Постанова

від 07.10.2010 по справі 2а-10421/10/9/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2010 р.

Справа №2а-10421/10/9/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Комунального підприємства с.Геройське          

до   Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК              

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача – Гафарова Г.Н., довіреність №БН від 07.10.10р.;

відповідача – не з’явився;

          Суть спору: Комунальне підприємство села Геройське звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач самостійно змінював призначення платежу, які визначені у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання та незаконно нарахував останньому штрафні санкції.

           Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову.

           Представник відповідача у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Сакською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за червень-серпень 2009 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт № 1269/15-02/30688897 від 02.08.10р. (а.с . 7).

У вказаному акті відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ.   

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 02.08.10р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001711502/0, яким до позивача, у зв’язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України «Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 358 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 8482,01грн. (а.с. 8).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України «Про порядок  погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 вказаного закону встановлено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 п. 4.1. якої визначає, що податкові декларації  подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю –протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5. п. 4.1. ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового  зобов'язання, зазначену  у  поданій  ним  податковій декларації,  протягом  десяти  календарних  днів,   наступних   за останнім   днем   відповідного  граничного  строку,  передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті  4  цього  Закону  для  подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий  орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а  за  їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання  контролюючим органом за  підставами,  зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних  днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків  коли  протягом  такого  строку  такий  платник  податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено, що   Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій  декларації,  вважається  узгодженим  з  дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового   повідомлення,  за  винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобов’язання були здійснені таки платежі (а.с. 9-11):

- платіжне доручення №91 від 28.07.09р. на суму 5698,00грн.  з призначенням платежу: ПДВ за червень 2009р.

- платіжне доручення №109 від 21.08.09р. на суму 5335,00грн.  з призначенням платежу: ПДВ за липень 2009р.

- платіжне доручення №121 від 22.09.09р. на суму 5931,00грн.  з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009р.

Відповідно до цих платіжних доручень позивач перерахував до Держбюджету Білогірського району 16964,00грн.

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобов’язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Ці документи суд приймає у якості належних доказів здійснення позивачем розрахунків по сплаті податкових зобов’язань.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов’язань з ПДВ.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З урахуванням викладеного, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Позивач добровільно, у встановлений законом строк перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати податкового зобов’язання з ПДВ за червень-серпень 2009 року.

Таким чином рішення відповідача від 02.08.10р. №0001711502/0 є протиправним, в зв’язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову буде складено 11.10.10р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.10р. №0001711502/0 на суму 8482,01грн

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

           Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                Цикуренко А.С.