Рішення

від 04.03.2024 по справі 917/2065/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024 Справа № 917/2065/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця», 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815,

в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», 03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 11/15,

до Науково-виробничого підприємства «Фероліт», 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 66, код ЄДРПОУ 31103705,

про стягнення 29 604,68 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» до Науково-виробничого підприємства «Фероліт» про стягнення 29 604,68 грн. пені за порушення умов договору купівлі-продажу № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р.

Вказана позовна заява підписана адвокатом Яровою Анною Володимирівною на підставі довіреності № 2792 від 07.11.2023 р.

Згідно з п. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вона носить малозначний характер.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Частиною 2, 3 статті 244 ЦК України передбачено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 ЦК України довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у якій застережене право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно з Положенням про філію «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» філія є відокремленим підрозділом АТ «Українська залізниця».

Згідно з пунктом 5.1. Положення, керівництво Філією відповідно до Статуту Товариства та цього Положення здійснюється директором виконавчим Філії, який призначається на посаду та звільняється з посади в порядку, передбаченому Статутом Товариства та внутрішніми нормативними документами Товариства.

Директор виконавчий Філії діє на підставі довіреності, виданої Товариством у порядку, передбаченому Статутом Товариства, цим Положенням та внутрішніми нормативними документами Товариства.

У пункті 10.5.6. Положення передбачено право Філії представляти інтереси Товариства в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, а також у міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії.

Відповідно до пункту 5.7. Положення будь-які договори, довіреності та інші вихідні документи щодо листування з третіми особами (крім банківських документів), від імені Товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Товариства та третіх осіб лише в разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, скріплені підписами щонайменше двох уповноважених на це посадових осіб Філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор виконавчий Філії, заступники директора виконавчого Філії або інша уповноважена на це посадова особа Філії тощо). Довіреності, правочини та інші вихідні документи від імені Товариства, адресовані третім особам, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) Філією, якщо вони укладені (вчинені) відповідно до Статуту Товариства, внутрішніх документів Товариства та законодавства України.

У додатках до позовної заяви наявна Довіреність від 07.11.2023, видана АТ «Укрзалізниця» в особі голови правління Лященко Є.А. та члена правління ОСОБА_3., яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В., зареєстрована в реєстрі за № 5246. Вказаною Довіреністю уповноважено директора виконавчого філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Сиваня Т.О. та/або заступника директора виконавчого філії із забезпечення виробництва філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Ткачука П.Г. та/або заступника директора виконавчої філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Завадську І.Ф. здійснювати дії в інтересах Довірителя, пов`язані з діяльністю філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до пункту 21 Довіреності від 07.11.2023 р. довіреності, правочини та інші вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Довірителя та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положення про Філію.

За цією довіреністю представники користуються правом подання, підпису, замовлення та отримання всіх документів, необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень.

Довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам та дійсна до третього листопада дві тисячі двадцять третього року включно.

Також до позовної заяви додано довіреність в порядку передоручення від 07.11.202 р.3 (зі строком чинності до 22.07.2024 р.), яка підписана директором виконавчим філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Сиванєм Т.О та заступником директора виконавчої філії із забезпечення виробництва філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Ткачуком П.Г., на підставі довіреності від 07.11.2023 р., з дотриманням правил двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положенням про Філію, на виконання вимог ст. ст. 244 і 1007 ЦК України, та згідно договорів про надання правової допомоги від 20.06.2023 б/н. Даною Довіреністю уповноважено адвоката Ярову А.В. представляти інтереси Довірителя, в тому числі, у судах всіх інстанцій та юрисдикцій, з усіма правами, що надані позивачу, у тому числі, підписувати та подавати позовні заяви. Зазначена довіреність нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі.

На підтвердження набуття права на заняття адвокатською діяльністю до позову додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001284 від 09.06.2023, виданого на ім`я Ярової А.В .

За таких обставин, повноваження довіреної особи - адвоката Ярової А. В. згідно з довіреністю в порядку передоручення від 07.11.2023 р., виданою від імені АТ «Українська залізниця», зокрема, на представництво у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з правами, що надані позивачу, у тому числі, з правом підписувати та подавати позовні заяви, є достатніми для підтвердження у такої особи права на представництво довірителя в суді та підписання позову.

Враховуючи викладене, суд встановив, що позовну заяву було подано з додержанням вимог статей 162, 164, 172 ГПК України, у зв`язку з чим ухвалою від 23.11.2023 р. прийняв вказану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. щодо строків оплати товару.

11.01.2024 року відповідачем було подано до суду відзив № 17 від 08.01.2024 р. (вх. № 379), який ухвалою суду від 12.01.2024 р. залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.

В подальшому до суду надійшли відповідь АТ «Укрзалізниця» на відзив б/н від 18.07.2023 р. (вх. № 9010 від 21.07.2023 р.) та заперечення НВП «Фероліт» за № 58 від 18.01.2024 р. (вх. № 807 від 22.01.2024 р.), які судом були приєднані до матеріалів справи.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

05.10.2022 р. між Акціонерним товариством «Укрзалізниця» та Науково-виробничим підприємством «ФЕРОЛІТ» було укладено договір купівлі-продажу № Л/НКМ-22743п/НЮ (а.с. 8-14).

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець (АТ «Укрзалізниця») зобов`язується передати у власність, а Покупець (НВП «Фероліт») прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121-2002).

Згідно з п. 2.1 договору № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. ціна договору складається з сукупної вартості Товару відповідно до Специфікації (додаток 1 до договору) та вартості послуг щодо організації навантаження Товару (у разі їх надання) відповідно до Специфікації(-й) щодо організації навантаження Товару (додаток 3 до договору) та становить: вартість товару - 702 810,40 грн. без ПДВ, вартість послуг щодо організації навантаження Товару - 87 091,20 грн., у тому числі ПДВ 14 515,20 грн., загальна ціна договору складає 789 901,60 грн.

За п. 2.4 договору оплата вартості Товару здійснюється Покупцем чотирма рівними частинами у такому порядку:

- сума першої попередньої оплати 25 %, яка становить 175 702,60 грн. (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 10 банківських днів з дати підписання Сторонами Договору на підставі надісланого Продавцем рахунку;

- сума другої оплати 25 %, яка становить 175 702,60 грн. (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку;

- сума третьої оплати 25 %, яка становить 175 702,60 грн. (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку;

- сума четвертої оплати 25 %, яка становить 175 702,60 грн. (без ПДВ), здійснюється остаточно і сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку.

Кожна наступна оплата здійснюється Покупцем після відвантаження Товару на не менше ніж 80 % від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення Покупцем строків оплати за Товар та/або послуги щодо організації навантаження Товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього Договору, Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання, за кожен день прострочення.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався з порушенням строків, визначених договором купівлі-продажу № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р., з огляду на що заявив до стягнення з Науково-виробничого підприємства «Фероліт» 29 604,68 грн. пені за порушення умов вказаного договору.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір купівлі-продажу № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. з додатками, рахунки № ЦЗВМБ-150/п від 07.10.2022 р., № ЦЗВМБ-151/п від 07.10.2022 р. та № ЦЗВМБ-198/п від 10.11.2022 р., докази направлення вказаних рахунків на електронну адресу відповідача, акти приймання-передачі металів чорних вторинних № 01/ВЧДР-2 від 05.11.2022 р. та № ПВ-4/ВЧДЕ-5 від 09.11.2022 р., виписки по рахунку філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» за 18.10.2022 р. та 21.03.2023 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як зазначено вище, у пункті 2.4 Договору вказано, що оплата вартості Товару здійснюється Покупцем чотирма рівними частинами у такому порядку:

- сума першої попередньої оплати 25 % - 175 702,60 грн. сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами Договору на підставі надісланого Продавцем рахунку (п. 2.4.1 Договору);

- сума другої оплати 25 % - 175 702,60 грн. сплачується протягом 5 банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку (п. 2.4.2 Договору);

- сума третьої оплати 25 % - 175 702,60 грн. сплачується протягом 5 банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку (п. 2.4.3 Договору);

- сума четвертої оплати 25 % - 175 702,60 грн. здійснюється остаточно і сплачується протягом 5 банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку (п. 2.4.4 Договору).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи містяться наступні рахунки АТ «Укрзалізниця» на здійснення авансових платежів (попередньої оплати):

- рахунок № ЦЗВМБ-150/п від 07.10.2022 р. - згідно з п. 2.4.1 договору - на суму 175 702,60 грн. (а.с. 22);

- рахунок № ЦЗВМБ-151/п від 07.10.2022 р. - згідно з п. 2.4.2 договору - на суму 175 702,60 грн. (а.с. 23);

- рахунок № ЦЗВМБ-198/п від 10.11.2022 р. - згідно з п. 2.4.3 договору - на суму 175 702,60 грн. (а.с. 28).

В п. 2.6. Договору сторони узгодили, що рахунки для оплати вартості Товару надсилаються Покупцем на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах Покупця в розділі 11 договору.

У розділі 11 Договору вказана адреса електронної пошти НВП «ФЕРОЛІТ» - office@ferolit.com.ua.

На підтвердження факту направлення Відповідачу вищезазначених рахунків Позивач надав скріншоти електронних листів, відправлених 13.10.2022 р. (а.с. 24) та 10.11.2022 р. (а.с. 30) з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2

В електронному листі від 10.11.2022 р. було зазначено наступне: «Директору НВП «ФЕРОЛІТ» ОСОБА_2 . Відповідно до умов договорів купівлі-продажу металобрухту, укладених між АТ «Укрзалізниця» та НВП «ФЕРОЛІТ» направляємо рахунки на попередню оплату....». До вказаного листа також було прикріплено файли, серед яких - рахунок № ЦЗВМБ-198/п від 10.11.2022 р. на суму 175 702,60 грн.

При цьому, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 3 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21, де зазначено наступне:

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (ст. 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п. 23 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 р. у справі № 914/1003/21 зазначив:

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 922/51/20 та від 14.12.2021 р. у справі № 910/17662/19).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини п`ята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Аналогічні висновки містилися у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 р. у справі № 923/1379/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 та ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 р. у справі № 914/1003/21).

Крім того, у постанові від 29.01.2021 р. у справі № 922/51/20 Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Аналогічний висновок зроблений у постанові від 23.09.2021 р. у справі № 910/17662/19.

Також у постанові від 15.07.2022 р. у справі № 914/1003/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив:

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.

При цьому суд враховує, що за умовами п. 2.6. договору № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. сторони узгодили, що рахунки для оплати вартості Товару надсилаються Покупцем на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах Покупця в розділі 11 договору, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2

Саме на вказану електронну адресу відповідача 10.11.2022 р. позивачем було направлено рахунок № ЦЗВМБ-198/п від 10.11.2022 р. на попередню оплату за Договором № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. на суму 175 702,60 грн., що підтверджується роздруківкою (скріншотом) з електронної пошти, наданим позивачем.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Отже, вона має бути засвідчена як паперова копія в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.

Судом встановлено, що документи, додані позивачем до позовної заяви, прошиті та пронумеровані, а на останній сторінці зазначена кількість аркушів, проставлено посвідчувальний напис, відмітка про засвідчення копії документа та підпис уповноваженої особи, а отже, усі додатки, в тому числі копія роздруківки з електронної пошти про направлення відповідачу рахунку № ЦЗВМБ-198/п від 10.11.2022 р., засвідчені належним чином.

Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79 ГПК України зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18 викладено правовий висновок про те, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що наявність обставин щодо направлення відповідачу рахунку, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на їх спростування відповідач суду не надав.

Суд також не вбачає в діях позивача щодо направлення відповідачу рахунків на оплату № ЦЗВМБ-150/п від 07.10.2022 р. та № ЦЗВМБ-151/п від 07.10.2022 р. в один день, а саме - 13.10.2022 р., порушень умов договору № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р., оскільки останніми не встановлені строки виставлення рахунків на оплату, не передбачено, що рахунки повинні виставлятися в різні дати, не узгоджено графіку поставки товару, не вказано строку, після якого повинен виставлятися кожен наступний рахунок, чи дати виставлення рахунків.

У другому абзаці підпункту 2.4.4 пункту 2.4 договору вказано, що кожна наступна оплата здійснюється покупцем після відвантаження товару на не менше ніж 80 % від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 05.11.2022 р. та 09.11.2022 р. Акціонерним товариством «Укрзалізниця» згідно з актами приймання-передачі металів чорних вторинних № 01/ВЧДР-2 від 05.11.2022 р. та № ПВ-4/ВЧДЕ-5 від 09.11.2022 р. було поставлено Науково-виробничому підприємству «ФЕРОЛІТ» товар на загальну суму 468 178,99 грн., що є більшим, ніж 80 % від суми останньої попередньо здійсненої оплати.

З огляду на умови п. 2.4.3 договору, відповідач мав сплатити позивачу 175 702,60 грн. попередньої оплати до 17.11.2023 р. включно.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідач не провів третю оплату на суму 175 702,60 грн. в строки, визначені договором купівлі-продажу № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. Вказана оплата здійснена лише 21.03.2023 р. що підтверджується випискою по рахунку філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» за вказану дату та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору купівлі-продажу № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. визначено, що за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього договору, продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання, за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 29 604,68 грн. пені (а.с. 2), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У розділі 7 договору № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. сторони погодили, що в разі виникнення обставин непереборної сили або подій надзвичайного характеру (форс-мажорних обставин), вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором.

До форс-мажорних обставин належать обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як: війни, військові дії, блокади, терористичні акти, антитерористичні операції; стихійні лиха чи природні явища; дії чи бездіяльність органів державної влади чи місцевого самоврядування, які виникли після підписання цього договору та які Сторони не могли передбачити і запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання зобов`язань Сторонами за договором.

У цьому разі строк виконання зобов`язань за Договором змінюється за взаємною згодою Сторін, про що вони (Сторони) укладають додаткову угоду.

У разі виникнення форс-мажорних обставин Сторони протягом 5 календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин з подальшим наданням підтверджуючих документів протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких обставин.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий компетентними органами відповідно до вимог законодавства,

Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє Сторону права посилання на них.

Суд встановив, що договір № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. був укладений під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, у зв`язку з чим відповідач усвідомлював та повинен був усвідомлювати можливість настання негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем вимог договору щодо сповіщення позивача про наявність форс-мажорних обставин.

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

Як зазначено вище, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

При цьому, згідно з роз`ясненнями Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки у тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили.

Отже, стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, але й їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Натомість, відповідачем таких доказів до суду не надано.

Водночас, у статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 925/577/21).

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У цій справі, вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: 1) ступінь виконання зобов`язання боржником, а саме, що боржник повністю сплатив кошти попередньої оплати, вказані у спірному рахунку, а термін прострочення не є значним; факт здійснення відповідачем оплати попередніх рахунків; 2) значний розмір заявлених санкцій у порівнянні із простроченою сумою оплати (~ 17 відсотків); 3) характер діяльності позивача та відповідача, який в умовах війни забезпечує промислове виробництво; 4) відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах.

Суд також враховує наявні в матеріалах справи листи НВП «Фероліт» від 30.06.2023 р. № 700, лист Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області від 07.07.2023 р. № 1823/01-33, лист Головного управляння Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 12.07.2023р. № 61-20.13-1693/61-20.02 щодо ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури та пошкодження обладнання ПС Кременчук, що призвело до настання режиму системної аварії і аварійного відключення споживачів електричної енергії, в тому числі і НВП «Фероліт».

При цьому, хоча суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами з тих підстав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, однак, за висновками суду стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача зменшення розміру пені не матиме негативних наслідків.

Крім того, суд зазначає, що пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. Пеня не є основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.

Врахувавши викладене, з огляду на необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру та пені за порушення умов договору купівлі-продажу № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р. на 50 % - до 14 802,34 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничого підприємства «Фероліт» (39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 66, код ЄДРПОУ 31103705) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 11/15) 14 802.34 грн пені за порушення умов договору купівлі-продажу № Л/НКМ-22743п/НЮ від 05.10.2022 р., 2 684,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 04.03.2024 р.

Суддя О.С. Мацко