Постанова

від 28.05.2024 по справі 309/1126/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 309/1126/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 травня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.,

за участі секретаря Савинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , подану адвокатом Плешинець Миколою Васильовичем, на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2024 року (головуючий суддя Кемінь В.Д.) про відмову у відкритті провадження у справі №309/1126/24 за заявою ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Горінчівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог заяви

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , адвокат Плешинець М.В. звернувся до суду у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця.

На обґрунтування заяви зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в населеному пункті Оріхів, Запорізької області загинув старший солдат ОСОБА_5 , пасинком якого є ОСОБА_1 , який перебував на його повному утриманні. Вказує, що мати заявника ОСОБА_2 зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з приводу реалізації прав її сина ОСОБА_1 , як особи, що перебувала на утриманні у загиблого військовослужбовця, щодо надання йому пільг, визначених законом. Однак з усної відповіді ОСОБА_2 довідалася, що для призначення одноразової допомоги ОСОБА_1 необхідно надати докази його перебування на утриманні у загиблого ОСОБА_5 , зокрема і рішення суду, у зв`язку з чим остання вимушена була звернутися до суду з даною заявою в інтересах свого сина.

Враховуючи наведене, заявник просив встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 04.03.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник: ОСОБА_2 та роз`яснено заявнику право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з врахуванням правил підсудності та підвідомчості.

Ухвала мотивована тим, що виходячи зі змісту та підстав поданої заяви, встановлення вказаного факту пов`язане з визнанням (підтвердженням) за ОСОБА_1 певного соціально-правового статусу як особи, яка перебувала на утриманні військовослужбовця ОСОБА_5 , який помер під час проходження служби, що не пов`язано з будь-якими цивільними правами та обов`язками останнього, їх виникненням, існуванням та припиненням, і такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами ОСОБА_1 з державою в особі відповідного органу, уповноваженого на прийняття рішення про відповідні виплати та надання пільг тощо, та спори в межах таких правовідносин мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи

На дану ухвалу подав апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , адвокат Плешинець М.В. Посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевий суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі, посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник апелянта подав заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності апелянта та його представника. Служба у справах дітей Горінчівської сільської ради також подала клопотання, у якому просила розглядати справу за її відсутності.

Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Фактичні обставини та застосовані норми права

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі №161/853/19, від 18.12.2019 у справі №370/2598/16-ц.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що встановлення вказаного факту пов`язане з визнанням (підтвердженням) за ОСОБА_1 певного соціально-правового статусу як особи, яка перебувала на утриманні військовослужбовця ОСОБА_5 , який помер під час проходження служби, що не пов`язано з будь-якими цивільними правами та обов`язками останнього, їх виникненням, існуванням та припиненням, і такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами ОСОБА_1 з державою в особі відповідного органу, уповноваженого на прийняття рішення про відповідні виплати та надання пільг тощо, та спори в межах таких правовідносин мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. Так, у частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

У даній справі представник ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , адвокат Плешинець М.В. пред`явив до суду заяву про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявник посилався на необхідність забезпечення права ОСОБА_1 як особи, що перебувала на утриманні у загиблого військовослужбовця, на отримання пільг, передбачених законом, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги як утриманця військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби.

При цьому заявник не посилався на обставини вирішення питання встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця в позасудовому порядку, з ухваленням за його наслідками будь-якого рішення органу державної влади або місцевого самоврядування та виникнення у зв`язку із цим публічно-правового спору за участю заявника.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Крім цього, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що є неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залежно від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Тому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення щодо фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Оскільки у справі, яка переглядається, заявник не посилався на прийняття в позасудовому порядку жодних рішень органів державної влади або місцевого самоврядування щодо фактів, які мають юридичне значення, а навпаки, звернувся до суду цивільної юрисдикції з метою встановлення факту, який належить встановлювати в судовому порядку за правилами ЦПК України, то є помилковими висновки місцевого суду про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду, наведені в оскаржуваній ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі, не відповідають обставинам справи, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому, відповідно до п.п.3,4 ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , подану адвокатом Плешинець Миколою Васильовичем задовольнити.

Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 травня 2024 року.

Головуюча:

Судді: