Постанова

від 05.03.2024 по справі 347/1409/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/1409/22

Провадження № 22-ц/4808/364/24

Головуючий у 1 інстанції ГОРДІЙ В. І.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Максюти І.О., Томин О.О.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатка Найди Ірени Андріївни на додаткове рішення Косівського районного суду від 11 грудня 2023 року, ухвалене в складі судді Гордій В.І. в м. Косові у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно збереженого майна, сплату 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та компенсацію моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 адвокатка НайдаІ.А.звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно збереженого майна, сплату 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та компенсацію моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 листопада 2021 року між сторонами був укладений Попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Маркуц У.М. та зареєстрований в реєстрі за №2328, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися до 31 березня 2022 року на визначених Договором умовах укласти основний договір купівлі-продажу будинку та присадибної земельної ділянки площею 0,0850 га із кадастровим номером 2623610100:02:006:0549 у місті Косів Косівського району Івано-Франківської області. Пунктом 3 Договору закріплено, що ціна основного договору складатиме 26 500 доларів США, при цьому, першій платіж зазначеної ціни, у сумі 5757,70 доларів США проводиться у день укладення Договору. При цьому, пунктом 11 Договору засвідчено, що до моменту укладення Договору Позивач передав, а Відповідач отримав від Позивача 5757,70 доларів США, та що при укладенні основного договору зазначена сума грошових коштів буде врахована при визначенні ціни, що має бути сплачена за основним договором як така, що зменшує останню. У той же час, станом на 31 березня 2022 року основний договір не був укладений за відсутністю у цьому вини жодної зі сторін. Так, жодна зі сторін не направила іншій стороні пропозицію про укладення основного договору до настання вищезазначеної дати, та, відповідно, жодна зі сторін до її настання не ухилялася від укладення основного договору. Таким чином, основний договір не був укладений у строк, обумовлений Договором, за відсутністю у цьому вини жодної зі сторін. При цьому, після настання 31 березня 2022 відповідачка відмовилася укладати договір купівлі-продажу на умовах, що були попередньо визначені Договором і не повернула позивачці сплачені нею в рахунок ціни основного договору, який не був укладений, грошові кошти у сумі 5757,70 доларів США. У зв`язку із останнім позивачка також зазнала моральної шкоди, що виявилася у її душевних стражданнях через порушення її прав та зважаючи зокрема на те, що розмір суми грошових коштів, які належать позивачці та неправомірно не були їй повернуті, є значним, як і період тривалості відповідного порушення, а також на те, що зазначене порушення прав позивачки відбулося за наявності вини відповідачки, що виражається у формі умислу. Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5757 доларів США 70 центів з 01 квітня 2022 року по 15 серпня 2022 року у розмірі 65,61 дол США, а також 2105 грн. 51 коп. оплаченого судового збору та компенсацію моральної шкоди у розмірі 73200 грн.

Рішенням Косівського районного суду від 21 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5757 доларів США 70 центів, а також 2105 грн 51 коп. оплаченого судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, а саме, арешт на належний ОСОБА_2 житловий будинок, застосовані відповідно до ухвали Косівського районного суду від 19.08.2022 року.

Додатковим рішенням Косівського районного суду від 11 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвокатки Найди Ірени Андріївни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. понесених судових витрат за надання професійної правової допомоги.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокатка Найда І. А. подала апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задволення клопотання та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі 735 Євро, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне додаткове рішення. Вказує, що відповідно до пропорційності задоволення позовних вимог, підлягає стягнення і пропорційно розмір витрат на правову допомогу, тобто 73 % з понесених витрат. Сукупний розмір судових витрат становить 1000 євро, що підтверджується належними доказами - договором про надання правової допомоги, в якому передбачено фіксований гонорар. Вказаний гонорар понесла позивачка у справі, тому наявні підстави для відшкодування їй витрат на правову допомогу, фінансовий стан відповідача не може впливати на визначення розміру відшкодування.

30 січня 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Беньковський В подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвавлюючи додаткове рішення та завдольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, судпершої інстанції зважав на принцип справедливості (розмір гонорару визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору), необхідності (спір можна було вирішити у позасудовому порядку у досить короткий строк), та неспівмірності складності справи та наданим послугам (адвокат жодного разу до суду не з?являвся, брав участь у двох судових засідання в режимі відео конференції з використанням власних технічних засобів), суд вважав за доцільне ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідачки на користь позивачки витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 грн, що становить суму місячного розміру пенсійної виплати ОСОБА_2 .

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першоїстатті 352ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, рішення Косівського районного суду від 21.11.2023 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково та ухвалено стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 5757,70 доларів США, а також 2105,51 грн. оплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, у решті позовних вимог було відмовлено (а.с.139-141).

Згідно копії договору про надання правової допомоги (правничої) допомоги №01-26/04/2022 від 26.04.2022 року розділом 3 регламентовано оплату правової допомоги та покриття фактичних витрат. Зокрема:

3.1. Ціна послуг Об`єднання із надання правової допомоги складає:

- 3.1.1. За вчинення дій, передбачених пп. пп. 1.2.1, 1.2.2 п. 1.2 цього Договору - 250 (двісті п`ятдесят) євро (у гривнях за курсом КБУ на день оплати).

- 3.1.2. За вчинення дій. передбачених пп. пп. 1.2.3, 1.2.4 п 1.2. цього Договору 1000 (одна тисяча) євро (у гривнях за курсом НБУ на день оплати).

3.2. Клієнт також зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, що вже були або повинні бути понесені Об`єднанням у зв`язку із наданням послуг на виконання предмету цього Договору.

Згідно з положенням статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом,а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі закріплено у статті 141 ЦПК України.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року№ 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд можеза клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується критеріями розумності та реальності при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Ураховуючи відсутність пропозиції представника позивача (згідноп.3.1договору про надання правничоїдопомоги) вирішити спір у позасудовому порядку, позицію відповідача про визнанааня позову, незначну складністьсправи щодосуті спору,необхідність наданняадвокатом відповідачапослуг підчас розглядусправи всуді першої інстанціїта їххарактер, відсутність детальнигоопису робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги,пропорційність гонорару відносно фактично понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи, фінансового станувідповідачки як особи з інвалідністю другоїгрупи,а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що покладення всіх заявлених витрат на позивача, не буде обґрунтованим, тому підлягає зменшенню з 1000 євро до 2000грн .

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розмір гонорару за договором про надання правової допомоги встановлений у фіксованому розмірі виключає необхідність надання детального переліку виконаних послуг та додаткового обгрунтування відповідно розміру витрат, тому правнича допомога пірлягає стягненню у розмірі 735 євро з огляду на таке.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Колегія суддів вважає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, колегія суддів вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому суд першої інстанції вірно присудив її частково у розмірі 2 000,00 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для збільшення витрат на правничу дапомогу до 735 євро, як заявила представник позивача адвокатка Найда І.А. в апеляційній скарзі, оскільки визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходив зі встановленого у самому договорі порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Це означає, що у разі настання визначених умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Найди Ірени Андріївни залишити без задоволення. Додаткове рішення Косівського районного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 05 березня 2024 року.

Судді: В.Д.Фединяк

О.О.Томин

І.О.Максюта