Рішення

від 22.02.2024 по справі 910/14809/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2024Справа № 910/14809/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4 421 114,20 грн,

за участю представників:

Товариства: Курила Р.М.;

Підприємства: Франюка А.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) заборгованості у розмірі 4 423 458,16 грн, з яких: 3 881 543,58 грн - основний борг, 117 478,54 грн - три проценти річних, 424 436,04 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 30 червня 2010 року № 6256/02.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

3 жовтня 2023 року на адресу суду від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 жовтня 2023 року відкрито провадження в справі № 910/14809/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 9 листопада 2023 року.

27 жовтня 2023 року на адресу суду від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву від 24 жовтня № б/н, у якому останнє заперечувало проти позовних вимог з посиланням на те, що позивач невірно визначив дату остаточного розрахунку за поставлену електричну енергію, яку слід обчислювати протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Крім того, відповідач вказував на некоректність складеного позивачем розрахунку компенсаційних виплат, а також зазначив, що розрахунок за придбану ним електричну енергію має здійснюватися відповідно до положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 (був чинний до 5 липня 2022 року) та від 15 червня 2022 року № 206, - у відсотковому відношенні до середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік. Відповідач також вказав, що невиконання ним договірних зобов`язань пов`язано з настанням обставин непереборної сили - введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану.

7 листопада 2023 року на адресу суду від Товариства надійшла відповідь на відзив від 3 листопада 2023 року, у якій позивач висловив свої заперечення проти доводів відповідача, зауважив, що зазначені накази Міністерства енергетики України не звільняють Підприємство від обов`язку повної оплати вартості поставленої за договором електроенергії. Крім того, настання форс-мажорних обставин не звільняє боржника від виконання основного договірного грошового зобов`язання у строки, встановлені договором та чинним законодавством України. При цьому, Підприємство не довело, що саме введення військового стану в Україні стало об`єктивною причиною неможливості виконання спірного грошового зобов`язання.

У підготовчому засіданні 9 листопада 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження Підприємству процесуального строку на подання заперечень на відповідь на відзив до 16 листопада 2023 року включно; про відмову в задоволенні клопотання Товариства про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 7 грудня 2023 року.

21 листопада 2023 року на адресу суду від Підприємства надійшли заперечення на відповідь на відзив від 1 листопада 2023 року № б/н.

6 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшло клопотання від цієї ж дати про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 343,96 грн, оскільки зазначена сума була добровільно сплачена відповідачем після відкриття провадження у цій справі.

У підготовчому засіданні 7 грудня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2023 року провадження у справі № 910/14809/22 в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 2 343,96 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 січня 2023 року.

25 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли клопотання від цієї ж дати: про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 260,50 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 25 січня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 22 лютого 2024 року.

26 січня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду Підприємство подало клопотання від 25 січня 2024 року про долучення до матеріалів справи копії ухвали Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 січня 2024 року в справі № 910/14417/22.

21 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення по справі від цієї ж дати, у яких позивач додатково обґрунтовував свою позицію щодо відсутності підстав для застосування положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 та від 15 червня 2022 року № 206 до спірних правовідносин, а також заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення з нього сум компенсаційних виплат.

У судовому засіданні 22 лютого 2024 року суд виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні усного клопотання відповідача про оголошення перерви в даному судовому засіданні.

У цьому ж судовому засіданні представник Товариства підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, а також повідомив суд про сплату відповідачем 21 лютого 2024 року на рахунок позивача частини суми основного боргу в розмірі 3 720,52 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову, підтримав клопотання Підприємства в частині зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також не заперечував факт оплати частини суми основної заборгованості в розмірі 3 720,52 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2010 року між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - Компанія) та Товариством укладено договір № 6256/02, відповідно до пункту 1.1. якого останнє зобов`язалося продавати, а Компанія - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов вказаного правочину.

30 червня 2019 року між Компанією, Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 146/01 до договору від 30 червня 2010 року, у якій сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець", а також заміну його статтей 1- 10 статтями 1- 8 у новій редакції.

19 лютого 2021 року між Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 749/01/21, якою пункти 1.2., 2.6., 3.3., 3.4., 4.2., 4.3., 4.5, 4.6., 7.3, 7.5., 8. вищевказаного договору викладено в новій редакції, а також доповнено його пунктами 7.10.- 7.14.

Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 19 лютого 2021 року) виробник за "зеленим тарифом" зобов`язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.

Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 19 лютого 2021 року) передбачено, що відповідач зобов`язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 19 лютого 2021 року) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 15-го числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства. До 25-го числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Пунктом 10.2 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку Підприємство протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати Товариством спожитої електричної енергії Підприємство протягом 2-х робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє Товариству акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання від Підприємства на електронну адресу акта купівлі-продажу Товариство надає у 3-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Підприємство у 5-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає Товариству один примірник поштою. У разі наявності у Товариства зауважень до акта купівлі-продажу, останнє письмово повідомляє про це відповідача. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання Товариством акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому Підприємством акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (пункт 10.3 Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Отже, Підприємство було зобов`язане здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.

НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 31 травня 2022 року № 557, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2022 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за спірний період: жовтень 2021 року, лютий 2022 року - липень 2022 року.

Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ).

Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано та скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за жовтень 2021 року - на суму 1 137 823,64 грн з ПДВ, за лютий 2022 року - на суму 1 779 931,36 грн з ПДВ, за березень 2022 року - на суму 2 232 193,09 грн з ПДВ, за квітень 2022 року - на суму 2 187 285,44 грн з ПДВ, за травень 2022 року - на суму 1 340 374,96 з ПДВ, за червень 2022 року - на суму 460 396,67 грн з ПДВ, за липень 2022 року - на суму 281 794,70 грн з ПДВ.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало про порушення Підприємством своїх зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення Товариства до суду з цим позовом загальний розмір заборгованості Підприємства з придбаної відповідачем у спірному періоді енергії за "зеленим" тарифом становила 3 881 543,58 грн, з яких: 114 222,62 грн - за жовтень 2021 року, 127 025,14 грн - за лютий 2022 року, 1 369 743,43 грн - за березень 2022 року, 1 107 520,76 грн - за квітень 2022 року, 819 266,08 грн - за травень 2022 року, 245 621,26 грн - за червень 2022 року та 98 144,29 грн - за липень 2022 року.

Разом із цим, пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Як вже було зазначено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2023 року провадження у справі № 910/14809/22 в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 2 343,96 грн основного боргу закрито у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем зазначеної суми під час підготовчого провадження.

Крім того, під час розгляду даної справи по суті відповідачем у добровільному порядку була сплачена на рахунок позивача сума основної заборгованості в розмірі 1 260,50 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 28 грудня 2023 року № 332 817, а також частина суми основного боргу в розмірі 3 720,52 грн, про що було повідомлено суд представником Товариства в судовому засіданні 22 лютого 2024 року. Вказана обставина не заперечувалася представником відповідача.

Оскільки судом встановлено, що Підприємство під час розгляду даної справи по суті частково погасило суму спірної основної заборгованості в загальному розмірі 4 981,02 грн, що свідчить про відсутність предмету спору у частині зазначеної суми, провадження у справі в частині цих вимог підлягає закриттю на підставі вищевказаної норми.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості перед Товариством з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, з огляду на таке.

На дату настання строку остаточної оплати спірної заборгованості за жовтень 2021 року, лютий - липень 2022 року, наказ Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості проданої енергії, згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором та відповідно до умов пункту 10.4. Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктами 10.1. та 10.2. Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні з ними саме остаточних розрахунків, визначених пунктом 10.4 Порядку.

Крім того, сам представник Підприємства в судовому засіданні вказував на те, що положення вказаних наказів Міністерства енергетики України не змінюють порядок проведення розрахунків, передбачений Порядком, а лише доповнюють його.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за період 2021 - 2022 років, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції додаткової угоди від 20 березня 2020 року) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

Слід також вказати на те, що визначений наказами Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 порядок розрахунків за придбану відповідачем електроенергію стосується лише проміжних проплат Підприємства в періоди, визначені в пунктах 10.1.- 10.3. Порядку, тобто, за перші 10 та 20 днів розрахункового місця, а також за результатами розрахункового місяця. Разом із цим, у вищевказаних наказах відсутні положення щодо зміни порядку проведення остаточного розрахунку відповідачем за придбану електроенергію, який встановлено пунктом 10.4. Порядку.

При цьому, суд зазначає, що саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача спірної заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

Аналогічна правова позиція була викладена даним складом Господарського суду міста Києва в рішенні від 3 серпня 2024 року в справі № 910/6185/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2024 року.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність врахування під час розгляду даної справи правових висновків Верховного Суду щодо застосування положень зазначених наказів Міністерства енергетики України, викладених в ухвалі Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 січня 2024 року в справі № 910/14417/22, оскільки відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" іншими судами враховуються висновки щодо застосування норм права, які викладені лише в постановах Верховного Суду, а не в його ухвалах. Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 236 ГПК України.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, лютий - липень 2022 року, з урахуванням актів коригувань та проведених Підприємством часткових оплат, яка (з урахуванням часткових проплат під час розгляду даної справи) складає 3 874 218,60 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 117 478,54 грн та 66 351,87 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із цим, позивач невірно визначив початкову дату періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором.

Зокрема, відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Постанова НКРЕКП від 9 вересня 2022 року № 1117, якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за жовтень 2021 року - червень 2022 року, була оприлюднена на офіційному веб-сайті регулятора 12 вересня 2022 року.

Постанова НКРЕКП від 20 вересня 2022 року № 1190, якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за липень 2022 року, оприлюднена на офіційному веб-сайті регулятора 21 вересня 2022 року.

При цьому, частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, нарахування заявлених до стягнення позивачем компенсаційних виплат за актами купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них за жовтень 2021 року - за червень 2022 року повинно здійснюватися з 16 вересня 2022 року, а не з 15 вересня 2022 року, як визначив позивач у своєму розрахунку; за актом купівлі-продажу електроенергії з актом коригування до нього за липень 2022 року - 27 вересня 2022 року, а не з 24 вересня 2022 року, як помилково зазначило Товариство.

Враховуючи викладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за спірний період прострочення виконання зобов`язання відповідачем. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 117 098,17 грн трьох процентів річних та 295 427,04 грн інфляційних втрат. Відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у вищезазначеному розмірі.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 380,37 грн трьох процентів річних та 129 012,00 грн інфляційних втрат слід відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.

З огляду на зазначене, три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються ані положення статтей 233 ГК України, 551 ЦК України, ані диспозитивні (рекомендаційні) положення постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду" від 25 лютого 2022 року № 332, на яку посилався відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

Разом із цим, за умовами пунктів 5.1.- 5.4. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов`язання.

Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 64 301,15 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" (33013, місто Рівне, вулиця Кавказька, будинок 3; ідентифікаційний код 36171036) 3 874 218 (три мільйона вісімсот сімдесят чотири тисячі двісті вісімнадцять) грн 60 коп. основного боргу, 295 427 (двісті дев`яносто п`ять тисяч чотириста двадцять сім) грн 04 коп. інфляційних втрат, 117 098 (сто сімнадцять тисяч дев`яносто вісім) грн 17 коп. трьох процентів річних та 64 301 (шістдесят чотири тисячі триста одну) грн 15 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" (33013, місто Рівне, вулиця Кавказька, будинок 3; ідентифікаційний код 36171036) 4 981 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят однієї) грн 02 коп. основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 4 березня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко