Рішення

від 19.02.2024 по справі 910/8332/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/8332/23За позовом Консорціуму «Південна енергетична компанія»

до 1) Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»; 2)Компанії «Перше Угорське Газово-Енергетичне Товариство з обмеженою відповідальністю» (Elso Magyar Foldgaz es Energiakereskedelmi es Szolgaltato Kft. "f.a.")

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Міністерство енергетики України

про визнання недійсною угоди

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Дем`янчук Г.В.,

від відповідача-1 - Мотуренко Ю.А.,

від відповідача-2 - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2023 року Консорціум «Південна енергетична компанія» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач-1) та Компанії «Перше Угорське газово-енергетичне товариство з обмеженою відповідальністю» (Elso Magyar Foldgaz es Energiakereskedelmi es Szolgaltato Kft. «f.a.») (далі - відповідач-2) про визнання недійсною з моменту укладання угоди про зміну і доповнення договору про спільну діяльність від 03.10.2007, що укладена 31.10.2007 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 (далі - Угода).

Позов мотивовано тим, що укладення спірної Угоди відбулося без її погодження з Міністром палива та енергетики України (теперішня назва Міністерство енергетики України), а тому будь-які правові наслідки для сторін такої Угоди відсутні.

Відповідач-1 позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що:

- відповідачем-1 при підписанні оспорюваної Угоди не було порушено жодних прав позивача;

- вважає, що при укладанні Угоди не було необхідності її погодження Міністерством палива та енергетики, а єдиною умовою набрання чинності Угоди є необхідність її підписання усіма сторонами;

- хоча Угода не містить вимог щодо її погодження зі сторони Міністерства палива та енергетики України, 05.11.2007 її однаково було погоджено відповідним міністерством в особі заступника Міністра палива та енергетики України Шеберстовим О.М., що у жодній мірі не суперечить пункту 24 Угоди;

- позивачем на час пред`явлення позову не доведено, яке його право було порушено оспорюваною Угодою, та в чому полягає таке порушення (які існують для нього негативні наслідки в результаті укладання оспорюваної Угоди);

- з моменту укладання Угоди минуло вже майже 16-ть років, а тому позивачем пропущено строк позовної давності.

Разом із тим, у наданих суду додаткових поясненнях до відзиву відповідач-1 зазначив, що його обов`язок з погодження правочинів щодо участі у спільній діяльності з Міністерством палива та енергетики України був встановлений Статутом самого відповідача-1.

Відповідач-2 у наданому суду відзиві (за підписом ліквідаційного уповноваженого Мілана Погачіча) зазначив, що з 2014 року відповідач-2 перебуває у процесі ліквідації. Відповідач-2 тривалий час фактично не приймає жодної участі в спільній діяльності за договором про спільну діяльність від 03.10.2007 та оспорюваною Угодою, і не зацікавлений, а також не має наміру приймати участь у спільній діяльності надалі. Тому, відповідач-2 не заперечує проти вимог, викладених у позовній заяві та покладається на розсуд суду у вирішенні цього питання відповідно до правових норм України.

Однак, у наданих суду поясненнях від 22.11.2023 (за підписом цього ж уповноваженого Мілана Погачіча) відповідач-2 проти позову заперечив, заявивши про пропуск позивачем строку позовної давності, який, на його думку, сплив у жовтні 2010 року. Також висловив процесуальні заперечення проти розгляду спору Господарськи судом м. Києва, оскільки умовами пункту 20 оспорюваної Угоди передбачено, що якщо відповідний спір не може бути вирішений або з певних причин не був вирішений шляхом переговорів між сторонами, справа передається на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Ухвалою суду від 15.06.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідіча-1 - Міністерство енергетики України (далі - третя особа).

У наданих суду поясненнях третя особа просила суд прийняти законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм чинного законодавства. При цьому третя особа вказала, що постановою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/1812/18 було відмовлено у зустрічному позові Консорціум «Південна енергетична компанія» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Компанії «Перше Угорське газово-енергетичне товариство з обмеженою відповідальністю» про визнання недійсною з моменту укладання Угоди.

Позивач у наданих суду поясненнях на відзиви відповідачів вказав, що ним позов подано в межах строку позовної давності. На обґрунтування зазначеного твердження зазначив наступне:

- 08.06.2021 зборами учасників позивача було обрано нового директора позивача, яка приступила до виконання своїх обов`язків з 09.06.2021, і з метою організації робочого процесу та виконання статутних завдань позивача нею було проведено інвентаризацію наявної документації, а також ініційовано проведення аудиторської перевірки;

- за наслідками проведення інвентаризації та аудиторської перевірки було виявлено договір про спільну діяльність від 03.10.2007 (далі - Договір) та оспорювану Угоду, які з боку Міністерства палива та енергетики України були підписані різними посадовими особами, а тому виникли сумніви у правомірності таких дій;

- з метою встановлення наявності або відсутності у заступника Міністра палива та енергетики України Олексія Миколайовича Шеберстова повноважень на погодження Угоди було направлено адвокатський запит до Міністерства енергетики України. Лише після отримання 14.02.2023 з Міністерства енергетики України відповіді на адвокатський запит, позивачу стало відомо про порушення відповідачем-1 вимог законодавства щодо погодження Угоди та про відсутність повноважень у Шеберстова О.М. погоджувати від імені Міністерства палива та енергетики України вчинення відповідачем-1 правочину - укладення Угоди.

Своє порушене право позивач обґрунтовує тим, що Договір було укладено між двома учасниками спільної діяльності - позивачем та відповідачем-1, і за його умовами розмір вкладу у спільну діяльність у відсотковому відношенні складав для відповідача-1 - 25%, а для позивача - 75%. Внаслідок укладання оспорюваної Угоди про включення третього учасника - відповідача-2 відбувся перерозподіл прав та обов`язків за Договором усіх учасників, і частка позивача була зменшена до 30%, але при цьому будь-яких компенсацій, відшкодувань, тощо, внаслідок зменшення розміру вкладу, не було. Отже неправомірне укладання Угоди призвело до зміни розміру вкладу позивача у спільній діяльності, внаслідок чого право на отримання чистого прибутку, що утворюється в результаті спільної діяльності, пропорційно розміру вкладів учасників у позивача зменшився з 75% до 30%. Тому зменшення права на отримання чистого прибутку при відсутності будь-яких компенсацій за таке зменшення є порушенням прав позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2007 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (правопопередник відповідача-1; Учасник-1) та позивачем (Учасник-2) було укладено Договір, за умовами якого ці Учасники об`єднують майно, що належить їм на законних підставах, трудові та інші ресурси для досягнення в результаті спільних дій Учасників спільної господарської мети - відновлення та подальшого використання високовольтної електричної мережі ПЛ-750 кВ «Південноукраїнська АЕС - Ісакча» (надалі - ЛЕП) (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктами 1.2-1.3 цього Договору відновлення ЛЕП в рамках реалізації спільної господарської мети за цим Договором здійснюється у два етапи: на першому етапі передбачається відновлення дільниці ЛЕП від опори № 451 по опору № 1138; на другому етапі передбачається відновлення дільниці ЛЕП від опори № 1 по опору № 451. Рішення щодо доцільності реалізації другого етапу, а також терміну початку його спільної реалізації приймається за результатами реалізації першого етапу відновлення ЛЕП за поданням Учасника-1. В результаті спільної діяльності учасники планують отримати економічну вигоду, яка полягає у відновленні ЛЕП та створенні умов для подальшої її експлуатації з метою отримання прибутку.

Спільна господарська мета Учасників буде вважатися досягнутою після отримання економічної вигоди та повного відшкодування Учасниками їх витрат і збитків за цим Договором (пункт 1.4 Договору).

Спільна діяльність за Договором здійснюється Учасниками для досягнення спільної господарської мети без створення юридичної особи (пункт 1.6 Договору).

Підпунктами 3.1.1-3.1.2 пункту 3.1 Договору передбачено, що для досягнення спільної господарської мети за договором учасники здійснюють внесення таких вкладів: вкладом Учасника-1 (відповідача-1) у спільну діяльність є майно високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ «Південноукраїнська АЕС - Ісакча» вартістю 8520830 грн без урахування ПДВ, що складає 25% від загальної вартості вкладів учасників у спільну діяльність. Склад та вартість вкладу Учасника-1 визначені за даними його бухгалтерського обліку. Вкладом Учасника-2 (позивача) у спільну діяльність є грошові кошти на суму 25562490 грн, що складають 75% від загальної вартості вкладів учасників у спільну діяльність.

Розподіл чистого прибутку від спільної діяльності між Учасниками здійснюється пропорційно розміру вкладів Учасників, визначених станом на дату введення ЛЕП в експлуатацію (пункт 5.4 Договору).

Розділом 6 Договору встановлені обов`язки Учасників спільної діяльності, направлені для досягнення спільної господарської мети, визначеної Договором.

Відповідно до пункту 7.1 Договору цей Договір вважається укладеним з моменту підписання Договору Учасниками, скріплення його печатками Учасників та погодження Договору у встановленому порядку Міністерством палива та енергетики України.

Строк дії цього Договору починається з дати його укладання, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, та закінчується через 50 років, якщо Учасники не дійдуть до іншого (пункт 7.2 Договору).

Вказаний Договір 04.10.2007 було погоджено Міністерством палива та енергетики України (правопопередник третьої особи) за підписом Міністра палива та енергетики України Юрія Анатолійовича Бойка.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За своєю правовою природою Договір є договором про спільну діяльність, а спільна діяльність сторін є простим товариством (статті 1130, 1132 ЦК України).

Так, згідно з частиною 1 статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (стаття 1132 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2007 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (правонаступником якого є відповідач-1), позивачем та відповідачем-2 було підписано оспорювану Угоду, за умовами якої до участі в Договорі було включено третього учасника - відповідача-2 (Учасник-3), та були внесені відповідні зміни до Договору щодо перерозподілу прав та обов`язків за Договором всіх його Учасників.

Зокрема, як слідує зі змісту оспорюваної Угоди, сторони передбачили, що вкладом Учасника-2 (позивача) у спільну діяльність є грошові кошти у сумі 10224996 грн, що складає 30% від загальної вартості вкладів Учасників у спільну діяльність. Вкладом Учасника-3 (відповідач-2) у спільну діяльність є грошові кошти у сумі 15337494 грн, що складає 45% від загальної вартості вкладів Учасників у спільну діяльність (пункти 8, 9 Угоди).

За умовами пункту 10 Угоди Учасник-3 (відповідач-2) зобов`язувався внести вклад у спільну діяльність протягом двох років від дати укладання Договору та його реєстрації у податковому органі по мірі реалізації проекту відновлення ЛЕП відповідно до затвердженого Радою Учасників плану (програми) робіт або іншого документу, що визначає стадійність, черговість робіт по відновленню ЛЕП.

Згідно із умовами пункту 18 Угоди відповідач-2 зобов`язувався:

- видати Учаснику-2 довіреність на право діяти від імені Учасника-3 під час ведення спільної діяльності Учасників;

- на прохання Учасника-2 надавати допомогу у веденні спільної діяльності Учасників;

- укладати договори з Учасниками, необхідні відповідно до законодавства для комерційної експлуатації ЛЕП.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 2 статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно із пунктом 7.3 Договору зміни у Договорі можуть бути внесені тільки за домовленістю Учасників, які оформлюються додатковою угодою до Договору. Зміни до Договору набирають сили у порядку набрання сили Договором (пункт 7.1 статті 7).

Отже, враховуючи вимоги пункту 7.1, 7.3 Договору оспорювана Угода вважається укладеною з моменту підписання її Учасниками, скріплення її печатками Учасників та погодження Угоди у встановленому порядку Міністерством палива та енергетики України.

Судом враховано, що пунктом 1.2 Статуту Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.02.2007 № 121 (далі - Статут), встановлено, що Підприємство є державним унітарним підприємством електроенергетичної галузі і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства палива та енергетики України (далі - Уповноважений орган управління).

Відповідно до пункту 4.5 Статуту Підприємство має право від свого імені укладати договори (контракти), набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки у встановленому чинним законодавством України порядку, бути позивачем і відповідачем в судах, у тому числі в міжнародних комерційних судах та судах інших держав.

Разом із тим, пункт 4.12. Статуту встановлює, що участь Підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах, холдингових компаніях та інших господарських об`єднаннях підприємств здійснюється на добровільних засадах за згодою Уповноваженого органу управління відповідно до чинного законодавства України, якщо це не суперечить антимонопольно-конкурентному законодавству та іншим актам цивільного законодавства України.

Відповідач-1 визнає факт того, що згідно із положеннями пунктів 1.2, 4.12 Статуту Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (правопопередник відповідача-1) станом на 2007 рік він зобов`язаний був погоджувати правочини щодо участі у спільній діяльності з Міністерством палива та енергетики України, як уповноваженим органом управління відповідача-1.

Таким чином, обов`язок відповідача-1 з погодження правочинів щодо участі у спільній діяльності з Міністерством палива та енергетики України був встановлений крім Договору і Статутом самого відповідача-1.

Як убачається із матеріалів справи, оспорювана Угода була погоджена від імені Міністерства палива та енергетики України заступником Міністра палива та енергетики України Олексієм Миколайовичем Шеберстовим.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Абзацом 2 пункту 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, 24.01.2023 його адвокатом Дем`янчук Ганною Віталіївною в інтересах позивача було направлено адвокатський запит № 1011 з проханням надати інформацію, чи мав заступник Міністра палива та енергетики України Шеберстов Олексій Миколайович станом на 05.11.2007 повноваження погоджувати укладення оспорюваної Угоди.

У відповідь на вказаний запит, 14.02.2023 третя особа (правонаступник Міністерством палива та енергетики України) надала копію наказу Міністерства палива та енергетики України від 24.09.2007 № 463 та Додатку «Функціональні повноваження Міністра палива та енергетики України і заступників Міністра» (копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до Додатку «Функціональні повноваження Міністра палива та енергетики України і заступників Міністра», Міністр палива та енергетики України, зокрема, координує здійснення фінансового та відомчого контролю за діяльністю підприємств, що належать до сфери управління Міністерства, та очолює роботу з керівниками підприємств, установ і організацій, що є у державні власності та належать до сфери управління Міністерства.

На момент укладення Договору та Угоди відповідач-1 був державним підприємством, що належало до сфери управління Міністерством, а тому і Договір, і Угода мали б погоджуватись Міністром палива та енергетики України.

Договір було погоджено у встановленому порядку уповноваженою на те особою - Міністром палива та енергетики України.

Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства палива та енергетики України від 24.09.2007 № 463 у разі відсутності Міністра палива та енергетики України його обов`язки виконує перший заступиш Міністра.

Однак, оспорювана Угода була погоджена заступником Міністра палива та енергетики України - Шеберстовим Олексієм Миколайовичем, у коло повноважень якого це не входило, тобто не уповноваженою на те особою.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Як убачається із матеріалів справи, пояснень третьої особи та сторін, подальшого схвалення з боку Міністерства палива та енергетики України (чи після правонаступництва третьої особи) не відбувалося. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Судом також враховано, що, як слідує із матеріалів справи та пояснень позивача та обох відповідачів, зокрема, між позивачем та відповідачем-2 будь-яких актів приймання-передачі прав та обов`язків за Договором не підписувалось. Частина вкладу позивача не передавалася відповідачу-2. Також відповідачем-2 не здійснювалась реалізація своїх прав та обов`язків у спільній діяльності, що свідчить про відсутність будь-якої заінтересованості з його боку та доцільності в подальшій його участі у спільній діяльності для досягнення її мети.

За таких обставин, зважаючи на положення пунктів 7.1, 7.3 Договору та частини 2 статті 631 ЦК України Угода не набрала чинності та вважається такою, що не була укладена.

Тому, оскільки Угода не породила для сторін жодних прав та обов`язків, то права позивача не вважаються порушеними, а тому у позові слід відмовити.

Посилання відповідача-1 та третьої особи на справу № 916/1812/18 суд не бере до уваги, оскільки предметом дослідження у вищевказаній справі не було встановлення наявності повноважень заступника Міністра палива та енергетики України Шеберстова О.М. на підписання Угоди від імені цього Міністерства. Підставою зустрічного позову у справі №916/1812/18 було те, що позивачем не надавалася письмова згода на передачу своїх прав та обов`язків відповідачу-2, а тому укладання Угоди, за якою до участі в договорі про спільну діяльність було прийнято нового учасника за рахунок частини вкладу позивача без його письмової згоди є порушенням пункту 12.5 цього Договору. Тому саме встановлення цих обставин було предметом дослідження та доказування у справі №916/1812/18.

Щодо заперечень відповідача-2 відносно підсудності цього спору Господарському суду м. Києва, зважаючи на арбітражне застереження викладене в оспорюваній Угоді, то суд зазначає наступне.

У пункті 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Позаяк це арбітражне застереження є складовою частиною оспорюваного правочину, а судом встановлено, що оспорювана Угода є неукладеною та не набрала сили, то Господарський суд м. Києва є компетентним судом у розгляді цього спору.

Крім того, суд зазначає, що заперечення відповідачем-2 проти вирішення спору в господарському суді були подані вже після подання ним відзиву.

Інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 04.03.2024.

Суддя Р.Б. Сташків