Рішення

від 29.02.2024 по справі 165/3217/22

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 165/3217/22

Провадження № 2/165/48/24

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

представника позивача Позднякова С.Г. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 ; Виконавчий комітет Нововолинської міської ради, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

встановив:

01 грудня 2022 року адвокат Поздняков С.Г. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нововолинського міського суду Волинської області 12 листопада 2021 року був розірваний. Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За судовим наказом від 29 листопада 2021 року з позивача в користь відповідача стягуються аліменти і ОСОБА_5 сплачує їх справно та регулярно. Просив суд врахувати, що задовго до винесення судового наказу його довіритель добровільно надавав кошти відповідачу на утримання сина. Крім того, додатково, крім аліментів, він перераховував кошти на особисті потреби дитини - ліки, іграшки, одяг. Також активно приймав участь у вихованні сина (до розірвання шлюбу), регулярно та за власні кошти організовував відпочинок сина біля моря та на Канарських островах. Позивач ОСОБА_5 надалі хоче брати активну участь у вихованні сина та його становленні, однак із-за неприязних відносин з колишньою дружиною, відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, більше того ставить ОСОБА_5 в залежність від надання додаткових коштів на утримання дитини, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав, як батько дитини. Зазначає, що відповідач не дозволила позивачу привітати сина ОСОБА_7 на день його народження, за два тижні до того, переслідуючи меркантильні інтереси заборонила спілкуватися синові з батьком через будь-які засоби зв`язку. У прохальній частині позовної заяви представник позивача не зазначає позовних вимог, однак в описовій частині (по тексту) просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні позивача ОСОБА_5 та третьої особи баби ОСОБА_4 з дитиною ОСОБА_6 та встановити наступний порядок спілкування останнього з дитиною: двічі на тиждень, у вівторок у період часу з 18 год. по 19 год. та у суботу у період часу з 13 год. по 14 год. забезпечити безперешкодне спілкування позивача з сином засобами телефонного зв`язку та/або відеозв`язку (Telegram, Skype, Viber, WhatsApp тощо), не викладати у соціальні мережі фото або відео матеріали, на яких зафільмований їх син ОСОБА_6 та зобов`язати видалити відповідача наявні вищезазначені матеріали.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Поздняков С.Г. зазначив позовні вимоги свого довірителя, а саме просив суд зобов`язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з сином та зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати батькові ОСОБА_5 два рази на тиждень спілкуватися з дитиною за допомогою телефонного зв`язку та/або відеозв`язку (Telegram, Skype, Viber, WhatsApp тощо); забезпечити можливість виїзду дитини за кордон в Королівство Швеція до батька ОСОБА_5 за його рахунок, не менше чотири рази на рік, загальною тривалістю до 180 діб; не викладати в соціальні мережі фото або відео матеріали, в яких зафільмований їх син ОСОБА_6 та зобов`язати видалити вже опубліковані матеріали. Просив суд врахувати, що представники ССД відмовилися спілкуватися з позивачем, проігнорували його прохання вийти на зв`язком з ОСОБА_5 та вказали на те, що все буде нормально, однак винесли однобічне рішення, яким не враховано права позивача. Зазначив, що відповідач ОСОБА_2 необґрунтовано відмовила вивезти дитину за кордон до батька на три тижні. Вважає, що така поведінка відповідача порушує права батька, який сплачує аліменти, а тому має право на безперешкодне спілкування з сином. Представник позивача просив врахувати відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі, в яких детально він описав конфлікти та ситуації які виникали між сторонами, в тому числі з приводу спілкування та виховання ними сина ОСОБА_7 (а.с. 101-113, 180-185).

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просила відмовити у позові, підтвердила, що позивач матеріально утримує сина, однак вказує на те, що ОСОБА_8 вимагав від неї часткового повернення перерахованих коштів (аліментів). Дійсно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надсилали іграшки та купували інші речі, однак їх вартість згодом позивач вираховував з аліментів, що її обурювало. Також, вона оплачувала доставку габаритних і тяжких поштових відправлень позивача (тих же подарунків). Перешкод у спілкуванні батька з сином та з бабою не чинить, навпаки всіляко сприяє їх зустрічам та розмовам. Просила суд врахувати, що позивач вимагає від сина розмовляти виключно російською мовою (на його думку тільки російська мова є нормальною мовою спілкування) та тисне всіляко на дитину. Після розмови з батьком ОСОБА_7 закривається і категорично відмовляється з ним спілкуватися. Натомість з бабою ОСОБА_4 він спілкується часто та з задоволенням. Зазначає, що возила сина в Швецію, однак без супроводу відпускати дитину до батька побоюється. Неодноразово позивач вказував на те, що в Швеції сину буде краще і на його думку, саме в цій країні створені більш сприятливі умови для проживання і виховання дітей.

Представник відповідача ОСОБА_3 просила відмовити у позові з підстав викладених у відзиві (а.с.69-72). Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 працює у Нововолинському ЗДО №9 на посаді сестри медичної старшої, син сторін є малолітнім, має тісний зв`язок з матір`ю та стійкі соціальні зв`язки у м. Нововолинську, відвідує групу "Капітошка" у Нововолинському ЗДО №9. За інформацією керівника дошкільного закладу, позивач ОСОБА_5 у дитячий дошкільний заклад не з`являвся, ніколи не цікавився життям та вихованням дитини. Відповідач жодним чином не перешкоджає спілкуванню позивача з сином, а навпаки, на прохання бувшого чоловіка возила ОСОБА_7 в Швецію, а непорозуміння між ними виникли в період вимкнення електроенергії, спричиненої масованими атаками України країною-агресором. Надану представником позивача переписку сторін просила не брати до уваги. Зазначає, ця переписка містить нарізки зі слів відповідача, які вийняті з контексту її розмови з позивачем і не висвітлює дійсних обставин та стану речей.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що є матір`ю позивача ОСОБА_5 та відповідно бабою його сина ОСОБА_6 . Підтримує позов сина ОСОБА_8 та просить його повністю задоволити. Вважає рішення ССД необґрунтованим та однобічним. Син має право на вільне спілкування з сином, яке не може бути обмежене засобами зв`язку. На даний час батько бачить дитину лише 13-18 днів на рік, що вважає неприпустимим. Вона також інколи спілкується з внуком, востаннє 18 лютого цього року. Її син проживає в Швеції, там працює за контрактом та має комунальне житло. Денис є громадянином України, однак найближчим часом не планує приїздити в Україну, оскільки є особою призовного віку, і по приїзді в Україну не зможе в подальшому виїхати з України. Її внук також мав посвідку на проживання в Швеції, однак строк її дії закінчився, і у разі коли дитина буде проживати 1.5-2 місяці в цій країні, документи можна буде поновити. Посвідка включає медичну страховку, навчання, матеріальну допомогу. Не раз приїздила в Нововолинськ до внука і жодного разу невістка не чинила перешкод у спілкуванні з ним, однак коли відправила ОСОБА_7 подарунки поштою, відповідач відмовилася їх отримувати. Підтвердила, що віюпьвіюач ОСОБА_2 , на прохання сина, після розлучення приїздила з ОСОБА_7 в Швецію. Зазначила, що паспорт внука для поїдок за кордон, знаходиться у неї.

Свідок ОСОБА_9 зазначила, що малолітній ОСОБА_7 є її похресником, вона часто буває в сім`ї ОСОБА_2 . Знає, що дитина вільно та безперешкодно спілкується з батьком, однак подекуди ОСОБА_7 відмовляється розмовляти з позивачем, з тих причин, що той ставить нав`язливі запитання, на кшталт: "Це тобі мама сказала?", та вимагає у сина спілкування виключно російською мовою, яку дитина не знає. Відносно бувшого чоловіка чи свекрухи відповідач негативно не виражається. Знає, що у 2023 році ОСОБА_10 возила сина до батька у Швецію, і в них не виникало до цього приводу жодних конфліктів.

Представник ССД виконавчого комітету Нововолинської міської ради у судове засідання не з`явився, начальник Думич І.О. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с.208) У поданій заяві підтримала висновок органу опіки і піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради про розв`язання спору щодо участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , затверджений рішенням виконкому від 04 травня 2023 року №215, що наявний у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, врахувавши думку третьої особи, представника третьої особи, заслухавши показання свідка, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нововолинського міського суду від 12 листопада 2021 року, був розірваний, що підтверджується його копією (а.с.76).

У цьому шлюбі, у м. Нововолинську, у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 , що видане Нововолинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинської області (а.с.75) та копією паспорта громадянина України для поїздок за кордон номер НОМЕР_2 , що виданий органом 0711 (а.с.167-168).

Після розлучення батьків, дитина ОСОБА_6 залишився проживати разом із матір`ю ОСОБА_2 . Місце проживання дитини зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.144).

Питання щодо розв`язання спору між сторонами розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Нововолинської міської ради, як органу опіки і піклування 27 квітня 2023 року. Взявши до уваги інформацію Нововолинського ЗДО №9 «Дивосвіт», також те, що дитина позитивно відгукується про батька та прагне спілкування з ним, враховуючи вік дитини, факт перебування батька за кордоном, комісією вирішено за доцільне визначити способи участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 лише в частині, що стосується спілкування з ним за допомогою електронних засобів зв`язку, а саме щовівторка та щосуботи протягом однієї години за допомогою електронних засобів зв`язку, напередодні погодивши з матір`ю дитини, ОСОБА_2 , конкретну годину з котрої вона зможе забезпечити безперешкодне спілкування дитини з батьком (а.с.144).

Рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області №215 від 04 травня 2023 року (а.с.143) було затверджено висновок про розв`язання спору щодо участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 .

З долучених дублікатів квитанцій (а.с.23-46) вбачається, що ОСОБА_5 , будучи в шлюбі з відповідачем, в період 2020-2021 років, надсилав кошти ОСОБА_2 на утримання сина. В подальшому, спір між сторонами щодо аліментних зобов`язань був вирішений з ухваленням судового наказу.

Відповідач у судовому засіданні підтвердила виконання позивачем своїх майнових зобов`язань, а тому, дана обставина не підлягає доказуванню.

При ухваленні рішення у справі, суд враховує думку третьої особи та покази свідка, які вказали, що відповідач ОСОБА_2 не чинить перешкод у спілкуванні позивача ОСОБА_5 та баби ОСОБА_4 з сином ОСОБА_7 на території України. Небажання сина подекуди спілкуватися з батьком, не може розцінюватися судом як перешкоди відповідачем у здійсненні прав позивача щодо спілкування з сином.

Більше того, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 сприяла зустрічам сина з батьком та у 2023 році добровільно, на вимогу-прохання позивача, приїхала з дитиною у Королівство Швеція, що підтверджується відповідними відмітками, наявними у паспорті дитини для виїзду за кордон (а.с.167-168).

Надані представником позивача та третьою особою фототаблиці (а.с.14 зворот-22, 212-220) лише підтверджують встановлені обставини, зокрема вказують на безперешкодне та вільне проведення дозвілля дитини з батьком, бабою та їх спільний відпочинок.

Вищевикладене також узгоджується з висновком органу опіки і піклування, в якому зазначається, що в ході розгляду справи було встановлено, що спір між сторонами виник саме у той час коли застосовувалися графіки відключень електроенергії і внаслідок відсутності інтернет-зв`язку, коли спілкування між батьком та дитиною припинилося.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_5 , звертаючись до суду, не погоджується з рішенням органу опіки і піклування та просить суд визначити порядок його побачень з сином.

Тобто з матеріалів справи вбачається наявність непорозуміння між сторонами щодо участі у вихованні дитини, а подекуди й конфлікти, які виникають у зв`язку з небажанням сторін розуміти та чути один одного. Разом з тим, національні і міжнародні норми права визначають право дитини на спілкування з тим з батьків, який проживає окремо, та підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ст. 15 вказаного Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом буде визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Дані положення законодавства повністю знайшли відображення і з Положеннями Конвенції ООН " Про права дитини" від 20 листопада 1989 року.

Згідно вимог ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

На підставі ч.1, ч.3 ст.151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 52 Конституції України вказує на те, що форми та методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України, Конвенції про права дитини від 20.11.1989, Декларації з прав дитини від 20.11.1959 та Закону України «Про охорону дитинства».

За вимогами ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Оскільки сторони не можуть домовитися щодо участі ОСОБА_5 у вихованні сина ОСОБА_6 (встановлений органом опіки і піклування порядок не влаштовує позивача), з огляду на те, що батько добросовісно виконує свої батьківські обов`язки та попри те, що він перебуває за кордоном, враховуючі висновок органу опіки та піклування, суд вважає можливим визначити порядок його участі у вихованні дитини з урахуванням віку ОСОБА_6 , його потреб та інтересів.

Так, при визначенні порядку участі батька у вихованні сина, суд бере до уваги відомості щодо дитини, а саме те, що малолітній ОСОБА_7 не спілкується російською мовою, а його постійним місцем проживання є Україна, саме в цій країні дитина має власне середовище, друзів, захоплення, мову спілкування (українську мову), відвідує дошкільний навчальний заклад, тощо.

Разом з цим, вимоги щодо виїзду дитини до місця проживання до батька за кордон задоволенню не підлягають, оскільки чинне законодавство передбачає порядок тимчасового виїзду дитини за межі України з безумовним дотриманням встановлених вимог.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України встановлено, зокрема, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-ХП та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі - Правила). Відповідно до пункту 3 вказаних Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів, піклувальників) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених батьками.

Відповідно до п.22 ч.1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Вивезення дитини за кордон без визначення при цьому конкретного місця перебування, дати і мети виїзду суперечать положенням чинного законодавства, які визначають рівність прав та обов`язків батьків відносно виховання дитини, а також обізнаності їх про конкретне місце перебування дитини, мети цього перебування та конкретного проміжку часу, на який дитину буде вивезено за межі України.

При ухваленні рішення у справі суд наголошує, що вимоги позивача до 19 лютого 2024 року мали абстрактний характер, а вимог щодо спілкування дитини з бабою ОСОБА_4 та їх порядок, ні позивач ні його представник, не озвучили та не заявляли.

Відтак, суд вважає можливим та необхідним встановлення позивачу конкретного часу для його безперешкодного спілкування та відпочинку з сином на території України, у відсутності матері, що не буде суперечити інтересам дитини, не перешкоджатиме його нормальному розвитку і відповідає обсягу обов`язків та прав батька дитини, а також узгоджується з запропонованим позивачем часом на спілкування його з сином.

З огляду на вищевикладене, суд визначає спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: щовівторка у період часу з 18 до 19 години та щосуботи у період часу з 13 до 14 години, протягом не менше 20 хв. за допомогою електронних засобів зв`язку, напередодні погодивши з матір`ю дитини ОСОБА_2 , конкретний час (хвилини), з котрої вона зможе забезпечити безперешкодне спілкування дитини з батьком; щовівторка з 17 год. по 20 год. та щосуботи з 13 год. по 18 год. особисті побачення батька з дитиною, загалом не більше як дев`яносто діб на рік, у відсутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком та/або бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання матері ОСОБА_2 .

Усі інші вимоги заявлені позивачем та його представником, на думку суду є покладення зайвого тягаря на особу відповідача та призведе до необґрунтованого втручання у їх особисте життя, яке захищено ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є неприпустимим.

Долю судових витрат суд вирішує в порядку ст.141 ЦПК України.

З огляду на те, що суд позов задоволює частково, позивачем сплачено 992,40 грн. судового збору (а.с.6), а відповідач, в свою чергу, понесла витрати у на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., що підтвердила документально (а.с.81-85, 222-223), суд зобов`язує сторону позивача, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні- відповідачу, а саме 2003,80 грн. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.177, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268 ЦПК України, на підставі ст.141, ст.150, ст.151, ст.153, ст.155, ст.157, ст.159 СК України, Конвенції про права дитини, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

щовівторка у період часу з 18 до 19 години та щосуботи у період часу з 13 до 14 години, протягом не менше 20 хв. за допомогою електронних засобів зв`язку, напередодні погодивши з матір`ю дитини ОСОБА_2 , конкретний час (хвилини), з котрої вона зможе забезпечити безперешкодне спілкування дитини з батьком;

щовівторка з 17 год. по 20 год. та щосуботи з 13 год. по 18 год. особисті побачення батька з дитиною, загалом не більше як дев`яносто діб на рік, у відсутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком та/або бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання, матері ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 2003 (дві тисячі три) грн. 80 коп. судових витрат.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ,

Повний текст рішення виготовлено 29 лютого 2024 року.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк