Рішення

від 04.03.2024 по справі 452/3139/23

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/3139/23

Д О Д А Т К О В Е

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"04" березня 2024 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Галина В.П.,

секретар судового засідання Задорожна В.Б.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Самбірського РВП ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Самбірськогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 12лютого 2024року позовнівимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Самбірського РВП ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕАС №7389404від 24липня 2023року пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності зач.1ст.122КУпАП танакладення адміністративногостягнення всумі 340грн.00коп. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Стягнуто на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області сплачений ним судовий збір у розмірі 536,80 грн. (а.с.74-77).

19 лютого 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по даній справі, а саме про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на його користь судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (а.с. 106-113).

У судове засідання, належним чином повідомлені про час та місце розгляду сторони не з`явились.

01.03.2024 року від представника відповідача Самбірського РВП ГУНП у Львівській області до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник заперечує проти ухвалення додаткового рішення з тих підстав, що позивачем не надано документу, що підтверджує фактично понесені ним витрати на правничу допомогу; розмір витрат, які просить стягнути позивач є завищеним і необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1ст. 205 КАСУ, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1ст. 132 КАС Українивстановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3ст. 132 КАС України).

Відповідно до приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 1статті 139 КАС Українивизначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правиламичастини 9статті 139 КАС Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно пункту 3 частини першоїстатті 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

При цьому законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, якнеповнотасудового рішення в частині розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Згідно додаткової постанови ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України» від 13 червня 2014 року, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16, зокрема зазначив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено судом, при прийнятті 12 лютого 2024 року рішення у даній справі розподіл судових витрат не був вирішений у повному обсязі.

Разом зтим,представником позивачаадвокатом МацейА.М.,у відповідностідо вимогч.7ст.139КАС України,у судовомузасіданні 12 лютого 2024 року було зроблено заяву про можливе подання доказів на підтвердження розміру витрат, внаслідок понесених витрат позивачем, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідні докази були надані суду 16 лютого 2024 року (а.с.78-101).

Так, із наявних доказів вбачається, що між позивачем та адвокатом Мацей А.М. 27 жовтня 2023 року було укладено договір про надання правової допомоги з представництва інтересів клієнта під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Із акту прийняття-передачі наданих послуг від 13.02.2024 року та акту виконаних робіт від 13.02.2024 року відомо, що адвокатом надано клієнту правничу допомогу відповідно до умов договору; вартість наданої допомоги становить 10 000,00 грн. (а.с.100, 101).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом надані такі послуги: зустріч та усна консультація з клієнтом; опрацювання матеріалів, наданих клієнтом; опрацювання національної законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини; опрацювання міжнародно-правових актів; опрацювання релевантної практики ВС та ЄСПЛ; формування правової позиції, підготовка позовної заяви; консультування клієнта; участь в судових засіданнях. (а.с. 98-99).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наданими позивачем доказами підтверджується факт понесення витрат на професійну правничу допомогу за подання позову в цій справі.

Суд зазначає, що розмір вартості послуг адвоката, визначений в договорі, що фактично є гонораром адвоката, та розмір суми, який підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, не є тотожними. Особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку фіксовану суму, але відшкодуванню за нормамиКАС Українипідлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, зокрема, безпосередньо договором про надання правової допомоги та детальним описом робіт (наданих послуг).

Із аналізу наданих позивачем документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а саме у загальній сумі 10 000,00 грн.), суд вбачає, що розмір таких витрат, хоч і документально підтверджений, однак є не співмірним складності справи та фактичному обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з огляду на таке.

Договір між адвокатом та позивачем був укладений 27 жовтня 2023 року, в той час коли позовна заява до суду надійшла 02 серпня 2023 року, отже позивачем не підтверджено, що саме адвокатом Мацей А.М. було підготовлено дану позовну заяву.

Крім цього, оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до згаданого детального опису робіт суд зазначає, що проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимогКодексу адміністративного судочинства України, не є правовою допомогою в розумінні Закону України «Про адвокатуру». При цьому, суд враховує право позивача скористатись допомогою адвоката для підготовки та скерування того чи іншого запиту чи заяви, а також нести на це витрати, однак суд не вважає ці витрати пов`язаними з розглядом цієї судової справи.

Також суд звертає увагу на той факт, що вказана справа є незначної складності, типовою, містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах. Із огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 1000,00 гривень.

Керуючись ст. 132,134,139 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті таСамбірського РВПГУНП уЛьвівській областіпро визнанняпротиправною таскасування постановипро адміністративнеправопорушення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по справі №452/3139/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Самбірського РВП ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Відповідач 1: Головне управління Національної поліції у Львівській області, юридична адреса: площа Генерала Григоренка, 3, Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 40108833.

Відповідач 2: Самбірський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області у Львівській області, юридична адреса: вул.Степана Бандери, 4, м. Самбір, Львівська область, 81400, код ЄДРПОУ 34219657.

Повний текст рішення виготовлений 04 березня 2024 року.

Суддя