Постанова

від 21.02.2024 по справі 908/1738/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1738/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокуратури: Міщук Н.П., посвідчення №069937 від 01.03.2023 р., прокурор відділу

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.09.2023 р.

( суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 28.09.2023 р.)

у справі

за позовом

Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

позивач:

Запорізька міська рада

( м. Запоріжжя )

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент"

( м. Запоріжжя )

про зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент", про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент" повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:019:0131, площею 3,2505 га, яка розташована у м. Запоріжжі, Прибережна автомагістраль ( в районі кафе "Солнышко" ), вартістю 278 134 038 грн..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.09.2023 р. позов задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент" повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:019:0131, площею 3,2505 га, яка розташована у м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль ( в районі кафе "Солнышко" ), вартістю 278 134 038 грн.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент" на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя 2 684 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 342 грн. 00 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити в нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі. Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.05.2023 р. по справі № 908/1738/23.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 19.09.2023 р. у справі № 908/1738/23 не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, є незаконним та необгрунтованим, ухвалено без повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, на думку Скаржника, письмові докази, що є в матеріалах справи, свідчать про повідомлення Товариства про поновлення Договору оренди та спростовують висновок господарського суду про відсутність звернення Товариства до Запорізької міської ради стосовно продовження дії Договору оренди.

При цьому Скаржник зазначає, що підготовка Запорізькою міською радою проекту рішення Запорізької міської ради «Про переважне право орендаря ТОВ "Сіті Девелопмент" на укладення договору оренди землі по Прибережній автомагістралі ( в районі кафе «Солнышко» ) для розташування спортивно-оздоровчого комплексу» свідчить про визнання Запорізькою міською радою переважного права Товариства на укладення договору оренди землі. Таким чином, на теперішній час Орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а Орендодавець не заперечує у поновленні договору ( Запорізькою міською радою не направлялись на адресу ТОВ "Сіті Девелопмент" листи - заперечення щодо поновлення договору оренди землі, рішень з цього приводу також не приймалось ). Товариством було дотримано процедуру поновлення договору оренди землі, тому відсутні підстави для повернення земельної ділянки міській раді.

Скаржник наголошує на тому, що у зв`язку з невиконанням Запорізькою міською радою своїх зобов`язань щодо поновлення Договору оренди, Товариство має право на відстрочення обов`язку щодо повернення земельної ділянки Позивачу.

Скаржник вважає, що Відповідач на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) набув право на поновлення Договору оренди, це право на сьогодні не припинено і офіційно визнано Запорізькою міською радою, що спростовує висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення спірної земельної ділянки.

На переконання Скаржника наданий Прокурором письмовий доказ без назви, який у позовній заяві заявлений як комісійний акт обстеження земельної ділянки на Прибережній автомагістралі біля кафе «Sim Citi» ( кадастровий номер 2310100000:05:019:0131 ), не може бути належним, допустимим та достовірним доказом у справі, тому що складений не уповноваженою особою, не містить обов`язкових реквізитів офіційного документу та даних щодо дати, нібито, встановлених порушень. Відсутність у матеріалах справи доказів порушення Товариством вимог, встановлених Законом України «Про охорону земель» свідчить про належне та своєчасне виконання Відповідачем обов`язків щодо забезпечення захисту земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:019:0131, передбачених Договором оренди та чинним законодавством.

Скаржник зазначає, що Прокурор взагалі не навів підстави для представництва міської ради, не надав жодних доказів її бездіяльності або неналежного виконання функції міського самоврядування, адже процедура узгодження триває, і вона затягнулася не з вини Відповідача.

Відтак, на думку Скаржника, у позовній заяві Прокурор жодним чином чітко не зазначив, яким чином порушаються інтереси держави, яка шкода спричинена, у чому полягає порушення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Прокурор посилається на те, що строк дії Договору мав закінчитися 28.12.2019 р., у свою чергу ТОВ "Сіті Девелопмент" повинен був завчасно вжити заходів до його поновлення або ж повернути земельну ділянку після його закінчення. З урахуванням положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та правових висновків Верховного Суду вбачається, що Відповідач не дотримався визначеної процедури поновлення договору оренди землі, тим самим, втратив переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, у т.ч. на підставі «принципу мовчазної згоди» ( ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ). У свою чергу, дії Орендодавця з цього питання не мають самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі.

Крім того, у відзиві Прокурор посилається на те, що суд не досліджував питання дотримання Відповідачем режиму використання землі, оскільки предметом позову є зобов`язання Відповідача повернути земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку договору оренди землі. Оцінка судом доказів Прокурора у цій частині ( акт обстеження, складений районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району ) не надавалась.

Прокурор також вказує на те, що до звернення до суду, окружна прокуратура неодноразово зверталась до Запорізької міської ради з листами, у яких інформувала міську раду про наявні порушення та необхідність самостійного вжиття заходів реагування ( листи від 29.07.2021 р. № 52-4251вих.21, від 20.01.2022 р. № 52-611вих.22, від 22.04.2022 р. № 52-2026вих.22, від 06.05.2022 р. № 52-2193вих.22, від 24.06.2022 р. № 52-3299вих.22, від 01.08.2022 р. № 52-4430вих.22, від 28.11.2022 р. № 52-8594вих.22 ). Однак, Запорізькою міською радою жодних самостійних цивільно-правових заходів з метою захисту порушених інтересів територіальної громади м. Запоріжжя не вжито.

Крім того, Прокурор зазначає про те, що порушення інтересів держави та територіальної громади м. Запоріжжя з боку ТОВ "Сіті Девелопмент" полягали у наступному: по-перше: використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів порушує встановлений законом порядок володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у комунальній власності; по-друге: неповернення земельної ділянки територіальній громаді в особі Запорізької міської ради є порушенням принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель (п. «г» ст. 5 Земельного кодексу України ) та унеможливлює передачу земельної ділянки іншому добросовісному землекористувачу на законних підставах; по-третє: сплата орендної плати у розмірі, меншому ніж законодавчо визначений, та нездійснення відповідачем протягом майже 12 років будівництва запланованого спортивно-оздоровчого комплексу на спірній земельній ділянці, підриває економічний та інвестиційний потенціал обласного центру. Через бездіяльність Запорізької міської ради на адресу останньої окружною прокуратурою скеровано повідомлення від 28.04.2023 р. № 52-103-4284 вих-23 щодо пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави в особі Запорізької міської ради.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1738/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.09.2023 р. у справі № 908/1738/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

08.11.2023 р. матеріали справи № 908/1738/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 21.02.2024 р..

Позивач та Відповідач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 21.02.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи

24.11.2009 р. між Запорізькою міською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Девелопмент» ( Орендар ) укладено Договір оренди землі, за умовами якого ( пункти 1, 2, 14 ) Орендодавець, відповідно до рішення 34 сесії 5 скликання Запорізької міської ради № 75/12 від 30.09.2009 р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,2505 га, для розташування спортивно-оздоровчого комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль ( в районі кафе «Солнышко» ).

Згідно з п. п. 3, 4 договору, земельна ділянка вільна від забудови, наявні інші об`єкти інфраструктури.

Відповідно п. 9 договору ( в редакції додаткової угоди від 24.02.2010 р. ), орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 85 878,00 грн. на протязі строку будівництва об`єкту, у розмірі 429 394,59 грн. з дня введення об`єкту до експлуатації, що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2010 року із врахуванням часткового звільнення Орендаря від сплати орендної плати на 2010 рік, згідно рішення Запорізької міської ради № 6 від 19.11.2008 р. та рішення Запорізької обласної ради № 7 від 27.11.2008 р..

Пункт 9 договору містить примітку, що при невиконанні будівництва в нормативний термін, плата вноситься, як за об`єкт введений до експлуатації.

За умовами п. 19, передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладається строком на десять років.

У п. 20 сторони встановили, що після припинення дії договору, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець, відповідно до п. 30 договору, зобов`язаний після закінчення строку договору оренди землі, договір поновити або повернути земельну ділянку орендодавцю за його вимогою в належному стані.

Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору ( п. 33 договору ).

Даний договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2009 р. за № 040926102335.

Факт передачі Орендодавцем Орендарю земельної ділянки загальною площею 3,2505 га, кадастровий номер 2310100000:05:019:0131, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль ( в районі кафе «Солнышко»), підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, який підписано сторонами.

У матеріалах справи наявний акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ( інформаційна довідка від 09.05.2022 р. ), земельна ділянка площею 3,2505 га, кадастровий номер 2310100000:05:019:0131, належить на праві комунальної власності Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради; зареєстровано право оренди ТОВ «Сіті Девелопмент» строком дії: на десять років.

08.12.2015 р. між ТОВ «Сіті Девелопмент» ( Орендар ) та ТОВ «Горизонтінвест» укладено договір суборенди землі № 08/12, згідно п. п. 1, 2, 2.1 якого, Орендар, на підставі рішення 59 сесії Запорізької міської ради 6 скликання № 40/35 від 30.06.2015 р. та рішення 60 сесії Запорізької міської ради 6 скликання № 63/124 від 26.08.2015 р. надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,2505 га, кадастровий номер 2310100000:05:019:0131, для розташування спортивно-оздоровчого комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль ( в районі кафе «Солнышко»).

Вказаний договір, відповідно п. 7, укладено строком до 28.12.2019 р..

Дана земельна ділянка була повернута із суборенди Відповідачу згідно акту приймання-передачі від 23.06.2020 р..

У матеріалах справи наявна копія листа від 28.10.2019 р. вих. № 06/35-19 ТОВ «Сіті Девелопмент», адресованого міському голові м. Запоріжжя, щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:05:019:0131, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль ( в районі кафе «Солнышко»), та наданої в оренду для розташування спортивно-оздоровчого комплексу. Додатком до листа була копія договору оренди землі, реєстраційний № 040926102335 від 28.12.2009 р..

Лист, згідно штампу вхідної кореспонденції Виконавчого комітету Запорізької міської ради, був отриманий 30.10.2019 р..

Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради надіслано ТОВ «Сіті Девелопмент» лист від 06.11.2019 р. № 2258/02-03 «Про розгляд звернення», яким повідомлено, що поновлення договору оренди землі передбачає наступну процедуру: отримання доручення міськвиконкому; підготовка в сертифікованій землевпорядній організації матеріалів стосовно поновлення договору оренди землі; підготовка, узгодження та прийняття рішення про поновлення договору оренди землі; укладання та реєстрація договору оренди землі. Для отримання управлінням доручення міськвиконкому, необхідна наявність листа Департаменту архітектури та містобудування міської ради про відповідність виду використаної земельної ділянки чинній містобудівній документації, та подання товариством до Управління документів, згідно зазначеного переліку.

У листі Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 12.11.2019 р. № 5191 щодо розгляду заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки зазначено, що вид використання спірної земельної ділянки відповідає чинній містобудівній документації та має обмеження містобудівного характеру, які повинні бути враховані при складанні документації з землеустрою.

В матеріалах справи наявна копія акту ( без номеру та без дати ) районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, що підписаний трьома представниками та затверджений ( без дати ) головою районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району. В акті вказано про невиконання Орендарем ( Відповідачем ) пункту 30 договору оренди землі, а саме: земельна ділянка, що знаходиться на березі річки Дніпро, тобто у межах території рекреаційного призначення, перебуває в захаращеному стані та засмічена побутовими відходами. До акту додано фото, які не містять позначення того, що вони є додатком до даного акту.

Згідно листів від 28.08.2021 р. № 10616/03-20/09, від 22.03.2022 р. № 01045/03-20/05 Виконавчого комітету Запорізької міської ради, адресованих Вознесенівській окружній прокуратурі міста Запоріжжя, ТОВ «Сіті Девелопмент» укладений договір оренди землі від 28.12.2009 р. № 040926102335 строком до 28.12.2019 р.. Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:019:0131 площею 3,2505 га до земель Запорізької міської ради Відповідачем не поверталася. Зазначено, що у жовтні 2019 до Запорізької міської ради звернулось ТОВ «Сіті Девелопмент» стосовно поновлення вказаного договору оренди земельної ділянки. Рішення Запорізької міської ради про поновлення ТОВ «Сіті Девелопмент» договору оренди на зазначену земельну ділянку буде розглянуто згідно з Регламентом Запорізької міської ради. Листи до ТОВ «Сіті Девелопмент» про повернення земельної ділянки, а також листи з проєктами додаткових угод, договорів про внесення змін до зазначеного договору оренди землі щодо розміру орендної плати, з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, Запорізькою міською радою не направлялись.

Згідно листа від 23.05.2022 р. № 03894/03-20/05 Виконавчого комітету Запорізької міської ради, адресованого Вознесенівській окружній прокуратурі міста Запоріжжя, ТОВ «Сіті Девелопмент» у жовтні 2019 звернулося до міської ради з приводу поновлення договору оренди землі. З даного питання підготовлений відповідний проєкт рішення. Після погодження його замовником він буде переданий на розгляд постійної комісії міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин та на сесію міської ради.

Згідно листів від 07.06.2022 р. № 04327/03-20/05, від 25.07.2022 р. № 06187/30-20/05, від 29.08.2022 р. № 07663/03-20/05 Виконавчого комітету Запорізької міської ради, адресованих Вознесенівській окружній прокуратурі міста Запоріжжя, після звернення ТОВ «Сіті Девелопмент» у 2019 щодо поновлення договору оренди землі, інших звернень від Орендаря не надходило; проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не надходив; проєкт рішення щодо переважного права Орендаря на укладання договору оренди землі знаходиться на стадії розгляду.

Головне управління ДПС у Запорізькій області листом від 04.08.2021 р. № 19009/5/08-01-04-01-09, на запит Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя повідомило, що ТОВ «Сіті Девелопмент» є платником орендної плати з юридичних осіб. Податковий борг по орендній платі за користування спірною земельною ділянкою станом на 03.08.2021 р. відсутній.

У листі від 23.06.2022 р. № 16035/6/08-01-04-04 Головне управління ДПС у Запорізькій області повідомило Прокуратуру, що заборгованість ТОВ «Сіті Девелопмент» по орендній платі за землю станом на 21.06.2022 р. складає 132 759,9 грн., яка виникла з 02.03.2022 р..

Згідно поданої до позовної заяви копії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки ( кадастровий номер 2310100000:05:019:0131 ), складеного ТОВ «Лік-Проект», ринкова вартість вказаної земельної ділянки площею 3,2505 га на дату оцінки: 15.05.2023 р. становить 278 1234 038 грн..

На звернення представника Відповідача, виконавчим комітетом Запорізької міської ради надано відповідь ( лист від 04.07.2023 р. № 12035/03.3-32/03 ), згідно якої, 13.11.2019 р. Управління з питань відносин Запорізької міської ради листом № 3769 звернулося до виконкому міської ради з приводу отримання доручення щодо подальшого розгляду питання поновлення ТОВ «Сіті Девелопмент» договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:019:0131) та отримало погодження у вигляді відповідного доручення «для підготовки матеріалів».

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Прокурора, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999 р., під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 р. у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 р. у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 р. у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 р. у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 р. у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 904/9169/17.

Прокурор посилається, серед іншого, на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що прийняття наразі рішення про поновлення договору оренди від 24.11.2009 р. без укладення додаткової угоди та неможливості узгодження нових істотних умов договору оренди землі, зокрема щодо розміру орендної плати та строків будівництва спортивно-оздоровчого комплексу, не відповідатиме ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та інтересам територіальної громади міста Запоріжжя. Невжиття Запорізькою міською радою упродовж майже 3 років заходів до повернення земельної ділянки з користування відповідача у комунальну власність, позбавляє територіальну громаду міста Запоріжжя розпоряджатися нею, у тому числі шляхом її передачі на конкурсних засадах у користування іншим особам, отримання орендної плати у розмірі більшому, ніж 3% від нормативної грошової оцінки, будівництва на ній спортивно-оздоровчих об`єктів та улаштування її території для відпочинку. Вказане не відповідає державним інтересам загалом та інтересам територіальної громади міста Запоріжжя. Нездійснення упродовж розумного часу (минуло майже 3 роки) Запорізькою міською радою як уповноваженим органом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом звернення до суду з відповідним позовом є підставою для здійснення представництва законних інтересів держави прокурором.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно матеріалів справи, починаючи з липня 2021 р., Вознесенівська окружна прокуратура м. Запоріжжя зверталася з листами до міської ради, вказуючи про закінчення 28.12.2019 р. договору оренди землі з кадастровим номером 2310100000:05:019:0131.

Як встановлено господарським судом, Запорізькою міською радою не укладено з Відповідачем додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі, а також не здійснювалося будь-яких заходів з метою повернення земельної ділянки, власником якої є територіальна громада в особі Запорізької міської ради. Спірна земельна ділянка використовується відповідачем, що підтверджено учасниками справи.

У матеріалах справи міститься повідомлення від 28.04.2023 р. вих. № 52-103-4284вих-23, адресоване Позивачу, щодо пред`явлення Відповідної позовної заяви в інтересах держави.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що при зверненні з даним позовом до господарського суду Прокурором дотримано норми ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності Позивача.

Предметом спору у цій справі, є вимога Прокурора про зобов`язання ТОВ "Сіті Девелопмент" повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку, оскільки строк дії договору оренди землі закінчився, у Відповідача виник обов`язок повернути Позивачу земельну ділянку, якою Відповідач користується без відповідних правових підстав.

Оренда земельної ділянки регламентується спеціальними нормами законодавства, яким є Закон України "Про оренду землі". Норми даного Закону є імперативними та прямо вказують правила поведінки суб`єктів а отже, є обов`язковими до виконання сторонами правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, при розгляді справи у суді першої інстанції, учасниками справи визнано наступні обставини: укладення між Запорізькою міською радою та ТОВ «Сіті Девелопмент» договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,2505 га, з кадастровим номером 2310100000:05:019:0131; укладення між Запорізькою міською радою та ТОВ «Сіті Девелопмент» додаткової угоди від 24.02.2010 р. до договору оренди землі; договір укладено строком до 28.12.2019 р.; укладення між ТОВ «Сіті Девелопмент» та ТОВ «Горизонтінвест» договору № 08/12 суборенди землі та повернення Відповідачу земельної ділянки з суборенди 23.06.2020 р.; звернення ТОВ «Сіті Девелопмент» з листом від 28.10.2019 р. про поновлення договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,2505 га, з кадастровим номером 2310100000:05:019:0131; ТОВ «Сіті Девелопмент» проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі Позивачу не подавався; на час розгляду справи в суді земельна ділянка площею 3,2505 га, з кадастровим номером 2310100000:05:019:0131, перебуває у користуванні ТОВ «Сіті Девелопмент»; додаткова угода щодо поновлення договору оренди землі з кадастровим номером 2310100000:05:019:0131 між Запорізькою міською радою та ТОВ «Сіті Девелопмент» не укладалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом також встановлено, що після закінчення строку договору оренди землі -28.12.2019 р., ТОВ «Сіті Девелопмент» продовжує користуватися земельною ділянкою без законних на те підстав, оскільки додаткова угода на поновлення договору оренди між сторонами договору не укладалася, рішення Запорізькою міською радою про поновлення ТОВ «Сіті Девелопмент» договору оренди землі, не приймалося.

Договір оренди землі, виходячи з норм ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вважатиметься поновленим лише у разі укладення відповідної додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому, відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 594/376/17-ц та у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 р. у справі № 920/739/17.

Відповідач до суду з позовом щодо продовження ( поновлення ) договору оренди землі не звертався ( докази відсутні ).

Здійснивши системний аналіз наданих учасниками справи доказів та враховуючи положення Закону України «Про оренду землі», господарський суд дійшов вірного висновку, що договір оренди землі від 24.11.2009 р. припинив свою дію за закінченням строку, на який його було укладено 28.12.2019 р..

Згідно ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Доказів повернення земельної ділянки Відповідачем Позивачу матеріали справи не містять та учасниками справи не подано.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про наявність підстав для задоволення позовних вимог Прокурора у повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Девелопмент" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.09.2023 р. у справі № 908/1738/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін