Ухвала

від 22.02.2024 по справі 908/2501/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 908/2501/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.

за участю представників:

Головного управління ДПС у Запорізькій області - Карленко Н.Т.,

ліквідатор ТОВ "Індустріальні технології України" арбітражний керуючий Мірошник Ігор Вікторович взяв участь у судовому засіданні особисто,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області за вх. № 8471/2023

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023

у складі колегії суддів: Коваль Л.А. (головуюча), Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

у справі № 908/2501/22

за заявою фізичної особи-підприємця Капшук Наталії Валеріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні технології України"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи.

1. 16.12.2022 ухвалою Господарського суду Запорізької області, зокрема, відкрито провадження у справі № 908/2501/22 про банкрутство ТОВ "Індустріальні технології України"; визнано грошові вимоги фізичної особи-підприємця Капшук Н.В. до боржника у розмірі 298 365 грн основного боргу; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Мірошника І.В.

2. 16.12.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство за № 69732.

3. 31.01.2023 ухвалою Господарського суду Запорізької області віднесено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - фізичної особи-підприємця Капшук Наталії Валеріївни у розмірі 298 365 грн основного боргу до четвертої черги задоволення. Визнано кредиторські вимоги до боржника: фізичної особи-підприємця Волинцева Ростислава Ростиславовича у розмірі 315 410 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення та 5 368 грн судового збору з першою чергою задоволення.

4. 16.02.2023 постановою Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2501/22 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Індустріальні технології України"; припинено повноваження розпорядника майна боржника Мірошника І.В.; затверджено звіт арбітражного керуючого Мірошника І.В. про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 16.12.2022 по 16.02.2023 у розмірі 41 959,90 грн; визнано ТОВ "Індустріальні технології України" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ "Індустріальні технології України" призначено арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича.

5. 17.02.2023 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за № 70105 розміщено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Подання до суду звіту та клопотання.

6. Ліквідатором банкрута подано до господарського суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.

7. Головне управління ДПС у Запорізькій області подало до суду клопотання про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

8. Відповідно до наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області від 13.02.2023 № 176-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Індустріальні технології України", визначено провести перевірку товариства з 13.02.2023 тривалістю 5 робочих днів, за період з 01.01.2017 по 17.02.2023 з питань дотримання вимог податкового, та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 17.02.2023 та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 17.02.2023.

9. Працівниками податкового органу за результатами виїзду за адресою боржника було складено Акт від 13.02.2023 № 174/08-01-0704/36983/98, зі змісту якого вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС України у Запорізькій області 13.02.2023 було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ "Індустріальні технології України" з метою проведення документальної позапланової перевірки. За результатами виходу на податкову адресу ТОВ "Індустріальні технології України" було встановлено відсутність посадових осіб підприємства за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 53, що унеможливлює вручення наказу ГУ ДПС України у Запорізькій області від 13.02.2023 № 176-п.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

10. 22.06.2023 ухвалою Господарського суду Запорізької області, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023, серед іншого, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовлено, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено, банкрута - ТОВ "Індустріальні технології України" - ліквідовано, провадження у справі закрито, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) строк або були відхилені господарським судом, ухвалено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

11. Судові рішення в частині відхилення клопотання податкового органу мотивовано тим, що до компетенції суду не входить спонукання розпорядника майна чи ліквідатора надавати податковим органам, документи щодо діяльності підприємства-боржника, у тому числі його ліквідаційний баланс та докази закриття розрахункових рахунків. Набувши статус учасника провадження у справі про банкрутство податковий орган отримує можливість знайомитися з матеріалами справи, у тому числі документами щодо фінансово-господарської діяльності боржника та звітом арбітражного керуючого.

Податковий орган мав можливість самостійно своєчасно звернутися до ліквідатора з приводу надання документів фінансово-господарської діяльності боржника для проведення перевірки боржника, але вказаною можливістю не скористався. Наказу про призначення податкової перевірки боржника ліквідатору не було вручено, доказів зазначеного суду не надано. Окрім того суд звернув увагу, що до компетенції суду не входить зобов`язання ліквідатора надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства, яке ліквідується, при цьому вимоги клопотання заявника мають узагальнюючий характер, а звернення до суду із викладеними у такій формі вимогами чинним Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) та КУзПБ не передбачено.

12. Водночас, розглянувши звіт ліквідатора та матеріали ліквідаційної процедури, суди дійшли висновку, що ліквідатор вжив усі встановлені КУзПБ заходи по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури, а оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не виявлено майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність товариства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі, господарський суд прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи-банкрута та закриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги.

13. 05.12.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у повному обсязі та направити справу №908/2501/22 до Господарського суду Запорізької області для продовження судового розгляду.

14. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

15. Зокрема, податковий орган вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України в сукупності з приписами статей 59-61, 65 КУзПБ у подібних правовідносинах.

16. Податковий орган наголошує, що він згідно з приписами наведених норм Податкового кодексу України для проведення позапланової документальної перевірки Боржника з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства направив запити на адресу ліквідатора та на адресу керівника боржника, але відповіді на ці запити не отримав, а суди попередніх інстанцій ці обставини залишили поза увагою.

17. Стосовно вручення керівництву боржника наказу керівника контролюючого органу про проведення перевірки податковий орган посилається на акт від 13.02.2023 № 174/08-01-0704/36983/98.

18. Також посилаючись на усталену правову позицію Верховного Суду щодо принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, податковий орган зазначає, що через незадоволення клопотання дії ліквідатора виконано не в повному обсязі, порушено норми податкового законодавства, що призвело до несправедливого розгляду судової справи.

19. Крім того скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21.

Позиція Верховного Суду.

20. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

21. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду, зокрема, клопотання податкового органу про зобов`язання ліквідатора боржника провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію та документи.

22. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

23. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).

24. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

25. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

26. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

27. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

28. У рішенні від 21.07.2021 № 5-р(ІІ)/2021 (справа № 3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що із набранням чинності Законом № 1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), ухваленого як Закон № 1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".

29. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Використання відповідного процесуального фільтру, закріпленого у частині першій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

30. Зокрема, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

31. Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 - КУзПБ).

32. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

33. При цьому за вимогами частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

34. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

35. Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (такий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17).

36. Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (перша група судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ - статтями 255, 287 Господарського процесуального кодексу України.

37. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

38. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг у справі про банкрутство на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

39. Оскаржена податковим органом постанова Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та залишена нею без змін ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 належать до першої групи судових рішень, можливість/неможливість оскарження яких визначена приписами статті 9 КУзПБ. Однак в частині розгляду клопотання податкового органу зазначені судові рішення не входять до визначеного частиною третьою вказаної статті переліку судових рішень, на які може бути подано касаційну скаргу в справі про банкрутство, а отже є судовими рішеннями, які не підлягають касаційному оскарженню в розумінні пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

40. Положення статей 287 та 296 ГПК України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначеної постанови, ухваленої за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в частині розгляду клопотання, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

41. Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду неодноразово, зокрема в ухвалі від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18 та постанові від 10.12.2018 у справі № 910/9883/17, викладав висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.

42. З огляду на викладене з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 щодо перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 в частині розгляду клопотання, оскільки судові рішення в зазначеній частині не підлягають касаційному оскарженню відповідно до вимог частини третьої статті 9 КУзПБ.

43. Разом з тим Верховний Суд приймає до уваги, що зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, за наслідками перегляду якої ухвалено оскаржувану постанову, окрім розгляду клопотання, також затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, прийнято рішення про ліквідацію боржника, провадження у справі закрито. Звертаючись із касаційною скаргою, податковий орган, зокрема, доводить порушення принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Однак Верховний Суд вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу також і в цій частині з огляду на таке.

44. Положення частини першої статті 254 ГПК України визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

45. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

46. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

47. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19. Підстав для відступу від зазначеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.

48. Так, згідно зі статтею 1 КУзПБ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

49. Тобто у справі про банкрутство учасники поділяються на дві групи: визначені учасниками за законом та особи, які стали учасниками справи в процесі провадження; інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

50. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.

51. Окрім учасників справи, правом апеляційного оскарження наділені також особи, які не брали участі у справі, але судові рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Стосовно зазначених осіб слід звернутися до усталеної правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, ухваленій у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

52. На переконання Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

53. Отже, особа, яка звертається з касаційною скаргою в порядку статей 17, 287 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

54. Оскільки податковий орган не звертався до суду із заявою про визнання його грошових вимог до боржника, відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались та не визнавались, він не є кредитором у цій справі.

55. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (яка викладена, зокрема, у постановах від 24.01.2023 у справі № 908/1974/21, від 08.08.2023 у справі № 908/1277/21) у податкового органу, який не є кредитором у справі, відсутнє безумовне право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, відкритій у загальному порядку за заявою кредитора. Підстав для відступлення від такої правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.

56. З огляду на викладене податковий орган, який не стороною у справі, має право на оскарження ухвали господарського суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію боржника та закриття провадження у справі виключно за умови доведення ним факту прийняття такого судового рішення про його (податкового органу) права та (або) обов`язки.

57. Оскаржуючи ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023, податковий орган стверджував про необґрунтованість відмови в задоволені заявленого ним клопотання, навмисне проведення процедури припинення шляхом банкрутства з метою ухилення від проведення позапланової перевірки підприємства та у зв`язку з цим передчасність висновку щодо наявності підстав для затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

58. Однак, розглянувши апеляційну скаргу податкового органу в передбачених статтею 269 ГПК України межах, апеляційний господарський суд встановив обставини, які свідчать про обґрунтованість відмови в задоволенні клопотання, тому Верховний Суд не вбачає підстав для висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду (у частині, що не стосується розгляду клопотання) прийнята про певні права та (або) обов`язки податкового органу, який не входить до числа учасників цієї справи про банкрутство боржника.

59. Відтак, касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу в частині, що безпосередньо не стосується розгляду заявленого ним клопотання, підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 296 ГПК України.

60. При цьому щодо посилання податкового органу в касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 908/2414/22, слід зауважити, що в зазначеній постанові, на відміну від цієї справи, не вирішувалось питання щодо можливості оскарження ухвали місцевого господарського суду у справі про банкрутство особою (зокрема податковим органом), яка не є учасником такої справи. Так, зі змісту постанови Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 908/2414/22 вбачається, що податковий орган набув статусу кредитора боржника у зазначеній справі внаслідок визнання його грошових вимог відповідною ухвалою суду першої інстанції.

61. Зважаючи на викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу в цій справі підлягає закриттю в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

У Х В А Л И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області за вх. № 8471/2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 908/2501/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік