Рішення від 15.07.2025 по справі 758/3183/23

Справа № 758/3183/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання - Новіцької О.К.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Казміренка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальність «Трассір ЄС» про стягнення невиплаченої вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальність «Трассір ЄС», в якій просив стягнути з відповідача невиплачену вихідну допомогу у розмірі 572 571,39 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, у розмірі 572 571,39 грн, а також зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що починаючи з 11.09.2019 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Трассір ЄС», працюючи на посаді директора зазначеного товариства. У квітні 2022 року отримав на електронну адресу рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022 року щодо припинення своїх повноважень на посаді директора. Не заперечуючи проти цього, позивач запропонував провести звільнення відповідно до вимог законодавства. Наприкінці травня 2022 року з відкритих джерел позивач дізнався про призначення на посаду директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_3 , у зв`язку з чим через залученого адвоката намагався з`ясувати обставини свого звільнення, але відповіді на свої запити від Товариства не отримав. У подальшому, 30.01.2023 року на свою електронну адресу позивач отримав лист ТОВ «Трассір ЕС», яким було повідомлено про звільнення, та копію відповідного наказу, згідно з яким позивача звільнено на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, тобто у зв`язку з припиненням повноважень та запропоновано отримати трудову книжку. На своє звернення від 01.01.2023 року щодо проведення розрахунку під час звільнення позивач отримав відповідь від 03.03.2023 року директора ТОВ «Трассір ЄС» щодо відсутності перед ним заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам. Цим же листом був повідомлений, що оскільки він, займаючи посаду директора ТОВ «Трассір ЄС», без згоди з єдиним учасником цього товариства, одночасно обійняв посаду директора ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», що займається такою ж діяльністю, тому, відповідно до положень частини 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», позбавлений права на отримання вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України. Позивач не згоден з позбавленням його права на отримання зазначеної виплати через те, що посилання на згаданий Закон відсутнє у трудовій книжці щодо підстав звільнення, він очолював ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», коли вважав, що його повноваження на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС» вже припинені. Крім того, ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» почало роботу лише у червні 2022 року, коли він вже був фактично звільнений. За таких обставин позивач вважає, що має право на стягнення з ТОВ «Трассір ЄС» вихідної допомоги у розмірі 6-ти місячної заробітної плати та стягнення середньої заробітної плати за затримку при розрахунку у визначених ним розмірах, здійснивши такий розрахунок виходячи із розміру заробітної плати за два останніх місяця її виплати, на підставі відомостей, отриманих з пенсійного фонду.

23.03.2023 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

28.03.2023 року представником позивача на виконання ухвали суду надано уточнену позовну заяву, в якій він просить стягнути з відповідача 572 571, 39 грн - невиплаченої вихідної допомоги та 572 571,39 грн - середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

30.03.2023 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі за позовом, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17.04.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено про невизнання позовних вимог з огляду на наступне. Так, рішенням установчих зборів ТОВ «Трассір ЄС» № 1 від 10.09.2019 ОСОБА_2 призначено на посаду директора зазначеного товариства, що стало підставою для видачи ним наказу з цього приводу № 1-ОК від 11.09.2019. Окремого контракту між ТОВ «Трассір ЄС» та ОСОБА_2 укладено не було, що свідчить про перебування ним у безстрокових трудових відносинах з товариством. Протягом лютого-березня 2022 року ОСОБА_2 на підставі відповідних наказів № 5 від 02.02.2022 та № 10 від 07.03.2022 перебував у щорічних відпустках, не з`являючись у цей час на роботу, отримавши за ці місяці усі передбачені законодавством виплати. На початку березня 2022 року відбулось викрадення обладнання з офісу та складського приміщення ТОВ «Трассір ЄС», що у подальшому стало підставою для відкриття кримінального провадження за цим фактом, що підтверджується витягом з ЄРДР. Враховуючи відсутність директора товариства ОСОБА_2 на робочому місці, не вжиття ним заходів щодо припинення розкрадання майна товариства, 01.04.2022 єдиним учасником ТОВ «Трассір ЄС», яка є громадянкою Республіки Казахстан, прийнято рішення № 01/04 щодо припинення ним повноважень директора, яке 20.04.2022 було скасовано з часу його прийняття через невідповідність його положенням діючого законодавства України. Водночас 12.04.2022 ОСОБА_2 , не будучи ознайомлений з рішенням єдиного учасника товариства від 01.04.2022 та звільненим з посади директора ТОВ «Трассір ЄС», зареєстрував з іншими особами та одночасно очолив ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», що займалось аналогічною діяльністю з ТОВ «Трассір ЄС», чим не дотримався положень п. 3 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 року № 2275-VІІІ. Оскільки місцезнаходження ОСОБА_2 було невідомо, тому на час його відсутності на роботі та вирішення подальшому питання щодо здійснення ним керівництвом товариства, з метою організації роботи товариства виконання обов`язків директора доручено ОСОБА_3 на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 20/04 від 20.04.2022 року. В подальшому, нотаріально посвідченим рішенням № 17/05-22 від 17.05.2022 з урахуванням внесених в ньому уточнень було припинено повноваження ОСОБА_2 на посаді директора товариства на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України без виплати вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, через недотримання ним вимог ч. 5 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 року № 2275-VІІІ та одночасно призначено іншого директора. Вказане рішення стало підставою для видачі наказу № 47-ОК від 17.05.2022 щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ «Трассір ЄС». Враховуючи відсутність ОСОБА_2 на роботі у квітні-травні 2022 року та здійснення раніше усіх виплат, заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам перед ним не існувало, про що йому було повідомлено. Через відсутність інформації щодо місцезнаходження ОСОБА_2 трудова книжка та наказ про його звільнення не направлялись на його домашню адресу. Через відсутність замовлень по роботі, розкрадання обладнання товариства, перебування працівників у різних містах країни, що сталося внаслідок війни України з російською федерацією, офіс товариства у той час не працював, у зв`язку з чим листи адвоката позивача, направлені у травні-червні 2022 року, не було отримано. 30.01.2023 року ТОВ «Трассір ЄС» направило лист з повідомленням про звільнення та необхідністю забрати свою трудову книжку на електронну, яка на той час стала відома директору товариства. 20.02.2023 року до ТОВ «Трассір ЄС» надійшло звернення ОСОБА_2 від 01.02.2023 року з вимогою здійснення усіх виплат, пов`язаних із звільненням, у тому числі вихідної допомоги, та направлення трудової книжки його адвокату. 03.03.2023 року товариство повідомило ОСОБА_2 про відсутність перед ним заборгованості з виплат при звільненні та причини невиплати йому вихідної допомоги.

26.04.2023 року представником відповідача надано доповнення до відзиву, в якому зазначено, що єдиним учасником ТОВ «Трассір ЄС» є громадянка Республіки Казахстан, яка проживає в іншій країні, у зв`язку з чим, будь-яке прийняте нею рішення, у тому числі, щодо зміни керівника товариства, на підставі якого у подальшому необхідно внести відповідні відомості до Реєстру, повинно бути нотаріально засвідченим. Рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022, отримано позивачем 19.04.2022, не було нотаріально засвідченим, тому, крім раніше наведених доводів, не відповідало вимогам законодавства, не тягло будь-яких правових наслідків та не могло бути підставою для внесення відповідних змін з цього приводу до Реєстру. Крім того, просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а саме, оскільки позивач дізнався про порушення свого права у виді недоотриманої вихідної допомоги у строк не пізніше 24.05.2022, тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 223 КЗпП (в редакції станом на 01.04.2022 - 24.05.2022) мав право звернутись з заявою про вирішення трудового спору до суду у тримісячний строк, який сплинув 24.08.2022.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21.07.2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.02.2024 року, позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення. При цьому, судом першої інстанції враховано заявлене представником відповідача клопотання про застосування позовної давності, відтак зроблено висновок про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності.

Постановою Верхового суду від 19.03.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_1 , задоволено частково, скасовано рішення Подільського районного суду міста Києва від 21.07.2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20.02.2024 року скасувати, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 07.04.2025 року прийнято до провадження цивільну справу № 758/3183/23 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальність «Трассір ЄС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, надавши пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив у повному обсязі, в обґрунтування заперечень послався на доводи, викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням установчих зборів ТОВ «Трассір ЄС» № 1 від 10 вересня 2019 року ОСОБА_2 призначено на посаду директора зазначеного Товариства, у зв`язку з чим видано наказ № 1-ОК від 11.09.2019, що підтверджується копією відповідного наказу.

Доказів укладання окремого контракту між ТОВ «Трассір ЄС» та ОСОБА_2 суду не надано, що свідчить про перебування позивача з відповідачем у безстрокових трудових відносинах.

Протягом лютого-березня 2022 року ОСОБА_2 на підставі наказів № 5 від 02.02.2022 року та № 10 від 07.03.2022 року перебував у щорічних відпустках, з отриманням передбачених законодавством виплат, що підтверджується копіями відповідних наказів та копіями розрахункових листків за лютий та березень 2022 року.

При цьому, відповідно до наказу № 10 від 07.03.2022 року період відпустки ОСОБА_2 тривав з 07 по 29 березня 2022 року. Тобто, 30.03.2022 року ОСОБА_2 повинен був вийти на роботу.

24.02.2025 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на території України. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан.

У судовому засіданні представники сторін підтвердили, що з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на території України ТОВ «Трассір ЄС» фактично не здійснювало своєї діяльності, директор товариства 30.03.2022 року на роботу не вийшов, працівники товариства перебували у різних містах країни.

При цьому, 12.04.2022 року ОСОБА_2 разом з іншими особами зареєстрував та очолив як директор ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ». Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з інформаційного порталу OpenDataBot ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» займається видами діяльності, яка співпадає з діяльністю, що здійснює ТОВ «Трассір ЄС», зокрема: 62.01 Комп`ютерне програмування; 62.02 Консультування по інформатизації; 62.03 Діяльність по управленню комп`ютерним обладнанням; 62.09 Друга діяльність у сфері інформаційних технологій та комп`ютерних систем; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах та пов`язаних з ними діяльність; 63.12 Веб-портали; 63.91 Діяльність інформаційних агентств; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. Зазначене не заперечується позивачем.

Єдиним учасником ТОВ «Трассір ЄС» є громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає у Республіці Казахстан.

01.04.2022 року єдиним учасником ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_5 прийнято рішення № 01/04 щодо призупинення ОСОБА_2 повноважень директора Товариства до припинення воєнних дій в Україні. Водночас таке рішення направлено директору ТОВ «Трассір ЄС» електронною поштою 19.04.2022 року, що підтверджує позивач у відповідному листі до єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_6 за № 1від 20.04.2022 року.

Також, як вбачається зі змісту листа директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 № 1 від 20.04.2022 року, адресованого єдиному учаснику товариства та надісланого електронною поштою, ОСОБА_2 повідомлено про те, що 19.04.2022 року ним на електронну пошту отримано лист з копією рішення № 01/04 від 01.04.2022 року про припинення повноважень як директора товариства. Зазначено, що він не заперечує щодо припинення таких повноважень та роз`яснено необхідність проведення процедури припинення повноважень директора у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема необхідно обрати новий одноосібний виконавчий орган або тимчасово виконувачів їхніх обов`язків, а також надати виписку з інформацією про виключення ОСОБА_2 як директора товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомити про те, яким чином та коли здійснити передачу установчих документів та печатки товариства новому керівнику або тимчасово уповноваженій особі.

15.04.2022 року єдиним учасником ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_6 видано довіреність ОСОБА_3 на представництво її інтересів, в тому числі з питань припинення повноважень генерального директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 і призначення генеральним директором ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_3 . При цьому, довіреність нотаріально завірена 26.04.2022 року.

Рішенням № 20/04 єдиного учасником ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_6 від 20.04.2022 року скасовано рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022 року через його невідповідність положенням частини 13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та вважати його недійсним з часу прийняття. Також визначено, що на час відсутності на роботі ОСОБА_2 виконання обов`язків директора товариства доручено ОСОБА_3 з повноваженнями щодо підписання документів бухгалтерського обліку, нарахування працівникам заробітної плати, прийняття на роботу, укладення трудових угод, проведення інвентаризації всього майна товариства та здійснення контролю за робою його працівників.

Рішенням № 14/05 єдиного учасником ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_6 від 14.05.2022 року припинено повноваження ОСОБА_2 на посаді директора товариства на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП без виплати йому матеріальної компенсації відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» через недотримання ним положень п. 3 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з 17.05.2022 року. Також призначено директором товариства ОСОБА_3 з 17.05.2022 року.

Рішенням єдиного учасником № 17/05-22 ТОВ «Трассір ЄС» від 17.05.2022 року звільнено ОСОБА_2 з посади директора з 17.05.2022 року на підставі ч. 2 ст. 41 КЗпП України через втрату довір`я, призначити ОСОБА_3 на посаду директора з 18.05.2022 року. Таке рішення єдиного учасника зареєстровано в реєстрі за № 170 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н.В. Рішення єдиного учасника підписано ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності ОСОБА_6 від 15.04.2022 року.

Водночас цього ж дня, 17.05.2022 року, Рішенням єдиного учасником № 17/05-22 ТОВ «Трассір ЄС» визначено, що звільнення особи з роботи з підстав втрати довір`я може бути лише у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності. Разом з тим, директор товариства ОСОБА_2 не відноситься до осіб, які безпосередньо обслуговують зазначені цінності, він не отримував їх у підзвіт та не порушував вимоги законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 166-10, 166-12, 188-44 КУпАП, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для звільнення його за ч. 2 ст. 41 КЗпП України або п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Крім того, відповідно до довіреності, наданої єдиним власником ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_3 була наділена, крім іншого, повноваженнями щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора зазначеного товариства саме у зв`язку з припиненням його повноважень, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а не з будь-яких інших підстав. Отже, вищенаведені обставини та положення КЗпП України свідчать про необхідність приведення рішення єдиного власника № 17/05-22 від 17.05.2022 року, завіреного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н.В., у відповідність до діючих норм трудового законодавства України та наділених ОСОБА_3 повноважень щодо підстав звільнення ОСОБА_2 з посади директора товариства, визначених у відповідній довіреності. Відтак, вирішено внести змінити у рішення єдиного власника ТОВ «Трассір ЄС» № 17/05-22 від 17.05.2022, завірене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н.В., щодо підстав звільнення ОСОБА_2 , відповідно до яких припинити його повноваження на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, без виплати йому матеріальної компенсації відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» через недотримання ним положень п. 3 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», з 17 травня 2022 року.

Наведене рішення стало підставою для видачі наказу № 47-ОК від 17.05.2022 року щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ «Трассір ЄС» на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, що підтверджується копією відповідного наказу.

Суд враховує те, що доказів, що зазначені рішення єдиного учасника Товариства та наказ про звільнення ОСОБА_2 скасовані чи визнані в судовому порядку незаконними, суду не надано.

До трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 17.05.2022 року внесено запис про звільнення з посади директора ТОВ «Трассір ЄС» у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (рішення Єдиного учасника товариства № 17/05-22 від 17.05.2022, з урахуванням внесених у нього уточнень) на підставі наказу № 47-ОК від 17.05.2022 року.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.05.2022 року внесено зміни про керівника ТОВ «Трассір ЄС» та визначено такою особою - ОСОБА_3 .

Сторона позивача посилається на те, що у травні 2022 року позивач з відкритих джерел дізнався про призначення директором ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_3 , що стало підставою для звернення його адвоката протягом травня-червня 2022 року до Товариства з питань обставин звільнення.

Представником відповідача зазначено про те, що через агресією російської федерації проти України, та у зв`язку з цим відсутності замовлень по роботі, перебування працівників у різних містах країни, офіс Товариства у той час не працював, у зв`язку з чим запити адвоката позивача не було отримано.

30.01.2023 року ТОВ «Трассір ЄС» направлено лист позивачу з повідомленням про звільнення та необхідністю забрати свою трудову книжку.

20.02.2023 року до ТОВ «Трассір ЄС» надійшло звернення ОСОБА_2 від 01.02.2023 (штамп відправки на конверт від 16.02.2023) з вимогою здійснення усіх виплат, пов`язаних зі звільненням, у тому числі вихідної допомоги, та скерування трудової книжки адвокату позивача.

03.03.2023 року ТОВ «Трассір ЄС» повідомило ОСОБА_2 про відсутність перед ним заборгованості з виплат при звільненні та причини невиплати йому вихідної допомоги.

Суд враховує те, що позивачем у позовній заяві зазначено, що він не оскаржує у даній позовній заяві прийняте учасником рішення щодо його звільнення з посади директора на підставі ч. 5 ст. 41 КЗпП України, не ставить питання про поновлення на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС», водночас підставою подання позову є виключно захист права позивача на отримання своєчасного розрахунку при звільненні у відповідності до норм ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Предметом розгляду у цій справі є в першу чергу вирішення питання виплати вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при звільненні з підстав припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України).

Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Чинне національне законодавство закріплює правові гарантії дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему установлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, спрямованих на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з не залежних від працівника обставин.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачуються працівникові при звільненні, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Тобто основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 року у справі № 640/22254/21, від 28.09.2023 року у справі № 640/14858/21, від 29.11.2022 року у справі № 200/4481/21.

Отже, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, передбачає таку додаткову підставу розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників за певних умов, як припинення повноважень посадових осіб.

Водночас норми статті 44 КЗпП України визначають, що в разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Крім того, відповідно до ч. 1, 3 та 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції чинній на момент звільнення позивача) члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства.

Частиною 5 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства, а член наглядової ради товариства - без згоди загальних зборів учасників бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.

Відповідно до ч. 6 ст. Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» порушення обов`язків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, є підставою для розірвання товариством договору (контракту) з такою особою без виплати компенсації.

З обставин даної справи вбачається, що прийняття єдиним учасником ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_5 рішення про розірвання трудового договору з директором ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 обумовлено наступними обставинами: не виходом на роботу директора товариства після закінчення відпустки наприкінці березня 2022 року, створення ОСОБА_2 ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», яке займається видами діяльності, які співпадають з діяльністю ТОВ «Трассір ЄС», та зайняття посади директора такого товариства. Отже припинення трудового договору з позивачем є наслідком його безпосередніх дій та рішень.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України як засади цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Хоча працівник є слабшою ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах, однак у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Законодавство України передбачає обов`язок роботодавця матеріально забезпечити працівника при його звільненні поза його волею в установлених законом випадках. В той же час працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи зловживання ними.

З урахуванням обставин цієї справи поведінка позивача щодо вимоги надати йому матеріальне забезпечення, передбачене для звільнених працівників з незалежних від них обставин, та з урахуванням того, що він став директором конкуруючого суб`єкта господарювання, тобто без докладання ним жодних зусиль, необхідних для пошуку роботи, не відповідає принципу добросовісності та свідчить про зловживання правом.

З огляду на викладене та з урахуванням основного завдання вихідної допомоги, яким є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи, якого у ОСОБА_2 не було, підстав для виплати позивачу вихідної допомоги на підставі наказу відповідача про звільнення № 47-ОК від 17.05.2022 року немає.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» було зареєстроване після прийняття рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» про припинення повноважень позивача на посаді директора товариства та те, що фактично ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» не здійснювало господарської діяльності до червня 2022 року, що підтверджується податковою звітністю та випискою з банківського рахунку.

Так, згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з інформаційного порталу OpenDataBot ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» зареєстроване 12.04.2022 року. Водночас як вбачається зі змісту листа директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 № 1 від 20.04.2022 року, адресованого єдиному учаснику товариства та надісланого електронною поштою, про рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022 року про припинення повноважень ОСОБА_2 як директора товариства, останній дізнався 19.04.2022 року, тобто після реєстрації ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ».

Також, для застосування положень ч. 5 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» має значення по-перше те, що член виконавчого органу товариства (в даному випадку директор) без згоди загальних зборів учасників (в даному випадку єдиного учасника) є членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб`єкта господарювання, по-друге, вид діяльності такого суб`єкта господарювання є аналогічним до виду діяльності товариства. Отже, немає значення те, коли саме суб`єкт господарювання (ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ») фактично розпочало свою господарську діяльність.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на вирок Подільського районного суду м. Києва від 22.10.2024 року по справі № 758/12788/24, в якому зазначено, що «у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 14.04.2022 року ОСОБА_7 погоджено ОСОБА_3 на призначення директором ТОВ «Трассір ЄС» і цього ж дня, 14.04.2022 відповідно до рішення № 14/04 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» ОСОБА_5 , ОСОБА_3 призначено на посаду директора юридичної особи ТОВ «Трассір ЄС»». Оскільки в даному випадку суд безпосередньо не досліджував питання припинення повноважень директора товариства ОСОБА_2 та призначення нового - ОСОБА_3 . Також вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором Київської обласної прокуратури Завістовським Євгеном Анатолійовичем та обвинуваченою ОСОБА_3 від 30 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №22024101110000166 від 28.02.2024.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення 17.05.2022 року) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивач пов`язує вимогу щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із тим, що при звільненні йому не було виплачено вихідну допомогу.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність виплати вихідної допомоги позивачу, то і вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо такої виплати не підлягають задоволенню.

При цьому, як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, на момент виходу у відпустку у лютому 2022 року з ОСОБА_2 проведено повний розрахунок, у квітні-травні 2022 року він був відсутній на роботі, у зв`язку з чим не отримував заробітну плату, відтак заборгованості по виплаті заробітної плати та іншим виплатам перед ним не існує.

Також, як вбачається з листа директора ТОВ «Трассір ЄС» Осадчої Л. від 03.03.2023 року, адресованого позивачу, та опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 04071 4193 99 90, 23.02.2023 року трудову книжку ОСОБА_2 направлено на адресу, зазначену позивачем у листі від 01.02.2023 року. Зазначена обставина підтверджена в судовому засіданні представником позивача.

За наведених обставин, позов ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням з роботи за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, задоволенню не підлягають, виходячи з вищевикладених підстав.

При цьому, оскільки у ході судового розгляду суд дійшов висновку про відмову у позові, то всилу положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальність «Трассір ЄС» про стягнення невиплаченої вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС», ЄДРПОУ 43225802, адреса місцезнаходження: м. Київ, пров. Ярославський, буд. 7/9.

Суддя Я.К. Левицька