Ухвала

від 28.02.2024 по справі 615/1165/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 615/1165/19 Номер провадження 11-кп/814/381/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого - суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора потерпілого представника потерпілого захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019220240000057 за апеляційною скаргою прокурора Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_11 , яка брала участь у даному провадженні, на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 30 листопада 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Валківського районного суду Харківської області від 28 січня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, ОСОБА_10 визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки обмеження волі.

Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 25 березня 2021 року вирок Валківського районного суду Харківської області від 28 січня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Оскаржуваним вироком Люботинського міського суду Харківської області від 30 листопада 2021 року

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Високопілля Валківського району Харківської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, несудимий,

визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 60000 грн та витрати по оплаті судового збору в розмірі 900 грн.

Вирішене питання про речові докази.

Згідно з вироком, ОСОБА_10 визнаний винуватим у тому, що він 20 лютого 2019 року близько 20 год. 40 хв. поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, під час сварки з потерпілим ОСОБА_7 умисно наніс прямий удар лобною частиною своєї голови в область лобної частини голови потерпілого.

Від удару ОСОБА_7 зробив крок назад, а ОСОБА_10 підійшов до нього та наніс ще один прямий удар лобною частиною своєї голови в область лобної частини голови потерпілого, заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Кримінальне провадження розглянуте в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв`язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання і ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_10 за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки обмеження волі.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції не врахував конкретні обставини кримінального правопорушення.

Наголошує, що обвинувачений умисно на вулиці, в присутності значної кількості осіб, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс потерпілому два удари в життєво важливий орган і при цьому поводив себе зухвало, нецензурно висловлювався на адресу потерпілого.

Стверджує, що обвинувачений не відшкодував заподіяну потерпілому шкоду, допомогу на лікування не надавав.

В клопотанні захисник, за згодою з обвинуваченим, прохав звільнити підзахисного від кримінальної у зв`язку із закінченням строків давності.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав принесену апеляційну скаргу, міркування потерпілого та його представника про необхідність призначення обвинуваченому реального покарання, пояснення обвинуваченого на підтримання доводів клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та його захисника про наявність визначених законом підстав для застосування приписів ст.49 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання, колегія суддів приходить до такого.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п.2 постанови №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», при вирішенні цього питання суд під час апеляційного розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна ухвалити у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.1 ст.122 КК України ніким із учасників провадження не оспорюються.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_10 вчинив 20 лютого 2019 року.

Обвинувачений надав апеляційному суду згоду на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, відповідно до ст.12 цього Кодексу у редакції Закону від 15 листопада 2011 року №4025-VI, яка діяла на час його вчинення, є злочином середньої тяжкості, а відповідно до чинної ст.12 КК України у редакції Закону від 22 листопада 2018 року №2617-VIІІ, зазначене кримінальне правопорушення віднесено до нетяжких злочинів.

Згідно з п.3 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Чинні положення п.3 ч.1 ст.49 КК України у редакції Закону від 22 листопада 2018 року №2617-VIІІ передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

На час розгляду 28 лютого 2024 року кримінального провадження апеляційним судом зазначені строки давності притягнення ОСОБА_10 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а саме п`ять років, минули.

Враховуючи наявність згоди обвинуваченого, звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Доводи сторони обвинувачення про необхідність вважати неодноразову неявку ОСОБА_10 в засідання апеляційного суду ухиленням від суду є непереконливими.

Дійсно, розгляд провадження неодноразово відкладався апеляційним судом, проте кожного разу до суду надходили відповідні клопотання обвинуваченого з долученими документами на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання.

З огляд на те, що в апеляційній скарзі прокурора порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, він підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, як того вимагають приписи ч.4 ст.401 КПК України.

За змістом закону, під ухиленням від суду з погляду застосування статті 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

В даному випадку причинами неявки ОСОБА_10 в судові засідання були: розгляд Верховним Судом клопотань обвинуваченого та його захисника ОСОБА_12 про направлення кримінального провадження до Харківського апеляційного суду; перебування ОСОБА_10 у відрядженні у м. Одеса, підтверджене відповідною довідкою, а також його лікування, про що надані належним чином завірені довідки лікарняних закладів, достовірність яких перевірена апеляційним судом.

За таких обставин відсутні підстави стверджувати про ухилення обвинуваченого від суду.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Наведена правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17.

Таким чином, вирок суду підлягає до скасування, а кримінальне провадження до закриття на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України зі звільненням ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

З огляду на приписи ст.129 КПК України, суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття провадження на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Таким чином, цивільний позов потерпілого необхідно залишити без розгляду.

У зв`язку із скасуванням вироку та закриттям кримінального провадження доводи прокурора про безпідставне застосування судом положень ст.75 КК України при призначенні покарання колегія суддів не перевіряє.

Отже, клопотання захисника, погоджене з обвинуваченим підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 284, 404, 405, 407, 417, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_11 задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_9 , погоджене з обвинуваченим ОСОБА_10 , задовольнити.

Вирок Люботинського міського суду Харківської області від 30 листопада 2021 року щодо ОСОБА_10 скасувати, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, на підставі ст.49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12019220240000057 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Цивільний позов потерпілого залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4