Постанова

від 04.03.2024 по справі 240/13340/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13340/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

04 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Євротех" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2023 року позивач, - ТОВ "ГП Євротех", звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000134/2 від 27.03.2023.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між TOB «Сеат Україна» та "SHANDONG LINGLONG TYRE CO.,LTD" укладений зовнішньо-економічний контракт №0512 від 05.12.2022.

Між ТОВ «ГП Євротех» та ТОВ «Сеат Україна» був укладений договір комісії №К-16-22/2022 від 16 жовтня 2022 року (далі - Договір комісії).

Відповідно до п. 1.1. Договору комісії, комісіонер (ТОВ «Сеат Україна») у порядку та на умовах визначених даним Договором, за винагороду зобов`язується укласти від свого імені та за рахунок комітента (ТОВ «ГП Євротех») договір купівлі-продажу товару з третьою особою за межами України та передати отриманий за контрактом товар комітенту.

Пунктом 1.2 Договору комісії передбачено, що товаром за даним договором є автошини. Комісіонер зобов`язується придбати товар за ціною не більше ніж, яка буде вказана в комерційних інвойсах або проформах інвойсах за одиницю.

Відповідно до договору між позивачем та TOB «АРТА 2022» від 03.06.2022 та додаткової угоди №1 до договору №03/06-8 від 04.01.2023 позивачем було сплачено за надання митно-брокерських послуг, що підтверджується рахунками та платіжними дорученнями.

Послуги, пов`язані з морським вантажним транспортом сплачено на підставі договору між позивачем та кампанією Real Logistics Sp.zo.o.Sp.k.

Послуги по перевезенню автошин сплачені за договором між позивачем та ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №16 від 16.03.2023.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом 21.03.2023 подано митному органу митну декларацію №UA807200/2023/002982, у якій визначено вартість товару, що імпортується в розмірі 30142,75 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №23UA807200002982U2 митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: пакувальний лист до інвойсу №6 від 04.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) №60202300076 від 04.01.2023; автотранспортна накладна (Road consiunmentnote) б/н від 20.03.2023; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №22PL322080NS5S5960 від 17.03.2023; декларація про походження товару (Declaration oforigin) №60202300076 від 04.01.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі від 05.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 від 04.01.2023; внутрішній договір (контракт) комісії К-16-22/2022 від 16.10.2022; договір про надання послуг митного брокера 03/06-8.

Харківською митницею в ході контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву за вх.№43726/23 відповідач вказує, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ВМД №23UA807200002982U2 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодами: 105-2 Товар (и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів.

ТОВ «ГП Євротех» повідомило про відсутність додаткових документів до митного оформлення та повідомило, що всі необхідні документи, підтверджуючі заявлену митну вартість подано разом з митною декларацією ВМД №23UA807200002982U2.

У подальшому, 27.03.2022 відповідач прийняв рішення №UA807000/2023/000134/2 про коригування митної вартості товарів, яким збільшено митну вартість ввезеного товару в сумі розміром 44866,75 доларів США. У графі 33 вказаного рішення зазначено, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки митна вартість подібних товарів оформлених в попередньому періоді митними органами є значно вищою.

Встановлено, що обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, відповідачем вказано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Наявні факти митного оформлення за ідентичними та подібними товарами, містяться розбіжності: не надано прайс від виробника товару, відсутні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також відсутня експортна митна декларація країни відправлення, (а наявності є документ який зазначено під кодом 9000 Т1 №22PL322080NS5S5960), в якому код товару не співпадає кодом товару МД, номер рахунку у CMR не відповідає номеру рахунку у МД а також місце завантаження зазначено Gdansk, але відповідно до МД країна відправлення Китай, відсутня будь яка інформація щодо транспортних витрат. Тобто можливо не враховано морській фрахт по доставці товару, не включено всі складові митної вартості та не вказані інші складові митної вартості та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, [звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем не митній території України: - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного Рішення по товару: МД №UA500500/2022/46445 від 17.12.2022 (однаковою торговою маркою LEAО, та виробником).

При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним) у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості: товару №1 складає 4,54 доларів США за кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту.

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000156, з тих підстав, що митна декларація не може бути оформлена, у зв`язку з неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Суд першої інстанції звернув увагу, що митниця, окрім поданих документів до митної декларації просила позивача надати додаткові підтвердження заявленої митної вартості.

Отже, митний орган мав нарікання щодо вартості заявленої партії товару, строків та порядок розрахунків. Контрактом передбачено надання специфікації, яка до органу митного оформлення не була надана декларантом, хоча, є обов`язковим та основним документом, який підтверджує митну вартість товару.

Суд першої інстанції зазначив, що разом з митною декларацією №23UA807200002982U2 подано: пакувальний лист до інвойсу №6 від 04.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) №60202300076 від 04.01.2023; автотранспортна накладна (Road consiunmentnote) б/н від 20.03.2023; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №22PL322080NS5S5960 від 17.03.2023; декларація про походження товару (Declaration oforigin) №60202300076 від 04.01.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі від 05.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 від 04.01.2023; внутрішній договір (контракт) комісії №К-16-22/2022 від 16.10.2022; договір про надання послуг митного брокера 03/06-8.

Однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення митним органом зазначено, що відповідно до реквізитів пакувального листа б/н, він виданий на підставі інвойсу №60202300076А від 04.01.2023, однак до митного оформлення було надано інвойс №60202300076 від 04.01.2023, що не дає змогу органу митного оформлення однозначно ідентифікувати наданий інвойс та встановити вартість товару по даній поставці. Щодо даному аргументу суд зазначає наступне.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Матеріали справи свідчать, що інвойс наданий до митного оформлення не містить розбіжностей щодо ціни товару із іншими документами (Специфікаціями, експортними деклараціями, виписками про оплату) та мають всі необхідні реквізити. Наявність певної суперечності щодо номеру інвойсу у різних документах, не впливає на ціну товару та інші складові митної вартості, а отже не є предметом доказування у процедурах контролю за митною вартістю товарів.

За вказаних обставин, вказане твердження відповідача не є обґрунтованим.

На підтвердження транспортної складової митної вартості, позивачем надано: договір про надання транспортних послуг (морським вантажем) №1807 від 18.07.2022 укладеним між позивачем та кампанією Real Logistics Sp.zo.o.Sp.k.; рахунок на оплату №12 від 24.03.2023, акт виконаних робіт №12 від 28.03.2023, а також договором між позивачем та ФОП ОСОБА_1 №16 від 16.03.2023 на підтвердження послуг щодо перевезенню автошин за марштуром Гданськ-Дніпро, акти приймання-передачі виконаних послуг, рахунки на оплату.

Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами.

У зв`язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивачем стосовно митної вартості товарів є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально. А тому доводи, зазначені відповідачем у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки.

Неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

З огляду на викладене, дослідженими під час розгляду справи документами спростовується позиція митного органу про те, що подані документи не місять всіх відомостей щодо ціни яка була сплачена за товар. Подані декларантом документи, в своїй сукупності підтверджують проведення оплати позивачем за придбаний товар (шини гумові нові) на суму 30142,75 доларів США.

Водночас, відповідачем не доведено в чому саме полягають виявлені ним розбіжності в поданих для митного оформлення документах, який вони мають вплив на правильність визначення митної вартості, що передбачено ч.3 ст.53 МК України; які саме складові митної вартості не підтверджені документально; та яких саме відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар, не вистачає.

Також, встановлено, що Харківською митницею Держмитслужби при коригуванні митної вартості товарів, було використано інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за першим методом згідно за оформленням подібного товару, за раніше поданими ВМД від 17.12.2022 № UA500500/2022/46445.

В матеріалах справи наявна копія вантажно-митної декларації від 17.12.2022 №UA500500/2022/46445, яка була взята митним органом для коригування митної вартості товару: шини пневматичні гумові нові для легкових автомобілів, торгівельної марки "Toyo", країна виробництва Японія, ввезеного на умовах FCA DE Neuhof, валюта вартості товару EUR.

Натомість суд першої інстанції зауважив, що декларацією взятою для коригування вартості товару підтверджується, що на територію України на умовах поставки CРТ UA Дніпро, ввезено товар шини гумові нові, для легкових автомобілів. Виробник: SHANDONG LINGLONG TYRE, країна виробництва СN, валюта вартості товару USD. З огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що декларацією позивача підтверджується, що на територію України ввезено не ідентичний товар, на не подібних умовах транспортування, з різним виробник та різною валюта вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.

Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння товару не може вказувати на об`єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару. У даному випадку зазначених висновків митним органом наведено не було.

Суд першої інстанції наголосив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA807000/2023/000134/2 від 27.03.2023, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Як встановлено з матеріалів справи, декларантом 21.03.2023 подано митному органу митну декларацію №UA807200/2023/002982, у якій визначено вартість товару, що імпортується в розмірі 30142,75 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №23UA807200002982U2 митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: пакувальний лист до інвойсу №6 від 04.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) №60202300076 від 04.01.2023; автотранспортна накладна (Road consiunmentnote) б/н від 20.03.2023; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №22PL322080NS5S5960 від 17.03.2023; декларація про походження товару (Declaration oforigin) №60202300076 від 04.01.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі від 05.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 від 04.01.2023; внутрішній договір (контракт) комісії К-16-22/2022 від 16.10.2022; договір про надання послуг митного брокера 03/06-8.

Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Як встановлено з матеріалів справи підставами для коригування митної вартості товару стало те, що документи подані згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за умовами зовнішньоекономічного контракту від 05.12.2022 №0512, товар поставляється на умовах Інкотермс 2010 СРТ UA Дніпро, а його вартість визначається в інвойсі на кожну партію товару, як і умови поставки.

Поставка на умовах СРТ Інкотермс 2010 (англ. Carriage Paid To) (...named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення) означає, що продавець зобов`язаний доставити товар названому йому перевізнику та оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Отже, поставка на умовах СРТ Інкотермс 2010 не передбачає обов`язку позивача, як покупця товару щодо оплати послуг з перевезення та страхування товару до позивача та, відповідно, обов`язку отримання від продавця товару документів, які підтверджують зазначені витрати.

В свою чергу, на підтвердження транспортної складової митної вартості, позивачем надано: договір про надання транспортних послуг (морським вантажем) №1807 від 18.07.2022 укладеним між позивачем та кампанією Real Logistics Sp.zo.o.Sp.k.; рахунок на оплату №12 від 24.03.2023, акт виконаних робіт №12 від 28.03.2023, а також договором між позивачем та ФОП ОСОБА_1 №16 від 16.03.2023 на підтвердження послуг щодо перевезенню автошин за марштуром Гданськ-Дніпро, акти приймання-передачі виконаних послуг, рахунки на оплату.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що сумніви митного органу в цій частині є необґрунтованими, оскільки у позивача наявний достатній пакет документів на підтвердження витрат на перевезення товару.

Також, як вірно вказав суд першої інстанції, декларацією взятою для коригування вартості товару підтверджується, що на територію України на умовах поставки CРТ UA Дніпро, ввезено товар шини гумові нові, для легкових автомобілів. Виробник: SHANDONG LINGLONG TYRE, країна виробництва СN, валюта вартості товару USD.

В свою чергу, як приклад відповідач вказує, копію вантажно-митної декларації від 17.12.2022 №UA500500/2022/46445, яка була взята митним органом для коригування митної вартості товару: шини пневматичні гумові нові для легкових автомобілів, торгівельної марки "Toyo", країна виробництва Японія, ввезеного на умовах FCA DE Neuhof, валюта вартості товару EUR.

З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно вказав, що декларацією позивача підтверджується, що на територію України ввезено не ідентичний товар, на не подібних умовах транспортування, з різним виробник та різною валюта вартості товару.

Отже, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що разом з митною декларацією №23UA807200002982U2 подано: пакувальний лист до інвойсу №6 від 04.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) №60202300076 від 04.01.2023; автотранспортна накладна (Road consiunmentnote) б/н від 20.03.2023; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №22PL322080NS5S5960 від 17.03.2023; декларація про походження товару (Declaration oforigin) №60202300076 від 04.01.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі від 05.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 від 04.01.2023; внутрішній договір (контракт) комісії №К-16-22/2022 від 16.10.2022; договір про надання послуг митного брокера 03/06-8.

В поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

В свою чергу, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

В свою чергу, на запит відповідача, ТОВ «ГП Євротех» повідомило про відсутність додаткових документів до митного оформлення та повідомило, що вісі необхідні документи, підтверджуючі заявлену митну вартість подано разом з митною декларацією.

Також, як вказав суд першої інстанції, доводи відповідача в частині, що подані документи не місять всіх відомостей щодо ціни яка була сплачена за товар, не знайшли свого підтвердження. Подані декларантом документи, в своїй сукупності підтверджують проведення оплати позивачем за придбаний товар (шини гумові нові) на суму 30142,75 доларів США.

На думку суду, позивачем було вірно проведено розрахунок митної вартості, відповідно до контракту, подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, вірно обрано метод визначення митної вартості товару.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням вище викладеного, за наявності усіх визначених ч. 2 ст. 53 МК України документів, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а також беручи до уваги факт відсутності у відповідних документах (визначених саме ч. 2 ст. 53 МК України) розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Харківської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.