Постанова

від 26.02.2024 по справі 607/12697/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/12697/22Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 22-ц/817/103/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

секретаря судового засідання Сович Н.А.,

за участю:

представника апелянта адвоката Сампари Н.М.,

представника відповідача адвоката Скиби В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/12697/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Ромазан Л.С., повний текст якого складено 10 жовтня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, орган опіки та піклування Тернопільської міської ради Тернопільської області, про встановлення способу участі у вихованні дитини та усунення перешкод у побаченнях з дитиною,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Сампара Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулась в суд із позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, орган опіки та піклування Тернопільської міської ради Тернопільської області, про встановлення способу участі у вихованні дитини та усунення перешкод у побаченнях з дитиною.

В обгрунтування заявлених вимог посилалася на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася одна дитина дочка ОСОБА_5 , яка фактично проживає разом із своєю матір`ю. Зазначає, що матір дитини чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дочкою та прийнятті участі у її вихованні, штучно створює такі обставини, через які позивач не може нормально зустрічатись із дитиною. Позивач не може у повному обсязі здійснювати свої батьківські права, оскільки у сторін виникають непорозуміння щодо участі батька у вихованні дитини, визначенні місця та годин спілкування з донькою. Ускладнює спілкування з дитиною те, що відповідач проживає в іншому населеному пункті. Зазначила, що після розірвання шлюбу дочка проживала в смт.Дружба Теребовлянського району, де навчалась у школі. Потім колишня дружина позивача почала проживати з іншим чоловіком у АДРЕСА_1 , де він декілька раз ще мав із дитиною побачення. Після цього побачення із дитиною були припинені із незрозумілих йому причин. Також зазначила, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, а тому, необхідно встановити графік зустрічей, який би не порушував режиму для дитини, не відривав її від нормального, звичного середовища та не заважав нормальному існуванню.

Враховуючи викладене, просила суд усунути ОСОБА_3 перешкоди в спілкуванні із дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає із матір`ю ОСОБА_4 , зобов`язавши ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні, а саме:

- не перешкоджати відновленню довірливих відносин батька з дочкою;

- не перешкоджати спілкуванню ОСОБА_5 з батьком за допомогою мобільного телефону та месенджерів (Viber);

- інформувати батька про конфлікти, стан здоров`я спільної дочки та її успішність у навчанні;

- інформувати про зміну місця проживання/перебування (пересування) дочки, заздалегідь;

- інформувати ОСОБА_3 про те, з ким, окрім матері ОСОБА_4 , проживає спільна дочка, ОСОБА_5 , та на яких підставах;

- не перешкоджати ОСОБА_3 супроводжувати дочку до місця призначення, навчання, відпочинку, лікування, обстеження;

- не перешкоджати ОСОБА_3 водити дочку на плавання та/або художній гурток;

- не перешкоджати ОСОБА_3 приймати участь у виховному та навчальному процесі ОСОБА_5 ;

- не перешкоджати ОСОБА_3 відвідувати дочку коли вона хворіє за місцем фактичного проживання.

Крім того, просила усунути перешкоди у вихованні дитини та визначити наступний графік побачень батька з дочкою, а саме:

- у 1, 3 суботу та 2, 4 неділю місяця з 10:00 год. до 19:00 год. в місцях, сприятливих для культурного розвитку дітей;

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у побаченнях з дитиною.

Встановлено ОСОБА_3 побачення із малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по дві години два рази на місяць у присутності матері та за бажанням дитини, за спільною домовленістю батька, матері та дитини у місцях, сприятливих для дитини.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_3 - адвокат Сампара Надія Миронівна подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Зокрема зазначає, що судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано своє рішення щодо призначення графіку побачень та спілкування з дитиною, який має проводитися по дві години та тільки 2 рази на місяць в присутності матері, за бажанням дитини та за їх спільною домовленістю. На думку апелянта, саме такий графік побачень із дитиною, який він просив в позовній заяві, дозволить повною мірою реалізувати позивачу свої права та обов`язки для належного виховання своєї малолітньої доньки, а також дозволить забезпечити доньці щасливе та повноцінне дитинство. Вважає, що перебування з батьком дозволить забезпечити зростання їхньої доньки в повній сім`ї та отримати належне виховання та формування свого характеру не тільки зі сторони матері, але також зі сторони батька. Таким чином інтереси дитини будуть забезпеченні якнайкраще.

Також вказує, що позивач вчасно та в повному обсязі сплачував та сплачує аліменти на утримання доньки, що підтверджується довідкою від 08 вересня 2022 року №13578 про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначає, що досягти з відповідачкою домовленості про побачення з дочкою не вдається, оскільки ОСОБА_4 ухиляється від спілкування з ним та погодження побачень з дитиною, своїми діями не дає можливості батькові спілкуватися з дочкою, приймати участь у її вихованні, матеріально забезпечувати, піклуватись про здоров`я, зміцнювати сімейні відносини між дитиною та іншими родичами зі сторони батька.

Також звертає увагу на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини у повному обсязі.

З огляду на вказане судове рішення вважає, що малолітня ОСОБА_5 , має однакову особисту прихильність як до своєї матері, так і до батька, а тому контакт між батьком та дочкою є налагоджений на достатньому рівні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Скиба В.М. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Вказує, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини справи, взявши при цьому до уваги не тільки висновок органу опіки і піклування, а й думку малолітньої дитини, яка висловила своє небажання спілкуватись з батьком.

Зазначає, що даним рішенням суду права позивача щодо спілкування та зустрічей з дитиною не порушені, оскільки суд задовольнив позов частково та надав можливість позивачу спілкуватись з дитиною, однак, із врахування конкретних обставин даної справи, дійшов вірного висновку щодо побачень із дитиною в присутності матері, надавши можливість налагодити з дитиною зв`язок та покращити стосунки.

В судовому засіданні представник апелянта просила задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2023 року залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

З 07 жовтня 2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 08 липня 2019 року.

В даному шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася одна дитини дочка ОСОБА_5 , що підтверджено копією свідоцтва про народження.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області (справа №598/830/19) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається із довідки, виданої головою правління ОСББ «Симоненка - 5» Кардаш Ю.В. №21 від квітня 2022 року, ОСОБА_4 разом із дочкою ОСОБА_5 проживають в АДРЕСА_2 без реєстрації, що підтверджується заявою, засвідченою свідками сусідами від 07 квітня 2022 року.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Тернопільської міської ради щодо недоцільності встановлення способу участі у вихованні дитини та усунення перешкод у побаченнях з дитиною орган опіки і піклування вважає недоцільним встановлення способу участі батька у вихованні дитини та усунення перешкод у побаченнях з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дитини ОСОБА_4 не заперечує щодо участі батька у вихованні дитини, однак їхня дочка не бажає спілкуватись із батьком. Рекомендовано батькові дитини ОСОБА_3 налагодити стосунки зі своєю дочкою ОСОБА_5 .

Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться під спостереженням лікаря педіатра ОСОБА_6 педіатричного відділеня №6 поліклінічного відділення КНП «ТМДКЛ».

Із довідки, виданої Тернопільською спеціалізованою школою І ІІІ ступенів №29 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільської міської ради Тернопільської області від 19 квітня 2023 року №71, вбачається, що ОСОБА_5 навчається у 5В класі вказаної школи. Батько ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , не бере участі в освітньому процесі закладу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч.2, 6, 7, 8, 9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частинами 1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ст.142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.3 ст.151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Положеннями ст.153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Частинами 1, 2 ст.159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, при вирішенні даного спору та визначенні відповідності способу захисту права вимогам закону, суд враховує принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та положення ст.159 СК України, згідно з якими право на звернення до суду для усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні має той з батьків, хто проживає окремо у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди.

Відповідно до положень ч.1 ст.12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини», держави учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Також Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку:

- по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;

- по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).

Таким чином, оцінка найкращих інтересів дитини повинна здійснюватися з врахуванням усіх вищенаведених елементів з оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими.

Згідно із ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, оцінивши та дослідивши докази в їх сукупності, врахувавши інтереси малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її ставлення до батька, право останнього на спілкування з дитиною для її повного і гармонійного розвитку, рекомендації органу опіки та піклування щодо налагодження контакту батька із дочкою, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення способу участі у вихованні дитини та усунення перешкод у побаченнях з дитиною, слід задовольнити частково, зобов`язавши при цьому ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у побаченнях з дитиною ОСОБА_5 .

Разом з тим, на думку колегії суддів, встановлена судом першої інстанції кількість годин на місяць для побачень позивача з дитиною за бажанням останньої та постійно у присутності матері не дозволить повною мірою реалізувати позивачу свої права та обов`язки для належного виховання своєї малолітньої доньки, а також не буде повноцінно сприяти покращенню їх відносин, у зв`язку з чим рішення суду слід змінити, задовольнивши частково апеляційну скаргу.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст.159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами

Разом з тим, окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на виховання обома батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 3536, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

У постанові від 27 квітня 2022 року (справа №243/4812/20) Верховний Суд наголошує на тому, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, потрібно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд першочергово має враховувати інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19), якщо між дитиною та батьком немає психологічного зв`язку і дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною потрібно проводити у присутності матері.

Верховний Суд наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Крім того, у справі №686/14512/17 Верховний Суд у своїй постанові від 15 жовтня 2018 року наголосив, що із врахуванням віку дитини і факту її проживання та спілкування виключно із матір`ю, правильним є висновок про встановлення побачень без попереднього з`ясування бажання дитини на таку зустріч.

Суд зауважує, визначений спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, не містить об`єктивних умов, за яких побачення батька можуть відбуватися виключно за згодою дитини.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини.

Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.

З огляду на зазначене вище та практику Верховного Суду, яка є обов`язковою для застосування судами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічі з батьком необхідно проводити у присутності матері, однак із встановленням перехідного періоду, протягом якого батьку дитини необхідно налагодити з нею зв`язок у присутності її матері та без попереднього з`ясування бажання дитини на таку зустріч.

Отже на підставі оцінки сукупності досліджених доказів і пояснень сторін, суд дійшов до переконання, що незважаючи на складні стосунки між сторонами, які призвели до певного відчуження і зниження емоційного зв`язку доньки з батьком, регулярне спілкування батька зі своє донькою може призвести до покращення відносин між ними, оскільки дитині потрібна любов і увага обох батьків.

Що стосується графіку побачень батька з донькою, то колегія суддів вважає, що лише 4 години на місяць побачень зі своєю дитиною не буде достатньою мірою сприяти повноцінному відновленню відносин між малолітньою ОСОБА_5 та її батьком ОСОБА_3 , в тому числі налагодження психоемоційного зв`язку, а тому тривалість та кількість таких побачень необхідно змінити в сторону збільшення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката САМПАРИ Надії Миронівни задовольнити частково.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2023 року в частині встановлення графіку побачень змінити.

Викласти дану частину рішення в наступній редакції:

«Встановити ОСОБА_8 побачення із неповнолітньою донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 1-шу та 3-тю суботу та у 2-гу та 4-ту неділю місяця з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. в громадських місцях та місцях культурного відпочинку м.Тернополя.

Протягом перших трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили побачення батька з дитиною проводити в присутності матері ОСОБА_2 ».

В решті рішення суду залишити без змін.

Витрати, понесені за апеляційний розгляд справи, покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.

Головуючий

Судді