Рішення

від 04.03.2024 по справі 120/6246/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 березня 2024 р. Справа № 120/6246/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "НЕОФІТ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулося з адміністративним позовом Фермерське господарство "НЕОФІТ" (далі позивач, Господарство) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.12.2022 за результатами фактичної перевірки Фермерського господарства "НЕОФІТ" з питань обігу пального за період з 01.01.2020 року по 08.12.2022 року, відповідачем складено акт №11201/02-32-09-04/37936730.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв рішення від 13.01.2023 №599/02-32-09-04/37936730 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500000,00 грн. за здійснення господарської діяльності із зберігання пального без ліцензії.

Позивач вважає рішення протиправним, оскільки з метою провадження своєї діяльності позивач закупляє і використовує пальне, яке зберігається в пересувному резервуарі, встановленому на причепі, приєднаному до транспортного засобу.

Позивач є кінцевим споживачем придбаного у ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" та ПП "ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР" пального через пересувні акцизні склади в загальній кількості 28196,00 л, в період з січня 2020 по листопад 2022 року, яке використовується виключно для власних потреб.

Позивач зауважив, що за своїм змістом такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які Податковий кодекс України встановлює як винятки з понять "акцизний склад" та/або "акцизний склад пересувний": транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. За таких обставин, підстави вважати, що діяльність Господарства підпадає під визначення "зберігання пального", яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону № 481/95-ВР, на думку позивача, відсутні, відповідно, ФГ "НЕОФІТ" не мало обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Відтак, з метою скасування вказаного рішення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 15.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

30.05.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечує проти задоволення позову. По суті позовних вимог вказав, що перевіркою складського обліку пального (дизельне пальне) на підставі наданих до перевірки бухгалтерської довідки № 2913 від 29.11.2022 року про рух дизельного пального по складу ПММ, книги складського обліку та оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 203 "Паливо", встановлено факт зберігання дизельного пального ФГ "НЕОФІТ" у період з 01.04.2020 року по 01.12.2022 року без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального. У періоді, що перевірявся ФГ "НЕОФІТ" зберігало дизельне пальне в стаціонарному резервуарі (РГС-6) в кількості одна одиниця. Зазначене дизельне пальне зберігалось на території ФГ "НЕОФІТ" за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Богданівка, вул. Садова, 19-А.

Крім того, відповідач зазначив, що під час проведення фактичної перевірки ФГ "НЕОФІТ" головному бухгалтеру господарства ОСОБА_1 вручено письмовий запит від 29.11.2022 про надання копій документів та вимогу щодо забезпечення зняття залишків пального. Згідно з наданим запитом від 29.11.2022 та вимогою про проведення зняття залишків пального, відповідно до п.п.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України здійснено перевірку фактичних залишків пального за адресою місця отримання та зберігання пального: АДРЕСА_1 . За результатами проведення перевірки встановлено фактичну наявність дизельного пального в кількості 2480,00 л. (відомість про результати перевірки фактичних залишків пального від 29.11.2022 року в додатку до акта). Таким чином, фактичною перевіркою ФГ "НЕОФІТ" встановлено факт зберігання дизельного пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

Відповідач зауважив, що під час проведення перевірки зазначене дизельне паливо зберігалося в горизонтальному сталевому резервуарі, який є стаціонарним та розташований на окремій ділянці господарської території ФГ "НЕОФІТ" (Вінницька область, Оратівський район, с. Богданівка, вул. Садова, 19-А), на підготовленому майданчику з твердою основою. Для заправки техніки дизельним паливом із зазначеного резервуару ФГ "НЕОФІТ" використовує паливороздавальну колонку, яка з`єднана з резервуаром трубопроводом.

Відтак, в ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення вимог:

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, а саме ФГ "НЕОФІТ" використовує у господарській діяльності техніку і транспортні засоби в кількості три одиниці без взяття на облік у контролюючому органі за місцем знаходженням юридичної особи як об`єкти оподаткування, через які здійснюється господарська діяльність;

- статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, а саме ФГ "НЕОФІТ" у період з 01.04.2020 року по 01.12.2022 року здійснювало господарську діяльність із зберігання пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що він як суб`єкт господарювання використовує пальне виключно для власного споживання та його діяльність не пов`язана з метою отримання доходу від зберігання пального, відповідач зазначив, що господарська діяльність позивача не підпадає під жоден з винятків, передбачених ст. 15 Закону №481/95-ВР, за яких ліцензія на право зберігання пального не отримується.

Відповідач вважає, що та обставина, що позивач використовує пальне виключно для потреб власного споживання та не має на меті одержання доходу від такої діяльності, не звільняє останнього від обов`язку отримати ліцензію на право провадження такої діяльності шляхом зазначення у заяві на отримання ліцензії наміру про використання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

16.06.2023 позивач подав відповідь на відзив, у якій вважає необґрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Позивач звертає увагу суду на те, що безпосереднього та фактичного огляду пересувного резервуару для зберігання пального на території ФГ "НЕОФІТ" за вказаною вище адресою перевіряючі не здійснювали.

Інформація щодо фактичного знаходження резервуару була отримана посадовими особами від головного бухгалтера ФГ "НЕОФІТ" господарства ОСОБА_1 .

Інформація щодо самого пересувного резервуару була вказана у бухгалтерській довідці № 2912 від 29.11.2022 року, а будь-яку іншу інформацію про резервуар, який використовує ФГ "НЕОФІТ", його характеристики та особливості, посадові особи надати не вимагали.

Відтак, позивач зазначив, що твердження представника відповідача у відзиві про те, що посадовими особами відповідача під час проведення перевірки було фактично встановлено, що дизельне паливо зберігалося в горизонтальному сталевому резервуарі, який є стаціонарним та розташований на окремій ділянці господарської території ФГ "НЕОФІТ", на підготовленому майданчику з твердою основою та для заправки техніки дизельним паливом із зазначеного резервуару ФГ "НЕОФІТ" використовує паливороздавальну колонку, яка з`єднана з резервуаром трубопроводом є, на думку позивача, абсолютно необґрунтованими та спростовується, в тому числі, долученими до позовної заяви фотодоказами, які підтверджують зворотнє. Зокрема, той факт, що пальне, зберігається в пересувному резервуарі, встановленому на причепі, приєднаному до транспортного засобу (трактора колісного).

Також, 16.06.2023 позивач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.03.2024 клопотання Фермерського господарства "НЕОФІТ" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.

ФГ "НЕОФІТ" зареєстроване 21.12.2011 за №11611020000000382 Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, код за ЄДРПОУ 37936730, на податковий облік взято 22.12.2011 за №6400. Основним видом діяльності згідно з Статутом є Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (КВЕД - 01.24).

На підставі направлень від 28.11.2022 № 4546, № 4547, № 4348 та № 4549, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, заступником начальника відділу контролю за обігом марки акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Вінницькій області Бурдейним О.В. та головним державним інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, обслуговування акцизних складів та податкових постів управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Вінницькій області Гріциною І.Ю. на підставі п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 28.11.2022 року № 3763к, проведена фактична перевірка ФГ "НЕОФІТ" (код ЄДРПОУ 37936730) за адресою місця реєстрації: Вінницька область, Оратівський район, смт. Оратів, вул. Ватутіна, 5/1 та адресою місця отримання пального: Вінницька область, Оратівський район, с. Богданівка, вул. Садова, 19-А, з питань обігу пального за період з 01.01.2020 по 08.12.2022.

За результатами проведеної фактичної перевірки складений Акт від 09.12.2022 №11201/02-32-09-04/37936730 про результати фактичної перевірки ФГ "НЕОФІТ" (код ЄДРПОУ 37936730) з питань обігу пального за період з 01.01.2020 року по 08.12.2022 року (а.с. 13-19).

У вказаному акті зазначено про порушення вимог:

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, а саме ФГ "НЕОФІТ" використовує у господарській діяльності техніку і транспортні засоби в кількості три одиниці без взяття на облік у контролюючому органі за місцем знаходженням юридичної особи як об`єкти оподаткування, через які здійснюється господарська діяльність;

- статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, а саме ФГ "НЕОФІТ" у період з 01.04.2020 року по 01.12.2022 року здійснювало господарську діяльність із зберігання пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

28.12.2022 Господарство звернулося до відповідача із запереченнями на вказаний акт.

Відповідач листом від 11.01.2023 № 732/6/02-32-09-04-19 повідомив, що заперечення від 28.12.2022 на акт залишено без задоволення, а висновки акту фактичної перевірки без змін (а.с. 20-25).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв рішення від 13.01.2023 №599/02-32-09-04/37936730 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500000,00 грн за здійснення господарської діяльності із зберігання пального без ліцензії (а.с. 26).

Не погоджуючись із вказаними рішенням, позивач 30.03.2023 подав до Державної податкової служби України скаргу на рішення про застосування фінансових санкцій.

Рішенням Державної податкової служби України від 31.03.2023 № 8041/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги було вирішено залишити без змін рішення від 13.01.2023 № 599/02-32-09-04/37936730, а скаргу без задоволення (а.с. 27-30).

Позивач вважає спірне рішення протиправним, тому з метою його скасування, звернувся до суду з вказаним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п.п. 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно із матеріалами справи, за результатами проведеної фактичної перевірки Господарства встановлено порушення, зокрема, статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, а саме ФГ "НЕОФІТ" у період з 01.04.2020 року по 01.12.2022 року здійснювало господарську діяльність із зберігання пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

Спірним рішенням на підприємство накладено фінансову санкцію за здійснення господарської діяльності за зберігання пального без відповідної ліцензії (а.с. 26).

Так, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України (далі - Закон 481/95-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно із ст. 15 Закону №481 видаються ліцензії, зокрема: 1) на право оптової торгівлі пальним за наявності місця оптової торгівлі пальним; 2) на право оптової торгівлі пальним за відсутності місця оптової торгівлі пальним; 3) на право зберігання пального.

Статтею 1 Закону №481 надано визначення поняттям, зокрема: зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям "споруди", "обладнання", "ємності". При цьому, якщо загальні визначення понять "споруда" та "обладнання" є більш чітко окресленими, то поняття "ємність" таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв.

Тому, застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Відповідно до Акту перевірки відповідач вказав, що перевіркою встановлено та у відповідності до наданих до перевірки інвентарних карток основних засобів та бухгалтерської довідки №2912 від 29.11.2022 наявність резервуару, ФГ "Неофіт" у господарській діяльності для отримання, зберігання та використання пального (дизельне пальне), використовує на правах власності резервуар в кількості одна одиниця.

Перевіркою операцій отриманого пального, згідно із Єдиного реєстру акцизних накладних та наданих до перевірки бухгалтерської довідки №2913 від 29.11.2022 встановлено, що ФГ "НЕОФІТ" в період з січня 2020 по листопад 2022 року придбавало у ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" та ПП "ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР" пальне через пересувні акцизні склади в загальній кількості 28196,00 л, яке використовується виключно для власних потреб.

Таким чином у Акті перевірки зроблений висновок, що ФГ "НЕОФІТ" у період з 01.04.2020 по 01.12.2022 здійснювало господарську діяльність із зберігання пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

В цьому контексті суд зазначає, що під господарською діяльністю у розумінні Господарського кодексу України - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. (ст. 3 Кодексу).

Отже, з аналізу цієї норми слід дійти висновку, підприємство/господарство здійснює свою господарську діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

В спірному випадку основним видом діяльності Позивача згідно з Статутом є Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (КВЕД - 01.24), що підтверджується матеріалами справи. Відтак, ФГ "НЕОФІТ" не здійснює господарську діяльність із зберігання пального з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності, тому у нього не виникає обов`язку отримувати ліцензію на зберігання пального, що відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20.

Щодо доводів відповідача, що господарська діяльність позивача не підпадає під жоден з винятків, передбачених ст. 15 Закону №481/95-ВР, за яких ліцензія на право зберігання пального не отримується, то суд їх відхиляє, оскільки в силу п. 56.21 ст. 56 ПК, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд зазначає, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності "на балансі" у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Саме такий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а.

Відповідно до Акту перевірки позивач в період з січня 2020 по листопад 2022 року придбавав пальне, в загальній кількості 28196,00 л., у ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" та ПП "ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР" через пересувні акцизні склади, яке використовується виключно для власних потреб. За результатами проведення перевірки, встановлено фактичну наявність дизельного пального в кількості 2480,00л. (відомості про результати перевірки фактичних залишків пального від 29.11.2022). На момент перевірки, вказано у Акті, зазначене дизельне паливо зберігається в горизонтальному сталевому резервуарі (РГС-6), який є стаціонарним та розташований на окремій ділянці господарської території ФГ "НЕОФІТ" на підготовленому майданчику з твердою основою. Для заправки техніки дизельним паливом із зазначеного резервуару ФГ "НЕОФІТ" використовує паливороздавальну колонку, яка з`єднана з резервуаром трубопроводом. Одночасно в Акті зазначено, що фактів реалізації пального та надання послуг по зберіганню пального у перевіряємому періоді, порушень не встановлено.

Відповідно до п.п. 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно із п.п. 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом, зокрема, транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки (абзац підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 391-IX від 18.12.2019).

Відповідно до матеріалів справи, висновок перевіряючих щодо зберігання позивачем пального здійснений на підставі наданих до перевірки бухгалтерської довідки №2913 від 29.11.2022.

За змістом цієї довідки вказано, що господарство станом на 29.11.2022 має у власності горизонтальний стальний резервуар типу РГС-6 номінальною ємністю 6000л., який використовується для зберігання дизельного пального. Відповідно до обліку основних засобів, ємність перебуває на балансі фермерського господарства з 2012 за інвентарним №00011. Також за довідкою від 29.11.2022 за вих №2911 господарство використовує у господарській діяльності як власну та орендовану техніку та транспортні засоби, зокрема, трактор колісний 2 шт., екскаватор 1 шт.

Отже, матеріали справи не містять доказів використання Господарством стаціонарного сталевого резервуару, який розташований на окремій ділянці господарської території ФГ "НЕОФІТ" на підготовленому майданчику з твердою основою.

Натомість, матеріали справи підтверджують, що позивач використовує трактор колісний з приєднаним причепом, на якому встановлений пересувний резервуар типу РГС-6 номінальною ємністю 6000л.

Узагальнюючи викладене, суд погоджується з доводами позивача, що такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які ПК встановлює як винятки з понять "акцизний склад" та/або "акцизний склад пересувний": транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Щодо висновків перевірки, що позивач для заправки техніки дизельним паливом із резервуару використовує паливороздавальну колонку, то такі не підтверджені належними доказами. Під визначенням паливороздавальної колонки є комплекс пристроїв, управління якими веде оператор. Повірка та пломбування таких колонок є обов`язковою. Згідно з методикою повірки колонок, встановлюється наявність експлуатаційних документів на колонку, дозвільної документації, документів про попередні результати повірок/модернізацію тощо, проводиться зовнішній огляд колонки для визначення її відповідності вимогам технічних умов, перевіряється працездатність колонки, герметичність гідросистеми, функціонування відлікових пристроїв палива, об`єму, лічильника сумарного обліку. Результати повірки оформлюють протоколом повірки колонки за затвердженою формою.

В матеріалах справи відсутні протоколи повірок колонки, як не зазначено про наявність експлуатаційних документів на колонку, дозвільної документації, що спростовує доводи перевіряючих про використання Господарством паливороздавальної колонки.

За таких обставин, підстави вважати, що діяльність ФГ "НЕОФІТ" підпадає під визначення "зберігання пального", що відповідає вимогам ліцензування у розумінні Закону №481, немає, тому висновок про допущене позивачем правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії є необґрунтованим.

З огляду на це, спірне рішення від 13.01.2023 №599/02-32-09-04/37936730 про застосування до ФГ "НЕОФІТ" фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500000,00 грн. за здійснення господарської діяльності із зберігання пального без ліцензії є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73- 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фермерського господарства "НЕОФІТ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Вінницькій області про застосування до ФГ "НЕОФІТ" фінансових санкцій від 13.01.2023 №599/02-32-09-04/37936730.

Стягнути на користь Фермерського господарства "НЕОФІТ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 7500грн. (сім тисяч п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Фермерське господарство "НЕОФІТ" (код ЄДРПОУ - 37936730, вул. Ватутіна, буд. 5/1, смт. Оратів, Оратівський район, Вінницька область, 22600)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна