Рішення

від 12.12.2023 по справі 758/4824/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4824/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року істо Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління освіти Ізюмської міської ради, про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

У С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до управління освіти Ізюмської міської ради (надалі за текстом - відповідач), про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування свого позову зазначила, що наказом керівника відповідача від 01.04.2022 №2-к/тр ВС дію контракту від 27.06.2019 року, укладеного між нею та відповідачем, на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено на час дії воєнного стану. Про існування цього наказу позивач дізналася 06.10.2022 року зі слів керівника відповідача, сам наказ так і не був доведений до її відома і не надавався їй для ознайомлення.

З 01.10.2022 року Ізюмський ліцей №12 Ізюмської міської ради відновив свою діяльність, заняття з учнями ліцею провадилися в онлайн-режимі, а отже відповідач був зобов`язаний відновити дію контракту від 27.09.2022 року та надати позивачу можливість працювати на посаді директора ліцею

22.11.2022 року позивач подала відповідачу заяву про можливість виконувати обов`язки директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради. 19.12.2022 року позивач отримала від керівника відповідача лист від 19.12.2022 року №205 ВС, в якому їй було повідомлено про продовження строку дії воєнного стану в Україні з 21 листопада 2022 року на 90 діб, при цьому керівник відповідача і не повідомив їй про можливість або неможливість з 22.11.2022 р. відновити дію та умови контракту від 27.06.2019 року, фактично позбавивши права на працю та на отримання заробітної плати. 03.02.2023 року позивач отримала у застосунку «Viber» повідомлення від керівника відповідача від 03.02.2023 року № 98ВС, про те, що розпорядженням начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 17.01.2023 року №037-ВС припинено шляхом ліквідації юридичну особу Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради, а також про дострокове розірвання контракту від 27.06.2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем, на підставі п.6.2. розділу 6 контракту, та подальше її звільнення з посади директора ліцею. Позивач вважає накази відповідача незаконними та такими, що підлягають скасуванню через порушення відповідачем приписів ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ст.42 КЗпП України, у зв`язку із чим, позивач звернулася до суду з позовною заявою, просила скасувати наказ про припинення трудового договору, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

18 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначає, що керівництву відповідача від працівників відомо, що в період окупації російською федерацією м. Ізюм, яка тривала з 01 квітня 2022 року до 11 вересня 2022 року, позивач перебувала на тимчасово окупованій території у місті Ізюм, Харківська область, у вказаний період позивач на зв`язок не виходила, про своє місцезнаходження відповідача, як роботодавця, не повідомляла. Враховуючи обставини, відповідач не знав та не міг знати чи жива позивач, чи не заволоділи її платіжними картками, на які здійснювалась оплата праці, інші особи, чи не пішла позивач на співпрацю з окупаційною владою. З цих підстав керівник відповідача видав наказ про призупинення дії трудового договору з позивачем, а виконуючим обов`язки директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради було призначено заступника директора Веприцьку С.С., яка на той час і до закінчення окупації м. Ізюм знаходилася на підконтрольній Україні території і повноцінно виконувала функції директора ліцею з моменту початку дистанційного навчання і до його ліквідації. Посилається на неможливість відповідача надати позивачу роботу в контексті призупинення трудового договору, оскільки відповідач не міг забезпечувати виробничі, організаційні, технічні можливості, а засоби виробництва були знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин було неможливим, а переведення позивача, як працівника, на іншу роботу або залучення її до роботи за дистанційною формою організації праці було неможливим. Зазначає, що позивач не зверталася до відповідача з приводу можливості виконання нею обов`язків директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради і що фактично відповідачу про місце перебування позивача стало відомо 22 листопада 2022 року. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 233 КЗпП України.

04 вересня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що разом зі своїм чоловіком весь час з початку окупації російською федерацією м. Ізюм та до моменту звільнення залишалась на окупованій території, під час окупації позивач ніяких посад, запропонованих окупантами, не очолювала, ніяких коштів, винагород, грошової допомоги від російських окупантів не отримувала, у зібраннях, конференціях, курсах підвищення кваліфікації, які проводилися окупантами та їх представниками, участі не приймала, до 02.03.2022 року щодня їздила на роботу. 2 березня 2022 року позивач запитала у керівника Відповідача, чи виходити їй на роботу, на що відповіді не отримала. Після звільнення (деокупації) м. Ізюм позивач була затримана правоохоронними органами. Пройшла тижневі фільтраційні заходи. Будь-які докази причетності позивача до співпраці з окупантами відсутні. Зазначила, що Ізюмський ліцей №12 Ізюмської міської ради відновив діяльність в он-лайн режимі (дистанційне навчання) з 01 жовтня 2022 року і працював до моменту його ліквідації, а тому, вона мала можливість приступити до виконання обов`язків директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради ще з 07 жовтня 2022 року. Оскільки керівником відповідача було призначено виконуючого обов`язки директора ліцею, то відповідач не був позбавлений можливості забезпечити її роботою, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для призупинення дії трудового договору з нею.

Протокольною ухвалою від 06.11.2023 року судом було зобов`язано позивача надати суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а представника відповідача - повідомити суду дату, з якої Ізюмський ліцей №12 Ізюмської міської ради відновив свою роботу.

28.11.2023 року судом отримано від представника відповідача клопотання разом із додатками. У клопотанні представник відповідача вказує, що відповідно до наказу Управління освіти Ізюмської міської ради № 08-ВС від 29.08.2023 було вирішено організувати освітній процес в закладах освіти Ізюмської міської ради Харківської області з використанням технологій дистанційного навчання. Відповідно до наказу Управління освіти Ізюмської міської ради № 09-ВС від 01.09.2023, у зв`язку із відсутністю організаційних або технічних умов вирішено з 01.09.2022 призупинити освітній процес та встановити початок простою не з вини УО ІМР в т.ч. у Ізюмському ліцею № 12. Після деокупації м. Ізюм та відносної стабілізації обстановки відповідно до наказу

Управління освіти Ізюмської міської ради №26-ВС від 10.10.2023 на підставі пояснювальних записок директорів вирішено організувати освітній процес в закладах освіти Ізюмської міської ради Харківської області з використанням технологій дистанційного навчання, в т.ч. у Ізюмському ліцеї № 12. Разом з цим, у зв`язку із фактичним знищенням окупантами будівлі Ізюмського ліцею №12 та враховуючи демографічну ситуацію в м. Ізюм, розпорядженням начальника Ізюмської міської військової адміністрації від 17.01.2023 за №037-ВС вирішено припинити шляхом ліквідації Ізюмський ліцей №12 та по між іншого у п.3.2.1 вказаного розпорядження наказано голові ліквідаційної комісії Ізюмського ліцею №12 розпочати процедуру переведення учнів з Ізюмського ліцею №12 до Ізюмського ліцею №11. На виконання вказаного розпорядження голова ліквідаційної комісії Ізюмського ліцею № 12 розпочав процедуру ліквідації та фактично до 01.02.2023 завершив переведення всіх учнів з Ізюмського ліцею № 12 до Ізюмського ліцею № 11. Відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії Ізюмського ліцею № 12 від 26.01.2023 за № 04/к/тр ВС у зв`язку із припиненням шляхом ліквідації та та згідно наказу від 26.01.2023 за № 04ВС про зміни в організації виробництва і праці, які мали наслідком вивільнення всіх працівників та скорочення всього штату, також вирішено попередити працівників про наступне звільнення через 2 місяці. В подальшому голова ліквідаційної комісії Ізюмського ліцею № 12 низкою наказів від 31.01.2023 за № 05 - 34 звільнив більшість педагогічних працівників на підставі їх заяв та клопотань Ізюмського ліцею № 11 на підставі п.5 ст. 36 КЗпП (переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію). Також. 1 працівника було звільнено та переведено на підставі п.5 ст. 36 КЗпП до Ізюмського ліцею № 3 за їх клопотанням. В свою чергу позивач не могла бути звільнена на цій підставі, оскільки для звільнення за цією підставою має існувати одночасно дві умови: заява працівника та клопотання/подання/запит від установи, яка приймає на роботу працівника за переведенням. Для переведення працівника на інше підприємство потрібні згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може. Вказує, що отриманий від позивача розрахунок за період з 03.04.2023 по 02.05.2023 нічим не обґрунтований, оскільки її було звільнено у зв`язку із скороченням її посади 03.04.2023. Разом із клопотанням від 28.11.2023 представником відповідача були надані суду копії наказів №08-ВС від 29.08.2022, №09-ВС від 01.09.2022, №26-ВС від 10.10.2022, №037-ВС від 17.01.2023 та інші.

29.11.2023 позивачем наданий суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

27.01.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт, на підставі якого позивач до 03.04.2023 року обіймала посаду Директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради (т. 1, а.с. 17-28).

01.04.2022 року наказом керівника відповідача №2-к/тр ВС дію контракту від 27.06.2019 року було призупинено на час дії воєнного стану на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (т. 1, а.с. 28-29).

Наказом відповідача №08-ВС від 29.08.2022 встановлено, що освітній процес в закладах освіти Ізюмської міської ради Харківської області організовується з 01.09.2022 року з використанням технологій дистанційного навчання (т. 1, а.с. 238).

Згідно з наказом відповідача №09-ВС від 01.09.2022, з 01.09.2022 року призупиняється освітній процес та встановлюється початок простою не з вини Управління освіти Ізюмської міської ради у закладах дошкільної освіти, ліцеях та гімназіях Ізюмської міської ради. Пунктом 3 наказу №09-ВС від 01.09.2022 встановлено ознайомити з цим наказом працівників через засоби дистанційного зв`язку (т. 1, а.с. 160).

Наказом №26-ВС від 10.10.2022 внесено зміни та доповнення до наказу №09-ВС від 01.09.2022. Пункт 1 викладено в такій редакції: «1. З 01.09.2022 призупинити освітній процес: 1.1. у закладах дошкільної освіти Ізюмської міської ради; 1.2. У Кам`янській гімназії Ізюмської міської ради та Левківській гімназії Ізюмської міської ради. 1.3. у центрі дитячої та юнацької творчості Ізюмської міської ради». Також наказ №09-ВС від 01.09.2022 доповнено, зокрема, пунктом 2 наступного змісту: «2. Організувати з 24.10.2022 освітній процес в закладах освіти Ізюмської міської ради з використанням технологій дистанційного навчання: 2.1. у Ізюмському ліцеї №2 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї №4 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї №5 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї №10 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї №11 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї №12 Ізюмської міської ради.». Пунктом 3 наказу №26-ВС від 10.10.2022 встановлено ознайомити з цим наказом працівників через засоби дистанційного зв`язку (т. 1, а.с. 242).

22.11.2022 року позивач подала відповідачу заяву, в якій повідомила про можливість виконувати обов`язки директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради (т. 1, а.с. 27).

19.12.2022 року позивач отримала від відповідача лист за №205 ВС, в якому їй було повідомлено про продовження строку дії воєнного стану в Україні з 21 листопада 2022 року на 90 діб, роз`яснено про можливість обмежень конституційних прав громадян в період дії воєнного стану (т. 1, а.с. 32).

Відповідно до наказу відповідача №04 ВС від 26.01.2023, скорочено посади штатного розпису Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради згідно з додатком 1, в тому числі посада позивача, в новому штатному розписі передбачено посади для 2-х працівників членів ліквідаційної комісії (т. 1, а.с. 185-187).

03.02.2023 року позивач отримала на застосунок «Viber» повідомлення від 03.02.2023 року №98ВС від про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради та про дострокове розірвання контракту від 27.06.2019 року, на підставі п.6.2. розділу 6 контракту, та подальше звільнення позивача з посади директора ліцею, а також про те, що в новому тимчасовому штатному розписі не передбачена посада директора, яку раніше обіймала позивач (т. 1, а.с. 44).

30.03.2023 року позивач отримала виплату грошових коштів у сумі 17 233,59 грн за останні два місяці перебування на посаді директора ліцею у період з 03.02.2023 року по 03.04.2023 року (т. 1, а.с. 57).

03.04.2023 року наказом керівника відповідача №72-к/тр ВС позивач була звільнена з посади директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради (т. 1, а.с. 55).

Статтею 43 Конституції України, яка має найвищий пріоритет над законодавчими актами, передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55,56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Трудові відносини в Україні регулюються Кодексом законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України).

Статтею 1 КЗпП України визначено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Стаття 2 КЗпП України встановлює, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Враховуючи викладене та виходячи зі змісту частини третьої статті 21 КЗпП України, трудові контракти можуть укладатись у випадках, передбачених як законами, так і постановами Верховної Ради України, указами Президента України, декретами та постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх повноважень. Нормативні акти Президента України як глави держави (стаття 102 Конституції України) і Кабінету Міністрів України як вищого органу у системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) обов`язкові до виконання на території держави (статті 106 і 117 Конституції України), вони встановлюють загальнообов`язкові правила, мають універсальний характер і є складовою частиною законодавства України.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстави, зазначеній у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст. 40 КЗпП України).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок відповідача, як власника підприємства чи уповноваженого ним органу, працевлаштувати позивача.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 57-1 Закону України «Про освіту» здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується: організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом; місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Забезпечення державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) у межах своєї компетенції здійснюють: органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти; заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники; громадські об`єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Указами Президента України від 14 березня 2022 року за № 133/2022, від 18 квітня 2022 року за № 259/2022, від 17 травня 2022 року за № 341/2022, від 12 серпня 2022 року за № 573 та від 07 листопада 2022 року за № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Згідно із вказаними вище Указами Президента України, воєнний стан введено на всій території України.

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю,мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до ч. 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Зокрема, абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Тобто, підставою для вжиття такого обмеження трудових прав як призупинення дії трудового договору є наявність одночасно двох факторів/обставин: військова агресія проти України; виключення можливості надання та виконання роботи.

Перший фактор є об`єктивним, доводиться введенням воєнного стану у відповідності до законодавства, є наявним, доказування не потребує в силу ст. 82 ЦПК України, оскільки є загальновідомим. Другий фактор свідчить, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи, тобто є оціночним та потребує доказування.

З аналізу ч.1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вбачається, що таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Таким чином, якщо працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні).

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З огляду на те, що керівником відповідача на підставі наказу №5-к/тр ВС від 01 квітня 2022 року Веприцьку С.С. було призначено виконуючим обов`язки директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради, суд приходить до висновку, що відповідач не був позбавлений можливості забезпечити позивача роботою, а відтак, не мав правових підстав для призупинення дії трудового договору з позивачем.

Таким чином, відповідачем не було дотримано вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо обов`язкових умов для призупинення дії трудового договору із позивачем, а тому, наказ начальника управління освіти Ізюмської міської ради Безкоровайного Олексія Вікторовича від 01.04.2023 року № 2-к/тр ВС «Про призупинення трудового договору» є незаконним та підлягає скасуванню в частині призупинення з 01.04.2022 року дії трудового договору з директором Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради ОСОБА_1 .

Крім того, відповідачем не було запропоновано позивачу жодної вакантної посади, хоча відповідач був зобов`язаний запропонувати позивачу, як працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може вона може виконувати, тобто ті посади, які були затверджені наказом №04 ВС від 26.01.2023, а отже, відповідачем не було дотримано приписів КЗпП України, які регламентують дії відповідача під час ліквідації Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради. З урахуванням наведеного, наказ начальника управління освіти Ізюмської міської ради Безкоровайного Олексія Вікторовича від 03.04.2023 року №72-к/тр ВС, про припинення трудового договору щодо директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Позовна вимога в частині поновлення позивача на посаді директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради не підлягає задоволенню, оскільки 01.09.2023 року юридична особа Ізюмський ліцей №12 Ізюмської міської ради була припинена.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу від 01.04.2023 року № 2-к/тр ВС та наказу від 03.04.2023 року №72-к/тр ВС, а отже, також підлягають задоволенню.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі за текстом - Порядок №100) передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

У період з 01 квітня 2022 року по 02.02.2023 року позивач не отримувала заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Згідно довідки про доходи від 06.02.2023 року за лютий 2022 року, позивачу була нарахована заробітна плата у сумі 33 324,37 грн, а за березень - у сумі 8 679,00 грн (т. 1, ас. 56).

Період з 01.04.2022 року по 02.02.2023 року не може бути взятий для розрахунку середньомісячної заробітної та середньоденної заробітної плати позивача, у зв`язку з тим, що дія трудового контракту, укладеного між позивачем та відповідачем, була призупинена в односторонньому порядку, а отже, заробітна плата відповідачем не нараховувалась позивачу і не виплачувалась, а тому, для розрахунку середнього заробітку позивача має бути використана заробітна плата позивача за лютий та березень 2022 року.

Загальна кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у лютому 2022 року склала 20 днів, у березні 2022 року - 23 дні.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати, обчислений відповідно до положень порядку, становить: 33 324,37 грн. + 8 679,00 грн. = 42 003,37/43 (відпрацьовані позивачем робочі дні) = 976,82 грн. (середньоденна заробітна плата позивача).

Отже, розмір середнього заробітку, не виплаченого позивачу внаслідок невідновлення відповідачем дії трудового контракту позивача у період з 22.11.2022 по 02.02.2023 року, (всього 53 робочі дні, з них у листопаді 2022 року - 7 робочих днів, у грудні 2022 року - 22 робочі дні, у січні 2022 року - 22 робочі дні, у лютому 2023 року - 2 робочі дні), становить 51 771,46 грн (середньоденна заробітна плата позивача 976,82 грн х 53 дні = 51 771,46 грн).

30 березня 2023 року позивач отримала виплату грошових коштів у сумі 17 233,59 грн за останні два місяці перебування на посаді директора ліцею у період з 03.02.2023 року по 03.04.2023 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, копія якої була додана до позовної заяви.

Загальна кількість робочих днів з 03.02.2023 року по 28.02.2023 року склала 18 днів, у березні 2023 року - 23 дні, у квітні 2023 року - 1 день.

Оскільки відповідачем було здійснено нарахування та виплата позивачу заробітної плати за лютий 2023 року та березень 2023 року, відповідно до положень Порядку №100 для розрахунку розміру середньоденної заробітної плати позивача береться сума виплаченої відповідачем позивачу заробітної плати за вказані два місяці, яка становить 17 233,59 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 17 233,59 грн/42 робочі дні = 410,32 грн. Відтак, розмір середнього заробітку, якій підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 03.04.2023 року по 02.05.2023 року, становить 9 027,04 грн (середньоденна заробітна плата позивача 410,32 грн х 22 дні = 9 027,04 грн).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вищевказаного, суд, проаналізувавши надані сторонами докази, повно та всебічно дослідив обставини справи, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до управління освіти Ізюмської міської ради, про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково;

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника управління освіти Ізюмської міської ради Безкоровайного Олексія Вікторовича від 01.04.2023 року № 2-к/тр ВС «Про призупинення трудового договору» в частині призупинення з 01.04.2022 року дії трудового договору з директором Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради ОСОБА_1 ;

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника управління освіти Ізюмської міської ради Безкоровайного Олексія Вікторовича від 03.04.2023 року № 72-к/тр ВС про припинення трудового договору стосовно директора Ізюмського ліцею N 12 Ізюмської міської ради ОСОБА_1 ;

Стягнути з управління освіти Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 листопада 2022 року по 02 лютого 2023 року у розмірі 51 771 (п`ятдесят одна тисяча сімсот сімдесят одна) гривня 46 копійок, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року у розмірі 9 027 (дев`ять тисяч двадцять сім) гривень 12 копійок;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;

Стягнути з управління освіти Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Управління освіти Ізюмської міської ради (адреса: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Васильківського, буд. 4, код ЄДРПОУ 02146245);

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Гребенюк В.В.