Постанова

від 29.02.2024 по справі 686/24109/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/24109/23

Провадження № 22-ц/4820/396/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю: позивача, його представника, представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/24109/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-транс» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-транс» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ № 161 від 30 серпня 2023 року про його звільнення з посади водія транспортних засобів за п. 4 ст 40 КЗпПУ за прогули без поважних причин та поновити його на роботі на посаді водія транспортних засобів ТзОВ «Рембуд-транс», стягнути з ТзОВ «Рембуд-транс» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2023 року до дня поновлення на роботі; зобов`язати ТзОВ «Рембуд-транс», видалити запис в трудовій книжці про звільнення з роботи за прогули без поважних причин.

На підтримання заявлених позовних вимог, позивач вказував, що працював на посаді водія автотранспортних засобів у ТзОВ «Рембуд-транс», згідно наказу № 161 від 30 серпня 2023 року його звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин. Своє звільнення позивач вважав незаконним, оскільки на момент звільнення, актів про відсутність його на роботі ще не було, вони були складені вже після його звільнення. В Акті від 30 серпня 2023 року відповідач стверджує, що він нібито здійснив прогул, однак згідно Подорожнього листа № 9, 30 серпня 2023 року він вийшов на маршрут № 23 до якого був допущений механіком та лікарем підприємства. Також позивач вказував, що при його звільненні не дотримано процедуру звільнення за дисциплінарне стягнення, а саме, не з`ясовано причину відсутності позивача на роботі, а факт його відсутності не був належним чином зафіксований, не витребувано пояснення щодо причин відсутності на роботі, не проведено службове розслідування щодо причин відсутності працівника на роботі, не отримано згоду профспілкової організації на звільнення, у зв`язку з чим просив задовольнити позов

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2023 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ ТзОВ «Рембуд-транс» від 04 вересня 2023 року № 161 «Про звільнення водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 », на посаді водія автотранспортних засобів ТзОВ «Рембуд-транс» з 31 серпня 2023 року, стягнуто з ТзОВ «Рембуд-транс» на користь ОСОБА_1 », середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2023 року по 29 листопада 2023 року в розмірі 20 389 грн. 46 коп, стягнуто з ТзОВ «Рембуд-транс» на користь ОСОБА_1 » витрат на правову допомогу в розмірі 8500 грн, стягнуто з ТзОВ «Рембуд-транс» на користь держави судовий збір в розмірі 2147 грн. 20 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу допущено до негайного виконання.

ТзОВ «Рембуд-транс» подало апеляційну скаргу, вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалено з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. Апелянт посилається, що товариство є приватної форми власності та надає послуги з перевезення пасажирів автобусами на міських автобусних маршрутах в м. Хмельницькому. Підприємство працює на ринку пасажирських перевезень з 18 січня 2012 року згідно Ліцензії Міністерства транспорту та зв`язку серія AB № 610200. Відповідно до договорів з виконавчим комітетом Хмельницької міської ради ТзОВ «Рембуд-транс» здійснює перевезення пасажирів 105 транспортними засобами на 11 міських автобусних маршрутах. Відповідно до Наказу ТзОВ «Рембуд-транс» №110 від 17 липня 2023року ОСОБА_1 », з 18 липня 2023 року прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортних засобів. Всі транспортні засоби підприємства ТзОВ «Рембуд-транс» обладнані GPS трекерами та під`єднані до системи за допомогою яких відслідковується рух транспортних засобів. Відповідно доданих GPS трекера, який знаходиться в транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 », встановлено що 30 серпня 2023 року близько в 12:18 год. даний працівник самовільно залишив транспортний засіб на якому здійснював перевезення пасажирів по міському автобусному маршруті, а відповідно і робоче місце та був відсутній на території підприємства, про що працівниками товариства складено відповідний акт. 31 серпня 2023 року працівник ОСОБА_2 взагалі не з`явився на роботі та був відсутній протягом робочого дня, з 8.00 до 21.00 години, про що складено відповідний акт, будь яких повідомлень про причини відсутності на робочому місці зі сторони позивача не було, аналогічно 01 вересня, 02 вересня, 03 вересня та 04 вересня працівник ОСОБА_2 не з`являвся на роботі, про що також складено відповідні акти. Працівники підприємства телефонували позивачу однак він слухавку не брав, тому 01 вересня 2023 року з метою з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці, комісія у складі заступника директора з забезпечення охорони та господарської діяльності, юриста та механіка прибули за місцем проживання позивача, яка була вказана у його заяві про прийняття на роботі, однак позивач за місцем свого проживання був відсутній про що також складено відповідний акт. 04 вересня 2023 року комісією в складі заступника директора з безпеки дорожнього руху та пасажирських перевезень, заступника директора з забезпечення охорони та господарської діяльності та юриста підприємства ТзОВ«Рембуд-транс» складено акт про відсутність на робочому місці та на території підприємства ОСОБА_1 з 31 серпня 2023 по 04 вересня 2023 року. На території підприємства позивач з`явився 04 вересня 2023 року та надав пояснення про відсутність на робочому місці посилаючись на те, що вимушений був відпочивати. Отже, водій автотранспортних засобів не надав належних доказів, що його відсутність на робочому місці та території підприємства була поважною. За результатами відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 30 серпня 2023 року, враховуючи надані ним пояснення прийнято рішення про звільнення останнього з роботи з посади водія автотранспортних засобів на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, за прогули без поважних причин, про що видано відповідний наказ № 161 від 04 вересня 2023 року «Про припинення трудового договору (контракту)» та відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93р.зроблено запис в трудовій книжці. Водій автотранспортних засобів з текстом Наказу «Про припинення трудового договору (контракту)»№ 161 від 04 вересня 2023 року ознайомлений в присутності заступника директора з безпеки дорожнього руху та пасажирських перевезень, заступника директора з забезпечення охорони та господарської діяльності і юриста ТОВ «Рембуд-транс», екземпляр наказу отримав, від підпису в наказі відмовився, при цьому отримав свою трудову книжку, що підтверджується підписом в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів для них. Отже, позивач 30 серпня 2023 року о 12.20 год самовільно без будь якого повідомлення керівництва залишив місце роботи та був відсутнім 30 серпня 2023 року більше 8 годин на робочому місці та в подальшому був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня та ще 4 робочих днів поспіль (31.08.2023, 01.09.2023, 02.09.2023, 03.09.2023)та прибув на роботу тільки 04 вересня 2023 року та у відібраних поясненнях вказав, що самовільно вирішив взяти собі відгул, не вказуючи та не надаючи жодних доказів поважності причин відсутності на робочому місці.

Також апелянт вказує, що підприємство дотрималося процедури звільнення за прогул, яка передбачає врахування не лише загальних правил звільнення працівників (ч.1ст.47,ст.116КЗпПУ), але й порядку звільнення працівників з ініціативи роботодавця (ч.3ст.40,ст.43КЗпПУ),а також строків застосування, правил та порядку накладання і оголошення дисциплінарних стягнень (ст.ст.147-149КЗпПУ), також вказує, що TзOB «Рембуд-транс» до первинної профспілкової організації не належить. Крім того, вказує апелянт, що судом першої інстанції вважав невірною дату звільнення позивача, однак ухвалюючи рішення не змінив дату звільнення позивача, тому керівництвом ТзОВ «Рембуд-транс» прийнято рішення про необхідність внесення змін до наказу про звільнення позивача, зокрема наказом № 210, змінено дату звільнення водія ОСОБА_1 », з посади водія автотранспортних засобів з 30 серпня 2023 року на 04 вересня 2023 року. Також посилається апелянт, що на виконання судового рішення від 29 листопада 2023 року, товариством видано наказ про поновлення позивача на роботі, однак вказаний працівник не прибув на роботу ані 30 листопада 2023 року, а ні з 01 грудня по 19 грудня 2023 року, таким чином був відсутній на роботі протягом 14 днів про що також складено відповідні акти, з`явився на роботу лише 20 грудня 2023 року з вимогою щоб йому виплатили кошти, тому TзOB «Рембуд-транс» прийнято рішення про звільнення позивача, про що видано наказ № 224 від 21 грудня 2023 року, з яким ознайомлений позивач.

З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, TзOB «Рембуд-транс» просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, посилається що відповідачем було порушено процедуру звільнення за прогули, вказані порушення стали підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення його на роботі. Посилання відповідача на новий наказ про звільнення № 212 від 29 листопада 2023 року є недоречними.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу від 17.07.2023 № 110, прийнятий на роботу з 18.07.2023 на посаду водія автотранспортних засобів ТОВ «Рембуд- транс».

Згідно п. 5.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку TOB «Рембуд-транс», затверджених протоколом зборів трудового колективу від 27.12.2018 № 1, на підприємстві встановлено режим роботи: кількість робочих днів на тиждень 5, вихідні дні субота, неділя, тривалість робочого дня 8 годин, понеділок четвер: початок роботи о 8 год., закінчення роботи о 17 год. 15 хв., п`ятниця : початок роботи о 8 год., закінчення роботи о 16 год. 00 хв., обідня перерва : 1 година ( з 12.00 год. до 13.00 год.).

Згідно витягу з табелю обліку використання робочого часу ТОВ «Рембуд-транс» в табелі відображено 30.08.2023 як робочий день та ОСОБА_1 відпрацьовано 7 год.

Лише 31.08.2023 відображено як прогул.

Однак 30.08.2023 комісія TзOB «Рембуд-транс» в складі заступника директора з безпеки дорожнього руху та пасажирських перевезень, механіка, начальника ремонтно-транспортної бази склали акт проте, що ОСОБА_1 самовільно,без відповідного дозволу залишив 30.08.2023 після 12:18 год. робоче місце і був відсутній на території підприємства.

01 вересня 2023 року комісією підприємства TзOB «Рембуд-транс» складено акт про те, що о 10.25 год. відвідали вдома водія автотранспортних засобів ОСОБА_3 з метою з`ясування причин відсутності на робочому місці з 30.08.2023, у вказаний час ОСОБА_1 за зазначеною адресою не перебував.

Згідно наказу № 161 від 04.09.2023 р. «Про припинення трудового договору (контракту)», ОСОБА_1 звільнено 30.08.2023 з посади водія автотранспортних засобів на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, за прогули без поважних причин.

04.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Західного управління міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із заявою в якій вказав на незаконне звільнення за прогул, недотримання графіку робочого часу та вимоги сплати штрафів.

Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці складено акт № ЦЗ/ХМ/24654/073 від 27.09.2023, де зокрема встановлено, що роботодавцем не надано достатніх доказів аби вважати що звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, таким, що відбулося із дотриманням чинного законодавства.

29.09.2023 Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці видано припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЦЗ/ХМ/24654/073/П, яким зобов`язано директора ТзОВ «Рембуд-транс» забезпечити додержання норм законодавства про працю.

27.09.2023 головним державним інспектором відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці складено протокол про адміністративне правопорушення відносно директора ТзОВ «Рембуд-транс» ОСОБА_4 .

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.11.2023 справа № 686/26586/23 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За роз`ясненнями п.24 Постанови ПленумВерховного СудуУкраїни,від 06.11.1992,№ 9"Пропрактику розглядусудами трудовихспорів" при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, звільнення за прогул допускається за відсутності працівника на роботі виключно без поважних причин, однак в разі наявності поважних причин відсутності таке звільнення недопустиме.

Частиною першою статті 147КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до статті 148КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Частинами першою, третьою статті 149КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

За змістом положень статей 147-1, 149КЗпП України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з наказу №161 від 04.09.2023 р. «Про припинення трудового договору (контракту)», який оскаржується позивачем, ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 4 ст.40КЗпП 30.08.2023,з посади водія автотранспортних засобів за прогули без поважних причин, вчинені тільки в день 30.08.2023.

Однак, відповідно до витягу з табелю обліку використання робочого часу ТОВ «Рембуд-транс» в табелі відображено 30.08.2023 як робочий день та ОСОБА_1 відпрацьовано 7 год.

При цьому, згідно п. 5.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку TOB «Рембуд-транс», затверджених протоколом зборів трудового колективу від 27.12.2018 № 1, на підприємстві встановлено режим роботи: кількість робочих днів на тиждень 5, вихідні дні субота, неділя, тривалість робочого дня 8 годин.

Крім того, факт прибуття в цей день позивача на роботу та виконання своїх трудових обов`язків 30.08.2023 року не заперечується відповідачем.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту відсутності позивача на роботі більше трьох годин без поважних причин, оскільки такі заперечення спростовуються табелю обліку використання робочого часу ТОВ «Рембуд-транс» згідно якого позивача 30.08.23 відпрацював сім годин з урахуванням, встановленого на підприємстві Правил внутрішнього трудового розпорядку, тривалості робочого дня - 8 годин.

В зв`язку з цим акт від 30.08.2023, складений комісією TзOB «Рембуд-транс», на який посилається відповідач не є достатнім та належним доказом вчинення з боку позивача прогулу 30.08.23.

Інших доказів підтвердження цієї обставини відповідачем суду надано не було.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 » 30 серпня 2023 року вчинив прогул з вищевказаних підстав слід відхилити, оскільки такі доводи не спростовують вищенаведені письмові докази та обґрунтування, викладені в мотивувальній частині постанови. Інших доказів в підтвердження своїх доводів апелянтом не надано.

Що стосується посилань апелянта, на відсутність позивача на робочому місці без поважних причин з 01 по 04 вересня 2023 року та в зв`язку з цим відповідно внесення наказом № 210 від 28 листопада 2023 року змін до наказу №161 від 04.09.2023 р. «Про припинення трудового договору (контракту)», в частині підстав звільнення за прогул в період з 31.08.2023 по 04.09.2023 та змін дати звільнення з 30.08.2023 на 04.09.2023 року не заслуговують на увагу.

Оскаржуваним наказом № 161 від 04.09.2023 р. «Про припинення трудового договору (контракту)», ОСОБА_1 було звільнено за прогул вчинений, лише 30.08.2023 року і в даному наказі не зазначалось, що підставою звільнення є прогул за період з 31.08. 2023 по 04.09.2023 року.

Крім того, згідно наказу № 161 від 04.09.2023 р. позивача було звільнено з роботи з 30.08.2023 року, сам позивач пояснив, що йому 30.08.23 року повідомили працівники підприємства, що його звільнено з роботи з 30.08.2023 року, в зв`язку з чим не зрозуміло, на яких правових підставах позивач мав приходити на роботу з 31.08.23 року, а відповідач фіксував прогул в ці дні.

Також згідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Отже наказ № 210 від 28 листопада 2023 року про внесення змін до наказу №161 від 04.09.2023 р. «Про припинення трудового договору (контракту)», фактично виданий про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку в період з 31.08.2023 - 04.09.2023 у вигляді прогулу, майже через два місяці, тобто з порушенням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачених ст. 148 КЗпП, в зв`язку з чим не може бути взятий до уваги при вирішенні спору.

Даний наказ також був виданий під час розгляду справи в суді першої інстанції, не був предметом розгляду і оскарження, так як позивач оскаржував наказ № 161 від 04.09.2023, в редакції на час його видання і внесення змін до наказу під час розгляду справи фактично порушує процесуальні права позивача.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта, що на виконання судового рішення від 29 листопада 2023 року, товариством видано наказ про поновлення позивача на роботі, однак вказаний працівник не прибув на роботу ані 30 листопада 2023 року, а ні з 01 грудня по 19 грудня 2023 року, таким чином був відсутній на роботі протягом 14 днів про що також складено відповідні акти.

Вказана обставина виникла після ухвалення оскаржуваного рішення та не має жодного відношення до предмету спору правомірності звільнення позивача з роботи з 30.08.2023 року.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі укладеного договору, який надано апеляційному суду. представник позивача Вітязь О.П. надавала позивачу в суді апеляційної інстанції професійну правничу допомогу у справі у вигляді: підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу, представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції у справі (участь в судовому засіданні).

За умовами договору за надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцеві фіксований гонорар в сумі 4500 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 29.02.2024 року вартість виконаних робіт з підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу становить 1500 грн., представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (участь в судовому засіданні) 3000 грн.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про співмірності витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з конкретних обставин справи (трудовий спір. тривалість розгляду справи, об`єм апеляційної скарги тощо).

При цьому колегія суддів з цих підстав не приймає заперечення представника відповідача щодо не співмірності витрат на допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-транс» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд-транс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 березня 2024 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова