Постанова

від 29.02.2024 по справі 908/2828/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

Cправа № 908/2828/19 (910/16579/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Грищенка Д.С. та Семеняки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за вх. № 8033/2023

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023

у складі колегії суддів: Коваль Л.А. (доповідач), Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

та на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023

у складі судді Сушко Л.М.

у справі № 908/2828/19 (910/16579/20)

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до 1) Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

2) Приватного акціонерного товариства "Завод малогабаритних трансформаторів"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: 1) Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"; 2) Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод"

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним,

в межах справи № 908/2828/19

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор",

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

На розгляд суду поставлено питання обґрунтованості заявленого кредитором боржника позову про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, учасником якого не був ні боржник, ні позивач. При цьому позивачем не заявлено вимогу про повернення коштів боржнику. Позов розглядається (новий розгляд справи) у межах справи про банкрутство відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у цій справі.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1. У провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа № 908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (далі - ПрАТ "Запоріжтрансформатор").

2. 17.10.2019 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/2828/19 про банкрутство ПрАТ "Запоріжтрансформатор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

3. До господарського суду Запорізької області в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшла заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" із грошовими вимогами до боржника на суму 435 713 577,59 грн.

4. 21.10.2021 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2828/19 визнано АТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитором ПрАТ "Запоріжтрансформатор" із грошовими вимогами на загальну суму 435 713 577,59 грн, з яких внесено 3 842 грн - у першу чергу задоволення вимог кредиторів, 340 023 777,12 грн - у четверту чергу, 83 664 718,47 грн - у шосту чергу і 12 021 240 грн із внесенням до реєстру окремо як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

5. 21.07.2020, після відкриття провадження у справі № 908/2828/19 про банкрутство ПрАТ "Запоріжтрансформатор", між відповідачами - АТ "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ") як первісним кредитором і ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" як новим кредитором укладено договір № ВПВ-123/16.1-К/12, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3 якого первісний кредитор відступив новому кредитору, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору, і набув частково права кредитора за укладеним між первісним кредитором - АТ "ПУМБ" і ПрАТ "Запоріжтрансформатор" (боржник, третя особа-1) кредитним договором від 19.03.2012 № 123/16.1-К/12 за основним боргом на суму 2 800 000 доларів США, що на дату укладення договору № ВПВ-123/16.1-К/12 еквівалентно 77 283 080 грн.

Пунктом 1.4 оспорюваного договору сторони погодили, що право вимоги за кредитним договором на суму, визначену пунктом 1.3 цього договору (2 800 000 доларів США основного боргу), переходить до нового кредитора з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Водночас згідно з абзацом другим підпункту 1.1.1 пункту 1.1 договору передбачено його укладення в порядку статті 212 ЦК України зі скасувальною обставиною, що визначена сторонами в пункті 6.4 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору № ВПВ-123/16.1-К/12 вартість прав вимоги, вказаних у пункті 1.1 цього договору, яку новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору, становить гривневий еквівалент грошової суми 2 800 000 доларів США, що визначається за офіційним курсом НБУ на дату оплати та має бути сплачена у строк до 13 грудня 2021 року в порядку, передбаченому пунктом 2.2 цього договору.

У пункті 6.4 договору № ВПВ-123/16.1-К/12 скасувальну обставину визначено як домовленість сторін про те, що ненадходження на рахунок Представництва "Dalekovod d.d." в Україні, який відкритий в АТ "ПУМБ", частини авансового платежу в розмірі 3 118 620 євро (без ПДВ) від ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" згідно з умовами контракту від 05.12.2018 № 08-1/3045-18 (проект Укрэнерго/KFW) протягом п`яти банківських днів із моменту підписання цього договору має наслідком його припинення на наступний календарний день за днем, коли така обставина наступила, без підписання сторонами будь-яких додаткових угод або правочинів до цього договору.

6. Додатковою угодою від 27.07.2020 № 1 до договору № ВПВ-123/16.1-К/12 сторони внесли зміни до пункту 6.4 договору щодо суми авансового платежу, яка підлягає до сплати, та визначили її в розмірі 3 118 545 євро (без ПДВ).

7. На виконання підпункту 3.1.1 пункту 3.1 договору № ВПВ-123/16.1-К/12 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи згідно з переліком, що підтверджується актом приймання-передачі документів від 21.07.2020, копію якого долучено до матеріалів справи.

8. 21.07.2020 первісний кредитор (відповідач-1) надіслав на адресу боржника (третьої особи-1) повідомлення № КНО-61.1.1/74-1 про укладення з новим кредитором (відповідачем-2) договору № ВПВ-123/16.1-К/12, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи опису вкладення в цінний лист, фіскального чека, накладної, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, датованих днем надіслання повідомлення.

9. У виконавчому провадженні № 59484493 з банківських виписок про рух коштів за рахунком ПрАТ "Запоріжтрансформатор" 2600139310(UAH) в АТ "ПУМБ" за період з 04.04.2019 по 08.07.2019 встановлено, що боржник (третя особа-1) надавав фінансові допомоги підприємствам, у яких він має істотну участь, тобто пов`язаним із ним особам у розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у тому числі ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" (відповідач-2, новий кредитор), на суму 81 млн грн (т. 1, а. с. 4, 57-126).

10. Третя особа-1 (боржник у процедурі банкрутства) є афілійованою (пов`язаною) компанією щодо відповідача-2 та одночасно є акціонером товариства-відповідача-2 з вирішальним голосом на загальних зборах акціонерів (82,2692 % акцій у статутному капіталі цього товариства).

11. Судами не було встановлено визнання АТ "ПУМБ" кредитором у справі про банкрутство ПрАТ "Запоріжтрансформатор".

Подача до суду позову.

12. 26.10.2020 АТ "Райффайзен Банк Аваль" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "ПУМБ" (відповідач-1) та ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" (відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору відступлення права вимоги від 21.07.2020 № ВПВ-123/16.1-К/12.

13. 30.10.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ПрАТ "Запоріжтрансформатор" і Приватне акціонерне товариство "Запорізький кабельний завод" (далі - ПрАТ "Запорізький кабельний завод", третя особа 2).

14. Позовні вимоги обґрунтовано так:

- наявні підстави для визнання правочину недійсним у силу статті 234 ЦК України як фіктивного, оскільки його вчинено з умислом сторін (відповідачів) та боржника (третьої особи-1), спрямованим на приховування фактичного задоволення (погашення) боржником у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів грошових зобов`язань перед конкурсним кредитором (відповідачем-1) через дочірню компанію боржника (відповідача-2) (фраудаторний правочин);

- спірний договір відступлення права вимоги не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням вимог частин першої, п`ятої статті 203 ЦК України; оспорюваний правочин учинено на шкоду позивачу та іншим кредиторам, вимоги яких визнано судом у справі № 908/2828/19 про банкрутство ПрАТ "Запоріжтрансформатор", порушеній ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 року із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів;

- позивач наполягав на тому, що будь-який правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину;

- укладення ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" (відповідачем-2) як пов`язаною з боржником особою спірного договору, за яким до нього перейшло право вимоги щодо виконання грошових зобов`язань його материнською компанією (ПрАТ "Запоріжтрансформатор" - третьою особою-1), зумовило зменшення обсягу майнових активів третьої особи-1, які мали б увійти до її ліквідаційної маси у вигляді дивідендів мажоритарного акціонера, тобто відповідача-2, з подальшим їх спрямуванням на пропорційне задоволення вимог кредиторів, у тому числі позивача; обставини надання ПрАТ "Запоріжтрансформатор" фінансових допомог ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" (відповідачу-2) як її дочірній компанії на проведення розрахунку за оспорюваним правочином свідчать про те, що ці кошти були використані для задоволення вимог банку (відповідача-1) до третьої особи-1 (боржника у процедурі банкрутства) з порушенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство такої особи та з порушенням процедури задоволення вимог у справі про банкрутство третьої особи-1;

- ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" як набувач права вимоги за кредитним договором не наділений правом надавати фінансові послуги, оскільки не має статусу фінансової установи, тому з урахуванням положень частини третьої статті 512 ЦК України є підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним; на підтвердження цих доводів позивач послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 31.10.2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Розгляд справи судами.

15. Справа судами розглядалася неодноразово.

16. 03.03.2021 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021, у задоволенні позову про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору відступлення права вимоги від 21.07.2020 № ВПВ-123/16.1-К/12 відмовлено.

17. Судові рішення мотивовано тим, що правочин із відступлення права вимоги не є фіктивним, його спрямовано на реальне настання правових наслідків, позаяк після укладення спірного договору здійснено оплату за відступлені майнові права на користь первісного кредитора, а новий кредитор прийняв від первісного кредитора документи, які засвідчують відступлені права. За змістом спірного договору не вбачається здійснення факторингової операції, цей договір є правочином з відступлення права вимоги і має ознаки договору купівлі-продажу, тому не є обов`язковою наявність статусу фінансової установи для сторін оспорюваного правочину.

18. 07.09.2022 постановою Великої Палати Верховного Суду скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/16579/20, а справу № 910/16579/20 передано для розгляду позову про визнання недійсним правочину від 21.07.2020 у межах провадження у справі № 908/2828/19 про банкрутство ПрАТ "Запоріжтрансформатор" до Господарського суду Запорізької області.

19. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що досліджувати на предмет наявності ознак фраудаторності у даному випадку потрібно правочин, який сторони насправді хотіли вчинити, склад сторін такого правочину та юридично значимі дії цих сторін, мету такого правочину та результат (зміна, припинення прав, виконання зобов`язань та інше), якого прагнули досягнути сторони вчиненням юридично значимих дій.

При цьому суди не надали жодної оцінки доводам позивача про те, що третьою особою-1 було фактично "компенсовано" відповідачу-2 його оплату за набуте "право вимоги", яке мало ознаки виконання обов`язку боржника іншою особою, що унеможливило задоволення вимог кредиторів боржника, зокрема позивача як заставного і конкурсного кредитора першої, четвертої черг у справі про банкрутство, а також письмовим доказам перерахування коштів відповідачу-1 третьою особою-1 як учасником тристороннього правочину.

Водночас, спір про недійсність правочину, який має ознаки такого, що прикриває договір доручення щодо виконання обов`язку боржника іншою особою, наслідком учинення та виконання якого стало виведення грошових коштів боржника у процедурі банкрутства на суму понад 77 млн грн, є таким, що повинен вирішуватися судом, який розглядає справу про банкрутство та у межах провадження у справі про банкрутство відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ. Відтак цей спір було передано на розгляд суду першої інстанції у межах провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Запоріжтрансформатор".

20. 27.04.2023 рішенням Господарського суду Запорізької області, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023, у цій справі про банкрутство в задоволенні позову АТ "Райффайзен Банк Аваль" до АТ "Перший український міжнародний банк" та ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним відмовлено.

21. Суди виходили з того, що сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу права вимоги та відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора не є втручанням у майнову сферу боржника.

Тобто, укладанням спірного договору не було порушено прав чи інтересів АТ "Райффайзен Банк Аваль" як кредитора боржника.

Суди відзначили, що на підставі спірного договору Боржник не здійснював жодних розрахунків із АТ "Перший український міжнародний банк" та ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів".

Відповідно слід аналізувати умови спірного договору окремо, а здійснені Боржником "компенсаційні" виплати за договором відступлення права вимоги необхідно також аналізувати через призму дій боржника на шкоду інтересам кредиторів.

Також на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки він є неефективним та не призведе до відновлення прав позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

22. 20.11.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) АТ "Райффайзен Банк Аваль" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023 у справі № 908/2828/19 (910/16579/20); визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 21.07.2020 № ВПВ-123/16.1-К/12, укладений між АТ "Перший український міжнародний банк" та ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів", про набуття права вимоги до ПрАТ "Запоріжтрансформатор".

23. Підставами касаційного оскарження АТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

24. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 42 КУзПБ з огляду на те, що судами проігноровано спрямованість поданого позову - максимально можливе задоволення вимог кредиторів.

25. На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про неналежність (неефективність) обраного позивачем способу захисту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

27. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

28. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку, що сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу права вимоги та відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора не є втручанням у майнову сферу боржника. Тобто, укладанням спірного договору не було порушено прав чи інтересів АТ "Райффайзен Банк Аваль" як кредитора боржника.

Суди відзначили, що на підставі спірного договору Боржник не здійснював жодних розрахунків із АТ "Перший український міжнародний банк" та ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів". Відповідно слід аналізувати умови спірного договору окремо, а здійснені Боржником "компенсаційні" виплати за договором відступлення права вимоги необхідно також аналізувати через призму дій боржника на шкоду інтересам кредиторів.

Також на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки він є неефективним та не призведе до відновлення прав позивача.

29. Судова колегія погоджується з такими висновками з огляду на таке.

30. Аналізуючи зміст правовідносин у цій справі та позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно спірного правочину, судова колегія вважає за необхідне викласти такі висновки.

31. Так, у цій справі є очевидним, що боржник мав кредитні зобов`язання в сумі 2 800 000 доларів США перед АТ "ПУМБ" з огляду на невиконання умов кредитного договору від 19.03.2012 № 123/16.1-К/12.

32. 17.10.2019 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у цій справі № 908/2828/19 про банкрутство ПрАТ "Запоріжтрансформатор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

33. Слід зауважити, що у процедурі розпорядження майном метою боржника є здійснення звичайної виробничої діяльності, але без погашення конкурсної заборгованості. Правочини, які укладаються у такий період повинні мати зрозумілу юридичну та економічну мету, яка відповідає сутності інституту врегулювання неплатоспроможності (збереження економічно активного боржника або підготовка боржника до стадії ліквідаційної процедури).

34. У випадку неможливості здійснення звичайної виробничої діяльності мета боржника у цій процедурі має зводитися до встановлення структури власного майна задля забезпечення його перетворення у ліквідаційну масу, реалізація якої має погасити наявні борги.

35. Водночас, КУзПБ (частина перша статті 45 Кодексу) зобов`язує конкурсних кредиторів подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Проте АТ "ПУМБ" всупереч цим вимогам статті 45 КУзПБ не заявив свої вимоги у справі про банкрутство, принаймні це не встановлено судами у справі.

36. Відповідно до положень КУзПБ конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (абзац одинадцятий частини першої статті 1 Кодексу).

37. КУзПБ не передбачає задоволення вимог конкурсних кредиторів до боржника поза процедурами банкрутства. Судова колегія вважає це постулатом у вирішенні питання погашення вимог конкурсних кредиторів, яке може здійснюватися двома способами: погашенням всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів - пункт 5 частини першої статті 90 КУзПБ; укладенням мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 ГПК України - пункт 11 частини першої статті 90 КУзПБ. Але у будь-якому разі, якщо здійснюється погашення, то воно здійснюється за рахунок боржника.

38. Судова колегія відзначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

39. На переконання колегії суддів, сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу права вимоги та відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора не є втручанням у майнову сферу боржника. Так, унаслідок відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор у зобов`язанні замінюється новим кредитором, але зміст зобов`язання не змінюється: новий кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку в тому ж обсязі, в якому мав право вимагати первісний кредитор до вчинення цесії, і на тих самих умовах (стаття 514 ЦК України).

40. При цьому укладення договору купівлі-продажу права вимоги до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, та відступлення права вимоги на виконання такого договору не заборонено чинним законодавством.

41. Аналогічну позицію було висловлено і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у цій справі (пункти 10.7-10.9 постанови).

42. За правовою позицією, неодноразово висловленою Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справах про банкрутство, будь-який правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, якщо буде встановлено недобросовісну поведінку сторін правочину. Боржник, який вчиняє дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності після виникнення в нього зобов`язання, шляхом виведення наявних у нього грошових коштів на пов`язану з ним юридичну особу, тим самим зменшує ліквідаційну масу для задоволення вимог його конкурсних кредиторів та діє очевидно недобросовісно і зловживає правами щодо своїх конкурсних кредиторів на користь окремо взятого кредитора (постанови від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

43. Тобто одними із критеріїв порушення прав кредиторів є укладання правочину, що призводить до зменшення ліквідаційної маси боржника, та правочин має бути укладеним саме боржником.

44. У нинішній справі укладання спірного договору про відступлення права вимоги не мало наслідком зменшення ліквідаційної маси боржника, а такими діями були "компенсаційні виплати" за договором відступлення права вимоги. Крім того, спірний правочин не укладався ПрАТ "Запоріжтрансформатор", натомість сукупність двох правочинів призвела до вибуття від боржника грошових коштів та до фактичного погашення грошових вимог АТ "ПУМБ", який мав би заявити свої конкурсні вимоги у справі про банкрутство.

45. Потрібно зауважити, що правові наслідки у разі визнання спірного договору недійсним не дозволять повернути кошти до ліквідаційної маси боржника, оскільки останній здійснював виплати не відповідно до умов спірного договору, а з власної ініціативи як компенсацію відповідно до сплачених Приватним акціонерним товариством "Завод малогабаритних трансформаторів" коштів за договором відступлення права вимоги від 21.07.2020 № ВПВ-123/16.1-К/12.

46. Судами було встановлено, що ПрАТ "Запоріжтрансформатор" є афілійованою (пов`язаною) компанією щодо ПрАТ "Завод малогабаритних трансформаторів" та одночасно є акціонером цього товариства з вирішальним голосом на загальних зборах акціонерів (82,2692 % акцій у статутному капіталі цього товариства).

47. Також слід відзначити (схожі висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у цій справі), що фактично АТ "ПУМБ" отримав кошти боржника, прийнявши виконання його (боржника - ПрАТ "Запоріжтрансформатор") обов`язку афілійованою з боржником компанією в період існування мораторію на задоволення вимог кредиторів ПрАТ "Запоріжтрансформатор". Відповідно ці отримані кошти є набутими за рахунок боржника без достатньої правової підстави.

48. Зокрема і Велика Палата Верховного Суду у п. 10.71 постанови від 07.09.2022 у цій справі зазначила, що: "Якщо ж кредитор прийняв від іншої особи виконання обов`язку боржника в разі, коли він не мав права приймати виконання, зокрема якщо відповідно до закону таке виконання не допускається до закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, кредитор є таким, що набув майно за рахунок боржника (а не іншої особи, яка незаконно виконала обов`язок боржника) без достатньої правової підстави. У такому разі відповідно до статті 1212 ЦК України кредитор зобов`язаний повернути це майно (зокрема, грошові кошти) потерпілому, яким є боржник (а не інша особа, яка незаконно виконала обов`язок боржника).

49. За встановлених судами обставин та аналізуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у цій справі, колегія суддів доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту кредиторів та боржника у цій справі буде подача позову боржником у справі про банкрутство до АТ "ПУМБ" про повернення грошових сум у порядку статті 1212 ЦК України у справі про банкрутство.

50. При цьому АТ "Райффайзен Банк Аваль" не є потерпілою особою у даних правовідносинах в розумінні статті 1212 ЦК України. Такою особою є ПрАТ "Запоріжтрансформатор", яке перебуває у процедурах банкрутства (нині - розпорядження майном).

51. Положеннями КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори мають право здійснювати контроль за ходом процедури розпорядження майном шляхом прийняття рішень на комітеті/зборах кредиторів, зокрема щодо припинення повноважень керівника боржника/арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого (статті 28, 40, 44 КУзПБ).

52. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.

53. Подібна правова позиція щодо ініціювання відповідних позовів на захист майна боржника (повернення майна до ліквідаційної маси) наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 5015/118/11(914/2863/22).

54. Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19); від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22); від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18; від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17; від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16; від 19.05.2021 у справі № 693/624/19; від 28.09.2021 у справі № 21/896/2011 (№ 913/45/20); від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 та 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

55. Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

56. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

57. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

58. Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

59. Судова колегія відзначає, що у цій справі кредитор боржника звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги, учасником якого не був ні боржник, ні позивач. При цьому позивачем не заявлено вимогу про повернення коштів боржнику. Водночас, таких обставин не було встановлено у правовідносинах у вищевикладених справах, на які зроблено посилання скаржником в якості прикладу неоднакового застування норм права.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

60. Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

61. У зв`язку з тим, що судова колегія відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за вх. № 8033/2023 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023 у справі № 908/2828/19 (910/16579/20) залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік