Постанова

від 29.01.2024 по справі 757/58282/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/3693/2024

справа №757/58282/21-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Нежури В.А., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Розова Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року та апеляційною скаргою Розова Олександра Сергійовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року, ухвалені під головуванням судді Остапчук Т.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

встановив:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 2002 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 у Запоріжжі та Києві, що пов`язано із роботою відповідача.

29 жовтня 2011 року після десяти років проживання в цивільному шлюбі відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції зареєстровано шлюб між сторонами.

Вказує, що до купівлі квартири АДРЕСА_1 сторони проживали однією сім`єю у місті Запоріжжі в орендованому житлі. Після ремонту, переїзду та новосілля в придбаній квартирі, сторони у справі та донька позивачки проживали там однією сім`єю.

Вказує, що у 2009 році сторони придбали у спільну часткову власність квартиру у АДРЕСА_2 . Протягом усього часу проживання у цивільному шлюбі вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виконували права та обов`язки подружжя, разом проводили вільний час, відпустки, їздили відпочивати, відвідували батьків та спільних друзів.

Вказує, що факт сумісного проживання без реєстрації шлюбу підтверджуються інтерв`ю в журналі «ВІПклуб» за грудень 2013 - січень 2014 року, деклараціями ОСОБА_3 про його доходи, де він вказав позивачку як дружину, фотографіями із спільних свят та відпочинку, квитанціями про оплату комунальних послуг машиномісць. Крім того, вказує, що займалась вихованням та освітою сина ОСОБА_3 , оплачувала його навчання, виїжджала з ним на відпочинок до Єгипту.

18 грудня 2018 року рішенням Печерського районного суду міста Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Вказує, що за період проживання однією сім`єю з 2001 року по 2011 рік та за час офіційного шлюбу сторони набули таке майно:

- квартиру загальною площею: 297,40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;

- квартиру загальною площею: 226,02 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

- гараж загальною площею 21,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 ;

- машиномісце НОМЕР_1 загальною площею: 16,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 ;

- машиномісце НОМЕР_5 загальною площею: 17,40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 ;

- об`єкт незавершеного будівництва: житловий будинок загальною площею: 407,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,32 га кадастровий номер: 2310100000:04:043:0402, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою АДРЕСА_6 ;

- грошові кошти на банківському рахунку, відкритому на ім`я відповідача в АТ «УКРСИББАНК» (код за ЄДР: 09807750): UAH 126 534,00 грн;

- готівкові грошові кошти, що зберігалися у відповідача: 41000,00 USD ;

- готівкові грошові кошти, що зберігалися у відповідача: 18000,00 EUR;

- готівкові грошові кошти, що зберігалися у відповідача: 922 200,00 грн;

- право вимоги на грошові кошти 498 000,00 EU, позичені відповідачем третім особам;

- право вимоги на грошові кошти 3 950 000,00 USD, позичені відповідачем третім особам;

- право вимоги на грошові кошти 232 200,00 гривень, позичені відповідачем третій особі ТОВ «ПІК КАП ТРЕЙД» (код за ЄДР: 40484848).

Вказує, що загальна вартість спільного сумісного майна у грошовому виразі становить 163 771 116,20 гривень.

Під час слухання справи позивачкою подано заяву про зміну предмету позову, у якій доповнила перелік майна, що підлягає поділу. Зокрема, до переліку включила транспортні засоби:

- автомобіль Lexus LХ 470, 2005 року випуску, середня вартість аналогічного ТЗ 760500 грн;

- автомобіль Ноndа Оdyssеу ЕХ, 2005 року випуску, середня вартість аналогічного ТЗ 269424 грн;

- автомобіль Lexus LS 460, 2007 року випуску, середня вартість аналогічного ТЗ 650650 грн;

- автомобіль Тоуоta Sequoia, 2008 року випуску, середня вартість аналогічного ТЗ 1170325 грн;

- машиномісце НОМЕР_5 загальною площею 17,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 , середня вартість аналогічного паркомісця складає 1 423 221 грн.

Вказує, що вказане майно придбане за час проживання у фактичних шлюбних стосунках і відчужене ОСОБА_3 без її згоди, відтак позивачка має право на компенсацію половини його загальної вартості - 2 137 060 грн.

Мотивуючи наведеним, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка та жінки громадянина України ОСОБА_3 та громадянки України ОСОБА_1 із 01 січня 2004 року по 29 жовтня 2011 року;

- визнати об`єктами спільної сумісної власності:

o квартиру загальною площею: 297,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

o квартиру загальною площею: 226,02 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

o гараж загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

o машиномісце 131 загальною площею: 16,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;

o машиномісце НОМЕР_5 загальною площею: 17,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;

o об`єкт незавершеного будівництва: Житловий будинок загальною площею: 407,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , та земельна ділянка загальною площею 0,32 га, із кадастровим номером: 2310100000:04:043:0402, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

o автомобіль Mercedes-Benz ML 250 СDI 4 matic, державний номерний знак НОМЕР_2 , кузов, шасі: НОМЕР_3 ;

o автомобіль Lexus LХ 470, 2005 року випуску;

o автомобіль Ноndа Оdyssеу ЕХ, 2005 року випуску;

o автомобіль Lexus LS 460, 2007 року випуску;

o автомобіль Тоуоta Sequoia, 2008 року випуску;

o грошові кошти на банківському рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_3 в АТ «УКРСИББАНК» (код за ЄДР: 09807750) в розмірі 126 534,00 грн;

o готівкові грошові кошти в сумі 41 000, 00 дол. США, що зберігалися у ОСОБА_3 ;

o готівкові грошові кошти в сумі 18 000,00 євро, що зберігалися у ОСОБА_3 ;

o готівкові грошові кошти в сумі 922 200,00 грн., що зберігалися у ОСОБА_3 ;

o право вимоги на грошові кошти в сумі 498 000,00 євро, позичені ОСОБА_3 третім особам;

o право вимоги на грошові кошти в сумі 3 950 000,00 дол. США, позичені ОСОБА_3 третім особам;

o право вимоги на грошові кошти в сумі 232 200, 00 грн., що позичені ОСОБА_3 ТОВ "ПІК КАП ТРЕЙД" (код за ЄДР: 40484848);

- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнати за ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на:

o квартиру загальною площею: 297,40 кв.м., шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

o автомобіль Mercedes-Benz ML 250 СDI 4 matic, державний номерний знак НОМЕР_2 , кузов, шасі: НОМЕР_3 ;

o машиномісце 131 загальною площею: 16,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;

o об`єкт незавершеного будівництва: Житловий будинок загальною площею: 407,30 кв.м., що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_6 земельну ділянку загальною площею: 0,32 га кадастровий номер: 2310100000:04:043:0402 із призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 ;

- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на:

o квартиру загальною площею: 226,02 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

o гараж загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у спільному сумісному майні у сумі 67 935 007 гривень;

- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки відчуженого без згоди ОСОБА_1 спільного майна у сумі 2 137 060,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу та судовий збір.

ОСОБА_3 подано зустрічний позов, у якому вказує, що позивачка звертаючись до суду з позовом просила поділити майно, набуте особисто позивачем до шлюбу.

Вказує, що за період шлюбу сторонами набуто таке майно:

- легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель ML 250 CDI 4 MATIC, державний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, придбаний 16.04.2013 року, зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , вартість якого згідно експертної оцінки 887 500 грн;

- земельну ділянку, загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0229, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 , придбана за договором купівлі-продажу від 17.08.2016 року, зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 , вартістю 196335,18 грн;

- земельну ділянку, загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0230, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 , придбана за договором купівлі-продажу від 17.08.2016 року, зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 , вартістю 196335,18грн.

Мотивуючи наведеним, просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель ML 250 CDI 4 MATIC, державний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, вартістю 887 500,00 грн, оскільки він зареєстрований за ОСОБА_1 і вона ним користується;

- визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0229, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ) вартістю 196 335,18 грн;

- визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0230, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 ) вартістю 196 335,18 грн, оскільки ці земельні ділянки об`єднані з двома іншими земельними ділянками, одну з яких він отримав у дар, а другу приватизував;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію різниці вартості часток майна у розмірі 247 414, 82 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати.

Печерський районний суд міста Києва рішенням від 23 січня 2023 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна відмовив.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнив.

Здійснив поділ спільного майна:

- визнав право приватної власності ОСОБА_1 на легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель ML 250 CDI 4 МАТІС, державний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, вартістю 887 500, 00 грн;

- визнав право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0229, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 );

- визнав право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0230, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 ;

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію різниці вартості часток майна у розмірі 184 149, 82 грн;

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 12405 грн.

Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 179 940,92 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Розовим О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (том 6 а.с.25-51).

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що АТ КБ "ПриватБанк" у листі від 28 серпня 2022 року відмовив у наданні інформації, що вимагалась ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року. Проте матеріали справи не містять належним чином оформлену ухвалу від 01 серпня 2022 року.

Вказує, що позивачку позбавлено права на збільшення суми позовних вимог, права на ознайомлення із приєднаними до матеріалів справи документів, права надати заперечення щодо приєднаних доказів, що є порушенням права на справедливий та неупереджений розгляд.

Вказує, що позивачці також не надано можливості ознайомитись із листом АТ "УкрСиббанк" від 31 серпня 2022 року.

Зазначає, що згідно листа АТ «УКРСИББАНК» від 31 серпня 2022 року на трьох банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_3 , розміщено суму грошових коштів в розмірі 126 533,86 грн (1247,51+96061,35+29225,00).

Наведене поряд із сумою, зазначеною у позовній заяві, відзиві на позову заяву та сумою, що була прийнята та використана судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а саме 126 543, 00 гривень, на думку скаржника, є свідченням неповного з`ясування обставин справи, наданням переваги доводам сторони відповідача над доводами та запереченнями сторони позивачки.

Позивачкою серед переліку майна, що підлягає поділу в судовому порядку, заявлено готівкові кошти, що зберігалися у ОСОБА_3 , та які він заявив у своїй декларації, а саме: 41 000,00 доларів США, 18 000,00 Євро, 922 200,00 гривень. Відповідач у відзиві не заперечував щодо валюти та суми готівкових грошових коштів, що зберігалися у ОСОБА_3 , проте суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не з`ясував ці обставини та не надав аргументації щодо не включення згаданих вище готівкових сум до спільного майна подружжя.

Вказує, що створення та реєстрація об`єкту незавершеного будівництва: житловий будинок площею 407,30 км.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , помилково прирівняні судом першої інстанції до робіт по влаштуванню фундаменту. Стверджує, що цей висновок суду першої інстанції спростовується розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради від 14 квітня 2006 року. Уважає, що будь-які будівельні роботи проведені до 14 квітня 2006 року не можуть мати жодного відношення до об`єкта незавершеного будівництва, зареєстрованого на праві власності у 2020 року та як зазначено у Витязі розташованого на території 4-х земельних ділянках, а не одній, як стверджує сторона відповідача.

Вказує, що заперечення сторони відповідача проти первісного позову, щодо обставин справи, пов`язаних із створенням майна, дозвіл на будівництво якого надано 14 квітня 2006 року, а право власності зареєстровано у 2020 році, мали бути відхилені судом першої інстанції, оскільки обставини, на які посилається відповідач, є недоведеними та спростовуються деклараціями ОСОБА_3 .

Вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано розраховано суму компенсації ОСОБА_3 в розмірі 184 149,82 гривень, як різницю вартості часток майна, оскільки була розрахована виходячи із вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:04:043:0229 площею 0,06 га та 2310100000:04:043:0230 площею 0,06 га. Суд першої інстанції вказав, що вартість земельної ділянки розміром 0,06 га, згідно звіту становить 196 335,18 гривень. Зауважує, що звіт експертної грошової оцінки земельної ділянки від 12 липня 2022 року не містить відомостей про оцінку земельних ділянок із кадастровими номерами 2310100000:04:043:0229 та 2310100000:04:043:0230. Уважає, що відомості про об`єкт оцінки є невірними та не повинні були використовуватись судом першої інстанції.

Посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо оцінки доказів: особової картки народного депутата від 03 травня 2006 року та декларації про доходи, зобов`язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім`ї за 2005 рік, декларації про доходи за 2006 рік.

Вказує, що до 18 травня 2006 року у ОСОБА_3 не було підстав вносити до особової картки відомостей про позивачку та її доньку, як членів його сім`ї, оскільки згідно даних паспорту доньки позивачки, остання зареєстрована за адресою відповідача лише 18 травня 2006 року.

Вказує, що висновки суду першої інстанції про ототожнення факту реєстрації осіб за однією адресою із необхідністю, викликаною вимогами відповідних Законів України "Про статус народного депутата України" та "Про державну службу", щодо внесення відомостей про таких осіб до декларацій є помилковими та такими, що суперечать нормам матеріального права, чинного на той момент законодавства.

Посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо визнання неналежним доказом факту проживання однією сім`єю лист-інформацію Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами від 09 вересня 2022 року.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано положення статті 36 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються у встановленому законом порядку безоплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров`я.

Уважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо визнання неналежним доказом факту проживання однією сім`єю інформацію у статті ОСОБА_4 , опублікованої в журналі "ІНФОРМАЦІЯ_4" за ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказує, що обставини викладені у статті не заперечувались сторонами у справі.

Вказує, що особова картка народного депутата України, декларації подані самим ОСОБА_3 за 2005-2006 роки, спростовують посилання в договорі купівлі-продажу від 03 травня 2010 року про те, що ОСОБА_1 вказала, що на момент укладення та підписання договору у зареєстрованому шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу.

Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно визначено розмір компенсації, оскільки: не враховано в спільному майні подружжя готівкові грошові кошти, що зберігалися у ОСОБА_3 41000,00 доларів США, 18000,00 Євро, 922 200 гривень; судом необґрунтовано враховано інформацію щодо вартості земельних ділянок на підставі оцінки іншого об`єкту дослідження; судом необґрунтовано залишено поза увагою вартість земельної ділянки площею 0,32 га кадастровий номер 2310100000:04:043:0402 разом із розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва, що була самостійно оцінена відповідачем в оголошенні про їх продаж за еквівалент 150 000,00 доларів США.

Посилається на порушення строків подання відзиву та зустрічного позову, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року встановлено строк до 07 лютого 2022 року. Звертає увагу, що питання поновлення чи продовження процесуальних строків не вирішено ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та об`єднання в одне провадження із первісним позовом.

Вказує, що судом першої інстанції у порушення частини 3 статті 117 ЦПК України постановлено ухвалу про витребування доказів без оплати судового збору.

Посилається на порушення порядку надання та приєднання до матеріалів справи доказів згідно клопотання від 05 жовтня 2022 року.

Уважає, що судом ухвалою від 21 грудня 2022 року необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про повернення до розгляду справі із стадії розгляду по суті у стадію підготовчого провадження та необґрунтовано залишено без розгляду клопотання про приєднання доказів.

Посилається на відсутність у матеріалах справи документів, що раніше надавались стороною позивача, а саме: додатки до клопотання від 19 січня 2023 року, та всі додатки, окрім одного, що приєднані до додаткових пояснень ОСОБА_1 №6 від 20 січня 2023 року.

Вказує, що судом першої інстанції залишились нерозглянуті: клопотання про призначення експертизи; заява про забезпечення позову від 30 листопада 2022 року; клопотання про виклик свідків, зареєстроване 12 грудня 2022 року.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року адвокатом Розовим О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (том 6 а.с. 174-187).

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в порушення норм процесуального закону, а саме частини 3 статті 270 ЦПК України, суд ухвалив додаткове рішення через 63 дні з дня надходження заяви.

Звертає увагу, що заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду 19 січня 2023 року, проте судом першої інстанції вказано іншу дату - 27 січня 2023 року, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Вказує, що заява адвоката Журавель В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про стягнення з позивача судових витрат не містить протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відтак ця заява не могла бути предметом розгляду у суді першої інстанції.

Зазначає, що стороною відповідача не надсилались стороні позивача ані заява адвоката Журавель В. від 18 січня 2023 року, ані додані до заяви документи на підтвердження судових витрат відповідача.

Вказує, що стороною позивача у поданих до суду першої інстанції запереченнях від 15 березня 2023 року та клопотанні про зменшення судових витрат наголошувалось щодо сумнівів у відношенні документів долучених до заяви адвоката Журавель В. від 18 січня 2023 року.

Посилається на порушення реєстрації заяви адвоката Журавель В.І. від 18 січня 2023 року, оскільки така направлена на електронну адресу офісу судді, що відповідно не має повноважень на реєстрацію вхідної кореспонденції. Звертає увагу, що заява від 18 січня 2023 року про стягнення із позивача судових витрат є такою, що не надходила до суду, оскільки не була направлена на офіційну адресу суду.

Посилається на подвійне стягнення з позивачки судового збору, оскільки 12 405,00 гривень судового збору стягнуто рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року та 12 405,00 гривень згідно додаткового рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року.

Зазначає, що заявлений стороною відповідача до відшкодування розмір судових витрат на правничу допомогу у сумі 158 100,00 гривень істотно перевищує наведений загальний розмір попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на 34 026,00 гривень.

Вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки заявленим аргументам сторони позивача щодо надмірно великих витрат свідків на проїзд, а саме витрат на проїзд потягом у вагоні категорії люкс, проти вагону купе.

Посилається на необґрунтовано великий розмір наданих консультацій клієнта в обсязі 18 год 35 хв.

Надані документи на підтвердження оплати не відповідають нормам матеріального права в частині обов`язкових реквізитів відповідного змісту документів.

Посилається на неправомірність розрахунку або помилковість кількість часу фактичної участі в судових засідання.

Мотивуючи наведеним, просить суд скасувати додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити у повному обсязі.

31 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Журавель В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на апеляційну скаргу (том 7 а.с.3-12).

Заперечує проти змісту та вимог апеляційної скарги. Вказує, що АТ КБ "ПриватБанк" у відповіді на ухвалу від 01 червня 2022 року допущено описку, замість "06" вказано "08". Вказує, що 01 серпня 2022 року будь-які процесуальні документи судом не ухвалювались.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом порушено права позивача на ознайомлення з приєднаними до матеріалів справи документами є безпідставні, оскільки адвокат Розов О.С. знайомився з матеріалами справи 19 липня 2022 року, 19 серпня 2022 року, а адвокат Шутов 05 жовтня 2022 року ознайомився із усіма матеріалами, що надійшли на запит суду.

Вказує, що позивачка і її представники не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з документами, які за її ж клопотанням були витребувані судом.

Щодо доводів апеляційної скарги про невключення до переліку майна, що є об`єктом поділу, грошових коштів 41 000,00 доларів США, 18 000,00 Євро та 922 200,00 гривень вказує, що ці кошти є особистими коштами відповідача, які він отримав від продажу нерухомості у 2007 році. Ці кошти відображені у декларації за 2007 рік, що підтверджується матеріалами справи.

Зазначає, що крім фундаменту на АДРЕСА_6 іншого майна немає. Будівництво не продовжувалось і не завершувалось, прийняття до експлуатації житлового будинку не проводилось. У 2016 році ОСОБА_3 уперше задекларував об`єкт незавершеного будівництва-житловий будинок загальною площею 407,3 кв.м у м. Запоріжжі, оскільки до цього часу декларування таких об`єктів не передбачалось.

Вказує, що ЦК України не передбачено визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий до експлуатації, а будівельні матеріали не були предметом позовних вимог ОСОБА_1 .

Вказує, що згідно протоколу судового засідання від 05 жовтня 2022 року представники позивачки не заперечували проти завершення підготовчого судового засідання.

З приводу оцінки земельної ділянки вказує, що доводи апеляційної скарги про те, що належним доказом вартості земельної ділянки є оголошення про її продаж є безпідставними. Вказує, що відомості, які надані позивачкою не є оголошенням, а статтею під назвою "Кальцев старший продає ділянку за 4 мільйони гривень на Великому Лугу ". Публікація зроблена до вторгнення росії на територію України, після чого ціни на об`єкти нерухомості зазнали значних змін. Окрім цього земельна ділянка загальною 0,32 га складається із чотирьох земельних ділянок, дві з яких є особистою власністю ОСОБА_3 .

Вказує, що позивачка помилково уважає, що сам по собі факт реєстрації за однією адресою і внаслідок цього зазначення її в Декларації про доходи свідчить про проживання однією сім`єю, і що це є безумовною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Вказує, що факт прикріплення ОСОБА_1 та її доньки на медичне обслуговування в поліклініку в якості члена сім`ї ОСОБА_3 свідчить лише про корисні наміри і про те, що позивачка скористалась ситуацією, оскільки ОСОБА_3 таку згоду їй не надавав.

Вказує, що суд першої інстанції надав належну оцінку статті, опублікованої в журналі "ІНФОРМАЦІЯ_4".

Вказує, що доводи апеляційної скарги про безпідставне прийняття зустрічного позову та об`єднання в одне провадження не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем заявлялось клопотання про поновлення строку на подання відзиву та зустрічного позову. Вказує, що не є процесуальним порушення, що дає підстави для скасування судового рішення помилкове зазначення у клопотанні "поновлення строку" замість "продовження строку".

Щодо доводів апеляційної скарги про несплату судового збору за клопотання про витребування доказів вказує, що представник ОСОБА_1 - адвокат Розов О.С. не розмежовує поняття "забезпечення доказів" до відкриття провадження у справі та "витребування доказів" під час розгляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову у задоволенні клопотань про повернення до підготовчого судового засідання вказує, що підготовче провадження тривало майже рік, вагомих обставин, які унеможливлювали б подання доказів, що знаходились у позивачки, не наведено. Звертає увагу, що два представники позивачки у судовому засіданні 05 жовтня 2022 року не заперечували проти закриття підготовчого провадження.

Вказує, що твердження позивачки про відсутність у матеріалах справи документів є хибними, оскільки згідно технічного запису судового засідання від 23 січня 2023 року такі були повернуті судом.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не розглянуто ряд клопотань та заява про забезпечення позову вказує, що з приводу розгляду поданих позивачкою клопотань та заяви про забезпечення позову постановлено відповідні ухвали від 05 жовтня 2022 року та від 06 грудня 2022 року.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення направлялась на адресу адвоката позивачки.

Щодо електронної пошти, на яку направлено заяву вказує, що у зв`язку з віяловими відключенням світла у системі "Електронний суд" не зчитувався електронний підпис адвоката при подачі відповідної заяви, а тому в канцелярії суду адвокату порадили направити заяву на офіційну електронну адресу судді. Наступного дня надіслана заява була передана до канцелярії та зареєстрована.

Вказує, що 24 січня 2023 року адвокат Розов О.С. знайомився з матеріалами справи та подавав свої заперечення проти задоволення заяви про стягнення судових витрат, відтак із змістом заяви та доданих до неї документів був ознайомлений.

Щодо тверджень позивачки про завищення часу участі у судових засіданнях, з посиланням на правові висновки Верховного Суду у справі №910/7586/19 від 25 травня 2021 року вказує, що у час участі у судовому засіданні включено час прибуття до суду та очікування.

Щодо тверджень про необґрунтований розмір витрат на виклик свідків вказує, що купувались квитки, що були в наявності. З вини відповідача (за зустрічним позовом) свідки були змушені приїжджати двічі.

Погоджується з твердженням апеляційної скарги в частині подвійного стягнення судового збору у розмірі 12 405,00 гривень, оскільки це питання вирішено судом при ухваленні рішення у справі 23 січня 2023 року.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Міньковська А.В. доводи апеляційних скарг підтримали.

Представник відповідача адвокат Журавель В.І. проти доводів апеляційних скарг заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання., розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд робить такі висновки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , суд першої інстанції вказав, що позивачка не довела сукупність всіх ознак, притаманних подружжю, зокрема, факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків протягом спірного періоду, а саме з 01 січня 2004 року по 29 жовтня 2011 року.

Суд вказав, що за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України, вважати спірне майно, набуте ОСОБА_3 у період після 01 січня 2004 року до 29 жовтня 2011 року таким, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, як чоловікові та жінці, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Вирішуючи зустрічний позов про поділ майна, суд першої інстанції врахував обсяг майна, набутого у шлюбі, та здійснив поділ спільного майна в натурі, враховуючи інтереси обох сторін і фактичний порядок користування майном.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вказує про таке.

Установлено, що 29 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 (том 1 а.с. 18).

Згідно даних свідоцтва про право власності від 07 травня 2009 року квартира АДРЕСА_12 дійсно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення (том 1 а.с. 225).

Згідно даних договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири від 03 травня 2010 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_6 купила 1/2 частину квартири за АДРЕСА_12 (том 2 а.с. 178-179).

Відповідно до пункту 8 вказаного договору купівлі-продажу від 03 травня 2010 року покупець ( ОСОБА_6 - тепер ОСОБА_1 ) засвідчила, що на момент підписання цього договору покупець у зареєстрованому шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу, гроші, які витрачаються на придбання вказаної 1/2 частини квартири є її особистою приватною власністю.

Згідно даних інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №269330445 від 06 жовтня 2021 року 1/2 частки квартири АДРЕСА_12 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (том 1 а.с. 156-157).

Відповідно до даних Договору купівлі-продажу машиномісця від 11 червня 2009 року ТОВ Фірма «Т.М.М.» продало, а ОСОБА_3 придбав у власність машиномісце 131 загальною площею: 16,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (том 2 а.с. 182-183).

Відповідно до даних Договору купівлі-продажу машиномісця від 11 червня 2009 року ТОВ Фірма «Т.М.М.» продало, а ОСОБА_3 придбав у власність машиномісце НОМЕР_5 загальною площею: 17,40 кв.м , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (том 1 а.с. 158-159).

Згідно договору купівлі-продажу від 02 вересня 2019 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_7 належне йому на праві особистої приватної власності машиномісце НОМЕР_5 площею 17,4 кв.м., яке знаходиться в паркінгу АДРЕСА_5 (том 3 а.с. 73-76).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 квітня 2005 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької області (том 2 а.с.135-136).

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74359299 від 30 листопада 2016 року земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:043:0402 площею 0,32 га на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (том 2 а.с. 156-157).

За договором дарування від 10 серпня 2016 року ОСОБА_8 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку. Згідно пункту 2 договору земельна ділянка, що відчужується за цим договором, розташована за адресою: АДРЕСА_9 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0205 (том 2 а.с. 158-159).

17 серпня 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно даних якого ОСОБА_9 передав у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:043:0229 за адресою АДРЕСА_10 , площею 0,06000 га (том 3 а.с. 14-17).

17 серпня 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно даних якого ОСОБА_9 передав у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:043:0230 за адресою АДРЕСА_11 , площею 0,06000 га (том 3 а.с. 18-21).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 серпня 2021 року щодо суб`єкта №268712127 об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 . Підставою для реєстрації вказано розпорядження голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради від 14 квітня 2006 року (том 1 а.с. 111-155).

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №227101988 від 07 жовтня 2020 року зареєстровано незавершене будівництво, опис: недобудований житловий будинок літ.А, місце розташування земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:043:0402 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (том 2 а.с. 162-163).

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що 10 грудня 2004 року між ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ "Екскавація" (підрядчик) укладено договір №2, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядчик зобов`язується виконати на об`єкті "Житловий двоповерховий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_13 " комплексні роботи з облаштування котловану під фундамент згідно робочого проекту, виконаного ТОВ "Квадрат плюс" (том 2 а.с. 167-172).

18 січня 2005 року між ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ "ІСП "ФОРТ" (підрядник) укладено договір №7/1.

Відповідно до пункту 1.1 укладеного договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати на об`єкті "Житловий будинок по АДРЕСА_6 " комплексні роботи по облаштуванню фундаменту згідно паспорту зовнішної обробки. Перелік, обсяг та вартість робіт - згідно умовам цього договору і додатку №1, є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 3.2 договору загальна вартість робіт по цьому договору становить 80 739 гривень (том 2 а.с.164-166).

Розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації №789р від 14 квітня 2006 року дозволено оформити документи ОСОБА_3 на будівництво нового житлового будинку замість старого по АДРЕСА_13 на земельні ділянці площею 0,1000 га (том 2 а.с. 163).

Згідно даних Договору купівлі-продажу від 20 грудня 2007 року ОСОБА_3 продав, а ТОВ «Донфармхолдинг» придбало нежитлове приміщення 4 цокольного поверху літ А-5 що розташоване за адресою АДРЕСА_14 . Продаж вчинено за 35 265 681 грн (том 2 а.с. 185-188).

Окрім того, 20 червня 2008 року між ТОВ Фірма "Т.М.М." (підприємство), ОСОБА_3 (новий інвестор) та ОСОБА_10 (інвестор) укладено договір заміни сторони і передачі прав та обов`язків за інвестиційним договором №114-12-Зв від 01 грудня 2005 року укладеного між Фірмою "Т.М.М. " - Товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_10 . За умовами укладеного договору інвестор передає, а новий інвестор приймає на себе права і обов`язки першого та становиться стороною за інвестиційним договором №114-12-Зв від 01 грудня 2005 року (том 2 а.с. 173).

20 червня 2008 року між ТОВ Фірма "Т.М.М." (підприємство), ОСОБА_3 (новий інвестор) та ОСОБА_10 (інвестор) укладено договір заміни сторони і передачі прав та обов`язків за інвестиційним договором №115-12-Зв від 01 грудня 2005 року укладеного між Фірмою "Т.М.М. " - Товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_10 . За умовами укладеного договору інвестор передає, а новий інвестор приймає на себе права і обов`язки першого та становиться стороною за інвестиційним договором №115-12-Зв від 01 грудня 2005 року (том 2 а.с. 174).

Згідно даних листа Головного сервісного центру МВС №31/26-667аз від 14 вересня 2021 року на ім`я ОСОБА_3 були зареєстровані такі транспортні засоби:

- автомобіль Lexus LХ 470, 2005 року випуску, дата реєстрації 01 грудня 2005 року. Знятий з обліку для реалізації 29 травня 2008 року;

- автомобіль Ноndа Оdyssеу ЕХ, 2005 року випуску, дата реєстрації 09 грудня 2006 року. Знятий з обліку для реалізації 24 березня 2009 року;

- автомобіль Lexus LS 460, 2007 року випуску, дата реєстрації 20 лютого 2007 року. Перереєстрація вказаного ТЗ на нового власника за довідкою-рахунком ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- автомобіль Тоуоta Sequoia, 2008 року випуску, дата реєстрації 22 травня 2009 року. Знятий з обліку для реєстрації 16 жовтня 2012 року. Реєстрація вказаного ТЗ, придбаного в торгівельній організації, на іншого власника 18 жовтня 2012 року (том 3 а.с. 157-158).

Згідно даних довідки №01-09/78 від 30 вересня 2022 року ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно навчався в гімназії НПУ імені М.П. Драгоманова в 11 класі (42 група) з вересня 2006 року по червень 2007 року (том 3 а.с. 241).

Відповідно до даних висновку (акту) з експертної оцінки від 09 липня 2022 року вартість транспортного засобу Mercedes-Benz ML250 CDI 4 MATIC, д.н.з. НОМЕР_2 на 09 липня 2022 року складає 887 500,00 гривень (том 3 а.с. 11).

Державна наукова установа "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами (далі - ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС) на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2022 року повідомила, що ОСОБА_3 прикріплений до ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС на медичне обслуговування з 02 червня 2006 року, як депутат ВРУ 5-го скликання, потім 7-го скликання, на даний час, як колишній депутат. ОСОБА_1 прикріплена до ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС на медичне обслуговування з 12 лютого 2007 року, як дружина (том 3 а.с. 101).

Відповідно до відповіді АТ "Укрсиббанк" №29-4-1-07/4492-БТ від 31 серпня 2022 року станом на 31 грудня 2018 року ОСОБА_3 мав рахунки в Банку. Згідно наданої банком інформації, станом 31 грудня 2018 року на рахунках були наявні таки залишки: 1247,51 гривень; 96061,35 гривень; 29225,00 гривень (том 3 а.с. 143).

Зазначені залишки коштів підтверджуються даними довідок №15-1-01/34-224 від 14 липня 2022 року, №15-1-01/34230 від 14 липня 2022 року, №15-1-01/34-226 від 14 липня 2022 року, №15-1-01/34-228 від 14 липня 2022 року, №15-1-01/34-229 від 14 липня 2022 року, №15-1-01/34-231 від 14 липня 2022 року (том 4 а.с. 13-18).

Згідно розписки ОСОБА_14 від 29 вересня 2003 року, остання взяла у борг у Кальцева 3 945 847,00 доларів США та 498 000,00 Євро. Зобов`язалась повернути вказані кошти не пізніше 30 листопада 2026 року (том 4 а.с. 19).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вказує на таке.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що АТ КБ "ПриватБанк" у листі від 28 серпня 2022 року відмовив у наданні інформації, що вимагалась ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року, проте така ухвала в матеріалах справи відсутня, відхиляються апеляційним судом.

Так, з матеріалів справи убачається, що інформація, щодо якої відмовлено у наданні листом від 28 серпня 2022 року, витребувана у АТ КБ «Приватбанк» згідно ухвали суду від 01 червня 2022 року згідно клопотання, поданого адвокатом Розовим О.С. Помилка у відповіді банка щодо дати постановлення ухвали (01 серпня замість правильної 01 червня) не дає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в частині ненадання можливості стороні позивачки ознайомитись з матеріалами справи, у тому числі із листом АТ "УкрСиббанк" від 31 серпня 2022 року, відхиляються апеляційним судом, оскільки матеріали справи містять заяви адвокатів про ознайомлення зі справою 19 липня 2022 року, 19 серпня 2022 року, 05 жовтня 2022 року, що свідчить розпорядженням сторони позивачки своїми правами у тій мірі, у якій сторона уважає за необхідне.

В частині доводів апеляційної скарги щодо прийняття від сторони відповідача відзиву та зустрічного позову, апеляційний суд виходить із такого.

З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом 02 листопада 2021 року (том 1 а.с. 1-14).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22 лютого 2022 року, установлено строк для подання відзиву до 07 лютого 2022 року (том 2 а.с. 15).

03 лютого 2022 року адвокатом Войтовичем Є.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , направлено клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву до 07 березня 2022 року (том 2 а.с. 32-33).

Підготовче судове засідання у справі, призначене на 22 лютого 2022 року, не проводилось, що підтверджується даними довідки №757/58282/21-ц від 22 лютого 2022 року (том 2 а.с. 42).

Наступне судове засідання у справі призначено на 21 квітня 2022 року (том 2 а.с. 43).

19 липня 2022 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшов відзив адвоката Журавель В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на позовну заяву, що містить клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічний позов.

Подане клопотання про поновлення строку мотивує тим, що Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. З міркувань безпеки, доступ та відвідування будівлі Печерського районного суду міста Києва був обмежений, що обмежило й доступ до матеріалів справи та своєчасне ознайомлення з нею та зумовило неможливість своєчасного розгляду клопотання про продовження строку на подання відзиву у межах цієї справи (том 2 а.с. 103-104).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до провадження Печерського районного суду міста Києва та відкладено підготовче судове засідання у справі на 05 жовтня 2022 року (том 3 а.с. 59-60).

Вказане дає підстави для висновку, що судом першої інстанції не вирішувалось питання за клопотанням представника відповідача про продовження процесуального строку та поновлення строку для подання відзиву, проте слід враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, поряд з цим, певні недоліки судочинства не можуть обмежувати права учасників справи, а само по собі прийняття відзиву відповідача не мало наслідком неправильне вирішення справи.

В постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №234/11607/20 (провадження №61-15126св21) зроблено висновок, що «при застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права доступу до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Відтак апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення порядку прийняття відзиву та зустрічної позовної заяви.

Доводи скаржника в тій частині, що 01 липня 2022 року зареєстровано клопотання сторони відповідача від 29 червня 2022 року про витребування доказів без оплати судового збору, відхиляються апеляційним судом, оскільки таке клопотання подано в порядку статті 84 ЦПК України та в цьому випадку не передбачено сплату судового збору.

Доводи скаржника в частині порушення порядку подання доказів, а саме довідок про рахунки на ім`я ОСОБА_3 , відкриті в АТ «Укрсиббанк» та розписки від 29 вересня 2003 року, відхиляються апеляційним судом, оскільки такі подані стороною відповідача 05 жовтня 2022 року на стадії підготовчого засідання та відповідна заява має обґрунтування причин неподання таких доказів разом із відзивом.

Доводи скаржника в частині відмови у задоволенні клопотання про повернення до розгляду справи зі стадії підготовчого засідання відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 30 листопада 2022 року.

З даних протоколу судового засіданні убачається, що 05 жовтня 2022 року у підготовчому засіданні брали участь два представника позивачки (адвокат Шутий Д.С. та адвокат Розов О.С.), які не заперечували проти закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

19 грудня 2022 року до суду стороною позивачки направлено клопотання про долучення додаткових доказів, а також повернення до стадії підготовчого провадження. Клопотання обґрунтовано тим, що ці докази знаходились на зберіганні у інших осіб.

Ухвалою суду від 22 грудня 2022 року в задоволенні клопотання представника позивачки про повернення до розгляду справи зі стадії підготовчого засідання відмовлено, а клопотання про приєднання доказів залишено без розгляду.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки стороною позивачки не наведено жодних об`єктивних підстав, які б перешкоджали поданню цих доказів на відповідній стадії цивільного процесу, про наявність цих доказів заявлено не було та вагомих обставин невчинення такої процесуальної дії не наведено, відтак у цьому випадку повернення до стадії підготовчого провадження мало б наслідком нівелювання саме значення стадій цивільного процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

17 січня 2023 року на адресу суду повторно подано клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання, подання нових доказів, виклик свідків.

Згідно даних протоколу судового засідання в судовому засіданні за участю представників позивачки адвоката Шутова Д.С. та адвоката Розова О.С. розглянуто всі заявлені клопотання, відповідні ухвали суду занесено до протоколу судового засідання.

На стадії апеляційного перегляду стороною позивачки подано такі клопотання.

Одночасно із апеляційною скаргою адвокатом Розовим О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про виклик свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (том 6 а.с. 55-57).

Окрім того, одночасно із апеляційною скаргою подано клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та оціночної експертизи. У поданому клопотання на вирішення експертам просить поставити питання:

- Яка відсоткова експлуатаційна готовність об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 2310100000:04:043:0402?

- Яка ринкова вартість об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 2310100000:04:043:0402, без урахування земельної складової?

- Яка ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:043:0402, за адресою: АДРЕСА_6?

- Яка ринкова вартість гаража загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ?

- Яка ринкова вартість машиномісця 131 загальною площею: 16,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ?

- Яка ринкова вартість машиномісця НОМЕР_5 загальною площею: 17,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ?

- Яка ринкова вартість транспортного засобу Lexus LX 470, 2005 року випуску?

- Яка ринкова вартість транспортного засобу Honda Odyssey EX, 2005 року випуску?

- Яка ринкова вартість транспортного засобу Lexus LS 460, 2007 року випуску?

- Яка ринкова вартість транспортного засобу Toyota Sequoia, 2008 року випуску? (том 6 а.с. 59-62).

Окрім того, одночасно із апеляційною скаргою подано клопотання про витребування доказів, у якому адвокат Розов О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить суд витребувати у Пенсійного фонду України відомості, що підтверджують страховий стаж, перелік місць працевлаштування (страхувальників) та період, за який роботодавцями (страхувальниками) нараховувалась заробітна плата і сплачувались страхові внески, суми заробітної плати, отримані за період з 1990 року по 1998 рік, щодо ОСОБА_3 . Витребувати у Державної податкової служби України інформацію про отримані ОСОБА_3 , доходи за період з 1990 року по 1998 рік (том 6 а.с. 64-67).

14 липня 2023 року адвокатом Розовим О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про приєднання доказів, у якому просить суд приєднати до матеріалів справи копію листа Пенсійного фонду України від 11 квітня 2023 року та копію листа Державної податкової служби України від 06 квітня 2023 року (том 7 а.с. 43-44).

20 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про долучення доказів, у якому просить суд долучити до матеріалів справи: інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 350989632 від 19 жовтня 2023 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:04:043:0229; індексний номер 350989314 від 19 жовтня 2023 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:04:043:0230; індексний номер 350990869 від 19 жовтня 2023 року щодо житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 ; акт знесення будинку №61 від 30 березня 2017 року (том 7 а.с. 135-142).

24 жовтня 2023 року адвокатом Міньковською А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про долучення доказів, а саме: копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 , копії квитанцій, копії квитанції з призначенням платежу за навчання; копію заяви Генерального директора ТОВ "Фірма "Т.М.М." про видачу копії постанови про закриття виконавчого провадження; фото-копії із зображенням ОСОБА_3 вдома із спільною домашньою твариною - кішкою, зроблені ОСОБА_1 ; копії адвокатського запиту від 18 жовтня 2023 року; копії лікувально профілактичних журналів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_18 (том 7 а.с. 154-1211).

27 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про проведення комплексної експертизи, у якому просить суд призначити комплексну почеркознавчу та фізико-хімічну експертизу. На вирішення експертам поставити питання: Чи виконано підпис на листі привітанні від 29 жовтня 2010 року громадянином ОСОБА_3 ? Чи відповідає давність підпису громадянина ОСОБА_3 даті, вказаній у листі-привітанні - 29 жовтня 2012 рік? (том 7 а.с.214).

27 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів, а саме: копії відповіді Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами від 25 жовтня 2023 року, за вих. №04/1070; копію адвокатського запиту №17/11/2023-2 від 17 листопада 2023 року; копії запиту про надання інформації ОСОБА_1 від 21 грудня 2023 року (том 7 а.с.218).

29 січня 2024 року у судовому засіданні адвокатом Міньковською А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про долучення доказів, у якому просить суд долучити докази, а саме: сканкопія відповіді ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС від 14 грудня 2023 року за №04/1314; сканкопія відповіді Державного управління справами за №01-11/23/2932/23 р.в.с. від 28 листопада 2023 року.

Вирішуючи питання про прийняття нових доказів за клопотанням сторони позивачки, апеляційний суд враховує, що згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України (частина 2 статті 13 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №499/895/19 наведено такі висновки : «Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду».

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 2 та 4 статті 83 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.

Ураховуючи наведене вище, судом апеляційної інстанції ухвалено про долучення сканкопії відповіді Державного управління справами за №01-11/23/2932/23 р.в.с. від 28 листопада 2023 року, щодо інших клопотань апеляційним судом постановлено ухвали, занесені до протоколу судового засідання, про залишення без задоволення з огляду на підстави та предмет позову у цій справі, а також порушення вимог статті 367 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги в частині помилковості висновків суду про недоведеність позову в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини 2 статті 3 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини 1 статті 57 СК України).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України, у редакції, чинній з 16 січня 2007 року).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 71 СК України).

Тлумачення вказаних норм з урахуванням принципу розумності, свідчить, що статтею 74 СК України регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні статті 74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України.

У статті 74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Законодавець визначив у статтях 57 та 58 СК України випадки для подружжя, за яких майно є особистою приватною власністю. Такий же підхід має бути застосований і до жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зокрема, особистою приватною власністю для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, є: майно, набуте нею, ним до проживання однією сім`єю; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з них вони були набуті.

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток жінки та чоловіка, може здійснюватися на підставі: (а) договору жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; (б) рішення суду при наявності спору між жінкою та чоловіком, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зроблено висновок, що «за правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній до 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти».

Аналогічні по суті висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18), постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження №61-28343св18, постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17 (провадження № 61-10778св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі№ 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 Сімейного кодексу України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Апеляційний суд уважає правильними висновки суду першої інстанції в тій частині, що позивачкою не надано доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, що є підставою для відмови у задоволенні позову про віднесення майна до спільної сумісної власності сторін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції надав оцінку поданим позивачкою доказам, з якою апеляційний суд погоджується.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на інформацію, викладену у статті ОСОБА_4 в журналі "ІНФОРМАЦІЯ_4" за ІНФОРМАЦІЯ_3, відхиляються колегією суддів, оскільки викладені в статті обставини не містять даних, на підставі яких суд встановлює наявність фактів, якими позивачка обґрунтовує позовні вимоги. При цьому, судом першої інстанції правильно вказано, що стаття підготовлена та опублікована в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та містить художній виклад автором статті повідомленої інформації.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на дані Декларації про доходи, зобов`язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе на членів своєї сім`ї (за 2005 рік та 2006 роки) з огляду на те, що із їх змісту убачається, що до такої було внесено усіх осіб, зареєстрованих разом із ОСОБА_3 , натомість доказів в розумінні статей 77-80 ЦПК України які підтверджували факт спільного проживання сторін однією сім`єю в цей період без реєстрації шлюбу не надано. Відтак внесення особою певних даних у документ установленого зразка не може уважатися доказом певного факту за відсутності інших доказів, що це підтверджують.

Окрім того, суд першої інстанції надав правильну оцінку листу ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС від 09 вересня 2022 року, а також даних допитаних в судовому засіданні свідків, та доводами апеляційної скарги висновки суду в цій частині не спростовуються, а зводяться до незгоди із такими.

Поряд з цим, факт укладення між сторонами 03 травня 2010 року договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_6 купила 1/2 частину квартири за № АДРЕСА_12 , та зміст цього договору свідчить про відсутність спільного бюджету та інших ознак, притаманних сім`ї.

Зокрема, засвідчення ОСОБА_6 (тепер ОСОБА_1 ) відповідно до пункту 8 вказаного договору купівлі-продажу від 03 травня 2010 року тієї обставини, що покупець, що на момент підписання цього договору покупець у зареєстрованому шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу, гроші, які витрачаються на придбання вказаної 1/2 частини квартири є її особистою приватною власністю, спростовує твердження позивачки щодо спільного проживання, натомість дає підстави для висновку про наявність окремого регулювання сторонами власних доходів та витрат, а також розпорядження на власний розсуд діями, спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Посилання скаржниці на дані квитанцій про оплату 21 жовтня 2014 року та 07 березня 2014 року паркомісця НОМЕР_5 по АДРЕСА_5 , як на обставину участі у витратах на оплату утримання майна, відхиляються апеляційним судом, оскільки платником вказано ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги щодо участі позивачки у вихованні та освітньому процесі сина відповідача ОСОБА_12 відхиляються апеляційним судом, оскільки оплата 08 листопада 2007 року та 26 липня 2007 року за навчання має разовий характер і не дає підстав для висновку щодо усталених відносин щодо спільного виховання сина відповідача. При цьому, оплата згідно квитанції від 04 вересня 2009 року за навчання, на яку посилається скаржниця в апеляційній скарзі, здійснена самим ОСОБА_12 .

Спільні фотографії за відсутності інших доказів не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт перебування з позивачем у близьких стосунках чоловіка та жінки не може свідчити, що сторони проживали однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки позивачкою не підтверджено доказами ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Подібні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 ( провадження № 61-46210св18).

Відтак апеляційний суд констатує про недоведеність позивачкою ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю у період з січня 2004 року по жовтень 2011 року, висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним та не спростовується доводами апеляційної скарги.

В частині вирішення вимог про поділ спільного майна подружжя апеляційний суд виходить із такого.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно визначено розмір компенсації, оскільки не враховано в спільному майні подружжя готівкові грошові кошти, що зберігалися у ОСОБА_3 41000,00 доларів США, 18000,00 Євро, 922 200 гривень, відхиляються апеляційним судом, оскільки позивачкою не спростовано доводи відповідача про те, що такі кошти є його особистою власністю, оскільки отримані від продажу нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 20 грудня 2007 року.

Доводи апеляційної скарги в частині неправильного визначення вартості земельної ділянки згідно висновку про вартість об`єкту оцінки від 12 липня 2022 року, відхиляються апеляційним судом, оскільки позивачкою не спростовано правильність обрахунку вартості 0,01 га згідно висновку, наданого стороною відповідача, правом надання іншого висновку експерта з цього питання сторона позивачки не скористалась.

Щодо об`єкту незавершеного будівництва апеляційний суд зазначає, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий до експлуатації, за відсутності відомостей про його відповідність вимогам державних будівельних норм, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

У справі установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 жовтня 2011 року по 18 грудня 2018 року.

Доказів на підтвердження того, що цей об`єкт будувався саме в період спільного проживання сторін, а також ступінь його готовності станом на час припинення шлюбних стосунків (розірвання шлюбу) матеріали справи не містять, відповідних висновків експерта не надано, а також клопотань про призначення експертизи на вирішення цих питань не заявлялось.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоцільності призначення експертизи для вирішення питань: «Яка відсоткова експлуатаційна готовність об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Санаторна, земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 2310100000:04:043:0402? Яка ринкова вартість об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 2310100000:04:043:0402, без урахування земельної складової?», ураховуючи, що поділу підлягає майно, набуте подружжям під час шлюбу, проте даних про будівництво за рахунок коштів подружжя об`єкту саме в цей період матеріали справи не містять.

При цьому, ані в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 серпня 2021 року щодо суб`єкта №268712127, ані у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №227101988 від 07 жовтня 2020 року не визначено площу об`єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Відтак колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що згідно листа АТ «УКРСИББАНК» від 31 серпня 2022 року на трьох банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_3 , розміщено суму грошових коштів в розмірі 126 533,86 грн, проте суд першої інстанції виходив із суми 126 543, 00 гривень, не свідчать про неповне з`ясування обставин справи, надання переваги доводам сторони відповідача над доводами та запереченнями сторони позивачки, відтак такі доводи відхиляються апеляційним судом.

Обґрунтованих доводів щодо неправильного визначення розміру компенсації, апеляційна скарга не містить, доводи в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях.

Положеннями ЦПК України визначено, що доказами у цивільній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини 1, 2 статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі №761/38133/19 вказано, зокрема, на таке: Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відтак суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог, доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року, апеляційний суд вказує на таке.

Задовольнивши заяву представника відповідача ОСОБА_3 - Журавель В.І. , про стягнення з позивача судових витрат суд вказав, що поданий до суду детальний опис наданих послуг, акти приймання-передачі наданих ОСОБА_3 послуг, свідчать про те, що такі надавались поетапно протягом розгляду справи відповідно до вартості погодинної тарифної ставки (2700 грн за 1 годину) та кількості часу, витраченого на надання правничої допомоги, а також фіксованого розміру оплати за складання процесуальних документів відповідно до умов Договору та розцінок, встановлених в адвокатському бюро. Суд зазначив, що надані всі платіжні документи про оплату відповідно до Актів, що свідчить про реальність цих витрат, які були необхідними і вартість яких не є надмірною.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 134 ЦПК України:

1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із статтею 137 ЦПК України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи убачається, що заява про стягнення з позивачки судових витрат датована 18 січня 2023 року, містить дату надходження до електронного кабінету судді 18 січня 2018 року о 18:12. Разом з цим, така заява не містить відомостей про її направлення разом із додатками іншому учаснику справи.

При цьому, частиною 9 статті 83 ЦПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Порушення заявником приписів частини 9 статті 83 ЦПК України, а саме не направлення іншій стороні доказів, які підтверджують факт понесення ним витрат на правову допомогу, позбавляє іншу сторону можливості підготувати та подати до суду відповідні заперечення проти таких вимог, що в свою чергу, порушує принципи диспозитивності та змагальності сторін.

Разом з тим, в порушення вимог статті 83 ЦПК України до заяви стороною відповідача не було додано доказів направлення вказаних документів іншим учасникам справи, що позбавляє сторону позивача можливості спростовувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

У відповідності до вимог частини 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів робить висновок, що додаткове рішення суду першої інстанції слід скасувати у зв`язку із порушенням норм процесуального права, а клопотання представника відповідача про понесені витрати на професійну правничу допомогу повернути заявнику без розгляду.

Відповідно до статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Розова Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Розова Олександра Сергійовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року касувати та ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Журавель Валентини Іванівни про ухвалення додаткового рішення - повернути заявнику без розгляду.

Заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 05 березня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді В.А. Нежура

В.В. Соколова