Постанова

від 04.03.2024 по справі 140/8331/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/8331/23 пров. № А/857/19203/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ТРЕЙД ГРУП» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїВоліндер Ф.А.,

час ухвалення судового рішенняне зазначено,

місце ухвалення судового рішенням. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 07 вересня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РІО ТРЕЙД ГРУП» (далі ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Комісія ГУ ДПС) №81715 від 26 грудня 2022 року, №6552 від 02 лютого 2023 року, №11452 від 21 лютого 2023 року, №21031 від 03 квітня 2023 року, якими ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» було визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку;

зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС) виключити ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 140/8331/23 позов задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що якщо контрагент-постачальник позивача ймовірно порушив податкове законодавство, то заходи негативного характеру та відповідальність за це має нести саме це підприємство, а не ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП».

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, але не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Окрім того, бази даних податкових органів не є належними доказами, що підтверджують факти «здійснення ризикової діяльності» та порушення вимог податкового закону. Під час розгляду справи ГУ ДПС не довело належними та допустимими доказами того, що позивач відповідає взагалі будь-яким критеріям ризиковості.

Належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання ГУ ДПС виключити TOB «РІО ТРЕЙД ГРУП» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

У апеляційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати вказане рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову TOB «РІО ТРЕЙД ГРУП» відмовити.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що Комісією ГУ ДПС прийнято оспорювані рішення з огляду на наявність у контролюючого органу податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податкових накладних, на підставі якої комісією зроблений висновок про те, що існує ймовірність формування TOB «РІО ТРЕЙД ГРУП» по ланцюгах постачання штучного податкового кредиту для інших суб`єктів господарської діяльності. При віднесенні платника до категорії ризикових була враховано податкова інформація, яка стала відома за проведеним аналізом інформації, що міститься в інформаційній системі «Податковий блок», даних ЄРПН та податкової звітності, яка не була спростована позивачем.

Позовна вимога про зобов`язання виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, не піддягає до задоволення, оскільки це є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. Зобов`язання ГУ ДПС виключити TOB «РІО ТРЕЙД ГРУП» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, є передчасним, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідні документи з урахуванням рішення суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, основний вид діяльності ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код за КВЕД 45.31).

26 грудня 2022 року Комісія ГУ ДПС прийняла рішення №81715 про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку з огляду на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації ПН/РК. Згідно з даними ЄРПН ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» здійснено виписку ПН в адресу ТОВ «АМВ Плюс» (код ЄДРПОУ 41100428) на реалізацію товару «автозапчастини», ТОВ «ТОВ «Альтернатива 2018»» (код ЄДРПОУ 41922577) на реалізацію товару «автозапчастини», подальша реалізація по ланцюгу постачання відсутня. Окрім того, здійснено виписку ПН на реалізацію товару «автозапчастини» в адресу ТОВ «Захід-Оіл» (код ЄДРПОУ 41892490), по якому наявне діюче рішення про відповідність пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У зв`язку із цим ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» 24 січня 2023 року на підставі пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі Порядок №1165) надало відповідні пояснення №1/20 від 20 січня 2023 року та їх документальне підтвердження.

Зокрема, контролюючому органу були надані такі документи:

видаткову накладну (Захід-Оіл) №39 від 20 січня 2022 року;

видаткову накладну (Захід-Оіл) №37 від 20 січня 2022 року;

договір поставки (Захід-Оіл) №24-12 від 24 грудня 2021 року;

товарно-транспортну накладну (далі ТТН) (Захід-Оіл) №37 від 20 січня 2022 року;

видаткову накладну (Захід-Оіл) №687 від 28 грудня 2021 року;

ТТН (Захід-Оіл) №39 від 20 січня 2022 року;

ТТН (Захід-Оіл) №687 від 28 грудня 2021 року;

банківську виписку (оплата від Захід-Оіл) №21012022 від 21 січня 2022 року;

договір поставки (ТОВ «ТОВ «Альтернатива 2018»») №01/12/22 від 01 грудня 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «Альтернатива 2018») №463 від 14 грудня 2022 року;

платіжну інструкцію (оплата ТОВ «Альтернатива 2018») №51 від 09 грудня 2022 року;

банківську виписку (оплата від Захід-Оіл) №28122021 від 28 грудня 2021 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №263 від 31 серпня 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №277 від 31 серпня 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №278 від 31 серпня 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №311 від 19 вересня 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №312 від 19 вересня 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №385 від 19 жовтня 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №242 від 29 липня 2022 року;

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №242 від 29 липня 2022 року;

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №277 від 31 серпня 2022 року;

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №278 від 31 серпня 2022 року;

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №311 від 19 вересня 2022 року;

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №312 від 19 вересня 2022 року;

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №385 від 19 вересня 2022 року;

акт звірки взаєморозрахунків (ТОВ «АВМ ПЛЮС») від 31 грудня 2022 року;

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №251 від 31 серпня 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №81 від 16 лютого 2022 року,

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №81 від 16 лютого 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №73 від 10 лютого 2022 року;

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №73 від 10 лютого 2022 року;

видаткову накладну (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №71 від 07 лютого 2022 року;

ТТН (ТОВ «АВМ ПЛЮС») №71 від 07 лютого 2022 року;

платіжну інструкцію (АВМ) №346 від 07 лютого 2022 року;

платіжну інструкцію №355 від 10 лютого 2022 року;

платіжну інструкцію №357 від 16 лютого 2022 року;

платіжну інструкцію №361 від 29 липня 2022 року;

платіжну інструкцію №369 від 04 серпня 2022 року;

платіжну інструкцію (АВМ) №370 від 17 серпня 2022 року;

платіжну інструкцію (АВМ) №372 від 19 серпня 2022 року;

платіжну інструкцію (АВМ) №378 від 31 серпня 2022 року;

платіжну інструкцію (АВМ) №381-382 від 07 вересня 2022 року;

платіжну інструкцію (АВМ) №385 від 07 жовтня 2022 року;

ЗЕД-Контракт (Spektrum Sp.z o.o.) №08022022 від 08 лютого 2022 року;

штатний розпис №4-Ш від 30 листопада 2021 року;

ЗЕД-Контракт (Sieroslawsky Sp.z o.o.) №28/10/2019 від 28 жовтня 2019 року;

додаткову угоду до ЗЕД-Контракту (Sieroslawsky Sp.z o.o.) №28/10/2019 від 18 липня 2022 року;

специфікацію до ЗЕД-Контракт (Sieroslawsky Sp.z o.o.) №9 від 06 жовтня 2021 року;

митну декларацію до ЗЕД-Контракту (Sieroslawsky Sp.z o.o.) №205140/2021/067917 від 08 жовтня 2021 року;

фактуру-інвойс до ЗЕД-Контракту (Sieroslawsky Sp.z o.o.) №1163/1164/1165 від 08 жовтня 2021 року;

специфікацію до ЗЕД-Контракт (Sieroslawsky Sp.z o.o.) №12 від 19 липня 2022 року;

митну декларацію до ЗЕД-Контракту (Sieroslawsky Sp.z o.o.) №205140/2022/053072 від 23 липня 2022 року;

фактуру-інвойс до ЗЕД-Контракту (Sieroslawsky Sp.z o.o.) №803 від 23 липня 2022 року;

специфікацію до ЗЕД-Контракту (Spektrum Sp.z o.o.) №31 від 08 листопада 2022 року;

фактуру-інвойс до ЗЕД-Контракт (Spektrum Sp.z o.o.) №4/11/2022 від 08 листопада 2022 року;

митну декларацію до ЗЕД-Контракту (Spektrum Sp.z o.o.) №22UA205140080751U1 від 08 листопада 2022 року;

специфікацію до ЗЕД-Контракту (Spektrum Sp.z o.o.) №30 від 08 листопада 2022 року;

фактуру-інвойс до ЗЕД-Контракт (Spektrum Sp.z o.o.) №3112022 від 08 листопада 2022 року;

митну декларацію до ЗЕД-Контракту (Spektrum Sp.z o.o.) №10112022 від 10 листопада 2022 року;

специфікацію до ЗЕД-Контракту (Spektrum Sp.z o.o.) №59 від 02 грудня 2021 року;

специфікацію до ЗЕД-Контракту (Spektrum Sp.z o.o.) №63 від 10 грудня 2021 року;

фактуру-інвойс до ЗЕД-Контракт (Spektrum Sp.z o.o.) №09122021 від 10 грудня 2021 року;

митну декларацію до ЗЕД-Контракту (Demar Sp.z o.o.) №108569 від 13 грудня 2021 року.

Попри те, незважаючи на отримані від позивача документи та пояснення, Комісія ГУ ДПС прийняла рішення №6552 від 02 лютого 2023 року, №11452 від 21 лютого 2023 року, №21031 від 03 квітня 2023 року про внесення ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» до переліку ризикових платників податків через відповідність пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, з таких підстав: 05 - постачання товарів платнику(ам) податку, який(і) здійснює(ють) постачання товарів, відмінних від придбаних; 12 - постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого (их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку; ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку.

ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» не погодилося із правомірністю вказаних рішень Комісії ГУ ДПС та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК передбачено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пункту 62.1 статті 62 ПК податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі Порядок №1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

У пункті 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, які є Додатком 1 до Порядку№1165, встановлено такий критерій у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пункт 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пункти 6 та 7 вказаного Порядку зупинення реєстрації ПН/РК визначають, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі, зокрема, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку у подальшому є підставою для зупинення реєстрації ПН у ЄРПН, складених таким платником податку.

Так, пункт 6 Порядку №1165 визначає, що комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

У відповідності до матеріалів справи ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» визнано таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку у зв`язку із наявністю податкової інформації, яка стала відомою у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування, а також ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку.

При цьому з використанням баз даних ДПС України контролюючим органом було встановлено оформлення ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» ПН в адресу ТОВ «АМВ Плюс» на реалізацію товару «автозапчастини», ТОВ «ТОВ «Альтернатива 2018»» на реалізацію товару «автозапчастини», подальша реалізація по ланцюгу постачання відсутня. Водночас встановлено оформлення ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» ПН на реалізацію товару «автозапчастини» в адресу ТОВ «Захід-Оіл», по якому наявне діюче рішення про відповідність пункту 8 Критеріїв ризиковості платника.

Вказані обставини Комісією ГУ ДПС були визнані достатніми для висновку про відповідність ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Водночас в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 червня 2023 року у справі №640/11558/20, від 18 червня 2020 року у справі №810/1394/17, від 19 лютого 2019 року у справі №811/217/17, від 09 березня 2019 року у справі №810/302/15, згідно із якими непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. Тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Виходячи із правових позицій Верховного Суду у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Водночас апеляційний суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 02 квітня 2019 року у справі № 826/6245/18; від 20 серпня 2020 року у справі №380/10381/20) непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Окрім того, суд першої інстанції слушно зверну увагу на те, що виходячи із позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі №804/15887/14, програмне забезпечення до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків, та доказом несплати ним податку. Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Попри те, суд першої інстанції слушно врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20, згідно із яким комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Навіть якщо Порядком №1165 затверджено форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, проте не виконання відповідачем обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком №1165 підстав), є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення».

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При цьому слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що у ході судового розгляду відповідачем не було довело належними, допустимими та достатніми доказами відповідність позивача будь-яким критеріям ризиковості, встановленим Порядком №1165, а отже оспорювані рішення Комісії ГУ ДПС є протиправними і підлягають скасуванню.

Відтак, з огляду на приписи пункту 6 Порядку №1165 та висновки суду про протиправність оспорюваних ТОВ «РІО ТРЕЙД ГРУП» рішень Комісії ГУ ДПС про відповідність товариства пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виключення позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, задля повного та ефективного відновлення порушеного права.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі №140/8331/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк