Рішення

від 26.02.2024 по справі 922/5336/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024м. ХарківСправа № 922/5336/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Биченка А О., адвокат, ордер серія СА № 1013537 від 09.11.2023 р.,

відповідача: Вдовидченка О.І., адвокат, ордер серії АН № 1319873 від 12.02.2024 р.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ», Харківська область, місто Чугуїв,

до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, Харківська обл., Чугуївський р-н, місто Чугуїв,

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 року, розташованої за адресою: м. Чугуїв, вул. Героїв Чорнобильців, буд. 3А, площею 0,3213 га, кадастровий номер земельної ділянки 6312000000:23:002:0011 в запропонованій редакції.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21 грудня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/5336/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/5336/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 12 лютого 2024 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано відзив (вх. № 298 від 04 січня 2024 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 січня 2024 року; позивачем - відповідь на відзив (вх. № 1356 від 16 січня 2024 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 січня 2024 року; відповідачем - заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2715 від 30 січня 2024 року), що прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 31 січня 2024 року.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Суд констатує про те, що ним дотримані строки розгляду справи.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Як зазначено у позовній заяві, 23.03.2007 року між Чугуївською міською радою Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чугуїв-торг» (код ЄДРПОУ 33757931) укладено договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007 року, розташованої за адресою: м. Чугуїв, вул. Героїв Чорнобильців, буд. 3А, площею 0,3213 га, кадастровий номер земельної ділянки 6312000000:23:002:0011 (надалі «Договір»). Відповідно до п. 8 Договору він укладається строком на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до його закінчення повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. 20.06.2007 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ТОВ «Чугуїв-торг» видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва супермаркету будівельних матеріалів по вул. Щорса в м. Чугуїв. Згідно з п. 8 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об`єкта. 12.05.2008 змінено повне та скорочене найменування юридичної особи з ТОВ «Чугуїв-торг» на ТОВ «Плюсинвест-торг». 14.11.2017 року між Чугуївською міською радою Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюсинвест-торг» укладена Додаткова угода про продовження Договору. 07.05.2020 року Чугуївською міською радою прийнято рішення № 1623-VІІ про продовження строком на 2 роки Договору. 12.06.2020 року між Чугуївською міською радою Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюсинвест-торг» укладено Додаткову угоду про його продовження строком на 2 (два роки) до 03.04.2022 року. Вказана додаткова угода була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 30.09.2020 року. 30.06.2021 року Чугуївською міською радою видані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва на вказаній земельній ділянці. Позивач вказує, що враховуючи видачу містобудівних умов для проектування забудови земельної ділянки та беручи до уваги, що Чугуївською міською радою прийнято рішення про продовження строку дії спірного договору оренди лише на 2 (два) роки, що є значно коротким для планування будівництва та його фінансування, то ТОВ «Плюсинвестторг» 29.07.2020 року звернулося до Чугуївської міської ради із заявою про продовження строку дії Договору строком на 49 (сорок дев`ять) років. Вказана заява була зареєстрована 29.07.2020 року вх. П-1875/2-ЦА, що підтверджується описом документів. Будь-якої відповіді на вказану заяву ТОВ «Плюсинвест-торг» отримано не було, Договір до цього часу не продовжено. У зв`язку із закінченням 03.04.2022 року строку дії Договору, запис про право оренди вищевказаної земельної ділянки виключено з державного реєстру речових прав не нерухоме майно. У позові зазначено, що враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що укладений 23.03.2007 року Договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено та беручи до уваги, що заяви про виключення з реєстру відомостей про поновлення договору ні ТОВ «Плюсинвестторг», ні Чугуївська міська рада Харківської області не подавала - незрозуміло на якій підставі з реєстру були виключені відомості про оренду земельної ділянки. Після цього, Товариство з обмеженою відповідальністю «Плюсинвест-торг» неодноразово зверталося до голови Чугуївської міської військової адміністрації із заявою про продовження строку дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки на новий строк. Наразі склалася ситуація за якої відповідач, скориставшись тим, що в період ведення активних бойових дій на території Чугуївської міської територіальної громади та припинення роботи Чугуївської міської ради, автоматично було видалено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про договір оренди земельної ділянки та міською радою не прийнято рішення про його продовження, і наразі Чугуївська міська військова адміністрація не бажає продовжувати дію спірного договору на новий строк та створює перепони для укладення додаткової угоди для його продовження. Отже, на думку позивача, через неправомірні дії Чугуївської міської військової адміністрації, які полягають у неприйнятті рішення щодо продовження договору оренди та, як наслідок, укладення додаткової угоди щодо його продовження, ТОВ ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ позбавлене можливості внести до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва повідомлення про початок виконання будівельних робіт та в подальшому ввести збудоване нерухоме майно в експлуатацію та зареєструвати на нього право власності, оскільки проведення вищевказаних дій вимагає наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право користування земельною ділянкою. У зв`язку із вищевикладеним, позивач просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 року, розташованої за адресою: м. Чугуїв, вул. Героїв Чорнобильців, буд. 3А, площею 0,3213 га, кадастровий номер земельної ділянки 6312000000:23:002:0011 в запропонованій редакції.

04 січня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 298). З позовом відповідач не погоджується у повному обсязі з наступних підстав. У період з 03.04.2007 по 03.04.2022 у користуванні ТОВ «Чугуїв-Торг» перебувала земельна ділянка, кадастровий номер 6312000000:23:002:001, площею 0,3213 га, розташована за адресою: м. Чугуїв, вул. Щорса (перейменовано на вул. Героїв Чорнобильців) на підставі Договору, з урахуванням додаткових угод до Договору від 14.11.2017 та 12.06.2020. Відповідний запис щодо дати закінчення дії договору 03.04.2022 року міститься у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.09.2023. Цей факт визнається позивачем. Відповідно до п. 1, 2, 8 Договору земельна ділянка передавалась терміном на 10 років у строкове платне користування з метою будівництва та обслуговування супермаркету будівельних матеріалів та гостьової парковки. У пункті 8 Договору оренди від 23 березня 2007 року передбачено, що після закінчення строку Договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію. Також, згідно з пунктом 37 договору оренди він припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Зазначені умови залишились чинними після внесення змін до Договору згідно з пунктом 4 додаткової угоди до Договору від 14.11.2017 та пунктом 5 додаткової угоди від 12.06.2020. Тому для його продовження Орендар - ТОВ «ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ», мав завчасно, не пізніше 03 лютого 2022 року згідно з пунктом 8 Договору, звернутися до Орендодавця - Чугуївської міської ради для реалізації свого переважного права на поновлення (продовження) договору Оренди на новий строк. На час укладання останньої додаткової угоди від 12.06.2020 до договору оренди діяли норми ст. 33 Закону Про оренду землі в редакції закону від 13.02.2020, відповідно до яких і має визначатись порядок поновлення договору оренди землі після його закінчення. Відповідно до правової позиції, сформульованої у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (щодо визнання поновленим договору оренди, укладеного у 2009 році) для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; 2) він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; 3) до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; 4) продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 5. орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10.04.2018 у справі N 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18). Відповідач не може погодитись з твердженням позивача про те, що ним виконано відповідний обов`язок щодо надсилання повідомлення орендодавцю про свій намір поновити договір оренди землі шляхом направлення ним до Чугуївської міської ради заяви від 24.07.2020 № 23 (зареєстровано 29.07.2020) про укладення додаткової угоди про продовження договору оренди терміном дії 49 років. Адже хоча відповідне повідомлення і повинне бути направлено не пізніше двох місяців до закінчення терміну дії договору, проте має бути здійснене в розумний строк безпосередньо перед закінченням терміну дії договору оренди - наприкінці 2021 - початку 2022 року, оскільки за два роки плани орендодавця об`єктивно могли змінитися. Направлення ТОВ ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ відповідної заяви від 29.07.2020, невдовзі після укладення 12.06.2020 додаткової угоди до Договору, свідчить про незгоду з рішенням сесії міської ради від 07.05.2020 № 1923-VII в частині продовження його дії лише на 2 роки та має розглядатись як пропозиція про зміну істотних умов договору оренди, а не як пропозиція про поновлення договору на новий строк. До того ж, разом з відповідною заявою позивач не надсилав міській раді проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди, про що свідчать зазначені у заяві додатки. Разом з тим, ТОВ ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ не тільки не повідомляв орендодавця - Чугуївську міську раду про свій намір поновити договір оренди на новий строк відповідно до ст. 33 Закону № 161-XIV і пункту 8 Договору оренди, але й фактично не здійснював користування земельною ділянкою у 2022 році після закінчення договору оренди. Так, з 03.04.2022 року таке користування було об`єктивно неможливим у зв`язку з веденням активних бойових дій на території міста та району. А фактично повторне зайняття земельної ділянки здійснене у 2023 році, коли розпочалося самочинне будівництво 2 незаконних об`єктів, про що більш детально буде зазначено нижче по тексту. Більше того, після закінчення терміну дії Договору вперше пропозицію про його продовження (укладення договору на новий строк) позивачем надіслано військовій адміністрації лише у 2023 року. Щодо автоматичного поновлення договорів оренди землі після їх закінчення програмними засобами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після набуття чинності законом № 340-IX від 05.12.2019, відповідач зазначає наступне. Оскільки додаткова угода до договору оренди землі від 23.03.2007 була укладена 12 червня 2020 року, тобто до набуття чинності законом № 340-IX від 05.12.2019, відповідні норми до додаткової угоди від 12.06.2020 до договору оренди землі не включалися та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Тим більше договір оренди землі в жодній з його 3 редакцій не містив умови про його поновлення без вчинення сторонами без вчинення сторонами договору письмового правочину після закінчення терміну дії, натомість у пункті 8 мова йде про переважне право орендаря на його поновлення, тобто переукладення договору на новий строк, що вимагає від орендаря вчинення певного алгоритму дій. Також на сьогоднішній день суттєво змінились обставини використання позивачем земельної ділянки, що унеможливлює поновлення договору на тих самих умовах і той самий строк. Так, земельна ділянка згідно з договором оренди від 2007 року передавалась для будівництва та обслуговування супермаркету будівельних матеріалів та гостьової парковки площею 0,3213 га. Здійснивши самовільне захоплення земельної ділянки у 2023 році, тобто через рік після закінчення договору оренди землі, позивач розпочав будівництво 2 об`єктів на спірній земельній ділянці без урегулювання питання використання земельної ділянки та отримання дозволів, що дають право на початок виконання будівельних робіт.

16 січня 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 1356). Щодо редакції ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що регулює порядок поновлення договору оренди та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, позивач вважає за необхідне зазначити наступне. В контексті даного спору, Договір укладено під час дії Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV. 16.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції. Отже, поновлення спірного Договору має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору 23.03.2007 року). Керуючись умовами договору не пізніше ніж за два місяці до його закінчення, а саме 29.07.2020 року ТОВ звернулося до Чугуївської міської ради із заявою про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6312000000:23:002:0011 строком на 49 (сорок дев`ять) років. Вказана заява була зареєстрована 29.07.2020 року вх. П-1875/2-ЦА, що підтверджується описом документів. Будь-якої відповіді на вказану заяву ТОВ «Плюсинвест-торг» отримано не було, договір оренди спірної земельної ділянки до цього часу не продовжено, вказану заяву не розглянуто. Нові правила, що встановлені Законом № 340-ІХ, зокрема, в частині поновлення договорів оренди землі, не стосуються договорів, які були укладені до внесення змін цим Законом у ЗК України та до Закону України «Про оренду землі», тобто договори оренди землі, які були укладені до 15.07.2020, можуть поновлюватися відповідно до умов договору оренди та законодавства, що було чинним на момент укладання такого договору, а оскільки Договір укладено сторонами у 2007 році, останні зміни вносилися 15.06.2020 року, а тому порядок його поновлення, з урахуванням приписів Закону № 340-ІХ, регулюється приписами самого Договору, а також Законом України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення Договору. Враховуючи вищевикладені обставини редакція статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка була чинна на момент укладення договору станом на 23.03.2007 року, не передбачала вимог щодо необхідності до спливу строку договору повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк та до листа-повідомлення орендар мав додати проект додаткової угоди. Щодо повноважень Чугуївської військової адміністрації на укладення спірної додаткової угоди позивач вважає зазначити наступне. У ст. 28 «Прикінцеві положення» ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у разі введення воєнного стану в окремих місцевостях у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у день набрання чинності актом Президента України про утворення військової адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження, зокрема сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, старост - у разі утворення військової адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів). Враховуючи вищевикладені обставини, з моменту утворення Чугуївської міської військової адміністрації припинилися повноваження Чугуївської міської ради та начальник Чугуївської міської військової адміністрацій Чугуївського району Харківської області: крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження міської ради. Щодо посилання відповідача на нібито самовільне захоплення земельної ділянки позивачем у 2023 році, останній зазначає наступне. Позивач з моменту кладення договору оренди у 2007 році та до цього часту безперервно, постійно використовував та наразі використовує вказану земельну ділянку за її цільовим призначенням та сплачував і наразі сплачує своєчасно орендну плату на умовах встановлених договором та законодавством України, а тому посилання відповідача на нібито переривання строку користування земельною ділянкою є безпідставними та необґрунтованими.

30 січня 2024 року до суду відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2715). Щодо редакції ст. 33 Закону України «Про оренди землі» №161-XIV, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, відповідач зазначає наступне. Нові правила (закон, редакція закону) щодо поновлення договору застосовуються у разі укладення (переукладення) або внесення змін до договору після набрання чинності таким законом, натомість якщо такі зміни до договору не вносились і він триває, то підлягає застосуванню закон, що діяв на момент укладення договору. Незалежно від редакції ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка підлягає застосуванню, згідно з умовами пункту 8 договору, орендар зобов`язаний був звернутись до орендодавця для реалізації свого переважного права оренди з заявою про намір продовжити його дію. Не дотримавши цю умову договору, Позивач втрачає право на поновлення договору оренди незалежно від подальшої поведінки орендодавця, оскільки саме орендар у цьому випадку не дотримав вимог договору й закону. Відповідна заява напередодні закінчення терміну дії договору оренди (тобто наприкінці 2021 - початку 2022 року, з урахуванням розумних строків) до орендодавця не подавалась. Натомість заява вих. № 23 від 24.07.2020 року (зареєстрована 29.07.2020), на яку посилається орендар, подавалась з метою узгодження умов додаткової угоди до договору оренди від 12.06.2020, текст якої хоч і було вже підписано орендодавцем, проте ще не було надіслано позивачеві та свідчить про незгоду з рішенням сесії про продовження договору оренди лише на 2 роки. У відповідь на цю заяву орендарю надано підписану міською радою Додаткову угоду до договору оренди від 12.06.2020 року. Безпідставними є також доводи позивача про те, що військова адміністрація скористалась здійсненням бойових дій на території міста з метою чинення перешкод в продовженні договору, оскільки саме орендар є зацікавленою особою, яка, у разі наміру продовжити орендні відносини, повинна була у визначеному договором та законом порядку надіслати відповідне повідомлення Орендодавцю не пізніше ніж за два місяці до закінчення договору оренди землі від 23.03.2007 до 03.02.2022 ще до початку агресії РФ проти України. Тобто проведення бойових дій не могло вплинути на реалізацію відповідного права позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

23 березня 2007 року між Чугуївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чугуїв-Торг» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки. В подальшому, що не заперечується сторонами, 12.05.2008 року ТОВ «Чугуїв-Торг» змінено назву на ТОВ «ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ».

Відносно належності визначення відповідача, суд зазначає, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках: передбачених законами України "Про військово-цивільні адміністрації", "Про правовий режим воєнного стану". Згідно із ч. 5 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації. 01 жовтня 2022 року Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області» на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено: утворити Чугуївську міську військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області. За таких обставин, у справі № 922/5336/23 відповідач визначений вірно.

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6312000000:23:002:0011, яка знаходиться по вул. Щорса в м. Чугуєві Харківської області з метою будівництва та обслуговування супермаркету будівельних матеріалів та гостьової парковки. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3213 га (п. 2 Договору). Згідно із п. 8 Договору він укладений на 10 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. 05.04.2007 року між сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди до Договору.

07 травня 2020 року LVI сесією VII скликання Чугуївської міської ради Харківської області прийнято рішення № 1923-VII про продовження на 2 (два) роки Договір. На підставі цього рішення, 12 червня 2020 року між сторонами підписано додаткову угоду про продовження Договору на 2 (два) роки, шляхом внесення змін до першого речення п. 8 Договору. Як вбачається із витягу з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 226270966 від 30.09.2020 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6312000000:23:002:0011, площею 0,3213 га, у розділі «Зміст, характеристика іншого речового права» зазначено, що дата закінчення дії договору: 03.04.2022 року.

29 липня 2020 року, тобто після спливу півтора місяців з моменту укладання додаткової угоди, якою продовжено строку дії Договору на 2 (два) роки (до 03.04.2022 року), позивач звернувся до відповідача із заявою за вих. № 23 від 24 липня 2020 року про укладання додаткової угоди щодо подальшого користування земельною ділянкою строком на 49 років.

Означену заяву позивач тлумачить як таку, що подана в порядку п. 8 Договору, тобто є письмовим повідомленням орендаря, спрямоване орендодавцю, про намір продовжити Договір на новий строк. Водночас, суд не може погодитися із таким твердженням позивача з наступних підстав.

По-перше, у рішенні від 12 липня 2019 р. № 5-р(I)/2019 Конституційний суд висловив думку, що за змістом ч. 1 ст. 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абз. 4 п. 5 мотивувальної частини). У відповідності до ст. 32-2 Закону України «Про оренду землі» (редакція станом на момент укладання додаткової угоди від 12.06.2020, звернення до відповідача із заявою від 24.07.2020 та станом на момент настання кінцевого строку звернення до відповідача про поновлення договору оренди на новий строк, тобто на 03.02.2022 року) поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 126-1 ЗК України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, зокрема інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 335494012 від 13.06.2023 року, відомості про оренду земельної ділянки виключені. Означене вказує про відсутність наміру відповідача автоматично продовжувати Договір у відповідності до ст. 126-1 ЗК України.

Окремо суд звертає увагу, що продовження Договору можливе на тих самих умовах на той самий строк. Додатковою угодою від 12.06.2020 року до Договору ВНЕСЕНО ЗМІНИ в п. 8 Договору та замість слів: «Договір укладено на 10 років» змінено на «Продовжити на 2 (два) роки». Тобто, остання редакція Договору передбачена строк його дії 2 роки. В свою чергу, позивач просить задовольнити позовні вимоги та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору строком на 10 років. В означений спосіб позивач в односторонньому порядку змінює істотну умову Договору щодо строку його дії у бік збільшення з 2 років на 10 років. Зазначене в цьому абзаці вже є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

По-друге, у відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Тобто, укладання договору оренди на новий строк можливе за умови виконання позивачем своїх обов`язків за Договором. Водночас, висновок про належне чи неналежне виконання обов`язків за Договором можливий після спливу значного періоду часу після продовження строку дії Договору. Не можна зробити висновок про належне виконання договору на 2 (другий) місяць (з 24 місяців нового строку дії Договору) з моменту попереднього продовження строку дії Договору. Суд погоджується з доводами відповідача, що хоча відповідне повідомлення і повинне бути направлено не пізніше двох місяців до закінчення терміну дії Договору, проте має бути здійснене в розумний строк безпосередньо перед закінченням терміну дії договору оренди (наприкінці 2021 - початку 2022 року). У випадку повідомлення орендодавця про поновлення договору в розумний строк, останній може зробити аналіз наявних правовідносин та скрізь їх призму надати висновок належним чи неналежним чином орендар виконував свої обов`язки за Договором.

По-третє, проаналізувавши подану позивачем заяву від 24 липня 2020 року про укладання додаткової угоди до Договору щодо подальшого користування земельною ділянкою, суд констатує про те, що означена заява фактично є пропозицією про внесення змін до істотних умов Договору, а саме змінити строк його дії з 2 (двох) років на 49 (сорок дев`ять) років.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищезазначене, суд переконаний, що означена заява не є тим повідомленням в порядку п. 8 Договору, яке спрямоване на реалізацію переважного права на поновлення Договору на новий строк.

По-четверте, з пропозицією саме про продовження строку дії Договору позивач звернувся до відповідача із заявою вже від 11.09.2023 року. У відповідності до п. 8 Договору повідомлення про реалізацію переважного права на укладання Договору на новий строк позивач мав подати не пізніше ніж за 2 місяців до закінчення строку дії Договору (03.04.2022), тобто до 03.02.2022 року (ще до повномасштабного вторгнення рф на територію України). Однак, позивач пропустив цей строк, що вже є самостійною підставою для відмови у позові. У п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 зазначено, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і НЕ є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Також, у цій заяві позивач сам констатував припинення договірних відносин, а саме зазначив: «У зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, розташованої за адресою: м. Чугуїв, вул. Героїв Чорнобильців, буд. 3А, площею 0,3213 га, кадастровий номер земельної ділянки 6312000000:23:002:0011…». При цьому, у позовній заяві (9 аркуш) позивачем вказано наступне: «Слід враховувати, що договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007 року вже є поновленим в силу закону, виходячи із фактичної поведінки сторін (продовження користування орендарем земельними ділянками за відсутності заперечень орендодавця). Це поновлення відбулося автоматично по спливу місяця після закінчення строку його дії 03.05.2022 року, і воно не залежить від наявності або відсутності додаткової угоди. Право оренди Товариства на підставі договору від 23.03.2007 року продовжує існувати після 03 квітня 2022 року в силу законодавчої пролонгації договору…».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17 зазначено наступне:

«Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладним немає».

Також, суд звертає увагу на суперечність, що міститься у позові. Так, на 3 (третьому) аркуші позову послідовно зазначається наступне: «12.06.2020 року між Чугуївською міською радою Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюсинвест-торг» було укладено Додаткова угода про продовження Договору оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 2 (два роки) до 03.04.2022 року (додаток 10). 30.06.2021 року Чугуївською міською радою видано Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва на вказаній земельній ділянці (додаток 12). Враховуючи видачу містобудівних умов для проектування забудови земельної ділянки та беручи до уваги, що Чугуївською міською радою було прийнято рішення про продовження строку дії спірного договору оренди лише на 2 (два) роки, що є значно коротким для планування будівництва та його фінансування то ТОВ «Плюсинвест торг» 29.07.2020 року звернулося до Чугуївської міської ради із заявою про продовження строку дії договору».

Водночас, звернення до відповідача із заявою мало місце 29 липня 2020 року. Тобто, позивач не міг на підставі містобудівних умов та обмежень, що видані 30.06.2021 року, приймати рішення про звернення до відповідача 29.07.2020 року, тобто в минуле. Звернення до відповідача передує отриманню містобудівних умов та обмежень. Означене в твердженнях позивача є суперечним.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачається підстав для задоволення позову з декількох підстав:

1) відомості про оренду земельної ділянки виключені з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень, що вказує на відсутність автоматичної пролонгації Договору;

2) відповідач позбавлений надати оцінку належного/неналежного виконання умов Договору для його укладання на новий строк у зв`язку із звернення позивача із відповідною заявою після спливу півтора місяці з 24 місяців строку дії Договору (після продовження). Надання оцінки можливе наприкінці строку дії Договору;

3) заява позивача за вих. № 23 від 24 липня 2020 року є пропозицією останнього про внесення змін до істотних умов Договору, а саме строку його дії. Тобто, подана заява від 24 липня 2020 року не є повідомлення про реалізацію переважного права на поновлення Договору на новий строк а порядку п. 8 Договору;

4) поновлення Договору можливе ВИКЛЮЧНО на той самий строк, а позивач висуває позовні вимоги про його поновлення на 10 років, хоча за останньою редакцією Договору строк його дії становить 2 (два) роки.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" березня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко