Рішення
від 05.03.2024 по справі 924/1272/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2024 р. Справа № 924/1272/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., в залі судового засідання № 305 розглянувши справу

за позовом заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах:

1. Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

2. Західного офісу Державної аудиторської служби, м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача комунального підприємства "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 26.01.2022р. та № 2 від 11.10.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р., укладених між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради; стягнення з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь Хмельницької міської ради 53850,82 грн., безпідставно перерахованих за договором №1 від 06.01.2022р.

Представники сторін:

позивача 1: не з`явився;

позивача 2 : Нестерук Н.П. - згідно з випискою;

відповідача: Серебряник О.О. - за ордером;

від третьої особи : не з`явився;

прокурор: Приступа В.І.

У судовому засіданні 05.03.2024р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

13.12.2023р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради, Західного офісу Державної аудиторської служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті", м. Київ про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 26.01.2022р. та №2 від 11.10.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р., укладених між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради; про стягнення з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь Хмельницької міської ради 53850,82 грн., безпідставно перерахованих за договором №1 від 06.01.2022р.

Вказану позову заяву відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023р. передано для розгляду судді Заверусі С.В.

18.12.2023р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача комунальне підприємство "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради та призначено підготовче засідання на 11:00 год. 16.01.2024 р.

06.02.2024р. постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Заступник керівника окружної прокуратури міста Хмельницького просить суд задовольнити позов, поданий в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, Західного офісу Державної аудиторської служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті", м. Київ про: визнання недійсними додаткових угод № 1 від 26.01.2022р. та № 2 від 11.10.2022р. до договору № 1 від 06.01.2022р., укладених між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради; про стягнення з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь Хмельницької міської ради 53850,82 грн., безпідставно перерахованих за договором № 1 від 06.01.2022р.

Обґрунтовуючи позов, прокурор, зокрема, зазначив, що додатковою угодою № 1 від 26.01.2022р. до договору № 1 від 06.01.2022р., укладеною між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради, підвищено ціну за одиницю електричної енергії, починаючи з дати укладання основного договору та при цьому зменшено обсяг постачання. В якості підстави укладення зазначеної угоди безпідставно, як вважає прокурор, вказано п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» («зміну регульованих цін (тарифів)») на підставі постанов НКРЕКП, які набрали чинності 01.01.2022р. Додаткова угода № 1 від 26.01.2022р., якою внесено зміни до істотних умов основного договору № 1 від 06.01.2022р., укладена з порушенням законодавства про публічні закупівлі, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (ПРРЕЕ), якими сторони керувалися при укладанні договору, а тому вона підлягає визнанню недійсною, вважає прокурор.

Також прокурором відзначено, що вбачаються підстави і для визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 11.10.2022р. до договору № 1 від 06.01.2022р., укладеної між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради, згідно якої сторони необґрунтовано на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» погодили підняти ціну за одиницю товару, у зв`язку із її збільшенням на ринку, оскільки у випадку визнання недійсною спірної додаткової угоди №1, підняття ціни за додаткової угодою №2, у порівнянні із базовою ціною, що визначена у Договорі, відбулося більше, аніж на 10%, чим порушено вимоги п.2 ч.5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також п.5.6.1. та п.13.6. договору. Окрім того, за цією додатковою угодою також зменшено обсяги постачання товару за договором, вказав прокурор.

Отже, зазначив прокурор, внесення змін до істотних умов договору шляхом укладання обох додаткових угод суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому вони підлягають визнанню недійсними як такі, що суперечать вимогам ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України.

Крім того, в порушення ст. ст. 526, 530, 629 ЦК України постачальником допущено неналежне виконання умов договору № 1 від 06.01.2022р., як наслідок, замовником на користь ТОВ «Промгаз Сіті» безпідставно та зайво перераховано кошти у сумі 53850,82 гривень. Визнання недійсними спірних додаткових угод до договору (якщо таке буде встановлено судом) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними. Тому отримана відповідачем оплата за товар, який не був поставлений ним, підлягає стягненню на підставі ч. 1 ст.670 ЦК України, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, відзначено прокурором.

Представник позивача 1 для участі в судовому засіданні не з`явився, причин неявки суду не повідомив, письмової позиції не подав.

Представник позивача 2, зокрема, зазначив, що оскільки за результатами опрацювання інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, встановлено, що замовником оприлюднено в електронній системі закупівель звіт про виконання договору, то підстав для здійснення моніторингу вищевказаної процедури немає. Посилаючись на приписи ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", позивач 2 вказує, що на адресу Управління відповідне доручення та дозвіл суду на проведення позапланової виїзної ревізії комунального підприємства "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради від окружної прокуратури міста Хмельницького не надходили. За такої обставини, законних підстав для проведення позапланової виїзної ревізії в підконтрольній установі не було. Оскільки жоден із заходів державного фінансового контролю комунального підприємства "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради не проводився, підтвердити чи спростувати наявність або відсутність порушень законодавства у сфері закупівель за процедурою UА-2021-11-18-014629-а Управління немає законних підстав, вказав представник позивача 2.

Відповідач заперечує щодо позову. Вказує, що додатковою угодою № 1 від 26.01.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р., укладеною між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради, підвищено ціну за одиницю електричної енергії та зменшено обсяг постачання на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зміну регульованих цін (тарифів)) та на підставі постанов НКРЕКП, які набрали чинності 01.01.2022р. Додаткова угода №1 від 26.01.2022р., якою внесено зміни до істотних умов основного договору № 1 від 06.01.2022р., вважає відповідач, укладена з дотриманням законодавства про публічні закупівлі, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (ПРРЕЕ), якими сторони керувалися при укладанні договору, а тому вона не підлягає визнанню недійсною, вважає відповідач.

Крім того, відзначено, що відсутні підстави і для визнання недійсною додаткової угоди №2 від 11.10.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р., укладеної між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради, згідно якої сторони, правомірно, керуючись на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», внесли зміни до спірної додаткової угоди. Відзначено, що відбулося дійсне коливання ціни за одиницю товару у бік збільшення, що призвело до підняття ціни за одиницю товару за договором шляхом укладення між сторонами додаткової угоди № 2 від 11.10.2022р.

Таким чином, вказав відповідач, внесення змін до істотних умов договору шляхом укладання обох додаткових угод не суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому вони не підлягають визнанню недійсними, оскільки не суперечать вимогам закону. Відтак, відсутні підстави і для стягнення 53850,82 грн., перерахованих за договором №1 від 06.01.2022р., вважає відповідач.

За таких обставин, представник відповідача просить відмовити у позові.

Представник комунального підприємства "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради у своїх поясненнях підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Присутні представники учасників процесу в засіданні підтримали доводи, викладені у заявах по суті справи.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Комунальним підприємством "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради (далі - КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр») на веб-порталі уповноваженого органу було оприлюднено відомості про проведення відкритих торгів із закупівлі електричної енергії (ідентифікатор закупівлі UA-2021-11-18-014629-а).

Згідно з поданою 17.12.2021р. тендерною пропозицією №17-12/4/8, ТОВ «Промгаз Сіті» зазначено, що учасник має можливість та погоджується поставити комунальному підприємству 576 000 кВт*год електричної енергії за ціною 3,74 грн. за 1 кВт*год з ПДВ, у т.ч. включаючи тариф на послуги з її передачі. Також, у разі визначення його переможцем торгів, бере на себе зобов`язання виконувати всі умови, що передбачені договором та дотримуватися умов своєї пропозиції протягом 90 днів із дати кінцевого строку подання пропозицій. Аналогічні зобов`язання учасник підтвердив у своїх гарантійних листах щодо ціни, щодо постачання та щодо згоди з проектом договору та його істотними умовами від 09.12.2021р.

За результатами процедури відкритих торгів, ТОВ «Промгаз Сіті» визнано переможцем із найнижчою ціновою пропозицією та 06.01.2022р. між КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» (Споживач) та ТОВ «Промгаз Сіті» (Постачальник) укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії № 1 зі строком дії з 01.01.2022р. по 31.12.2022р.

Пунктом 1.4. договору визначено, що цей договір укладено на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції постачальника, поданої згідно процедури закупівлі (ідентифікатор процедури UА-2021-11-18-014629-а).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продає споживачу товар - електричну енергію (ДК 021:2015 - 09310000-5 електрична енергія), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обсяги закупівлі за договором складають 576 000 кВт/год. (п.2.2. договору).

Ціна договору становить 2 154 239, 00 гри в т.ч. ПДВ (з них - кошти місцевого бюджету - 1 794 239,00 грн) та визначається у додатку №1 до договору «Комерційна пропозиція» (п. п.5.1, 5.2 договору).

Ціна товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії. Інформація про розмір тарифу на вказані послуги міститься в додатку №1 до договору (п.п. 5.3 договору). Вказані послуги оплачуються споживачем через постачальника.

Відповідно до п.5.5 договору сторони домовилися, що фактична ціна поставки визначається щомісяця (розрахунковий період) та змінюється порівняно з базовою ціною шляхом внесення змін до договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання актів приймання-передачі товару згідно п. 5.14. договору. У разі зміни складової ціни товару - тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП, зміна умов договору щодо ціни за одиницю товару в частині тарифу здійснюється шляхом укладання та підписання сторонами додаткової угоди до договору, згідно п. 5.8. договору.

На виконання вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміна ціни за одиницю товару та встановлення щомісячної ціни поставки товару здійснюється виходячи з коливання ціни товару на ринку, а саме, зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН).

У п.5.6.1 договору регламентовано порядок та умови збільшення ціни за одинцю товару не більше, ніж на 10 % від базової ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, у разі коливання ціни такого товару за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Згідно п.5.8 договору, на виконання п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», у разі зміни складової ціни товару - тарифу на передачу електричної енергії, затверджених постановами НКРЕКП, зміна умов цього договору щодо зміни ціни за одиницю товару в частині тарифу здійснюється шляхом укладання та підписання сторонами додаткової угоди до договору та викладенням нової редакції додатку №1 до договору.

Додаткова угода має містити посилання на дату та номер документу, яким змінено тариф на передачу та/або розподіл електричної енергії, дату (період), з якої такий тариф починає діяти, а також розмір встановленого тарифу у стовпчику 5 таблиці додатку №1 до договору.

Так, згідно з Комерційною пропозицією (додаток №2 до договору), базова ціна товару без ПДВ з тарифом на передачу складає 3,11666 грн за 1 кВт*год. Також у п.1.1. Комерційної пропозиції зазначено, що у відповідності до п.5.3 договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну, за одиницю товару станом на дату проведення аукціону по процедурі, згідно якої укладено цей договір, затверджено постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020р. та становить - 0,29393 коп. без ПДВ.

Згідно з п. 13.6. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами цього договору з урахуванням вимог ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

26.01.2022р., із посиланням на п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» між сторонами укладено додаткову угоду №1, у п.1 якої зазначено, що у зв`язку із постановою НКРЕП №2454 від 01.12.2021р. «Про встановлення тарифів на послуги з передачі електричної енергії на 2022 рік» та його зростанням з 0,29393 грн/кВт*год без ПДВ до 0,34564 грн/кВт*год. без ПДВ сторони вирішили додаток №1 до договору від 06.01.2022р. викласти у новій редакції. Додаткова угода та договору розповсюджується на правовідносини, що виникли з 06.01.2022.

Згідно додатку №1 до додаткової угоди №1 до договору у зв`язку із збільшенням сторонами тарифу на передачу електричної енергії, базова ціна за одиницю товару становить 3,16837 грн/кВт*год без ПДВ, а обсяг поставки товару зменшено до 566600,2287 кВт.

Крім того, відповідно до додаткової угоди №2 від 11.10.2022р. сторони на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» погодили підняти ціну за одиницю товару, у зв`язку із її збільшенням на ринку, до 3,10216 грн/кВт/год без ПДВ без тарифу на передачу. Також, за цією додатковою угодою також зменшено обсяги постачання товару за договором до 542615,73 к/Вт/год.

Також прокурор, на підтвердження того, що замовником на користь ТОВ «Промгаз Сіті» безпідставно та зайво перераховано кошти у сумі 53850,82 гривень, додає копії платіжних документів за лютий-листопад 2022р. та вказує, що згідно інформації №1509 від 26.10.2023р. КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради, актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних доручень, які долучені до матеріалів позовної заяви, за договором № 1 від 06.01.2022 поставлено 363 914 кВт*год. електричної енергії, за яку замовник перерахував для постачальника 1 414 886,27 грн. з ПДВ.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Отже, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункти 26, 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункти 80, 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункти 8.16, 8.17) і №922/1830/19 (підпункти 7.1, 7.2)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У даній справі заступник керівника окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, Західного офісу Державної аудиторської служби України до товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 26.01.2022р. та №2 від 11.10.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р., укладених між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради; про стягнення з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь Хмельницької міської ради 53850,82 грн., безпідставно перерахованих за договором №1 від 06.01.2022р.

Прокурор зазначає, що порушенням інтересів держави є те, що сторонами під час проведення закупівлі електричної енергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, що спричинило безпідставне витрачання коштів Хмельницької міської територіальної громади, нераціональне та неефективне їх використання.

Вказане порушує економічні інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів внаслідок завдання шкоди у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому суд зазначає, що захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави та територіальної громади.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Стосовно позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За приписами ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (чч.ч. 1, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами 1, 4 ст. 61 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З наявних в матеріалах справи доказів (зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-11-18-014629-а із закупівлі електричної енергії) вбачається, що процедура закупівлі електричної енергії, за результатами проведення якої був укладений договір №1 про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2022р., здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету.

Саме Хмельницька міська рада розробляє, затверджує місцевий бюджет і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста Хмельницького. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади міста Хмельницького.

Отже, оскільки фінансування спірної процедури закупівлі здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету, а Хмельницька міська рада зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, то суд дійшов висновку про те, що Хмельницька міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Також прокурор визначив позивачем Західний офіс Державної аудиторської служби України м. Львів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 вищевказаного Закону моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За приписами п.п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (п.1).

Згідно з п.п. 3, 4, 9 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом, основним завданням якого є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників (п.п. 1, 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23).

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба та її територіальні органи, зокрема Західний офіс Держаудитслужби, є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 924/996/21 від 01.02.2023).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Суд, враховуючи зміст звернень прокурора від 01.11.2023р. до позивачів, встановив, що оскільки позивачі самостійно не звернулись до суду, то листом від 16.11.2023р. заступник керівника окружної прокуратури міста звернувся, зокрема до Хмельницької міської ради, Західного офісу Державної аудиторської служби України з повідомленнями про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивачами протягом розумного строку не були вжиті заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, останні самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави. Також позивачі не оскаржили наявність підстав для представництва, як це визначено у ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності Хмельницької міської ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі вказаних осіб.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Однак, перед вирішенням питання щодо наявності чи відсутності процесуальних підстав надавати правову оцінку доводам учасників процесу щодо застосування положень Закону України "Про публічні закупівлі" та інших норм матеріального права, судом передусім відзначається, що відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Судом звертається увага на те, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак, за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019р. у справі № 910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Судом наголошується на тому, що твердження прокурора щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 26.01.2022р. та №2 від 11.10.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р., пред`явлених лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину (товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті"), не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору (яке відсутнє у даній справі) здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Схожі за змістом висновки (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину) викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин.

Відтак, з`ясуванню обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

З огляду на наведене, суд не вбачає процесуальних підстав надавати правову оцінку доводам учасників процесу щодо застосування положень Закону України "Про публічні закупівлі" та інших норм матеріального права, оскільки їх врахування має істотне значення виключно в аспекті встановлення факту відповідності/невідповідності оспорюваних правочинів чинному цивільному законодавству, зазначені вище мотиви відмови в задоволенні позову про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 26.01.2022р. та №2 від 11.10.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р. (з підстав неналежного складу відповідачів у справі) виключають необхідність її передчасного дослідження на предмет відповідності чинному законодавству.

Враховуючи вищенаведене, оскільки твердження прокурора щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 26.01.2022р. та №2 від 11.10.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р., пред`явлених лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину (товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті"), не відповідає викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод № 1 від 26.01.2022р. та №2 від 11.10.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р., зважаючи при цьому на відсутність поданого на розгляд суду клопотання про залучення до участі в справі співвідповідачем контрагента товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" за оспорюваними правочинами.

Крім того, судом відзначається, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Однак, зважаючи на те, що позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 26.01.2022р. та №2 від 11.10.2022р. до договору №1 від 06.01.2022р., укладених між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Хмельницький лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради, не підлягають задоволенню, позовна вимога про стягнення з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь Хмельницької міської ради 53850,82 грн., безпідставно перерахованих за договором №1 від 06.01.2022р., також не підлягає задоволенню, враховуючи сплату означених коштів відповідачеві на підставі вищевказаних додаткових угод, які є чинними.

Судом відзначається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі Трофимчук проти України Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії).

Крім того, судом при прийнятті рішення враховано правові позиції, наведені у постанові Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі № 924/564/22.

За таких обставин, виходячи зі змісту наданих суду доказів в сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у позові в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати у справі покладаються на прокуратуру відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.03.2024р.

СуддяС.В. Заверуха

Направити прокуратурі, позивачу 1 та 2, відповідачу, третій особі до електронного кабінету Електронного суду.

Дата ухвалення рішення05.03.2024
Оприлюднено07.03.2024
Номер документу117437834
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —924/1272/23

Рішення від 05.03.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заверуха С.В.

Ухвала від 06.02.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заверуха С.В.

Ухвала від 16.01.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заверуха С.В.

Ухвала від 09.01.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заверуха С.В.

Ухвала від 18.12.2023

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заверуха С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні