Ухвала

від 05.03.2024 по справі 907/860/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/860/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Багай Н. О., Краснова Є. В.,

розглянувши заяву Фермерського господарства "Колос"

про відвід колегії суддів

за касаційною скаргою Фермерського господарства "Колос"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023

за позовом Виноградівської міської ради

до Фермерського господарства "Колос",

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3 ,

про скасування запису державної реєстрації права власності, витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Фермерське господарство "Колос" (далі - ФГ ?Колос?, заявник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 (повний текст складено 29.01.2024) та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.09.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024 справу № 907/860/17 за вказаною касаційною скаргою передано для розгляду колегії суддів у складі: Мачульський Г. М.- головуючий (доповідач), Краснов Є. В., Дроботова Т. Б.

04.03.24 о 18:00 (через систему "Електронний суд") ФГ ?Колос? подало заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Мачульський Г. М., Краснов Є. В., Дроботова Т. Б., яка передана судді - доповідачу 05.03.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/860/17 було визначено колегію суддів у складі: Мачульський Г. М.- головуючий (доповідач), Багай Н. О., Краснов Є. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024.

Заява мотивована тим, що: у справі №907/29/19 колегія судів Касаційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кушнір І. В., судді Краснов Є. В., Мачульський Г. М. дійшла до висновку, що перетворення КСГП ?8 Березня? у ФГ ?Колос?, за діючим законодавством у період з 1997 по 2000 роки, було неможливим, оскільки не передбачалося можливості створення фермерського господарства саме шляхом перетворення з іншої юридичної особи, в т.ч. і з колективного сільськогосподарського підприємства, з наступним правонаступництвом прав та обов`язків такої юридичної особи, в тому числі і права власності на земельні ділянки, а тому вважали за необхідне відступити від висновків Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду викладені в постанові по справі №299/3439/16; як видно з матеріалів справи №907/860/17 та прийнятих по цій справі: рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, то такі ґрунтуються у тому числі на позиції суддів Великої Палати Верховного Суду по справі №907/29/19 (постанова від 01.09.2020), а саме з неможливістю перетворенням КСГП ?8 Березня? у ФГ ?Колос?, а відтак не переходу до ФГ ?Колос? правонаступництва та майнових прав КСГП ?8 Березня?. Стороною цих справ було та є ФГ ?Колос? і прийняті рішення стосуються саме ФГ ?Колос?; судді Великої Палати Верховного Суду, окрім чотирьох суддів, які виклали свою окрему думку, не врахували вимог діючого законодавства яке передбачало можливість створення та перетворення КСГП у фермерське господарство, що і було здійснено багатьма підприємствами КСГП на території України під час їх реформування, а саме: Указ Президента України ?Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки?, Закон України ?Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) платників податків у зв`язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств №1565-ІІІ від 16.03.2000, вимоги Цивільного кодексу України та Закону України ?Про колективне сільськогосподарське підприємств?, тому Велика Палата Верховного Суду відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своєю ухвалою від 26.02.2020 прийняла постанову від 01.09.2020, якою підтвердила позицію суддів Кушніра І. В., Краснова Є. В., Мачульського Г. М.

Заявник зазначає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду є незаконною та прийнятою на основі хибної позиції суддів Касаційного господарського суду Краснова Є. В. і Мачульського Г. М. з неврахуванням вищезазначених чинних законодавчих актів.

З огляду на те, що у колегії судді Касаційного господарського суду по справі №907/860/17 на даний час, вже склалася певна позиція та наявні певні мотиви, які можуть суперечити вимогам законодавства, сформовані при розгляді справи №907/29/19, що у свою чергу може призвести до формального розгляду справи №907/860/17 і не врахування позиції ФГ ?Колос?, доказів поданих ФГ ?Колос?" та обставин справи як процесуального так і матеріального характеру по справі та ухвалення неправосудного рішення та з метою уникнення будь-яких сумнівів в неупередженості суддів при розгляді справи №907/860/17, які можуть спричинити сумніви у безсторонності суддів у інших учасників судового процесу, наслідком чого може бути ухвалення незаконного рішення, що у свою чергу призведе до порушення прав ФГ ?Колос? та змусить ФГ ?Колос? повторно звернутися за захистом до Європейського суду з прав людини, ФГ ?Колос? вважає необхідним заявити про відвід суддів Мачульського Г. М., Краснова Є. В., Дроботової Т. Б.

Розглянувши заяву ФГ ?Колос?, Суд дійшов висновку про визнання її необґрунтованою, зважаючи на таке.

Положеннями статті 35 ГПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді від участі у справі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями частин 1, 2 статті 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до частин 1-3 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Оскільки суддя Дроботова Т. Б. у зв`язку із перебуванням на лікарняному вибула із участі у справі, правові підстави для вирішення питання про її відвід від розгляду даної справи відсутні.

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Частиною 4 статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пп. 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (п.п. 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пп. 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; п. 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п.п. 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (п.38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Утім, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. п.119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. п.32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, А, N 86).

Отже, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Доводи ФГ ?Колос?, викладені у заяві про відвід суддів Верховного Суду Мачульського Г. М. і Краснова Є. В. є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості суддів і які б могли бути перевіреними та/чи/або переконливі факти, які б могли викликати сумнів у їх об`єктивності і неупередженості, а відтак могли б бути підставою для його відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддів Верховного Суду Мачульського Г. М. і Краснова Є. В. упередженими чи необ`єктивними, або вважати, що вони прямо або опосередковано заінтересовані у результаті розгляду справи, оскільки доводи, що викладені у заяві, є припущеннями заявника та не підтверджені належними доказами.

Крім того слід зазначити, що згідно частини 4 статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства - заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Як вже зазначалося, у заяві про відвід заявник зазначав, що у колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №907/860/17 на даний час, вже склалася певна правова позиція, а правова позиція Великої Палати Верховного Суду є незаконною та прийнятою на основі хибної позиції суддів Касаційного господарського суду Краснова Є. В. і Мачульського Г. М.

Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу заявника, що такі дії як заявлення завідомо безпідставного відводу, можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами із застосуванням до нього заходів, визначених ГПК України.

За змістом частини 3 статті 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ураховуючи наведені вище положення процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, відтак заява ФГ ?Колос? на підставі пункту 1 частини 3 статті 39 ГПК України підлягає передачі на авторозподіл з метою визначення судді для вирішення питання щодо поданої заяви.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фермерського господарства "Колос" про відвід суддів Мачульського Г.М., Краснова Є.В. у справі №907/860/17 визнати необґрунтованою.

2. Справу №907/860/17 передати на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Фермерського господарства "Колос" про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульського Г.М., Краснова Є.В.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Н. О. Багай

Є. В. Краснов