Ухвала

від 06.03.2024 по справі 907/860/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/860/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.

розглянувши заяву Фермерського господарства «Колос» (далі - ФГ «Колос», заявник)

про відвід колегії суддів у складі: Мачульський Г. М.- головуючий (доповідач), Краснов Є. В., Дроботова Т. Б.

у справі № 907/860/17

за касаційною скаргою Фермерського господарства «Колос»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023,

постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024

та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024

за позовом Виноградівської міської ради

до Фермерського господарства "Колос",

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3 ,

про скасування запису державної реєстрації права власності, витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

ФГ «Колос» 04.03.2024 о 18:00 (через систему «Електронний суд») подало заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Мачульський Г. М., Краснов Є. В., Дроботова Т. Б. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження та при касаційному розгляді справи № 907/860/17 про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023, постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, яка передана судді - доповідачу 05.03.2023.

Заява з посиланням на пункти 3, 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтована тим, що: у справі № 907/29/19 колегія судів Касаційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кушнір І. В., судді Краснов Є. В., Мачульський Г. М. дійшла до висновку, що перетворення КСГП « 8 Березня» у ФГ «Колос», за діючим законодавством у період з 1997 по 2000 роки, було неможливим, оскільки не передбачалося можливості створення фермерського господарства саме шляхом перетворення з іншої юридичної особи, в т.ч. і з колективного сільськогосподарського підприємства, з наступним правонаступництвом прав та обов`язків такої юридичної особи, в тому числі і права власності на земельні ділянки, а тому вважали за необхідне відступити від висновків Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду викладені в постанові по справі № 299/3439/16; відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України своєю ухвалою від 26.02.2020 передали справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка і прийняла постанову від 01.09.2020, якою підтвердила позицію суддів Кушніра І. В., Краснова Є. В., Мачульського Г. М.; як видно з матеріалів справи № 907/860/17 та прийнятих по цій справі: рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, то такі ґрунтуються, у тому числі на позиції суддів Великої Палати Верховного Суду по справі № 907/29/19 (постанова від 01.09.2020), а саме неможливістю перетворенням КСГП « 8 Березня» у ФГ «Колос», а відтак не переходу до ФГ «Колос» у порядку правонаступництва майнових прав КСГП « 8 Березня». Стороною цих справ було та є ФГ «Колос» і прийняті рішення стосуються саме ФГ «Колос»; судді Великої Палати Верховного Суду, окрім чотирьох суддів, які виклали свою окрему думку, не врахували вимог діючого законодавства, яке передбачало можливість створення та перетворення КСГП у фермерське господарство, що і було здійснено багатьма підприємствами КСГП на території України під час їх реформування, а саме: Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», Закон України «Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) платників податків у зв`язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств» № 1565-ІІІ від 16.03.2000, вимоги Цивільного кодексу України та Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та прийняли постанову від 01.09.2020, якою підтвердили позицію суддів Кушніра І.В., Краснова Є.В., Мачульського Г.М.

Заявник зазначає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду є незаконною та прийнятою на основі хибної позиції суддів Касаційного господарського суду Краснова Є.В. і Мачульського Г.М. з неврахуванням вищезазначених чинних законодавчих актів.

З огляду на те, що у колегії судді Касаційного господарського суду у справі № 907/860/17 на даний час, вже склалася певна позиція та наявні певні мотиви, які можуть суперечити вимогам законодавства, сформовані при розгляді справи № 907/29/19, що у свою чергу може призвести до формального розгляду справи № 907/860/17 і не врахування позиції ФГ «Колос», доказів поданих ФГ «Колос» та обставин справи як процесуального так і матеріального характеру у справі та ухвалення неправосудного рішення та з метою уникнення будь-яких сумнівів в неупередженості суддів при розгляді справи № 907/860/17, які можуть спричинити сумніви у безсторонності суддів у інших учасників судового процесу, наслідком чого може бути ухвалення незаконного рішення, що у свою чергу призведе до порушення прав ФГ «Колос» та змусить ФГ «Колос» повторно звернутися за захистом до Європейського суду з прав людини, ФГ «Колос» вважає необхідним заявити про відвід суддів Мачульського Г. М., Краснова Є. В., Дроботової Т. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 907/860/17 заяву ФГ «Колос» про відвід суддів Мачульського Г.М., Краснова Є.В. у справі №907/860/17 визнано необґрунтованою; справу № 907/860/17 передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви ФГ «Колос» про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульського Г.М., Краснова Є.В.

Оскільки суддя Дроботова Т.Б. у зв`язку із перебуванням на лікарняному вибула із участі у справі, питання про її відвід від розгляду даної справи не вирішувався.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 на розгляд судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенковій Т.М. передано заяву ФГ «Колос» про відвід колегії суддів: Мачульський Г.М.- головуючий (доповідач), Краснов Є.В., Дроботова Т.Б. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження та при касаційному розгляді справи № 907/860/17 про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023, постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, яка передана судді - доповідачу 05.03.2023 о 17:37.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Положеннями частин першої та другої статті 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відтак, Суд під час розгляду заяви про відвід, ураховуючи положення статті 39 ГПК України виходить з того, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Суд під час розгляду заяви про відвід виходить з того, що ФГ «Колос» 22.02.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 907/860/17, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Виноградівської міської ради повністю.

Колегію суддів у складі: Мачульський Г.М.- головуючий (доповідач), Краснов Є.В., Дроботова Т.Б. для розгляду касаційної скарги визначено автоматизованою системою документообігу, про що свідчить протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024 у справі № 907/860/17, за яким касаційну скаргу ФГ «Колос» передано для розгляду даній колегій суддів.

У зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т.Б. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/860/17 визначено колегію суддів у складі: Мачульський Г.М.- головуючий (доповідач), Багай Н.О., Краснов Є.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024.

Оскільки суддя Дроботова Т.Б. у зв`язку із перебуванням на лікарняному вибула із участі у справі, правові підстави для вирішення питання про її відвід від розгляду даної справи відсутні. Також, суд взяв до уваги фактичну суть доводів про відвід та їх обґрунтування в цій частині, які зводяться до міркувань стосовно суддів Мачульського Г.М. і Краснова Є.В.

Відповідно до частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У силу положень частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частин першої-третьої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При вирішенні питання про відвід судді/суддів/складу суду необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пп. 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (п.п. 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України», заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пп. 27, 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993; п. 42 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 64 рішення у справі «Бочан проти України», N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п.п. 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі «Газета "Україна-центр» проти України»);

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (п.38 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Втім, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб' єктивний критерій) (див. п.119 рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. п.32 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі «Де Куббер проти Бельгії», від 26.10.1984, А, N 86).

Суд виснує, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Верховний Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними, допустимими, вірогідними доказами.

Водночас частиною четвертою статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У контексті поданої заяви про відвід та того, що у суддів Касаційного господарського суду у справі № 907/860/17 на даний час, вже склалася певна позиція та наявні певні мотиви, які можуть суперечити вимогам законодавства, сформовані при розгляді справи № 907/29/19, що у свою чергу може призвести до формального розгляду справи № 907/860/17 і не врахування позиції ФГ «Колос», доказів поданих ФГ «Колос» та обставин справи як процесуального так і матеріального характеру у справі та ухвалення неправосудного рішення та з метою уникнення будь-яких сумнівів в неупередженості суддів при розгляді справи № 907/860/17, які можуть спричинити сумніви у безсторонності суддів у інших учасників судового процесу, наслідком чого може бути ухвалення незаконного рішення, що у свою чергу призведе до порушення прав ФГ «Колос» - не є підставою для відводу суддів у розумінні пунктів 3, 5 частини першої статті 35 ГПК України.

Верховний Суд виходить з того, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного», а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що судді, Мачульський Г. М. та Краснов Є. В. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді та/чи суддів, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, участь судді у іншій справі не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та упередженості судді/суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та агрументами є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді та /або/чи у цій справі наявеі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя/судді є небезстороннім.

Суд виходить, що позиція ФГ «Колос» є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Верховний Суд ураховуючи міркування вказані вище та доводи заяви про відвід виходить з того, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.

Верховний Суд виходить також з того, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування.

Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи заявника щодо необхідності відводу суддів Мачульського Г. М. та Краснова Є. В. саме з підстав незгоди з їх правовою позицією в інших справах або припущенням заявника, що у суддів вже склалася певна позиція та наявні певні мотиви, які можуть суперечити вимогам законодавства, сформовані при розгляді справи за участю ФГ «Колос», суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.

Отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості суддів і які б могли бути перевіреними та/чи/або не є переконливими фактами, які б могли викликати сумнів у їх об`єктивності і неупередженості, а відтак могли б бути підставою для їх відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

Сама по собі незгода учасника справи з судовим рішеннями суддів та правовими позиціями в іншій справі та цій не свідчить про їх упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість і не є підставою для відводу суддів Верховного Суду Мачульського Г. М. та Краснова Є. В. відповідно до наведених норм ГПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддів Верховного Суду Мачульського Г. М. та Краснова Є. В. упередженими чи необ`єктивними, або вважати, що вони прямо або опосередковано заінтересовані в результаті розгляду справи, оскільки всі доводи, що викладені у заяві ФГ «Колос», є припущеннями заявника та зводяться до суб`єктивної оцінки процесуальних дій суддів, судових рішень, правових позицій.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства «Колос» про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульського Г.М. та Краснова Є.В. від розгляду справи № 907/860/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова