виконання робіт з поточного ремонту по усуненню аварій в житловому фонді багатоквартирного будинку за адресою: проспект Героїв Харкова 308, м. Харків (№07-12-22 від 01.12.2022, №06-12-22 від 01.12.2022, №05-12-22 від 01.12.2022, №04-12-22 від 01.12.2022, №02-12-22 від 01.12.2022, №01-12-22 від 01.12.2022, №03-12-22 від 01.12.2022, №08-12-22 від 01.12.2022), платіжну інструкцію № 147 від 03.01.2023 про сплату єдиного соціального внеску, штатний розклад ТОВ "ПІ Харківський громадянпроект", договір оренди №02а-20 від 26.12.2019.

Тобто у контролюючого органу станом на час розгляду комісією документів були письмові пояснення позивача з доданими документами, наданими на власний розсуд з метою підтвердження відповідної господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що вказані первинні документи та пояснення стосовно здійсненої господарської операції позивачем були надані до Комісії регіонального рівня, та, на думку колегії суддів є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкових накладних, а не довільно, на власний розсуд.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, від 27.01.2022 у справі № 380/2365/21, від 18.05.2022 у справі № 500/3703/20.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що спірне рішення містять лише загальне твердження без зазначення, які саме документи складені з порушенням законодавства та які вимоги законодавства порушено при складанні документів.

Посилання податкового органу у рішенні як на підставу відмови у реєстрації податкової накладної на відсутність документів щодо придбання матеріалів для ремонту, інформації та документального підтвердження щодо субпідрядників, платіжних документів колегія суддів вважає безпідставним, оскільки ці документи не вимагались після зупинення реєстрації ПН, а саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

У постанові від 21 лютого 2023 року по справі №2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.

Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по справі №460/8040/20, у якій Суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В даному випадку, контролюючим органом обґрунтованих недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не зазначено у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерським рахункам 20 колегія судів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9). Тобто всі показники фінансової (податкової) звітності мають бути підтверджені саме первинними документами.

Натомість оборотно - сальдові відомості не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оборотно - сальдові відомості є зведеними обліковими документами, які формуються саме на підставі первинних документів з метою контролю, узагальнення та впорядкування оброблення даних.

Таким чином, не надання позивачем до контролюючого органу оборотно-сальдових відомостей не може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження здійснення господарської операції.

Отже відповідно до вимог Податкового кодексу України та Постанови КМУ №1165 від 11 грудня 2019 позивачем подано пояснення і усі документи на підтвердження здійснення господарської операції, що була підставою для складання та реєстрації податкової накладної № 9 від 12.12.2022.

Факт виконання робіт зумовлював обов`язок позивача в силу вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України сформувати та направити для реєстрації податкову накладну, тобто, за правилом першої події, що в даному випадку і було виконано позивачем шляхом подання податкової накладної для реєстрації в ЄРПН.

Податкова накладна № 9 від 12.12.2022 відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що контролюючий орган не заперечує.

В межах спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операції поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 7 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20.

Колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 04.12.2018 у справі №821/1173/17, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19.

Отже, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість здійсненої операції та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірної податкової накладної.

Водночас контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «ПІ «Харківський громадянпроект» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.01.2023 за №8067789/34630713, а тому позовні вимоги в частині визнання такого рішення протиправним та його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обраного судом способу захисту шляхом покладення на ДПС України обов`язку зареєструвати податкову накладну № 9 від 12.12.2022, оформлену ТОВ «ПІ «Харківський громадянпроект», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами пункту 19 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки.

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення, з урахуванням оцінки суду.

Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкової накладної визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 9 від 12.12.2022, оформлену ТОВ «ПІ «Харківський громадянпроект».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішенням суду першої інстанції обов`язок зареєструвати податкову накладну позивача покладено на ДПС України, яка в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржує.

Посилання апелянта на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справах №460/9385/20, №460/978/21, №460/525/21, №460/13993/21 колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 по справі № 520/12040/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк