Постанова

від 22.02.2024 по справі 460/24937/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24937/23 пров. № А/857/25186/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, ухвалене суддею Гудима Н.С. у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №460/24937/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінської Інни Анатоліївни, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Торговий дім "Любисток", про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2023 позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області звернувся до суду з позовом до відповідача - державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінської Інни Анатоліївни, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Торговий дім "Любисток", у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 06.10.2023 у ВП №68437768.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ні судом, ні державним виконавцем не враховано, що, починаючи з банківського дня 09.12.2019, Державною податковою службою України припинено відображення в інформаційній системі даних Державної казначейської служби України про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями митних платежів. Покликаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі № 420/5772/18, вважає, що обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Також зазначає, що для визнання бездіяльності боржника з виконання рішення суду протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливим є також встановлення конкретних причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. В обґрунтування висновків про невиконання податковим органом рішення суду, суд першої інстанції вказав у рішенні на Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, згідно доводів скаржника, у даному Порядку відсутній механізм відображення надходжень платежів до бюджетів за платниками у яких закриті ІКП у зв`язку із переходом функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

Також зауважує, що обставини виключення ГУ ДПС у Рівненській області з ІКП відомостей щодо наявності у товариства недоїмки в сумі 89268,23 грн не відповідають дійсності. В матеріалах справи наявний лист ДПС України від 20.10.2022 №31683/99-00-19-03-03-06, в якому зазначено, що ДПС України відповідно до Протоколу інформаційної взаємодії Державної податкової служби України та Державної митної служби України 29 вересня поточного року здійснено передачу даних про стан розрахунків з бюджетом за платежами, що контролюються органами Держмитслужби та мають залишки заборгованості з митних платежів. Після підтвердження Держмитслужбою зазначеної інформації в розрізі платників ДПС, ДПС України 31.10.2023 забезпечило автоматичне списання (обнуління) сум податкового боргу і інтегрованій картці ТОВ «ТД «Любисток» (податковий номер 33618885) з митного платежу з відповідним відображенням таких даних в Електронному кабінеті платника. Отже, Державна податкова служба України вказаним листом підтвердила, що врегулювання питання виключення з інтегрованої картки платника ТОВ «Торговий дім «Любисток» сум податкового боргу відбувалось на рівні центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну податкову та митну політику. В інтегрованій картці платника ТОВ «Торговий дім «Любисток» сум податкового боргу з митного платежу зазначено дату операції 31.10.2023, опис операції: зменшення боргу по ШС за актом, нарахованим в минулих роках на підставі службової записки ДПС №2994/99-00-19-03-01-08 від 12.10.2023.

Крім того, зазначає, що постанова від 06.10.2023 про накладення штрафу винесена державним службовцем до отримання листа Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.10.2023 №11320/5/17-00-05-02-05, яким Головне управління ДПС у Рівненській області у спосіб, передбачений законом, довело до відома державного службовця причини неможливості виконання рішення суду у зв`язку із наявністю поважних причин, що не залежать від волевиявлення боржника, фактично не надавши боржнику можливості виконати рішення суду або ж повідомити про поважність причин його невиконання. Зазначає, що вимога була отримана боржником лише 09.10.2023 та у встановлений державним виконавцем строк 11.10.2023 Головним управлінням ДПС у Рівненській області надана відповідь на вимогу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у 2014 році Головним управлінням ДФС у Рівненській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Рівненській області) проведено документальну невиїзну перевірку правильності визначення ТОВ "Торговий дім "Любисток" митної вартості товарів, якою встановлено порушення вимог ст. 58 Митного кодексу України, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України щодо відомостей, які містяться в митній декларації від 03.07.2012 №204050001/2012/007651. За наслідками вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 13.11.2014 №1/4/17-00-22-05-21/003618885.

26.11.2014 на підставі акта перевірки від 13.11.2014 №1/4/17-00-22-05-21/003618885, Головним управлінням ДФС у Рівненській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Рівненській області) винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 26.11.2014 №00012/22-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, на суму 89268,23 грн (59512,15 грн за основним платежем; 29756,08 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 у справі №817/510/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015, позов ТОВ "ТД "Любисток" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 26.11.2014 №00012/22-05.

Постановою Верховного Суду від 28.02.2019 скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015, а справу №817/510/15 - направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №817/510/15, яке набрало законної сили 16.01.2020, ТОВ "ТД "Любисток" відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Після узгодження в судовому порядку податкового зобов`язання, визначеного податковим органом, ТОВ "ТД "Любисток" платіжним дорученням від 20.02.2020 №3272 сплачено до бюджету податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (код бюджетної класифікації 14070100) на суму 89268,23 грн, а також згідно з платіжним дорученням №5957 від 19.10.2020 - пеню 39341,61 грн.

Судом встановлено, сторонами не заперечувалося, що загальна сума податкового зобов`язання та пені, сплачена позивачем по податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів, становить 128609,84 грн. Водночас, в інтегрованій картці платника, станом на 31.12.2020 обліковувалася заборгованість перед бюджетом на загальну суму 128609,84 грн, у тому числі недоїмка 89268,23 грн та залишок несплаченої пені 39341,61 грн.

У зв`язку з не приведенням ГУ ДПС у Рівненській області у відповідність інтегрованої картки платників податків, ТОВ "ТД "Любисток" звернулося до суду з відповідним позовом.

Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №460/5261/21 позов ТОВ "Торговий дім "Любисток" задоволено. Зобов`язано Головне управління ДПС у Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Любисток" за кодом бюджетної класифікації 14070100 шляхом виключення податкового боргу з податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 128609,84 грн, з них: 89268,23 грн недоїмка, 39341,61 грн залишок несплаченої пені.

18.01.2022 Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у даній справі.

З примусового виконання вказаного виконавчого листа Відділом примусового виконання рішень згідно з постановою від 02.02.2022 відкрито виконавче провадження №68437768.

Цього ж дня, 02.02.2022 державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження направлено боржнику ГУ ДПС у Рівненській області вимогу №3843 негайно надати відомості щодо виконання рішення суду.

Листом від 07.02.2022 ГУ ДПС у Рівненській області повідомило державного виконавця, що на момент подання позову у 2015 році митний контроль щодо сплати податків належав до підпорядкування Державної фіскальної служби України, з 08.12.2019 функції і повноваження Державної фіскальної служби України з реалізації державної митної політики здійснює Державна митна служба України. Враховуючи, що ТОВ «Торговий дім «Любисток» здійснена сплата штрафних санкцій та пені за ККДБ 14070100 «ПДВ з ввезених та територію України товарів» 20.02.2020 та 19.10.2020, тобто в період виконання функцій та повноважень Держмитслужбою, то відповідно ГУ ДПС у Рівненській області не є можливим відобразити в ІКП ТОВ «Торговий дім Любисток» (код ЄДРПОУ 33618885) надходжень по коду платежу 14070100 ПДВ з товарів, увезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, наслідок чого по зазначеному коду платежу обліковується борг. Зазначено, що станом на 07.02.2022 механізм виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №460/5261/21 у ГУ ДПС у Рівненській області відсутній.

18.02.2022 на підставі поданих пояснень державним виконавцем прийнято постанову про накладення на ГУ ДПС у Рівненській області штрафу за невиконання рішення суду в сумі 5100 грн.

Цього ж дня, 18.02.2022 державним виконавцем направлено ГУ ДПС у Рівненській області вимогу негайно надати відомості про виконання рішення суду.

23.02.2022 ГУ ДПС у Рівненській області надало державному виконавцю лист аналогічний за змістом листу від 07.02.2022.

28.12.2022 державний виконавець направив ГУ ДПС у Рівненській області третю вимогу негайно надати відомості про виконання рішення суду.

Листом від 02.01.2023, аналогічним за змістом попередніх листів, ГУ ДПС у Рівненській області повідомило про неможливість виконати рішення суду від 19.07.2021 у справі №460/5621/21 .

03.10.2023 державний виконавець вчергове направив ГУ ДПС у Рівненській області вимогу протягом трьох робочих днів надати інформацію щодо виконання рішення суду з наданням підтверджуючих документів.

06.10.2023 у зв`язку з відсутністю відомостей, які підтверджували виконання рішення суду у справі №460/5261/21 державним виконавцем прийнято постанову про накладення на ГУ ДПС у Рівненській області штрафу у розмірі 10200 грн.

16.10.2023 державний виконавець звернувся до ГУ НПУ у Рівненській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Позивач, вважаючи постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінської І.А. про накладення на Головне управління ДПС в Рівненській області штрафу від 06.10.2023 у ВП №68437768 у розмірі 10200 грн протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з положеннями статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно з положеннями статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 19 Закону №1404-VIII боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 8 статті 19 Закону №1404-VIII).

Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є:

1. невиконання ним виконавчого документа (судового рішення);

2. відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

Сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму наявності об`єктивних перешкод для виконання судового рішення.

Поважними в розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що, Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на реалізацію якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Частиною 2 статті 6 КАС України та положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

Згідно з положеннями пункту 21.1.10 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.

Інтегрована картка платника податків є документом, який відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, тому відображення в ній податкової заборгованості по фактично сплаченим сумах порушує права платника податків.

У даному випадку у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали точний облік усіх нарахованих і сплачених сум до бюджету, оскільки невідповідність такого обліку фактичним задекларованим показникам сталась не з вини позивача.

Судом враховано, що на час самостійного погашення ТОВ "ТД "Любисток" податкового зобов`ґзання, організацію діяльності з ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначали положеннями Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881), якими визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

У подальшому (на час винесення рішення суду зобов`язального для ГУ ДПС у Рівненській області характеру про внесення змін до інтегрованої картки платника податків ТОВ «ТД «Любисток» шляхом виключення податкового боргу на суму 128609,84 грн) організацію діяльності з ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначав Порядок, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).

Відповідно до пункту 2 розділу І вказаного Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

У свою чергу, первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи.

До первинних документів належать, серед інших, судові рішення.

Згідно з пунктами 4, 5 розділу І Порядку №5 відповідальними за достовірність відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи є працівники структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Так, в розумінні пп.41.1.1, пп.41.1.2 п.41.1 ст.41 контролюючими органами є:

-податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;

- митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

При цьому, відповідно до положень пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: підпункт 19-1.1.1: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; підпункт 19-1.1.2: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;

Водночас, згідно з підпунктом 19-1.2.1 пункту 19-1.2 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції: організовують та здійснюють ведення обліку і адміністрування мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони, забезпечують контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до відповідного бюджету під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення.

Крім того, суд звертає увагу, що статтю 19-1 доповнено пунктом 19-1.2 згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020, який набрав чинності 23.05.2020. Отже, визначені підпунктом 19-1.2.1. пункту 19-1.2 статті 19-1 ПК України функції належать митним органам з 23.05.2020, а відтак і здійснюються такими органами починаючи саме із зазначеної дати.

Більше того, положеннями чинного законодавства України не передбачено підстав та порядку передачі від податкових органів до митних органів обліку податкових зобов`язань платників податків, які виникли до дати набрання чинності Законом № 466-IX від 16.01.2020, у тому числі й обліку податкового боргу з таких зобов`язань, які в попередніх періодах були нараховані податковими органами.

Згідно з пунктом 21.1.10 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.

Згідно з пп.3 п.1 розділу ІІ цього Порядку ІКП закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв`язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об`єктів оподаткування, або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

При цьому в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов: погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені; повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та/або списання до бюджетів за заявою платника; повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника; відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП; повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.

Інформація щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджетів за платниками, у яких закриті ІКП, враховується в звітності податкових органів до кінця відповідного року, у якому відбулось таке нарахування та/або сплата.

Системний аналіз наведених вище положень податкового законодавства України, чинного як в період виникнення спірних правовідносин, на час вирішення судового спору у справі №460/5261/21, так і на час виконання рішення суду, свідчить на користь висновку, що Головне ДПС у Рівненській області мало повноваження здійснювати облік податкової заборгованості та, враховуючи інформацію щодо сплати такої заборгованості, внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків. Жодних доказів передачі від податкового органу до митного органу обліку спірної податкової заборгованості ТОВ «Торговий дім «Любисток» позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Рішенням суду від 19.07.2021 у справі №460/5261/21 встановлено, що Головне управління ДФС у Рівненській області відобразило недоїмку в сумі 89268,23 грн по податковому повідомленню-рішенню № 00012/22-05 від 26.11.2014, а також нарахувало пеню в сумі 39341,61 грн в інтегрованій картці ТОВ «Торговий дім «Любисток» 14.07.2020. Водночас, сплата товариством податкового зобов`язання в сумі 89268,23 грн відбулася ще 20.02.2020.

Судом слушно наголошено на тому, що Головне ДПС у Рівненській області здійснило облік відповідного податкового зобов`язання та пені товариства 14.07.2020, тобто після передачі повноважень з реалізації державної митної політики до Державної митної служби України.

Ба більше, наданою позивачем на вимогу суду інтегрованою карткою платника ТОВ «Торговий дім «Любисток» за кодом бюджетної класифікації 14070100, підтверджується, що 31.10.2023 (після винесення оскаржуваної постанови) Головним управлінням ДПС у Рівненській області виключено відомості щодо наявності у товариства недоїмки в сумі 89268,23 грн по податковому повідомленню-рішенню №00012/22-05 від 26.11.2014 та пені в сумі 39341,61 грн, чим фактично спростовано доводи позивача про неможливість виконання рішення суду від 19.07.2021 у справі №460/5261/21 та відсутність повноважень щодо внесення відомостей до інтегрованої картки платника податків після 08.12.2019.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо винесення оскаржуваної постанови без врахування листа ГУ ДПС у Рівненській області від 11.10.2023, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Насамперед помилковими є доводи скаржника про винесення вимоги державним виконавцем 05.10.2023. Згадана вимога датована 03.10.2023, про що також свідчить зміст листа ГУ ДПС у Рівненській області від 11.10.2023, який містить покликання на те, що така відповідь надана саме на вимогу державного виконавця від 03.10.2023.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до розділу 1 Загальних положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, а саме пунктом 9 встановлено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем.

Оскільки станом на 06.10.2023 в відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції були відсутніми відомості, які б підтверджували виконання рішення суду, державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято оскаржувану постанову про накладення на боржника у виконавчому провадженні №68437768 штрафу у розмірі 10200 грн та зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів, одночасно попередивши про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Спірна постанова була винесена до моменту виключення позивачем відомостей щодо наявності у товариства недоїмки. Крім того, щодо покликань на отримання вимоги державного виконавця позивачем лише 09.10.2023, слід зазначити, що у триденний строк, визначений вимогою, позивачем рішення суду виконане не було. Крім того, у відповідь на вимоги державного виконавця боржник неодноразово наголошував на відсутності повноважень на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №460/5261/21.

Саме із вказаних обставин державний виконавець дійшов висновку про неналежне виконання Головним управлінням ДПС у Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №460/5261/21 та, як наслідок, правомірно виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу від 06.10.2023.

В даному випадку, переконання суду апеляційної інстанції, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про накладення на Головне управління ДПС у Рівненській області штрафу за невиконання рішення суду.

Наведені скаржником доводи суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, оскільки на переконання суду апеляційної інстанції, наведене вказує на фактичне нехтування контролюючим органом вимог виконання рішення у визначений виконавцем в строк за відсутності поважних підстав для його невиконання.

Так само, безпідставними є посилання на правові висновки, сформовані у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №420/5772/18. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах. Проте аналіз зазначеної скаржником постанови Верховного Суду, на яку зроблено посилання у апеляційній скарзі, як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними. Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вказує, що наведені заявником правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду не приймаються судом при розгляді цієї справи та відхиляються, оскільки останні були прийняті не у подібних правовідносинах та за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що державний виконавець при винесені оскаржуваної постанови належним чином перевірив як факт виконання судового рішення боржником на момент винесення спірної постанови, так і дослідив поважність не виконання такого, тобто належним чином скористався законодавчо закріпленими повноваженнями, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 195, 242, 272, 287, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №460/24937/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 04.03.2024.