Постанова

від 28.02.2024 по справі 278/4354/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/4354/23 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.

Категорія 76 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №278/4354/23 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень, їх скасування та визнання недійсним державного акта

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Пасенка Валентина Петровича,

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2023 року, яка постановлена під головуванням судді Татуйка Є.О. в м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 через представника адвоката Пасенка В.П. звернувся до суду із позовом до виконкому Житомирської міської ради та ОСОБА_2 . З урахуванням заяви про зміну предмета позову просив: визнати недійсним і скасувати рішення виконкому Житомирської міської ради від 28 грудня 1995 року №689 у частині надання в постійне користування земельної ділянки площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ; визнати недійсним і скасувати рішення виконкому Житомирської міської ради від 24 квітня 1997 року №214 у частині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №043534 від 19 травня 1997 року на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у червні 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області наданий дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради. У вересні 2017 року наказом Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №6-5950/14-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 із цільовим призначенням землі для індивідуального садівництва. Згодом ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0450 га з кадастровим номером 182208300:07:002:2016 із цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Зазначена земельна ділянка була надана із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради. У подальшому, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 05 жовтня 2017 року №6-6321/14-17-СГ внесені зміни до пункту 2 наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 20 вересня 2017 року №6-5950/14-17-СГ, у якому замінено слова «загальною площею 0,0450 га» на «загальною площею 0,0894 га». 24 жовтня 2017 року державним реєстратором Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Бондарчук Н.А. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку загальною площею 0,0894 га з кадастровим номером 182208300:07:002:2016 із цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 01 листопада 2017 року відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №1532. Згодом, у травні 2023 року до Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_2 подано позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області про визнання незаконним наказу, скасування права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки. Із змісту позову вбачається, що ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 , на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ЖТ №043534 від 19 травня 1997 року належала земельна ділянка загальною площею 0,600 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянка накладається на земельну ділянку площею 0,0894 га з кадастровим номером 182208300:07:002:2016, власником якої наразі є ОСОБА_1 . Підтвердженням факту накладення земельних ділянко є схема розташування земельних ділянок, складена сертифікованими інженерами-землевпорядниками. З огляду на наведене, ОСОБА_2 вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 182208300:07:002:2016 набута ОСОБА_1 із порушенням діючого законодавства у сфері земельних відносин. Натомість, ОСОБА_1 зазначає, що виділення земельної ділянки ОСОБА_3 відбулося із порушенням законодавства, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку видано відповідно до рішення виконкому Житомирської міської ради, але спірна земельна ділянка розташована поза межами м.Житомира, а тому виконком відповідної ради перевищив свої повноваження і виділив земельну ділянку ОСОБА_3 незаконно.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2023 року провадження у цивільній справі №278/4354/23 за позовом ОСОБА_1 до виконкому Житомирської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень, їх скасування та визнання недійсним державного акта зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №295/5888/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним наказу, скасування права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Пасенка В.П. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Житомирського районного суду Житомирської області.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд не з`ясував обставин справи, а тому не навів обставин, які унеможливлюють здійснити розгляд цієї цивільної справи. Крім того, висновки суду стосовно неможливості розгляду цивільної справи №278/4354/23 до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі №295/5888/23 є помилковими, оскільки в межах цивільної справи №295/5888/23 ОСОБА_2 не ставиться питання щодо неможливості Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області здійснити виділення земельної ділянки ОСОБА_4 . Водночас в межах цивільного провадження №278/4354/23 ОСОБА_1 ставиться питання щодо перевищення виконкомом Житомирської міської ради своїх повноважень при виділенні ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,06 га. Ураховуючи наведене, сторона позивача вважає, що доцільним є зупинка провадження у справі №295/5888/23, оскільки у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в справі №278/4354/23 у ОСОБА_2 будуть відсутні підстави для звернення до суду із позовом, який пред`явлено у справі №295/5888/23.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. У обґрунтування своєї позиції посилається на те, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду в справі №295/5888/23 є законною та обґрунтованою, оскільки ним, його померлим батьком ОСОБА_3 або виконкомом Житомирської міської ради при отриманні у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,600 га, що розташована по АДРЕСА_1 та під час оформлення державного акта на право власності на землю серії І-ЖТ №043534 від 19 травня 1997 року, права позивача ОСОБА_1 порушені не були.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Приведьон В.М. просить у задоволенні апеляційної скарги відмови, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пасенко В.П. у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пасенко В.П. повідомлений судовою повісткою, яка доставлена 12 грудня 2023 року до його електронного кабінету, що підтверджено довідкою про доставку електронного документа. Вручення судової повітки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі, тобто позивачу ОСОБА_1 . Додатково судова повістка позивачу ОСОБА_1 надсилалася на його адресу, яка зазначена у його апеляційній скарзі, але повернута Укрпоштою із зазначенням про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.165). Відповідно до п.3 частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Представник відповідача - виконкому Житомирської міської ради в судове засідання також не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду справи виконком Житомирської міської ради повідомлений належним чином шляхом вручення останньому судової повістки завчасно (а.с.159).

Про причини неявки учасники справи апеляційний суд не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

За положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно із приписами п.6 частини першої ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом п.5 частини першої ст.251 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Частиною четвертою ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно доправової позиціїВерховного Суду,що відображенау постановівід 20грудня 2023року всправі №761/9837/22зупинення провадженняу справі-це тимчасовеприпинення судомвчинення процесуальнихдій підчас судовогорозгляду ізвизначених узаконі об`єктивнихпідстав,які перешкоджаютьподальшому розглядусправи іщодо якихнеможливо передбачитиїх усунення. Тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року в справі №357/10397/19 вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої ст.251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Із матеріалів цивільної справи №278/4354/23 убачається, що предметом її розгляду є вирішення питання щодо законності набуття ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 (а.с.85).

Разом із тим, із позовних вимог, що заявлені ОСОБА_2 в межах цивільної справи №295/5888/23 убачається, що вони стосуються вирішення питання щодо законності набуття ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,0894 га з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016, яка у подальшому була відчужена на користь ОСОБА_1 (а.с.147).

Водночас, підставою для звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вищезгаданими позовами до суду слугує те, що вказані земельні ділянки накладаються одна на одну.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що зазначені цивільні справи мають між собою тісний матеріально-правовий зв`язок, оскільки кінцеві рішення у даних справах є взаємовиключними, так як фактично ними буде вирішено питання права власності двох різних осіб щодо одного і того ж об`єкта нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року в справі №607/14378/21 виснувано, що суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання, чи позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

За таких обставин, можливо дійти висновку, що при розгляді справи суду належить встановити, чи дійсно відповідачами у справі порушені права та інтереси позивача ОСОБА_1 .

Із огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку щодо правильності висновків суду першої інстанції стосовно необхідності зупинення провадження у цивільній справі №278/4354/23 до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №295/5888/23. Такі висновки апеляційного суду зумовлені тим, що спадкодавець відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право власності на землю серії І-ЖТ №043534 від 19 травня 1997 року набув право власності на спірний об`єкт нерухомості значно раніше, аніж наступний власник земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 ОСОБА_4 . За таких обставин, вирішення питання щодо наявності порушеного права власності ОСОБА_2 при виділенні у власність ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 1822083000:07:002:2016 прямо впливатиме на вирішення справи №278/4354/23, оскільки у випадку встановлення незаконності набуття ОСОБА_4 вищезгаданої земельної ділянки, що у подальшому була відчужена на користь ОСОБА_1 , у останнього будуть відсутні порушені цивільні права та інтереси, а отже і підстави для звернення до суду із позовом в цивільній справі №278/4354/23. Отже, із наведеного вбачається, що висновки, здійснені за наслідками розгляду цивільної справи №295/5888/23 матимуть преюдиційне значення для ухвалення кінцевого рішення за наслідками розгляду справи №278/4354/23, а тому відсутність рішення у цивільній справі №295/5888/23 обумовлює неможливість здійснення розгляду цивільної справи №278/4354/23. Задоволення вимог у справі №295/5888/23 виключає задоволення вимог у справі №278/4354/23.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, то підстави для її скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Пасенка Валентина Петровича, залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 04 березня 2024 року.