Рішення

від 25.01.2024 по справі 704/84/23

ТАЛЬНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 704/84/23

25 січня 2024 р. м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Дьяченка Д.О.

при секретарі Табачківській М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тальнівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання недійним свідоцтв про право на спадщину за законом. На підставу своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зеленьків Звенигородського району Черкаської області помер її рідний дядько ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Зеленьківської сільської ради було вчинено актовий запис про смерть за № 19. Після смерті матері дядька залишилось належне йому майно, в тому числі і земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що розташована на території Звенигородського району за межами с. Зеленьків (Тальнівська територіальна громада). Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 19.09.2022 року було задоволено її позов та продовжено строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка звернулась до Тальнівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3 , однак з`ясувалося, що за заявою відповідача ОСОБА_2 , який є племінником померлого, в Тальнівській державній нотаріальній конторі 10.01.2020 року була заведена спадкова справа за №05/2020, а згодом на майно померлого ОСОБА_3 . Тальнівською державною нотаріальною конторою були виданні свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.09.2020 року за р.№1518,1520 (земельні ділянки) на ім`я відповідача ОСОБА_2 . Постановою державного нотаріуса Тальнівської державної нотаріальної контори позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що розташована на території Звенигородського району за межами с. Зеленьків (Тальнівська територіальна громада) посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 вже прийняв у спадщину все належне спадкодавцю ОСОБА_3 майно, тому провести перерозподіл спадщини ОСОБА_3 не має можливості, у зв`язку з чим вона вважає, що видані нотаріусом відповідачу свідоцтва про право на спадщину є недійсним і підлягають скасуванню.

До початку судового засідання представник позивача звернулась до суду із заявою, в якій позов підтримала повністю, проти винесення заочного рішення не заперечила та просила суд слухати справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився. Його представник неодноразово зверталась до суду із клопотанням про перенесення розгляду справи та в подальшому в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, тому суд вважає, що справу можливо розглядати по суті на підставі ст. 223 ЦПК України.

Представник відповідача - Тальнівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази надані по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з таких доказів:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 19.09.2022 року було задоволено позов ОСОБА_1 та продовжено строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Згідно з Постановою державного нотаріуса Тальнівської державної нотаріальної контори Дубас А.І. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що розташована на території Звенигородського району за межами с. Зеленьків (Тальнівська територіальна громада) у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 вже прийняв у спадщину все належне спадкодавцю ОСОБА_3 майно.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1222 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Ст. 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Згідно п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

П. 1.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказує, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно з п. 4.14 вказаного Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Під час розгляду справи було встановлено, що державний нотаріус видав свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.09.2020 р. за №1518 та за №1520 на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак нотаріусом не було перевірено наявності інших осіб, які мають право на спадкування.

Суд ураховує, що особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, яке за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року № 916/780/18 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. 1263 ЦК України є спадкоємцем третьої черги після смерті ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України мав спадкувати лише ту частку спадщини, яка належала б за законом його матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини то суд дійшов висновку про навність законодавчо визначених підстав для визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними.

За таких обставин, враховуючи, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами те, що видачею оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 були порушені її права, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тальнівської державної нотаріальної контори про визнаннянедійсним свідоцтвпро правона спадщинуза законом задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.09.2020 року за №1518 видане на ім`я ОСОБА_2 про отримання у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.09.2020 року за №1520 видане на ім`я ОСОБА_2 про отримання у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Д.О. Дьяченко