Рішення

від 15.02.2024 по справі 921/478/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

15 лютого 2024 рокуСправа № 921/478/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

за участі секретаря судового засідання Шмир А.І.

розглянув заяву представника Колективного підприємства "Дельта" адвоката Тришака Олега Григоровича б/н від 22.01.2024 /вх. №608 від 23.01.2023/ про ухвалення додаткового рішення про судові витрати у справі

за позовом: Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь", вул. Текстильна, буд. 28, м. Тернопіль, 46016

до відповідача: Колективного підприємства "Дельта", вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004

про усунення перешкод в користуванні власним майном та зобов`язати вчинити дії

За участі представників:

Позивача: Чернявська О.П.

Відповідача: Тришак О.Г.

Встановив: Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Колективного підприємства "Дельта" про: - зобов`язати Колективне підприємство "Дельта" (код ЄДРПОУ 01497468) не чинити перешкод Тернопільському державному науково-технічному підприємству "Промінь" (код ЄДРПОУ 14040960) в користуванні власним технічним приміщенням будівлі літери "Б", яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38; - зобов`язати Колективне підприємство "Дельта" (код ЄДРПОУ 01497468) негайно звільнити від власного майна з технічного приміщення Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" (код ЄДРПОУ 14040960) будівлі літери "Б", яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2024 в позові відмовлено повністю.

23.01.2024 до суду від представника колективного підприємства "Дельта" адвоката Тришака О.Г. надійшла заява б/н від 22.01.2024 (вх. №608) про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" в користь колективного підприємства "Дельта" судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Ухвалою суду від 30.01.2024 заяву представника колективного підприємства "Дельта" адвоката Тришака Олега Григоровича б/н від 22.01.2024 /вх. №608 від 23.01.2023/ про стягнення судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.02.2024.

05.02.2024 на електронну адресу суду від Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" надійшло клопотання про зменшення судових витрат №139 від 05.02.2024 /вх. №993/, в обґрунтування якого позивач зазначає, що заявлені відповідачем витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 15 000,00 грн з урахуванням всіх аспектів і складності справи, а також часу, який би міг витратити адвокат на вивчення матеріалів справи та підготовку відзиву на позовну заяву, як кваліфікований адвокат фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру.

В судовому засіданні 15 лютого 2024 року представник позивача просить зменшити заявлені КП "Дельта" судові витрати за надання професійної правничої допомоги до 4 500,00 грн, з підстав викладених у клопотанні №139 від 05.02.2024.

Представник відповідача у свою чергу підтримав подану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву Колективного підприємства "Дельта" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами 2 6статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Колективне підприємство "Дельта" у заяві про відшкодування судових витрат просить суд стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" 15 000 грн. 00 коп. судових витрат на надання професійної правничої допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги, 25 липня 2023 року Колективне підприємство "Дельта" (Клієнт) уклало договір про надання правничої допомоги №25/07 з Адвокатським об`єднанням "Віфікс" (Адвокатське об`єднання).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором.

Предмет правничої допомоги (конкретні правовідносини) в межах яких буде надаватися правнича допомога визначається Сторонами за домовленістю та може бути відображено в Додатковій угоді.

Як визначено в розділі 4 даного Договору, розмір гонорару за надання правничої допомоги, передбаченої умовами цього договору та порядок його сплати встановлюється відповідно до Додаткової угоди укладеної між Сторонами, що є невід`ємним додатком до цього Договору або за домовленістю Сторін (п.4.1.).

Підставою для сплати розміру гонорару визначеного в п.4.1. Договору є підписана Сторонами Додаткова угода та рахунок на оплату.

Розмір гонорару не включає фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручень Клієнта (відрядження, добові тощо), якщо інше не передбачено домовленістю Сторін (п.4.3.).

Відповідно до п.1.1. Додаткової угоди №1 від 25.07.2023 до Договору про надання правничої допомоги №25/07 від 25.07.2023, на виконання вимог п. 1.2. Договору, Сторони визначили, що предмет правничої допомоги в межах дії даного Договору будуть становити правовідносини пов`язані із наданням Клієнту правничої допомоги, щодо представництва та захисту його прав та інтересів Відповідача в межах господарської справи №921/478/23, яка слухається Господарським судом Тернопільської області.

Пунктом 1.2. Додаткової угоди №1 встановлено, що Сторони дійшли згоди, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги Клієнту, визначеної в п.1.1. цієї угоди, буде становити 15 000 (п`ятнадцять тисяч гривень) 00 коп..

Суд зазначає, що правнича допомога відповідачу надавалася адвокатом на підставі ордеру №1058113 від 10.08.2023.

Згідно із долученим до матеріалів справи Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Тришаком О.Г. на виконання умов вищезазначеного Договору в межах предмету визначеного Додатковою угодою, на час подання заяви про ухвалення додаткового рішення, було виконано наступний обсяг робіт, зокрема: 1. Проведення зустрічі з представниками Відповідача та надання усної консультації; 2. Ознайомлення із змістом позову та його обґрунтуванням, аналіз судової практики та визначення способу захисту; 3. Вивчення наявних у Відповідача документів, направлення адвокатських запитів; 4. Формування відзиву на позовну заяву; 5. Участь в судових засіданнях.

Відповідно до п.1.3. Додаткової угоди №1, 01 серпня 2023 року згідно платіжної інструкції №2567 від 01.08.2023 КП "Дельта" перерахувало Адвокатському об`єднанню "Віфікс" 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено уст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті126, частини 8 статті129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано до суду клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, відповідно до змісту якої останній зазначає, що розмір витрат на плату послуг адвоката не є спів мірним із складністю даної справи, виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг) під час розгляду справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Щодо прохання представника позивача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

А отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20 листопада 2020 року № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Однак, на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову, з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною позивача у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи адвокатом Тришак О.Г. фактично надана наступна правова допомога: 1) ознайомлення з матеріалами справи №921/478/23 та подання відзиву; 2) направлення запиту до БТІ; 3) участь у підготовчих та судових засіданнях.

Суд зауважує, що складання відзиву на позовну заяву включає в себе ознайомлення з позовною заявою та наданими Клієнтом документами. Відтак витрати за їх проведення не можуть відшкодовуватися окремо як правова допомога.

З поміж іншого, детальний опис робіт (наданих послуг) адвоката включає також послуги із направлення адвокатських запитів з метою отримання документів, які могли б бути використані як докази у справі №921/478/23. Однак, в матеріалах справи наявний тільки один запит, а не запити.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таке ж правило міститься у частині 1 статті 74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Всупереч наведеним процесуальним правилам заявник не навів суду жодних обґрунтувань, які однак є обов`язковими за таких умов.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принцип змагальності сторін, суд зауважує, що обов`язок обґрунтування недобросовісності дій сторони (у даному випадку дій позивача) покладено на іншу сторону (відповідача), а не на суд.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

За таких обставин, надаючи оцінку заявлених до стягнення витрат позивача на оплату послуг адвоката у справі, суд зробив висновок про часткове покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Колективного підприємства "Дельта" про ухвалення додаткового рішення про судові витрати задовольнити частково.

2. Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" (вул. Текстильна, буд. 28, м. Тернопіль, 46016, код ЄДРПОУ 14040960) на користь Колективного підприємства "Дельта" (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004, код ЄДРПОУ 01497468) - 10 000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення підписано 04.03.2024.

СуддяА.М. Сидорук