Ухвала

від 04.03.2024 по справі 120/2384/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

04 березня 2024 р.Справа № 120/2384/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Капустянської сільської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора Ободівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Капустянської сільської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора Ободівської сільської ради, за вимогами якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати:

- рішення № 6 від 28 січня 2020 року «Про безоплатну передачу однокімнатної квартири у власність, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 » та провести приватизацію та видачу свідоцтва на право власності на однокімнатну квартиру, загальної площі 58,2 кв.м., в.т.ч. житловою площею 30,7 м. кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- рішення №7 від 28.01.2020 року «Про уточнення адреси квартири власником якої є ОСОБА_2 » ( АДРЕСА_2 );

- запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за зареєстрованим на ОСОБА_2 , права власності на нерухоме майно, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що був внесений 13.02.2020 року державним реєстратором Медвідь Іриною Олександрівною, Ободівською сільською радою, Тростянецького району, Вінницької області. Внесено запис про право власності: 35550231 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 51202327 від 18.02.2020року.

Позивач з такими рішеннями не погоджується, вважає їх безпідставними, протиправними та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим і звернулася до суду із цим позовом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, згідно якої суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 344/10480/16-а), від 04 червня 2019 (справа №826/4204/18), від 23.05.2018 року (справа N 914/2006/17) публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

Так, у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду вказано, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тому, в разі якщо особа вбачає порушення своїх прав, свобод та інтересів у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних (господарських) правовідносин та/або мають майновий характер чи пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) цих рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних (господарських) прав та інтересів.

Як слідує із матеріалів, долучених до позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує зокрема рішення Капустянської сільської ради № 6 від 28 січня 2020 року «Про безоплатну передачу однокімнатної квартири у власність, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 » та дії державного реєстратора Медвідь І.О., та прийняте нею рішення щодо внесення запису про право власності: 35550231 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 51202327 від 18.02.2020 року 22:06:38.

Втім, суд вважає, що незалежно від того, із яких правових підстав позивач оскаржує рішення сільської ради, дії та рішення державного реєстратора, визначальним для визначення характеру цього спору є те, на що спрямовані як самі наслідки оскаржуваних дій та рішень, так і кінцева мета, яку переслідує позивач звертаючись за захистом своїх прав до суду. Тобто, заявляючи вимоги щодо оскарження рішень державного реєстратора про скасування рішення, позивач в будь-якому разі переслідує визначальну для нього мету відновлення свого права на нерухомість.

За визначенням, що міститься у п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції Закону N 340-IX від 05.12.2019) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З наведених вище положень закону слідує, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права та внесення про це відповідного запису призводить до відновлення становища, яке існувало до проведення державної реєстрації прав, яке скасовано (подібна позиція зазначена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі N 295/1204/17).

Отже, незалежно від того, за яких підстав позивач оскаржує рішення сільської ради та дії державного реєстратора, які пов`язані із припиненням інших речових прав нанерухомість, правові наслідки цього перш за все спрямовані на захист (відновлення) її права на квартиру, тобто цивільного права. А наявність наразі іншого правокористувача, спірною однокімнатною квартирою ОСОБА_2 , вочевидь вказує на приватно-правовий характер цього спору, участь у якому, окрім державного реєстратора, має брати також і діючий власник земельних ділянок.

Відповідно до правового висновку, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у її постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви в контексті статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка регламентує відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто такі дії стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором та іншою, відмінною від позивача, особою, то вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін та є за своєю природою приватноправовим.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/8360/18.

Згідно з іншим правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.11.2018 в справі № 127/93/17-ц, не є публічно-правовим спір суб`єкта приватного права - фізичної особи щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

В даному випадку, оскаржувані позивачем рішення прийняті сільською радою та державним реєстратором на підставі заяви ОСОБА_2 , а тому правовідносини між сторонами у цій справі, виходячи із їх суті, змісту та наслідків, не мають ознак публічно-правових, оскільки стосується скасування рішень та визнання протиправними дій державного реєстратора та рішення сільської ради, внаслідок яких, зокрема, виникло інше речове право третьої особи.

Більш того, відповідач 3 у даній справі державний реєстратор, не є суб`єктом, законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою позивача, оскільки жодних звернень до нього від позивача не було. Натомість, оспорюване рішення державного реєстратора винесене з ініціативи іншої особи. Тобто, вимога позивача про скасування запису в реєстрації прав власності на нерухоме майно є нічим іншим як способом захисту майнових прав позивача.

Отже юрисдикція адміністративних судів на такі спори не поширюється.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України, а господарських в статті 20 ГПК України. Зокрема, частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При цьому, згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи із вищенаведеного суд вважає, що даний спір про визнання протиправними рішення Капустянської сільської ради та запису державного реєстратора Ободівської сільської ради щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, виник в межах приватно-правових відносин та стосується захисту цивільних прав позивача на користування об`єктом нерухомості, отже не є публічно-правовим, а тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на нього не поширюється.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що залежно від суб`єктного складу учасників справи судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами цивільного (господарського) судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, та є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Капустянської сільської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора Ободівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна