Ухвала

від 04.03.2024 по справі 160/7775/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2024 року

м. Київ

справа № 160/7775/23

адміністративне провадження № К/990/6865/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №160/7775/23 за позовом Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» до Державної податкової служби України, третя особа: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» до Державної податкової служби України, третя особа: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» з плати за землю за 2017 рік з розрахунком річної суми орендної плати у розмірі 144.080.622,41 грн; визнання прийнятою Державною податковою службою України уточнюючої податкової декларації Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» з плати за землю за 2017 рік з розрахунком річної суми орендної плати у розмірі 144.080.622,41 грн протягом операційного дня, коли її було надіслано ПАТ«ІНТЕРПАЙП НТЗ» засобами електронного зв`язку.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 справі №440/7255/22.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно п. 48.3 ст. 48, п. 49.3, п. 49.8, п. 49.18 ст. 49, п. 102.1 ст., 102 Податкового кодексу України при прийнятті уточненої декларації більше встановленого п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України загального строку давності (1095 днів (2555 днів у вазі проведення уточнень контрольованих операцій відповідно до статті 39 ПКУ). На думку скаржника, наявна необхідність сформувати висновок Верховного Суду, який буде мати такий зміст: «Керуючись п. 4.83 ст. 48, п. 49.3, п. 49.8, п. 49.18 ст. 49, п. 102.1 ст. 102 ПКУ платник податків може направляти уточнені декларації в межах не більше 1095 днів (2555 днів у разі проведення уточнень контрольованих операцій відповідно до статті 39 ПКУ) з моменту направлення первинної декларації.» На думку скаржника, наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо наявності чи відсутності обмеження у часі платника податків направляти контролюючому органу уточнений розрахунок до податкової декларації з плати за землю.

Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковий орган як на підставу неприйняття податкової звітності позивача помилково посилався на Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, оскільки зазначений Порядок визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу, а не порядок перевірки наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів податкової декларації відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України. Посилаючись на норми Порядку, відповідач помилково ототожнив прийняття електронного документа з прийняттям податкової декларації у розумінні статті 49 Податкового кодексу України. Методичні рекомендації щодо приймання та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 14.06.2012 № 516 також не передбачають можливості не прийняття податкової звітності. Позивачем 21.03.2023 подана уточнююча декларація за 2017 рік, після отримання від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у січні 2023 року витягів за 2017-2019 роки з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складених на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 в справі 160/10494/19, яке набрало законної сили 23.11.2022, з урахуванням вимог даного рішення щодо значень сукупного коефіцієнта Км3. Передбачити результати розгляду справи жодна сторона у справі не змозі. Доводи відповідача про те, що товариство мало б раніше подати уточнення до декларації є помилковими, оскільки до 23.11.2022 не існувало таких підстав.

Доводи касаційної скарги такі висновки суду не спростовують та зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, тлумачень законодавства та припущень, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України. Проте скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційну скаргу подано вшосте, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 30.11.2023, від 19.12.2023, від 24.01.2024, від 26.01.2024, від 12.02.2024 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалі по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №160/7775/23 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва