Постанова від 20.02.2024 по справі 758/3183/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №758/3183/23 Головуючий у 1 інстанції: Головчак М.М.

Провадження №22-ц/824/652/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

20 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

при секретарі Дуб С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 21.07.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст обставин справи

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.

Просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» на свою користь 572 571,39 гривень невиплаченої вихідної допомоги та 572 571,39 гривень середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» здійснити нарахування та виплату належної йому компенсації за невикористану відпустку.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що починаючи з 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Трассір ЄС», працюючи на посаді директора.

У квітні 2022 року позивач отримав на електронну адресу рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01 квітня 2022 року щодо припинення своїх повноважень на посаді директора.

Не заперечуючи цьому, запропонував провести звільнення відповідно до вимог законодавства.

Наприкінці травня 2022 року з відкритих джерел позивач дізнався про призначення на посаду директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 , у зв`язку з чим через залученого адвоката намагався з`ясувати обставини свого звільнення, але відповіді на свої запити від Товариства не отримав.

У подальшому, 30 січня 2023 року на свою електронну адресу позивач отримав лист ТОВ «Трассір ЕС», яким було повідомлено про звільнення, та копію відповідного наказу, згідно з яким позивача звільнено на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, тобто у зв`язку з припиненням повноважень та запропоновано отримати трудову книжку. На своє звернення від 01 січня 2023 року щодо проведення розрахунку під час звільнення позивач отримав відповідь від 03 березня 2023 року директора ТОВ «Трассір ЄС» щодо відсутності перед ним заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам. Цим же листом був повідомлений, що оскільки він, займаючи посаду директора ТОВ «Трассір ЄС», без згоди з єдиним учасником цього товариства, одночасно обійняв посаду директора ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», а тому позбавлений права на отримання вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України.

Позивач не згоден з позбавленням його права на отримання зазначеної виплати через те, що посилання на згаданий Закон відсутнє у трудовій книжці щодо підстав звільнення, він очолював ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», коли вважав, що його повноваження на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС» вже припинені.

Крім того, ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» почало роботу лише у червні 2022 року, коли він вже був фактично звільнений. За таких обставин позивач вважає, що має право на стягнення з ТОВ «Трассір ЄС» вихідної допомоги у розмірі 6-ти місячної заробітної плати та стягнення середньої заробітної плати за затримку при розрахунку у визначених ним розмірах, здійснивши такий розрахунок виходячи із розміру заробітної плати за два останніх місяці її виплати, на підставі відомостей, отриманих з пенсійного фонду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21.07.2023 позовні вимоги у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку залишено без задоволення.

Суд першої інстанції суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 24.08.2023, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Вважає рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.07.2023 помилковим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом, на думку апелянта, не повно досліджено матеріали справи.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що в матеріалах справи вбачається, що в період з квітня 2022 року до січня 2023 року відповідач неодноразово змінював формулювання щодо звільнення позивача, що фактично унеможливлювало своєчасне ознайомлення позивача з фактичною підставою його звільнення.

Вказав, що згідно зі ст. 47 КЗпП, саме на роботодавця покладений обов`язок видати працівнику копію наказу в день звільнення. Проте, як вбачається з матеріалів справи, представники відповідача не надали в матеріали справи жодного доказу щодо наявності хоч якихось спроб надіслати позивачу наказ та повідомити його про причину його звільнення з квітня 2022 року до 30.01.2023 року.

Зазначає, що в матеріалах наявні докази того, що позивач, як самостійно так і за допомогою адвоката, неодноразово за цей період звертався до відповідача саме з вимогою дізнатися на підставі якої статті КЗпП його звільнили. Однак, відповідачем були проігноровані як його звернення, так і два адвокатських запити.

Вважає, що публікація в реєстрі інформації про призначення нового директора не містить інформацію щодо причини звільнення попереднього директора і чи було його звільнення взагалі та як з`ясувалося пізніше, відповідач подав при проведенні перереєстрації протокол з зовсім іншими підставами, ніж вказані у наказі про звільнення.

За таких обставин, вважає , що твердження суду про те, що позивач мав змогу дізнатися про порушення свого права у травні 2022 року - базується лише на припущенні відповідача. А згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

20 жовтня 2023 року представник відповідача ТОВ «Трассір ЄС» - Казміренко В.М. подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представники відповідача ТОВ «Трассір ЄС» - Казміренко В.М., Бєлік А.А., в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстру) з інформаційного порталу OpenDataBot, 12.04.2022 в України було зареєстровано ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», одним із засновником та одночасно директором став ОСОБА_1 , який в цей же час обіймав посаду директора ТОВ «Трассір ЄС».

Відповідно до листа Головного управління державної податкової служби у м. Києві № 6/26-15-04-03-07 від 13.12.2022, ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» подавало податкову звітність з єдиного податку, в якій задекларовано показники, що свідчать про отримання товариством доходу за період І півріччя та 9 місяців 2022 року. Також обліковується сплата коштів в 2022 році по єдиному податку з юридичних осіб. Таким чином, з відповіді податкової служби вбачається здійснення ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» фінансово-господарської діяльності.

ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Трассір ЄС», без отримання згоди загальних зборів учасників товариства, де він працював, одночасно обійняв посаду директора ТОВ ««ЕСЕЙ КОМПАНІ», тобто іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства, що не заперечувалось і самим позивачем.

Враховуючи наведені обставини повноваження ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС» було припинено відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України без виплати йому матеріальної компенсації згідно з частиною 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» через недотримання ним положень пункту 3 частини 5 статті 40 вказаного Закону, з 17.05.2022. Цим же рішенням єдиного учасника товариства призначено директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 .

Наведене рішення стало підставою для видачі наказу № 47-ОК від 17 травня 2022 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Трассір ЄС» на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, що підтверджується копією відповідного наказу.

Доказів, що зазначені рішення єдиного учасника Товариства та наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовані чи визнані в судовому порядку незаконними, суду не надано.

Після звільнення ОСОБА_1 та призначення нового директора ТОВ «Трассір ЄС» Осадчої Л.М. було внесено відповідні зміни щодо керівника товариства до державного Реєстру.

У травні 2022 року позивач з відкритих джерел дізнався про призначення директором ТОВ «Трассір ЄС» Осадчої Л.М., що стало підставою для звернення його адвоката протягом травня-червня 2022 року до Товариства з питань обставин звільнення.

30 січня 2023 року ТОВ «Трассір ЄС» направлено лист позивачу з повідомленням про звільнення та необхідністю забрати свою трудову книжку.

20 лютого 2023 року до ТОВ «Трассір ЄС» надійшло звернення ОСОБА_1 від 01.02.2023 (штамп відправки на конверт від 16.02.2023) з вимогою здійснення усіх виплат, пов`язаних зі звільненням, у тому числі вихідної допомоги, та скерування трудової книжки адвокату позивача.

03 березня 2023 року ТОВ «Трассір ЄС» повідомило ОСОБА_1 про відсутність перед ним заборгованості з виплат при звільненні та причини невиплати йому вихідної допомоги.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову враховуючи наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц зазначено, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Отже, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково, з урахуванням таких обставин: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Колегією суддів встановлено, що на підставі рішення № 01/04 від 01 квітня 2022 року було прийнято щодо припинення ОСОБА_1 повноважень директора Товариства.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 було звільнено з посади директора.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстру) з інформаційного порталу OpenDataBot, 12.04.2022 в України було зареєстровано ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», одним із засновником та одночасно директором став ОСОБА_1 , який в цей же час обіймав посаду директора ТОВ «Трассір ЄС».

ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Трассір ЄС», без отримання згоди загальних зборів учасників товариства, де він працював, одночасно обійняв посаду директора ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», тобто іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства, що не заперечувалось і самим позивачем.

Відповідно до частин 1, 3 та 13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», управління поточною діяльністю товариства здійснює виконавчий орган, який може бути одноособовим і носить назва «директор», якщо статутом не передбачена інша назва, з яким укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт).

Положеннями частини 1 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства.

Згідно з частиною 5 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства, а член наглядової ради товариства - без згоди загальних зборів учасників:

1) здійснювати господарську діяльність як фізична особа - підприємець у сфері діяльності товариства;

2) бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства;

3) бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.

Приписами частини 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що порушення обов`язків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, є підставою для розірвання товариством договору (контракту) з такою особою без виплати компенсації.

Таким чином, зазначені приписи частини 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» надають право товариству розірвати договір (контракт) з членом його виконавчого органу без виплати компенсації у разі недотримання ним вимог частини 5 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», зокрема, без згоди загальних зборів учасників товариства, де він працює, стати членом виконавчого органу іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.

Повноваження ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС» було припинено відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України без виплати йому матеріальної компенсації згідно з частиною 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» через недотримання ним положень пункту 3 частини 5 статті 40 вказаного Закону, з 17.05.2022. Цим же рішенням єдиного учасника товариства призначено директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 .

Наведене рішення стало підставою для видачі наказу № 47-ОК від 17 травня 2022 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Трассір ЄС» на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, що підтверджується копією відповідного наказу.

Відповідно до ч.1 та 2 статі 233 КЗпП України, визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів встановила, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законодавством строку визначеного положеннями КЗпП України, тому заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.

20 лютого 2023 року до ТОВ «Трассір ЄС» надійшло звернення ОСОБА_1 від 01.02.2023 (штамп відправки на конверт від 16.02.2023) з вимогою здійснення усіх виплат, пов`язаних зі звільненням, у тому числі вихідної допомоги, та скерування трудової книжки адвокату позивача.

03 березня 2023 року ТОВ «Трассір ЄС» повідомило ОСОБА_1 про відсутність перед ним заборгованості з виплат при звільненні та причини невиплати йому вихідної допомоги.

ОСОБА_1 , дізнався про порушення свого права стосовно неотримання вихідної допомоги у строк не пізніше 24.05.2022, тому відповідно до положень частини 1 статті 223 КЗпП України, мав право звернутися до суду з позовом про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк, який сплинув 24.08.2022.

Зі штампу вхідної кореспонденції позов поданий 22.03.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Положеннями частини 13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення - повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року по справі № 755/12623/19 викладено правовий висновок, згідно якого до вимог позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений ч.1 ст.233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те що позивач не мав змогу дізнатися про порушення свого права у травні так як позивачу було відомо про призначення нового директора. Доказів поважності пропуску визначеного законом строку для звернення до суду для захисту свого права позивачем не надано.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Не можна погодитися і з твердженням апелянта про невмотивованість рішення суду першої інстанції, оскільки його структура повністю відповідає вимогам статті 265 ЦПК України.

Ураховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги на рішення Подільького районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняПодільського районного суду міста Києва від 21липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко