Ухвала

від 04.03.2024 по справі 309/1126/24

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/1126/24

Провадження № 2-о/309/82/24

У Х В А Л А

04 березня 2024 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Кемінь В.Д. вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Хустський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, виконавчий комітет Горінчівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця,-

В С Т А Н О В И В:

До Хустського районного суду Закарпатської області надійшла заява адвоката Плешинець М.В., подана від імені ОСОБА_2 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні загиблого військовослужбовця.

Відповідно до поданої заяви, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 просить встановити факт того, що її син ( пасинок загиблого) перебував на утриманні її чоловіка, солдата ОСОБА_5 , загиблого під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи приходжу до висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 31.03.1995 №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, заявниця при обґрунтуванні заявлених вимог зазначає, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із загиблим ОСОБА_5 . Її син ОСОБА_1 , є пасинком загиблого, проживав разом з ними та перебував на повному утриманні ОСОБА_5 . У зв`язку із загибеллю чоловіка, вона звернулась до Хустського районного центру комплектування та соціальної підтримки з питання реалізації прав її сина ОСОБА_1 , який перебував на повному утриманні загиблого військовослужбовця. В усній формі їй було відмовлено у наданні такого підтвердження, повідомлено про необхідність звернення до суду задля встановлення юридичного факту. Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 до суду з відповідною заявою. Згідно поданої заяви, факт, який просить встановити заявниця, має юридичне значення та породжує виникнення майнового права, але це майнове право виникає з публічно-правових відносин, а саме отримання відповідних виплат від держави.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Так, відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Згідно статті 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30З Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Тобто, виходячи з обґрунтування підстав для встановлення факту перебування на утриманні, між заявником та відповідними державними органами, відповідальними за призначення і виплату особам, які перебувають на утриманні військовослужбовця, який помер в період проходження служби, грошового утримання та пенсійних виплат, а також надання інших пільг, передбачених законом, існують публічно-правові відносини щодо права заявника на отримання відповідних виплат та пільг, та підставою для їх отримання є, в тому числі, рішення суду про встановлення факту, яке просить встановити заявник. Виходячи зі змісту та підстав поданої заяви, встановлення вказаного факту пов`язане з визнанням (підтвердженням) за ОСОБА_1 певного соціально-правового статусу як особи, яка перебувала на утриманні військовослужбовця ОСОБА_5 , який помер під час проходження служби, що не пов`язано з будь-якими цивільними правами та обов`язками останнього, їх виникненням, існуванням та припиненням, і такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами ОСОБА_1 з державою в особі відповідного органу, уповноваженого на прийняття рішення про відповідні виплати та надання пільг тощо, та спори в межах таких правовідносин мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 22 березня 2023 року у справі N 290/289/22-ц зазначив, що у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнав недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_5 , який був військовослужбовцем, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Оріхів Запорізької області, що безпосередньо пов`язане із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Адже наслідком задоволення вимог про встановлення факту перебування на утриманні є підтвердження (визнання) певного соціально-правового статусу ОСОБА_1 як особи, яка перебувала на утриманні померлого військовослужбовця, що пов`язано, в тому числі, з призначенням та отриманням відповідних виплат та пільг як особі, яка перебуває на утриманні такого військовослужбовця, що свідчить про те, що такий спір має розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки жодне право, на яке посилається заявник та з яким пов`язано набуття ОСОБА_1 відповідного правового статусу не впливає на виникнення в неї цивільно-правових правовідносин, а стосується виключно правовідносин з відповідними державними органами в межах публічно-правових правовідносин, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Згідно п.1 ч.1, ч.5 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити та роз`яснити заявнику право звернутися з відповідною заявою до суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись ст.ст.10, 19, 186, 293, 315 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Хустський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, виконавчий комітет Горінчівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця.

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з врахуванням правил підсудності та підвідомчості.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Хустського

районного суду: Кемінь В.Д.