Рішення

від 19.02.2024 по справі 757/30115/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30115/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Підпалого В.В.,

при секретарях - Каракосі В.О., Лимарь К.С., Бурячок А.І.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бондика А.Г. ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 /Позивач/Позикодавець) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4 /Відповідач/Позичальник) про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 9 614 458,43 грн., з яких: 8 283 000,00 грн. - сума боргу; 865 114,21 грн. інфляційні нарахування; 466 344,22 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений Договір позики № 1 від 17.12.2018 року, відповідно до п. 1.1 якого Позикодавець передав у власність Позичальника грошові кошти у розмірі 300 000 доларів США, а Позичальник зобов`язався повернути ці кошти до 01.07.2019 року.

У відповідності до п. 2.1 і п. 2.2 Договору Позикодавець зобов`язаний передати Позичальникові зазначену у п.1.1 суму в день підписання цього Договору.

Факт передачі Позикодавцем зазначеної суми засвідчується розпискою Позичальника.

Позивачем виконані умови Договору про передачу коштів, що підтверджується відповідною розпискою Відповідача. Договором, окрім строку повернення коштів, також передбачено місце їх повернення (п.3.1): АДРЕСА_1 , та спосіб (п.3.3) - готівкою.

Разом з тим, на час звернення позивача до суду, відповідач свої зобов`язання не виконав та борг не повернув.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2021 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання відкрито провадження у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2021 року здійснено перехід розгляду справи від розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.06.2023 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт: на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 , які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, яке належить ОСОБА_4 , у межах суми позову 9 614 458 грн. 43 коп.; на належну ОСОБА_4 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер у об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 280468480000); на належні ОСОБА_4 корпоративні права (частку в товаристві) ТОВ «Реноме Енерголайн» (код ЄДРПОУ 34620083).

Ухвалою суду від 26.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті

12 грудня 2023 року через канцелярію суду від представника відповідача - адвоката Бондика В.А. надійшов відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2018 року між Позикодавцем та Позичальником укладено Договором позики № 1, відповідно до п.1.1 якого Позикодавець передав у власність Позичальника грошові кошти у розмірі 300 000 доларів США, а Позичальник зобов`язався повернути ці кошти до 01.07.2019 року.

Відповідно до п. 2.1 і п. 2.2 Договору, Позикодавець зобов`язаний передати Позичальникові зазначену у п. 1.1 суму в день підписання цього Договору. Факт передачі Позикодавцем зазначеної суми засвідчується розпискою Позичальника.

Позивачем умови Договору в частині зобов`язань про передачу коштів - виконані, означене підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_4 , копію якої надано суду у якості доказів обставин викладених у позову.

Разом з тим, з наданих сторонами матеріалів вбачається, що Відповідач своїх зобов`язань за Договором не виконав - грошові кошти Позивачу неповернуті, в ході розгляду справи стороною відповідача доказів виконання своїх зобов`язань, або спростування факту наявності такого зобов`язання не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України обумовлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі,якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках,коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16, від 12.09.2019 у справі № 604/1038/16 та від 23.04.2020 у справі № 501/1773/16-ц.

Згідно зі статтею 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд зобов`язаний встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

У постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 544/174/17 зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що у статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку.

Таким чином, наявність оригіналів розписок у позивача (позикодавця)згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд доходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі у тексті - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. ст. 628, 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 530 ЦК України встановлений обов`язок виконання зобов`язання у встановлений строк.

За змістом ст. 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Водночас, умовами договору позики передбачено передачу в борг суми у іноземній валюті - доларах США. Натомість, позивачем до стягнення заявлено суму боргу у національній валюті - гривні.

Відповідно до висновку сформованому в п. 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 340/385/17: «Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 31 травня 2015 року. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним».

Отже, позивач має право нарахувати на суму заборгованості 3% річних за період з 18.05.2021 року по 31.08.2023 року, але інфляційні втрати за період з травня 2021 року - оскільки позивач скористався своїм правом щодо зміни валюти заборгованості,звернувшись до суду з позовом, що розглядається - тобто з 18 травня 2021 року. Саме із цієї дати у позивача виникло право на здійснення інфляційних нарахувань. Відтак, вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань за період до подання позову не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 8 749 344,22 грн., з яких 8 283 000,00 грн. - сума основного боргу, 466 344,22 грн. - 3% річних за період з 02 липня 2019 року по 17 травня 2023 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 11 350,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 625, 629, 1046 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 8 749 344 (вісім мільйонів сімсот сорок дев`ять тисяч триста сорок чотири) грн. 22 коп., з яких: 8 283 000 (вісім мільйонів двісті вісімдесят три тисячі) грн. 00 коп. - основного боргу; 466 344 (чотириста шістдесят шість тисяч триста сорок чотири) грн. 22 коп. - 3% річних за період з 02 липня 2019 року по 17 травня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 17 500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий 25.09.2008 року ТУМ Солом`янського РУ ГУМВС України в м. Києві; адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 23.12.2015 року Шевченківським РВ ГУДМС України в м. Києві; адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя В.В. Підпалий