Постанова

від 05.03.2024 по справі 126/1110/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/1110/23

Провадження № 22-ц/801/462/2024

№22-ц/801/463/2024

Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рижавського Сергія Сергійовича

на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 грудня 2023 року, ухвалені під головуванням судді Рудь О.Г.,

у справі №126/1110/23

за об`єднаними позовами ОСОБА_1 (позивач)

до фермерського господарства «Агроновація» (відповідач)

про розірвання договорів оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, -

встановив:

Короткий зміст заяви

У травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася в районний суд із позовами до фермерського господарства «Агроновація» про розірвання договорів оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, які ухвалою суду від 04.10.2023 об`єднано в одне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Бершадського районного суду від 18.04.2017 року за нею визнано право власності на спадкове майно за законом, а саме на земельну ділянку розміром 2,0241 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 0520482400:01:002:0300 та на земельну ділянку розміром 1,9923 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 0520482400:01:002:0298, що знаходяться на території Красносільської сільської ради Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до договорів оренди № 152 та № 153 від 17.05.2017, укладених між нею та відповідачем ФГ «Агроновація», останньому передано в строкове платне володіння та користування зазначені земельні ділянки.

Відповідачем було здійснено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок на підставі зазначених договорів в державному реєстрі, про що зазначено вище, з терміном оренди вказано 10 років. Вона припускає, що під час реєстрації договорів оренди землі № 153 та № 152 від 17.05.2017 року, відповідач самовільно зазначив інший термін дії договорів, а саме з одного року оренди вписав 10 років оренди.

Пунктами 9, 10, 11 договорів встановлено, що - орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 2908 (дві тисячі дев`ятсот вісім) грн. 60 коп. за рік, що складає 4% (чотири відсотки) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься один раз на рік, по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня поточного року.

Разом з тим, з 2018 року до 31 грудня 2022 року, та по день подання позову, а відповідно за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки вона орендну плату не отримувала, їй не надано жодних послуг в рахунок орендної плати, а отже вважає, що відповідач (орендар) не виконував і не виконує умови договорів, чим систематично порушує її права.

Пунктом 14 передбачено, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідачем починаючи з 2018 року до моменту подачі позову до суду жодного разу належним чином документально не проводилася виплата орендної плати, неналежне виконання ним свого обов`язку щодо виплати орендної плати позбавляє її грошових коштів, на які вона розраховувала при укладенні договорів оренди землі.

За вказаних обставин просила розірвати договори оренди землі № 153 та №152 від 17.05.2017 року, укладені між нею та ФГ «Агроновація», повернувши земельні ділянки у стані придатному для цільового призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок загальною площею 2,0241 гектара, кадастровий номер 0520482400:01:002:0300 та 1,9923 гектара, кадастровий номер 0520482400:01:002:0298.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2023 року в задоволенні об`єднаних позовів відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 19 грудня 2023 року стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача - ФГ «Агроновація» 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

17 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Рижавського С.С. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неправильне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати його та ухвалити нове про задоволення вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що відповідач не вчинив усіх дій щодо належної виплати ОСОБА_1 орендної плати протягом 2018 2022 роки, зокрема, шляхом sms-повідомлень або ж внесенням коштів у депозит нотаріуса. Натомість суд не звернув на це увагу і надав перевагу доводам сторони відповідача про недобросовісність орендодавця.

Крім того, на думку апелянта, доданий відповідачем податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2018-2022 роки викликає сумніви щодо його достовірності. Інших доказів, вважає апелянт, на підтвердження нарахування позивачеві орендної плати та сплати податків та зборів до місцевого бюджету матеріали справи не містять.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ФГ «Агроновація», адвокат Шишковська А.Б. вказала, що заперечує проти вимог апеляційної скарги та просила залишити без змін рішення суду.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою в частині додаткового рішення, а ухвалою від 24 січня 2024 року в частині оскарження судового рішення. Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Рижавський С.С. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представник ФГ «Агроновація», адвокат Шишковська А.Б. проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 331675644 від 09.05.2023 року та № 331674606 від 09.05.2023 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 0520482400:01:002:0300 та 0520482400:01:002:0298.

17 травня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФГ «Агроновація» укладено договори оренди землі № 152 та № 153, терміном на 10 років, умовами яких визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2908 (дві тисячі дев`ятсот вісім) грн. 60 коп. за рік, що складає 4% (чотири відсотки) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься один раз на рік, по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня поточного року. у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 9, 10, 11, 14)

Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, ФГ «Агроновація» та квитанцій до них вбачається, що за період з 2018 по 2022 роки позивачці нараховувалась орендна плата, а саме:

-за 2018 рік в сумі 5817,2 грн, з якої було утримано податок 1047,1 грн, виплачено 5817,2 грн;

-за 2019 рік в сумі 5817,2 грн, з якої було утримано податок 1047,09 грн, виплачено 5817,2 грн;

-за 2020 рік в сумі 5817,2 грн, з якої було утримано податок 1047,1 грн, орендна плата орендодавцем не отримана;

-за 2021 рік в сумі 5817, 2 грн, з якої утримано податок 1047,1 грн та військовий збір в сумі 87,26 грн, орендна плата орендодавцем не отримана;

-за 2022 рік в сумі 5817,2 грн, з якої утримано податок 1047,1 грн та військовий збір в сумі 87,26 грн.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 змінила своє місце проживання зазначене в договорах оренди, виїхавши з с. Красносілка Гайсинського району Вінницької області до м. Одеса.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для розірвання договорів оренди № 153 та № 152 від 17.05.2017 року судом не встановлено, оскількиоб`єктивні докази про істотне порушення відповідачем їх в частині систематичної несплати орендної плати, відсутні. Позовні вимоги про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди є похідними від вимоги про розірвання договору оренди землі, а тому вони також не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичнийобов`язок.Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний заплатупередати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасноговнесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплатаорендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останніморендної платиу встановленому розмірі. У разі систематичної несплатиорендної платиза користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачено, що систематична (два і більше випадки) несплатаорендної плати,передбаченої договором, може бути підставою для розірвання договору оренди.

Ураховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесенняорендної платизастосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання,сплатанеустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свійобов`язок шляхом внесенняналежних з нього кредиторові грошей або цінних паперів удепозит нотаріусав разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свійобов`язокіншимшляхом,ніж наданняорендної платиособисто орендодавцю.

Однак зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря танотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти надепозит нотаріусаі нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18).

А тому доводи апеляційної про те, що відповідачем не внесено грошові кошти (орендну плату) у депозит нотаріуса відхиляються колегією суддів.

Ураховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме порушення умов договору та систематичної несплатиорендної плати.

Так, судом встановлено, що відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати ОСОБА_1 орендної плати за період з 2018 по 2022 рік, про що у матеріалах містяться відповідні докази, а саме: податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2018-2022 роки, квитанції до нього та фіскальні чеки; журнал реєстрації вихідної кореспонденції; повідомлення на ім`я ОСОБА_1 щодо необхідності з`явитись до бухгалтерії господарства для отримання орендної плати з реєстром їх відправлень тощо (а.с. 63-108 т. 1).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що умовами договорів оренди №152 та №153 від 17 травня 2017 року чітко визначено місце виплати орендної плати. Так, відповідно до пункту 11 орендну плату в грошовій формі орендодавець отримуєв касі орендаря.У розділі реквізити сторін орендодавець ОСОБА_1 вказала АДРЕСА_1 , без зазначення засобів телефонного чи іншого зв`язку, а змінивши місце проживання, як особа яка зацікавлена в отриманні орендної плати, не повідомила орендаря про цю обставину.

При цьому судом першої інстанції вірно враховано вимоги Закону України «Про захист персональних даних» яким визначено, що збирання персональних даних, до яких в свою чергу відноситься інформація про місце проживання (перебування, реєстрації) особи, має здійснюватися відповідно до вимог цього закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що докази щодо нарахування позивачеві орендної плати та сплати податків у вигляді податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2018-2022 роки викликають сумніви щодо достовірності, є безпідставними.

Так, відповідачем не заперечуються ті обставини, що орендна плата за 2018-2022 року позивачем фактично не отримана, проте не отримана вона якраз з вини останньої, тобто має місце прострочення кредитора, а тому покладення відповідальності за фактичну несплату орендної плати на орендаря в цій ситуації є неприпустимим.

Відповідач неодноразово повідомляв позивача про необхідність або особисто прибути до підприємства, або повідомити реквізити рахунку, на який може бути перерахована орендна плата.

Апеляційний суд звертає також увагу на ту обставину, що позивач впродовж тривалого часу (практично п`ять років) вважаючи, що її права порушені несплатою орендної плати відповідачем, жодного разу письмово не звернулася до орендодавця за роз`ясненнями причин невиплати заробітної плати, не пред`явила відповідну вимогу із зазначенням бажаної форми і місця сплати орендної плати, відмінної від встановленої в договорі, а відтак на думку апеляційного суду мало місце штучне створення підстав для розірвання договору в зв`язку з несплатою орендної плати.

Щодо додаткового рішення

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено матеріалами справи 22 червня 2023 року між ФГ «Агроновація» та адвокатом Шишковською А.Б. укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги, за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю плату в розмірі 25000 грн.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зробила висновок про те що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.Фіксований розмір гонораруу цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Також у випадку встановленого договоромфіксованого розміру гонораруінша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг тафіксований розмір гонорару,не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки у цій справі сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним доводи апеляційної скарги про те, що у самому договорі про надання правової допомоги та акті виконаних робіт відсутній детальний опис робіт (послуг) є безпідставними.

До заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, адвокатом Шишковською А.Б. додано загаданий вище акт виконаних робіт від 01.12.2023 року, де зазначено послуги, що надані адвокатом, з детальним їх описом, платіжну квитанцію про сплату ФГ «Агроновація» суми гонорару у розмірі 25000 грн, та договір про надання правової допомоги.

Водночас заява сторони позивача про зменшення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи відсутня.

З огляду на вказане, взявши до уваги характер правовідносин що виникли між сторонами, обсяг наданих відповідачеві послуг, відсутність клопотань сторони позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципу пропорційності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню на користьвідповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскількидоводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рижавського Сергія Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 грудня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин