Постанова

від 29.02.2024 по справі 160/19913/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 лютого 2024 року справа № 160/19913/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Фонду державного майна України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі №160/19913/23 (суддя Голобутовський Р.З.) за позовом Підприємства об`єднання громадян «Врожай Перемоги» Громадської організації «Інвалідів «Карітас» до Сурсько-Литовської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об`єднання громадян "Врожай Перемоги" Громадської організації "Інвалідів "Карітас" (далі позивач) звернулось до суду з позовом , в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі відповідач) від 12.07.2023 №1105-21/VІІІ «Про розгляд клопотання Підприємства об`єднання громадян «Врожай Перемоги» Громадської організації «Інвалідів Карітас» про надання у постійне користування без зміни меж та цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Сурсько-Литовську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області прийняти рішення про надання в постійне користування Підприємству об`єднання громадян «Врожай Перемоги» Громадської організації «Інвалідів Карітас» без зміни меж та цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Сурсько-Литовську сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з кадастровими номерами:

1221487500:01:002:0001; 1221487500:01:032:0010; 1221487500:01:032:0013; 1221487500:01:033:0003; 1221487500:01:036:0006; 1221487500:01:044:0001; 1221487500:01:047:0001; 1221487500:01:050:0001; 1221487500:01:055:0004; 1221487500:01:058:0001; 1221487500:01:060:0001; 1221487500:01:017:0003; 1221487500:01:032:0011; 1221487500:01:032:0014; 1221487500:01:036:0004; 1221487500:01:037:0003; 1221487500:01:045:0002; 1221487500:01:048:0001; 1221487500:01:051:0001; 1221487500:01:056:0001; 1221487500:01:076:0001; 1221487500:01:032:0009; 1221487500:01:032:0012; 1221487500:01:032:0015; 1221487500:01:036:0005; 1221487500:01:037:0004; 1221487500:01:046:0001; 1221487500:01:049:0001; 1221487500:01:055:0003; 1221487500:01:057:0001; 1221487500:01:038:0006.

04.09.2023 до суду від Підприємства об`єднання громадян "Врожай Перемоги" Громадської організації "Інвалідів "Карітас" надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив:

- заборонити Сурсько-Литовській сільській раді Дніпровського району Дніпропетровської області та будь-яким іншим особам, в тому числі, органам державної влади України вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема, але не виключно, шляхом вилучення та/або передачі в користування іншим особам, здійснення поділу або об`єднання земельних ділянок, зміни цільового призначення, які розташовані на території Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з кадастровими номерами:

1221487500:01:002:0001; 1221487500:01:032:0010; 1221487500:01:032:0013; 1221487500:01:033:0003; 1221487500:01:036:0006; 1221487500:01:044:0001; 1221487500:01:047:0001; 1221487500:01:050:0001; 1221487500:01:055:0004; 1221487500:01:058:0001; 1221487500:01:060:0001; 1221487500:01:017:0003; 1221487500:01:032:0011; 1221487500:01:032:0014; 1221487500:01:036:0004; 1221487500:01:037:0003; 1221487500:01:045:0002; 1221487500:01:048:0001; 1221487500:01:051:0001; 1221487500:01:056:0001; 1221487500:01:076:0001; 1221487500:01:032:0009; 1221487500:01:032:0012; 1221487500:01:032:0015; 1221487500:01:036:0005; 1221487500:01:037:0004; 1221487500:01:046:0001; 1221487500:01:049:0001; 1221487500:01:055:0003; 1221487500:01:057:0001; 1221487500:01:038:0006.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що відповідачем, або іншим органом Державної влади будуть вживатися заходи щодо розпорядження земельними ділянками, шляхом їх вилучення, передачі в користування іншим особам, здійснення поділу або об`єднання тощо. Таким чином, у разі задоволення позову, порушене право позивача не буде поновленим, адже відповідачем або іншими особами, зокрема органами державної влади України можуть бути вжиті заходи щодо розпорядження земельними ділянками шляхом їх вилучення, передачі в користування іншим особам, здійснення поділу або об`єднання, через що позивач не зможе виконати рішення суду та буде змушений звертатись до суду з новим позовом про визнання незаконними та скасування дій по розпорядженню земельними ділянками.

На думку позивача, в даному випадку підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволена частково. Так, суд заборонив Сурсько-Литовській сільській раді Дніпровського району Дніпропетровської області та органам державної влади України вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема, але не виключно, шляхом вилучення та/або передачі в користування іншим особам, здійснення поділу або об`єднання земельних ділянок, зміни цільового призначення, які розташовані на території Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з кадастровими номерами:

1221487500:01:002:0001; 1221487500:01:032:0010; 1221487500:01:032:0013; 1221487500:01:033:0003; 1221487500:01:036:0006; 1221487500:01:044:0001; 1221487500:01:047:0001; 1221487500:01:050:0001; 1221487500:01:055:0004; 1221487500:01:058:0001; 1221487500:01:060:0001; 1221487500:01:017:0003; 1221487500:01:032:0011; 1221487500:01:032:0014; 1221487500:01:036:0004; 1221487500:01:037:0003; 1221487500:01:045:0002; 1221487500:01:048:0001; 1221487500:01:051:0001; 1221487500:01:056:0001; 1221487500:01:076:0001; 1221487500:01:032:0009; 1221487500:01:032:0012; 1221487500:01:032:0015; 1221487500:01:036:0005; 1221487500:01:037:0004; 1221487500:01:046:0001; 1221487500:01:049:0001; 1221487500:01:055:0003; 1221487500:01:057:0001; 1221487500:01:038:0006.

В задоволенні іншої частини клопотання суд відмовив.

Ухвала суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, прокурор просить скасувати оскаржену ухвалу та відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає про те, що судом першої інстанції проігнорована обставина, що спірні земельні ділянки відносяться до державної власності та перебувають у постійному користуванні ДП НВДА Наукова Національної академії аграрних наук України, яке у добровільному порядку не відмовилось від права користування цими ділянками. Також вказує на ту обставину, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника земельних ділянок державної форми власності, та Фонд державного майна України, як уповноважений орган з управління корпоративними правами держави. Крім того, судом порушено правила юрисдикції, передбачені статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на перебування у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області з 07.04.2004 справи №Б29/59/04 про банкрутство ДП НВДА Наукова Національної академії аграрних наук України. Прокурор вважає, що суд допустив втручання у право власності держави та законного землекористувача на значні площі особливо цінних земель в період дії воєнного стану та за відсутності законних на те підстав, а саме: відповідного рішення уповноваженого органу, добровільної відмови державного підприємства від постійного користування землею та відсутності згоди Президії Національної академії аграрних наук України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу прокурора без руху із наданням строку на усунення її недоліків, в іншому випадку відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін. Позивач вказує на помилковість доводів прокурора, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову адміністративний суд не повинен вирішувати спір по суті, встановлювати факт обґрунтованості чи безпідставності позовних вимог, а лише досліджує обставини, які підтверджують або спростовують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, передбачені в ч. 2 ст. 150 КАС України. Також прокурор, стверджуючи про порушення права держави на розпорядження землями державної власності, не надає жодного доказу перебування спірних земель у державній власності. На думку позивача, для вирішення питання про забезпечення позову суд не бере до уваги ту обставину, чи є особи, яких можуть стосуватися заходи, стороною у справі. Позивач вважає, що прокурор пропустив строк звернення до суду з апеляційною скаргою, тому підстави для відкриття апеляційного провадження відсутні.

До суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу від представника Фонду державного майна України, заява якого про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залишена без задоволення ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду. У відзиві представник зазначає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, оскільки оскаржена ухвала суду першої інстанції прийнята з численими порушеннями процесуальних норм. Вказує, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, чого судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали не дотримано.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник Фонду державного майна України просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись в установленому порядку.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Позивач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого колегія суддів відмовила у зв`язку з ненаданням доказів на підтвердження тих обставин, на які позивач посилався як на поважні причини неявки свого представника.

Колегія суддів, заслухавши прокурора та представника Фонду державного майна України, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзивів на скаргу, приходить до висновків, що скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів.

У відповідності до приписів частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову. Зокрема, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, слід навести мотиви, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Наведені позивачем доводи, які врахував суд першої інстанції, не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення відповідача та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судом рішення у справі по суті заявлених вимог.

Суд першої інстанції не врахував, що сама по собі наявність спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин.

Суд врахував доводи позивача та виходив з того, що до моменту отримання погоджувального рішення або до вирішення питання правомірності прийняття спірного рішення від 12.07.2023 №1105-21/VIII земельні ділянки можуть бути передані у постійне користування іншим особам, які звернулись з відповідними заявами. У випадку передачі земельних ділянок третім особам та ухвалення рішення у цій справі на користь позивача, вилучення земельних ділянок з користування третіх осіб буде можливим лише на підставі судового рішення. Таким чином, для забезпечення виконання рішення у цій справі необхідно буде докласти додаткових зусиль.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заяви про забезпечення позову та листа Державного підприємства Науково-виробнича дослідна агрофірма Наукова Національної академії аграрних наук, отриманого позивачем 29.08.2023 (яким позивач обґрунтував свою заяву про забезпечення позову), спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні іншого землекористувача - Державного підприємства Науково-виробнича дослідна агрофірма Наукова Національної академії аграрних наук.

Таким чином, суд першої інстанції застосував заборону на розпорядження земельними ділянками, які вже перебувають у користуванні особи, яка до того ж не була залучена до участі в розгляді справи. Суд зборонив невизначеному колу органів державної влади України вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками, не з`ясувавши суб`єкта права власності територіальна громада чи держава, який конкретний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування є розпорядником кожної із 31 земельних ділянок.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають критеріям законності, не є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що наведені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про існування об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Крім того, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, як це передбачено частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, що призвело до постановлення ухвали з порушенням норм процесуального права.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Згідно статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до статті 54 цього ж Кодексу, органи та особи, визначені у статті 53 цього Кодексу, які не брали участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами, вступу в розгляд справи за позовом (заявою) іншої особи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи в адміністративному суді та робити їх копії. Прокурор користується таким самим правом з метою вирішення питання про вступ у справу за позовом (заявою) іншої особи.

Частиною 3 статті 24 Закону України Про прокуратуру визначено, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури скористався процесуальним правом, оскарживши ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову. В апеляційній скарзі він обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, зазначивши про незаконне втручання судом першої інстанції у процес реалізації державою права власності на земельні ділянки, розпорядником якого є уповноважений орган Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, постійним користувачем - Державне підприємство Науково-виробнича дослідна агрофірма Наукова Національної академії аграрних наук, управління яким здійснює Фонд державного майна України.

Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі підстави є достатніми для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Розподіл судових витрат, як на тому наполягає прокурор, не здійснюється, зважаючи на визначені частиною 2 статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України обмеження у стягненні судових витрат на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, п.2,4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Фонду державного майна України - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 160/19913/23 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви Підприємства об`єднання громадян «Врожай Перемоги» Громадської організації «Інвалідів «Карітас» про вжиття заходів забезпечення позову у справі №160/19913/23 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29.02.2024.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2024.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак