Постанова

від 28.02.2024 по справі 359/6716/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 359/6716/21

провадження № 61-10901св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендінвес 3000»,

треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Невідомої Т. О., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендінвес 3000» (далі - ТОВ «Лендінвес 3000»), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк» (далі - ПАТ «УПБ»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання позивача іпотекодержателем та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 03 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (далі - ВАТ «УПБ»), правонаступником якого є ПАТ «УПБ», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 889, за умовами якого банк відкрив кредитну лінію з лімітом в розмірі 5 700 000 грн, а позичальниця зобов`язалась щомісячно з 03 грудня 2007 року до 10 листопада 2022 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 18,5 % річних.

З метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором, 10 листопада 2011 року між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Лендінвест 3000» було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,1789 га, кадастровий номер 3220888000:03:006:0056, з цільовим призначенням - для розташування і обслуговування (господарських будівель і дворів), розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

17 квітня 2015 року між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 889 від 03 грудня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 набула статус позичальника за вказаним кредитним договором замість ОСОБА_3

27 квітня 2020 року ПАТ «УПБ», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Грошова С. В., уклало з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб № 81/2.

За цим договором ПАТ «УПБ» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» право вимоги до ОСОБА_4 про повернення боргу за кредитним договором № 899 від 03 грудня 2007 року у загальному розмірі 2 738 818,11 грн, що складається з боргу по поверненню кредиту в розмірі 1 451 906,06 грн та боргу по сплаті процентів за користування ним в розмірі 1 286 912,05 грн.

У той же день, 27 квітня 2020 року, ПАТ «УПБ» уклало з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» договір купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб.

За цим договором ПАТ «УПБ» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» право вимоги до ТОВ «Лендінвест 3000» за іпотечним договором від 10 листопада 2011 року.

Постановою Правління НБУ № 293/БТ від 30 квітня 2015 року ПАТ «УПБ» було віднесено до категорії проблемних банків, за діяльністю банку був запроваджений особливий режим контролю.

Постановою Правління НБУ № 348 від 28 травня 2015 року ПАТ «УПБ» було віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 107 від 28 травня 2015 року в ПАТ «УПБ» була запроваджена тимчасова адміністрація.

У результаті проведення аудиторської перевірки фінансових операцій та укладених договорів стало відомо про те, що 18 травня 2015 ПАТ «УПБ» уклало з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір поруки № 889-4, за яким ОСОБА_1 зобов`язався відповідати перед ПАТ «УПБ» за неналежне виконання ОСОБА_2 грошових зобов`язань за кредитним договором № 889 від 03 грудня 2007 року.

25 травня 2015 року за рахунок грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 50 488,49 Євро грошові зобов`язання за вказаним кредитним договором були виконані повністю достроково, що стало підставою для припинення державної реєстрації обтяжень (іпотеки, заборони відчуження нерухомого майна) щодо земельної ділянки площею 0,1789 га з кадастровим номером 3220888000:03:006:0056 з цільовим призначенням для розташування і обслуговування (господарських будівель і дворів), розташованої на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був кредитором ПАТ «УПБ» за депозитним договором, укладення з ним договору поруки № 889-4 від 18 травня 2015 року надало йому перевагу перед іншими кредиторами.

Тому позивач вважає, що на підставі частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказаний договір поруки є нікчемним.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» просило суд:

- визнати ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» іпотекодержателем за іпотечним договором, укладеним 10 листопада 2011 року між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Лендінвест 3000»;

- звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1789 га з кадастровим номером 3220888000:03:006:0056 з цільовим призначенням для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості (господарських будівель і дворів), розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за кредитним договором № 889 від 03 грудня 2007 року у загальному розмірі 2 738 818,11 грн, що складається з боргу по поверненню кредиту в розмірі 1 451 906,06 грн та боргу по сплаті процентів за користування ним в розмірі 1 286 912,05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року позов задоволено.

Визнано ТОВ «ФК «Інвесто-хіллс Веста» іпотекодержателем за іпотечним договором, укладеним 10 листопада 2011 року між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Лендінвест 3000», посвідченим приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С. Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 3219.

В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за кредитним договором № 889 від 03 грудня 2007 року у загальному розмірі 2 738 818,11 грн, що складається з боргу по поверненню кредиту в розмірі 1 451 906,06 грн та боргу по сплаті процентів за користування ним в розмірі 1 286 912,05 грн, звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,1789 га з кадастровим номером 3220888000:03: 006:0056 з цільовим призначенням для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості (господарських будівель і дворів), розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району, шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ТОВ «Лендінвест 3000» на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» витрати на оплату судового збору в розмірі 9 158 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір поруки № 889-4 від 18 травня 2015 року був нікчемним, на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України укладення цього договору та його виконання не створили жодних юридичних наслідків, кредитний договір № 889 від 03 грудня 2007року так і залишився не виконаним, а у ПАТ «УПБ» збереглось право вимоги за вказаним кредитним договором, договором поруки № 889-3 від 10 листопада 2011 року та іпотечним договором від 10листопада 2011 року. У зв`язку з тим, що 27квітня 2020 року ПАТ «УПБ» відступив позивачу право вимоги за вказаними договорами, на підставі пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу УкраїниТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набулостатус кредитора за кредитним договором № 889 від 03грудня 2007 року та договором поруки № 889-3 від 10листопада 2011 року, а також статус іпотекодержателя за іпотечним договором від 10 листопада 2011року.

Разом із тим, місцевий суд відхилив посилання відповідача щодопропуску ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» строку позовної давності.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Лендінвест 3000» звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Лендінвест 3000» задоволено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що договір поруки № 889-4 від 18 травня 2015 року є нікчемним і на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України укладення цього договору та його виконання не створили жодних юридичних наслідків. При таких обставинах кредитний договір так і залишився не виконаним, а у ПАТ «УПБ» збереглось право вимоги за вказаним кредитним договором, договором поруки та іпотечним договором.

У зв`язку з тим, що 27 квітня 2020 року ПАТ «УПБ» відступило позивачу право вимоги за вказаними договорами, у зв`язку із чим на підставі пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло статус кредитора за кредитним договором № 889 від 03грудня 2007 року та договором поруки № 889-3 від 10 листопада 2011року, а також статус іпотекодержателя за іпотечним договором від 10 листопада 2011 року.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав длявизнання ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» іпотекодержателем за іпотечним договором, укладеним 10 листопада 2011року між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Лендінвест 3000».

Разом із цим, на думку апеляційного суду, підставою звернення до суду з позовом було зазначено те, що повне погашення кредиту, яке було здійснене поручителем по кредиту ОСОБА_1 , є нікчемним.

Наслідком нікчемності погашення кредиту, зокрема, є поновлення іпотеки, а оскільки права вимоги по кредитному та іпотечному договорам ПАТ «УПБ» відступив на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», даний позов є позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Отже, перша позовна вимога є вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а друга позовна вимога є похідною від першої.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки спірне у даній справі (нікчемне на думку позивача) погашення кредиту по кредитному договору відбулось 27 травня 2015року, строк для звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину закінчився 27 травня 2018 року, а позов у даній справі подано 21липня 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності, тому наявні підстави для відмови у позові.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21 липня 2023 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

12 вересня 2023 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «УПБ» з ринку надійшли письмові пояснення, у яких третя особа просить касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі, з посиланням на його законність та обґрунтованість.

15 вересня 2023 року від ТОВ «Лендінвест 3000» до Верховного Суду надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

04 жовтня 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

04 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 03 грудня 2007 року ВАТ «УПБ» уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № 889, за яким банк відкрив кредитну лінію з лімітом в розмірі 5 700 000,00 грн, а позичальниця зобов`язалась щомісячно з 03 грудня 2007 року до 10 листопада 2022 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 18,5 % річних.

10 листопада 2011 року ПАТ «УПБ» уклало з ТОВ «Лендінвест 3000» іпотечний договір, за яким з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 грошових зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,1789 га з кадастровим номером 3220888000:03:006:0056 з цільовим призначенням для розташування і обслуговування (господарських будівель і дворів), розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У той же день ПАТ «УПБ» уклало з ОСОБА_3 та ТОВ «Лендінвест 3000» договір поруки № 889-3, за яким ТОВ «Лендінвест 3000» зобов`язалось відповідати перед ПАТ «УПБ» за неналежне виконання ОСОБА_3 грошових зобов`язань за кредитним договором № 889 від 03 грудня 2007 року.

17 квітня 2015 року ПАТ «УПБ» уклало з ОСОБА_2 договір про внесення змін до кредитного договору № 889 від 03 грудня 2007 року, за яким ОСОБА_2 набула статус позичальника за вказаним кредитним договором замість ОСОБА_3 .

Постановою Правління НБУ № 293/БТ від 30 квітня 2015 року ПАТ «УПБ» був віднесений до категорії проблемних, за діяльністю банку був запроваджений особливий режим контролю.

18 травня 2015 року ПАТ «УПБ» уклало з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір поруки № 889-4, за яким ОСОБА_1 зобов`язався відповідати перед ПАТ «УПБ» за неналежне виконання ОСОБА_2 грошових зобов`язань за кредитним договором № 889 від 03 грудня 2007 року.

ОСОБА_1 на момент укладення договору поруки був кредитором банку за депозитним договором № 336012.

25 травня 2015 року за рахунок грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 50 488,49 євро грошові зобов`язання позичальника за кредитним договором № 889 від 03 грудня 2007 року були достроково виконані в повному обсязі.

26 травня 2015 року було припинено державну реєстрацію обтяжень (іпотеку, заборону відчуження нерухомого майна) щодо земельної ділянки площею 0,1789 га з кадастровим номером 3220888000:03:006:0056 з цільовим призначенням для розташування і обслуговування (господарських будівель і дворів), розташованої на території Щасливської сільської ради Бориспільського району.

Постановою Правління НБУ № 348 від 28 травня 2015 року ПАТ «УПБ» було віднесений до категорії неплатоспроможних банків. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 107 від 28 травня 2015 року в ПАТ «УПБ» була запроваджена тимчасова адміністрація.

14 серпня 2015 року у виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26/ТА від 29 травня 2015 року була проведена перевірка договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ» напередодні запровадження в банку тимчасової адміністрації. Зі змісту протоколу засідання комісії № 18 від 14 серпня 2015 року вбачається, що договір поруки № 889-4, укладений 19 травня 2015 року між ПАТ «УПБ», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був визнаний нікчемним у зв`язку з тим, що він був укладений з порушенням пункту 5 та пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

27 квітня 2020 року ПАТ «УПБ», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Грошова С. В., уклало з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб № 81/2. За цим договором ПАТ «УПБ» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» право вимоги до ОСОБА_2 про повернення боргу за кредитним договором № 899 від 03 грудня 2007 року в загальному розмірі 2 738 818,11 грн, що складається з боргу по поверненню кредиту в розмірі 1 451 906,06 грн та боргу по сплаті процентів за користування ним в розмірі 1 286 912,05 грн.

27 квітня 2020 року ПАТ «УПБ» також уклало з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» договір купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб. За цим договором ПАТ «УПБ» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» право вимоги до ТОВ «Лендінвест 3000» за іпотечним договором, укладеним 10 листопада 2011 року між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Лендінвест 3000».

Про застосування строку позовної давності 04 січня 2022 року у суді першої інстанції заявило ТОВ «Лендінвест 3000».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» просило:

- визнати ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» іпотекодержателем за іпотечним договором, укладеним 10 листопада 2011 року між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Лендінвест 3000»;

- звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1789 га з кадастровим номером 3220888000:03:006:0056 з цільовим призначенням для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості (господарських будівель і дворів), розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за кредитним договором № 889 від 03 грудня 2007 року у загальному розмірі 2 738 818,11 грн, що складається з боргу по поверненню кредиту в розмірі 1 451 906,06 грн та боргу по сплаті процентів за користування ним в розмірі 1 286 912,05 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що підставою звернення до суду з позовом було зазначено те, що повне погашення кредиту, яке було здійснене поручителем по кредиту ОСОБА_1 , є нікчемним.Наслідком нікчемності погашення кредиту, зокрема є поновлення іпотеки, а оскільки права вимоги по кредитному та іпотечному договорам ПАТ «УПБ» продав на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», то даний позов є позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У зв`язку із цим суд апеляційної інстанції вважав, що перша позовна вимога є вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а друга позовна вимога (звернення стягнення на предмет іпотеки) є похідною від першої.

При цьому апеляційний суд зазначив, що строк для звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину закінчився 27 травня 2018 року, а позов у даній справі подано 21 липня 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися неможливо з наступних підстав.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» посилалось на те, що товариство, уклавши з ПАТ «УПБ» договір № 81/2 від 27 квітня 2020 року про відступлення прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб та договір № 81/3 від 27 квітня 2020 року купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб, на підставі пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України набуло статусу кредитора за кредитним договором № 889 від 03 грудня 2007 року, договором поруки №889-3 від 10 листопада 2011 року, а також статус іпотекодержателя за іпотечним договором від 10 листопада 2011 року.

У зв`язку із цим ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» просилосуд визнати його іпотекодержателем за іпотечним договором, укладеним 10 листопада 2011 року між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Лендінвест 3000», а також звернути стягнення на предмет іпотеки(земельну ділянку).

Разом із цим, позивач, обґрунтовуючи свої доводи щодо наявності у позичальника невиконаних зобов`язань за кредитним договором № 889 від 03 грудня 2007 року, вказував, що 18 травня 2015 року ПАТ «УПБ» уклало з позичальником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір поруки № 889-4, за яким останній зобов`язався відповідати перед банком за неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором.

25 травня 2015 року за рахунок грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 50 488,49 євро грошові зобов`язання за вказаним кредитним договором були виконані повністю достроково, що стало підставою для припинення державної реєстрації обтяжень (іпотеки, заборони відчуження нерухомого майна) щодо земельної ділянки площею 0,1789 га з кадастровим номером 3220888000:03:006:0056 з цільовим призначенням для розташування і обслуговування (господарських будівель і дворів), розташованої на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На думку позивача, договір поруки № 889-4 від 18 травня 2015 року є нікчемним в силу положень частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ОСОБА_1 був кредитором ПАТ «УПБ» за депозитним договором. При таких обставинах, на підставі частини першої статті 216 ЦК України, укладення цього договору поруки та його виконання не створили жодних юридичних наслідків, кредитний договір № 889 від 03 грудня 2007року так і залишився не виконаним, у зв`язку із чиму ПАТ «УПБ», а відтак і у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» збереглось право вимоги за вказаним кредитним договором, договором поруки № 889-3 від 10 листопада 2011року та іпотечним договором від 10 листопада 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя

статті 49 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто суд не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з тих підстав, що по суті позов необґрунтований та має заявлятися з використанням іншого способу захисту в порядку іншого судочинства.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21, провадження № 14-205цс21.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок викладений

у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі

№ 760/23795/14, провадження № 61-16521св18, від 01 квітня 2020 року

у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 19 серпня

2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, самостійно змінивши предмет та підставу позову, дійшов неправильного висновку про те, що пред`явлений позов по своїй суті є позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та помилково вважав, що перша позовна вимога є вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а друга позовна вимога є похідною від першої, у той час як позивач заявляв вимоги про визнання його іпотекодержателем за іпотечним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

У силу вищенаведеного, апеляційний суд у порядку перегляду судового рішення розглянув позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, а ті, які заявлені, по суті не розглянув.

При таких обставинах, переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив в апеляційному порядку висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема не дослідив розмір заборгованості за кредитним договором, у рахунок погашення якої має бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, не перевірив чи дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений позивачем спосіб, не з`ясував чи існують відповідно до правил частини першої статті 523 ЦК України підстави для припинення майнової поруки (застави), встановленої іншою особою, не перевірив доводи щодо спливу позовної давності відносно позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки тощо.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

У силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи, оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов